Перегляд вихідного коду сторінки Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян


== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* Закон України "Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1292-20#Text]
* Закон України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text]<br />
== Об’єкт злочину ==
За завідомо неправдиве повідомлення про загрозу громадській безпеці, знищення чи пошкодження об’єктів власності передбачена кримінальна відповідальність за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України]. А '''об'єктом злочину''' є громадська безпека.<br>
Громадська безпека – це стан захищеності життєдіяльності людей від джерел підвищених небезпек (злочинних об’єднань, терористів, зброї та інших смертоносних предметів), за якого забезпечується запобігання загрозам заподіяння ними шкоди.<br>
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Ч. 1 ст. 3 Конституції України] встановлює, що безпека людини визнається в Україні однією з найвищих соціальних цінностей.<br>
Безпеці людей завдають шкоди насамперед злочини проти громадської безпеки, чим і обумовлено їх велику суспільну небезпечність. Поширення неправдивих відомостей створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства.<br />
Предметом цього злочину є інформація, котра містить відомості про відсутність небезпеки. Впливаючи на неї шляхом перекручення її змісту (тобто перетворюючи правдиву інформацію на неправдиву), суб’єкт вчинює злочинне діяння.

'''Засобом злочину''' є неправдива (брехлива) інформація - відомості, які не відповідають дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.<br />
== Об'єктивна сторона злочину ==
'''Об'єктивна сторона злочину''' полягає в активних суспільно-небезпечних діях, які полягають в повідомленні (усне, письмове, з використанням телефону, радіо чи інших технічних засобів) про неправдиві події або обставини, яке містить у собі загрозу для невизначеної кількості людей або для їх об'єднань чи держави (терористичний акт) і спрямовано на поширення інформації такі загальнонебезпечні дії.<br>
Неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів приватної, комунальної чи державної власності має такі ознаки: 
* містить вигадані відомості про вчинення загальнонебезпечних злочинів (про збройні напади, про закладену в тому чи іншому приміщенні вибухівку, про підготовлені підпали тощо) або про стихійне чи інше загальне лихо (землетрус, викиди радіоактивних речовин, дуже небезпечні епідемії тощо); 
* відзначається правдоподібністю і може сприйматися тими, кому воно адресоване, як реальна загроза їх безпеці; 
* про відсутність загрози безпеці насправді заявнику заздалегідь відомо (повідомлення може бути відкритим (під час мітингу, зборів тощо), замаскованим під чужим іменем або анонімним).<br />
Злочин вважається закінченим з моменту повідомлення про саму загрозу безпеці громадян, їх об'єднанням чи державі або про загрозу знищення чи пошкодженим об'єктів приватної, комунальної чи державної власності загальнонебезпечним способом. Тому вияв лише умислу діяти таким чином не може розглядатися як злочин. Злочином вважається доведення повідомлення про вказану загрозу до відома громадян, організацій чи органів влади.<br>
Якщо ж таке повідомлення спричинило тяжкі наслідки (завдало значної шкоди правам та законним інтересам громадян, наприклад, вони вимушені були залишити на певний час своє житло, відмовитись від сплачених послуг тощо; їх об'єднанням чи державі, наприклад, було зупинено виробництво, запроваджена додаткова охорона об'єкта, проведена пошукова робота з залученням спеціалістів тощо), відповідальність настає за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 259 КК України].<br />
== Суб'єкт злочину ==
'''Суб'єктом злочину''' є фізична, осудна особа, котра вчинила злочин, передбачений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України], у віці не молодше 16-ти років.<br />
== Суб’єктивна сторона злочину ==
'''Суб’єктивна сторона злочину''' виражається у прямому умислі (особа усвідомлює про суспільно небезпечний характер свого діяння (повідомлення), знає про її неправдивість та бажає довести його до відома невизначеної кількості людей чи представників організацій, установ або органів влади). Відсутність умислу виключає кримінальну відповідальність. Непрямий умисел при вчиненні злочину, передбаченого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 259 КК України], також виключається.
=== Особливості злочину (мета, мотиви) ===
Особливістю складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 259 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], є те, що вона передбачає наявність складної вини: прямого умислу щодо завідомо неправдивого повідомлення про загрозу громадській безпеці і необережності щодо настання тяжких наслідків. У багатьох випадках завідомо неправдиві повідомлення вчиняються за наявності умислу, що виник раптово, але відомі і факти вчинення цього злочину із заздалегідь обдуманим умислом.<br />
Диспозиція ст. 259 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] не містить будь-якої вказівки на мотив цього злочину. З огляду на це мотив та мета вчинення розгляданого злочину можуть бути різними.<br />
Вчинення завідомо неправдивого повідомлення без мети виключає прямий умисел, а значить і злочин, передбачений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.259 КК України]. Винний у вчиненні завідомо неправдивого повідомлення може мати за мету викликати неспокій людей, паніку або їх розгубленість; бажання розважитись або помститися за завдану винному образу чи відмову в його проханні з боку приватного, колективного чи державного об’єднання або з боку органів влади; з метою забезпечення вчинення в інших містах реальних терористичних актів або інших тяжких злочинів, вивчення складу оперативної групи та їх можливостей з метою вдосконалення ефективності злочинних дій тощо. Таким чином, мета цього злочину може бути різною, тому у кожному конкретному випадку мета повинна з’ясовуватися судом при визначенні ступеня суспільної небезпеки вчиненого і призначення покарання винній особі.

Мотивами неправдивого повідомлення про терористичний акт можуть бути різні спонукання - кар'єризм, помста, хуліганство тощо.
== Відповідальність за злочин ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України] "Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності"

1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, - карається позбавленням волі на строк від двох до шести років.<br>
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

Кваліфікований вид злочину має місце тоді, коли він: 1) спричинив тяжкі наслідки, 2) вчинений повторно.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1292-20#Text] абзац перший частини другої викласти в такій редакції: "2. Те саме діяння, якщо об’єктами завідомо неправдивого повідомлення стали критично важливі об’єкти інфраструктури або будівлі чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, або заклади охорони здоров’я, або заклади освіти або якщо воно спричинило тяжкі наслідки чи вчинене повторно".

доповнити приміткою такого змісту: "Примітка. Термін "критично важливі об’єкти інфраструктури" вживається у значенні, визначеному в Законі України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України". 

Відповідно до статті 1 п. 16 Закону України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text] критично важливі об’єкти інфраструктури (далі - об’єкти критичної інфраструктури) - підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, діяльність яких безпосередньо пов’язана з технологічними процесами та/або наданням послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення, виведення з ладу або порушення функціонування яких може справити негативний вплив на стан національної безпеки і оборони України, навколишнього природного середовища, заподіяти майнову шкоду та/або становити загрозу для життя і здоров’я людей;
== Судова практика ==
* '''Постанова Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 06 червня 2018 року''' (справа №520/9685/13-к (провадження №51-905км8 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74687902]) для визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 259 КК, необхідно встановити, що саме ЦЯ особа з використанням конкретного засобу зв’язку повідомила інформацію про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності, маючи прямий умисел на вчинення саме таких дій
* '''Постанова Верховного Суду колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 лютого 2023 року''' (''справа № 678/527/22 (провадження № 51-3544 км 22'') [https://reyestr.court.gov.ua/Review/109273642] твердження, що за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259 КК України, особам, які його вчинили, призначається покарання не пов`язане із реальним його відбуванням у виді позбавлення волі є неспроможним з огляду на те, що виходячи з положень ст. 75 КК України. Зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України випливає, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. Наведена позиція відображена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі №127/10266/19.
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]