Перегляд вихідного коду сторінки Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів

== Нормативно правова база: ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br />
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності»]

== Об’єктивна сторона злочину передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 191 Кримінального кодексу України] ==
З об'єктивної сторони злочин, передбачений [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 191 Кримінального кодексу України], може бути вчинений у формі: 
# привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; 
# розтрати такого майна зазначеною особою ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України]); 
# привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України]).<br />
Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.<br />

Розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.<br />

Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов'язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням.<br />

Ця правомочність може виникати не лише в осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності (комірник, експедитор, агент по постачанню, продавець, касир). Такою правомочністю можуть наділятися і будь-які інші (приватні) особи, яким власник майна відповідно до закону передає певні повноваження щодо розпоряджання, управління, доставки чи зберігання майна. Така-правомочність у особи може виникнути на підставі цивільно-правових угод підряду, оренди, комісії, прокату, перевезення, схову, майнового найму. При цьому не має значення, яким саме власником - юридичною чи фізичною особою - винний був наділений певною правомочністю щодо відповідного майна.<br />

Звернення на свою користь чужого майна, вчинене особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо цього майна а за родом своєї діяльності мала лише доступ до цього майна (сторож, охоронник, підсобний робітник, вантажник та ін.), повинно кваліфікуватися як крадіжка за ст. 185. Це стосується також осіб, які виконували чисто технічні функції з транспортування майна (шофер, тракторист, комбайнер, водії водних транспортних засобів тощо). Якщо ж зазначені особи, крім чисто технічних функцій з транспортування майна, були наділені стосовно довіреного для транспортування майна певною правомочністю, їхні дії по неправомірному заволодінню цим майном слід розглядати як привласнення чи розтрату і кваліфікувати за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 191 Кримінального кодексу України]. Водночас, викрадення чужого майна, вчинене особою, яка була наділена щодо нього певною правомочністю, але у даному випадку нею не користувалася, має кваліфікуватися [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 за ст. ст. 185, 186 або 187 Кримінального кодексу України].<br />
Тимчасове запозичення майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні, для тимчасового його використання з подальшим поверненням його або його еквівалента власнику, не може бути визнано протиправним його привласненням. За наявності підстав такі дії можуть бути розцінені як самоправство ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 356 Кримінального кодексу України]), а при вчиненні їх службовою особою - як зловживання владою або службовим становищем ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 364 Кримінального кодексу України]). <br />

Привласнення та розтрата, вчинені шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, утворюють склад злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України]. Частиною [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 2 цієї статті] охоплюється також заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем.<br />

Заволодіння чужим, майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим, становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Його особливістю є те, що, на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні. У зазначений спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження майном через інших осіб. Тобто він має певні владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірено чи перебуває у їх віданні.<br />

Предметом такого протиправного заволодіння може бути також майно, щодо якого ані сам винний, ані його підлеглі не були наділені певною правомочністю. На відміну від привласнення і розтрати для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом злочину, а використання для заволодіння чужим майно офіційно наданих йому за посадою службових повноважень.<br />

Якщо заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем було пов'язане з внесенням такою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншим підробленням документів або складанням і видачею завідомо неправдивих документів, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. ст. 191, 366 Кримінального кодексу України].<br />

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем слід відмежовувати від зловживання владою або службовим становищем, яке вчинюється з корисливих мотивів і утворює склад злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 364 Кримінального кодексу України]. Зловживання службовою особою своїм службовим становищем при вчиненні злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України], виступає способом заволодіння чужого майна і таким чином утворює спеціальний склад службового зловживання. При корисливому зловживанні владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 364], службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи всупереч інтересам служби і протиправне отримуючи вигоду з свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду. При цьому така шкода може полягати у так званій упущеній вигоді. На відміну від злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України], зловживання владою або службовим становищем ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 364 Кримінального кодексу України]) може супроводжуватись сплатним вилученням чужого майна, за якого відбувається заміна майна на рівноцінний еквівалент, - інше майно, гроші, використання чужого майна для особистих потреб без мети заволодіння ним тощо.<br />

Умисне і безпідставне отримання службовою особою з використанням свого службового становища чужого майна як премій, надбавок до заробітної плати, пенсій, допомоги, інших виплат слід кваліфікувати за ст. 191 Кримінального кодексу України, а не за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 364 Кримінального кодексу України].<br />

Якщо службова особа спочатку звертає на свою користь чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, а потім з метою приховати вчинений нею злочин зловживає своїм службовим становищем, її дії потребують кваліфікації за правилами реальної сукупності злочинів - за відповідними частинами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 191 і 364 Кримінального кодексу України].<br />

Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним. Момент закінчення розтрати збігається з моментом витрачання чужого майна. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вважається закінченим з моменту отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд.<br />

== Суб’єкти злочину: ==

Суб'єктом привласнення і розтрати, відповідальність за які передбачена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 191], може бути осудна приватна особа, яка досягла 16-річного віку і якій майно, що є предметом цього злочину, було ввірене чи перебувало в її віданні.<br />

Суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України) може бути лише службова особа. Про поняття службової особи див. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 примітки 1 і 2 до ст. 364 Кримінального кодексу України] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Загальні положення до розділу XVII Особливої частини Кримінального кодексу України].<br />

== Суб’єктивна сторона злочину<br /> ==

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

== Кваліфікуючі ознаки ==

Кваліфікуючими обставинами привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем закон передбачає вчинення їх: 
# повторно або 
# за попереднім зговором групою осіб [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. З ст. 191)], 
# у великих [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 4 ст. 191)] або 
# особливо великих [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 5 ст. 191)] розмірах, або 
# організованою групою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ч. 5 ст. 191)].

 [[Категорія:Кримінальне право]]