Перегляд вихідного коду сторінки Соціальний захист осіб, хворих на ВІЛ/СНІД

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2026-98-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2026 «Питання запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2012 року № 852 «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказ МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкція про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань,Міністерства праці та соціальної політики України від 23 листопада 2007 року № 740/1030/4154/321/614а]
== Загальна інформація ==
'''<u>ВІЛ</u>''' - ''це вірус імунодефіциту людини, який вражає імунну систему людини, призводить до погіршення її стану та, як наслідок, людина стає більш уразливою до інших інфекцій.'' 

'''<u>СНІД</u>''' - ''це синдром набутого імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ''. Людина з ВІЛ-інфекцією може не проявляти хвороб, що відносяться до симптомів СНІДу.

За інформацією представництва ЮНЕЙДС, Україна знаходиться <u>на другому місці</u> у Східній Європі та Центральній Азії за кількістю людей, які живуть з ВІЛ.

Згідно з офіційними статистичними даними за період 1987 — травень 2019 р., у країні офіційно зареєстровано 341 084 випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України, зокрема 114 487 випадків захворювання на СНІД і 49 751 випадок смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

В Україні діє спеціальний закон, в якому закріплено основні положення дотримання прав ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, а саме: Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».

26 квітня 2022 року набув чинності новий документ у сфері протидії ВІЛ/СНІДу — [https://www.dec.gov.ua/mtd/profilaktyka-peredachi-vil-vid-materi-do-dytyny/ Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», що затверджені наказом МОЗ України від 26.04.2022 №692].

Стандарт медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини» включає в себе '''чотири стандарти.''' У їх основу лягли рекомендації ВООЗ і сучасні міжнародні практики до надання якісної комплексної медичної допомоги задля попередження ВІЛ-інфекції в новонароджених, збереження здоров’я ВІЛ-позитивних матерів і народжених ними дітей, а також підвищення рівня кваліфікації фахівців у сфері послуг із ППМД.

Заходи з профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (далі — ППМД) є невід’ємною частиною базової комплексної стратегії ВООЗ.

Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими  Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
== Соціальний захист ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/907/2011#Text Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»] ''надає гарантії профілактики, лікування, догляду та підтримки для ВІЛ-асоційованих захворювань і забезпечує правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ.''
Згідно даного закону держава гарантує соціальний захист ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, членів їхніх сімей і медичних працівників, зайнятих у сфері боротьби із захворюванням на СНІД, а також надання ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД усіх видів медичної допомоги та доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, в порядку, що передбачений нормативно-правовими актами.  
{| class="wikitable"
!Відомості про результати тестування, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла тестування, '''<u>є конфіденційними та становлять лікарську таємницю</u>'''. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, батькам, а також законним представникам цієї особи, іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я, та іншим третім особам - лише за рішенням суду.
|}
'''<u>ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД, мають право на:</u>''' 
-     безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров'я, що зберігається в закладах охорони здоров'я; 

-     бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу; 

-     брати участь у допоміжних репродуктивних технологіях за умови запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині; 

-     особам, зараженим ВІЛ внаслідок виконання медичних маніпуляцій, у першу чергу надається жиле приміщення, у разі, якщо такі особи потребують поліпшення житлових умов (закріплено у ст. 45 Житлового кодексу УРСР).

-      відшкодування шкоди, пов'язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус згідно ст.15 ЗУ «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»;

-      безоплатне забезпечення анти ретро вірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Забороняється відмова у прийнятті до освітніх закладів людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмеження прав їхніх близьких на цій підставі..

Також лише за згодою, ВІЛ-інфіковані можуть брати участь у пов'язаних з ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних медичних засобів і методів, навчальному процесі, фотографуванні, відео - та кінозйомці. Забороняється звільняти з роботи, відмовляти у прийнятті на роботу, у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмовляти у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмежувати інші права людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмежувати права їхніх рідних і близьких на цій підставі.

В національному законодавстві також передбачені ряд пільг для батьків, та осіб, які їх замінюють, що мають ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ. А саме, батьки мають право на: спільне перебування у стаціонарному відділенні лікарні з дітьми віком до 14 років із звільненням на цей час від роботи та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною. Особам, які мають дітей віком до 18 років, заражених вірусом імунодефіциту людини, мають право на одержання додаткової щорічної відпустки  тривалістю 10 днів у літній чи інший зручний для них час .

Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"](ст.34) унормовано право пацієнта на вибір лікаря та його заміну.

== Допомога ВІЛ-інфікованим дітям ==
Соціальна допомога ВІЛ-інфікованим дітям передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1407-07#Text Інструкцією "Про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям"] та іншими законами України.

В статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»] зазначено, що держава гарантує забезпечення вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям.

Сім’ям з дітьми у порядку, що визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/852-2012-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»], призначається щомісячна державна допомога у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця допомога перераховується на особовий рахунок в установі банку одного з батьків або законних представників дитини, або на особовий рахунок дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, які виховуються в державних установах за письмовою заявою батьків або законних представників дитини до якої додається копія свідоцтва про народження дитини.

Соціальний захист сімей з ВІЛ-інфікованими дітьми може здійснюватися як в державних, так і в приватних формах. Приватні форми можуть застосовуватись при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, соціальних послуг.
Міжнародні організації, неурядові організації та соціальні партнери беруть активну участь у наданні різних форм захисту людей, які живуть з ВІЛ, та їхнім сім’ям.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1405-07#Text Наказу МОЗ України, інших міністерств та відомств № 740/1030/4154/321/614а від 23.11.2007 року «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-позитивних дітей та їх сімей»] держава бере на себе зобов’язання за рахунок бюджетних коштів забезпечувати дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, адаптованими молочними сумішами.
== Проблеми ВІЛ-інфікованих ==
ВІЛ-інфіковані щодня стикаються з великою кількістю проблем, а саме:

—    дискримінація, тобто обмеження хворих осіб у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади, проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації. Зокрема, досить часто має місце порушення конфіденційності з боку медичних працівників, що спричиняє нехтування хворими медичним лікуванням;

—   існування практики в деяких медичних закладах оплати, або ж вимагання грошей за надання медичних послуг;

—   стигматизація, тобто соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД. Особа стикається з серйозним приниженням, а саме: неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди, насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД;

—   пожиттєвий режим лікування.

Також це соціальні проблеми: збереження таємниці діагнозу; стосунки з членами родини, родичами, друзями і знайомими; виробничі відносини і можливість втрати роботи; житлові умови; матеріальне становище; недостатня правова захищеність і стосунки з владними та правовими органами; отримання медикаментів і медичної допомоги в цілому; одержання матеріальної і фізичної допомоги від різних людей, організацій і служб. 

Невирішеною на сьогодні є проблема щодо ВІЛ-інфікованих новонароджених, які залишилися без батьківської опіки. Тому потреби людей, інфікованих ВІЛ або хворих на СНІД, не обмежуються потребами в лікарських препаратах та медичному нагляді. Вони потребують соціальної підтримки і захисту з боку суспільства. Це вимагає формування комплексної стратегії щодо нагляду та підтримки ВІЛ-інфікованих.
== Відповідальність хворих на СНІД ==
<u>Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби</u>, '''регулюється ст.130 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України],''' в якій зазначено: ''<u>свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.</u>''

'''<u>Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу</u>''' - ''<u>карається позбавленням волі на термін від двох до п'яти років.</u>''

'''<u>Такі ж дії, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього</u>''', - <u>''караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.''</u>

Існує і кримінальна відповідальність для медичного персоналу за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, а також за розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини.

'''<u>ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД мають такі обов’язки:</u>'''

1. Вживати заходи, щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих закладами охорони здоров’я;

2. Повідомити осіб, які були з ним у статевих контактах, до виявлення фактів інфікованості про можливість їх зараження;
3. Відмовитися від донорства крові, її компонентів інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для використання їх у медичній практиці.
{| class="wikitable"
!У разі невиконання обов’язків, люди, які живуть з ВІЛ, з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, можуть бути видворені за межі України в порядку, встановленому законом.
|}
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]