Перегляд вихідного коду сторінки Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України “Про психіатричну допомогу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судових збір”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” від 03.06.2005 № 7]
== Загальні положення ==
Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4178 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4250 ст. 28 Конституції України]).

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування.

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n515 стаття 92 КК України]).

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є:
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України];
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.
== Ознаки ==
Примусові заходи медичного характеру:
* призначаються судом;
* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання;
* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини;
* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди;
* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.
== Категорії осіб ==
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
* які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення;
* які вчинили кримінальне праовпорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
== Види примусових заходів медичного характеру ==
Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
* госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Судовий розгляд ==
Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов’язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України.

Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

У разі об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров’я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==
Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, її захисника або законного представника у разі, якщо така особа за станом свого здоров’я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного нею незалежного лікаря-психіатра. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, мають право звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 стаття 95 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру.

У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page#n533 статті 95 КК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n172 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).
== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==
''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не  зумовлюється  призначенням особі певного виду покарання.'' 

Надання  в  примусовому порядку  невідкладної  амбулаторної  чи стаціонарної  допомоги  у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади,  але  не  вчинили  жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої   згоди   таких   осіб   або   згоди  їхніх  законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду,  яке постановлюється  в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження.

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження.

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n195 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]).

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги.

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правничу допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги, протягом розгляду справи в суді.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.
== Примусове лікування ==
Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==
Згідно статті 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
* вчиняє чи  виявляє  реальні  наміри  вчинити дії,  що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
* неспроможна самостійно  задовольняти  свої  основні   життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. 
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#n143 Закону України "Про психіатричну допомогу"], додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.<br />Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.
 
[[Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]