Перегляд вихідного коду сторінки Право інтелектуальної власності роботодавця на об'єкти інтелектуальної власності, створені працівниками

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 Закон України "Про авторське право та суміжні права"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3687-12#Text Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3688-12#Text Закон України "Про охорону прав на промислові зразки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/72-2003-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав"]

== Загальні положення ==
Законодавство України містить численні прогалини та суперечності у сфері регулювання прав інтелектуальної власності роботодавця на трудову інтелектуальну власність, тобто об’єкти інтелектуальної власності, створені працівниками у зв'язку з виконанням трудового договору. Це важливо пам'ятати при оформленні трудових відносин з відповідним працівником.

Особливо доречна ця рекомендація для бізнесу, основним активом якого є трудова інтелектуальна власність, адже брак уваги до цього питання на етапі встановлення трудових відносин у подальшому може значним чином ускладнити використання роботодавцем об'єктів інтелектуальної власності, створених працівниками за його рахунок та у зв'язку з виконанням трудового договору, втягнути в обтяжливі переговори з працівниками та судові спори.

Якщо роботодавець не має трудових або цивільно-правових договорів зі своїми працівниками, а процес створення об'єктів інтелектуальної власності не формалізований належним чином (відсутні робочі завдання, посадові інструкції й т.п.), працівники можуть претендувати:
* на спільне з роботодавцем використання об'єктів інтелектуальної власності, створеного їх творчою працею, якщо такий об'єкт буде віднесений до об'єктів інтелектуальної власності, створених у зв'язку з виконанням трудового договору, або

* на всі виключні майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, якщо він буде визначений як такий, що створений не у зв'язку з виконанням трудового договору.
В обох випадках працівники можуть висувати вимоги щодо виплати їм винагороди за створення та/або використання об'єктів інтелектуальної власності та/або припинення використання об'єктів інтелектуальної власності роботодавцем або третіми особами, яким таке право було надано роботодавцем без згоди працівників.

Також слід пам'ятати, що неналежне правове оформлення прав інтелектуальної власності на рівні «роботодавець – працівники» може зашкодити використанню прав на цей об'єкт інтелектуальної власності на рівні «роботодавець – клієнти».

== Об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору ==
Спочатку слід з'ясувати, на які саме створені працівником об'єкти інтелектуальної власності може претендувати роботодавець, оскільки відповідно до законодавства України не всі створені працівником об'єкти інтелектуальної власності будуть вважатися створеними у зв'язку з виконанням трудового договору. Якщо, наприклад, розробник комп’ютерних програм намалює картину, роботодавець не буде мати ніяких прав на цей твір.

Комплексний аналіз норм загального та спеціального законодавства, а також відповідної судової практики дозволяє виділити такі основні ознаки, притаманні об'єкту інтелектуальної власності, створеному у зв'язку з виконанням трудового договору (спеціальні закони у сфері інтелектуальної власності в цьому контексті здебільшого оперують поняттями «службовий твір» або «службовий винахід»):
* працівник створив об'єкти інтелектуальної власності протягом строку дії трудового договору з роботодавцем та за його рахунок (в тому числі, наприклад, з використанням матеріалів та інформації роботодавця),

* створення об'єкту інтелектуальної власності входило до трудових обов'язків цього працівника, визначених трудовим договором посадовими інструкціями, або відповідно до письмового службового доручення (завдання) роботодавця, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності роботодавця.
Певні додаткові ознаки прямо передбачені законодавством для службового винаходу. Так, службовий винахід повинен бути створений з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва та обладнання роботодавця.

Окремо варто зазначити, що результат праці працівника буде вважатися об'єктом інтелектуальної власності, якщо він є результатом саме творчої праці. Так, технічна або організаційна допомога працівника при створенні об'єкту інтелектуальної власності не буде вважатися творчою і, відповідно, не призведе до виникнення прав інтелектуальної власності на результат цієї роботи.

Правовою колізією є ситуація, коли працівник створив об'єкт інтелектуальної власності у зв'язку з виконанням трудового договору. Постає питання, який обсяг прав інтелектуальної власності буде мати роботодавець на цей об'єкт інтелектуальної власності.

Майнові права на об'єкти інтелектуальної власності сторони можуть розподілити на власний розсуд, хоча у більшості випадків роботодавець залишає всі виключні майнові права інтелектуальної власності за собою. Якщо сторони не визначили умови розподілу між собою майнових прав інтелектуальної власності у договорі, застосуванню підлягають відповідні норми законодавства.

Цивільний кодекс України передбачає, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Проте особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.

У той же час, спеціальні закони у сфері інтелектуальної власності визначають, що виключне майнове право на об'єкти інтелектуальної власності належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між працівником і роботодавцем. Разом з тим, певні особливості здійснення цього права встановлені для окремих об'єктів інтелектуальної власності, таких як винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо. Так, відповідно до спеціальних законів у сфері промислової власності, право на отримання патенту на об'єкт промислової власності має роботодавець працівника-винахідника, але це право переходить до працівника-винахідника, якщо роботодавець протягом 4 місяців від дати отримання від винахідника повідомлення про створення об'єкту інтелектуальної власності не направить заявку на отримання патенту чи не передасть це право іншій особі, або не прийме рішення про збереження об'єкта інтелектуальної власності як конфіденційної інформації. Важливо, що строк збереження роботодавцем об'єкту інтелектуальної власності як конфіденційної інформації у разі його невикористання не повинен перевищувати 4 років. У іншому випадку право на отримання патенту на відповідний об'єкт інтелектуальної власності переходить до працівника.

Таким чином, спеціальні закони та Цивільний кодекс України зовсім по-різному регулюють розподіл майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, між роботодавцем та працівником. Механізм у регулюванні ускладнюється також особливими правилами здійснення прав інтелектуальної власності для деяких категорій об'єктів інтелектуальної власності. Та оскільки Цивільний кодекс України є вищим актом в ієрархії законів порівняно з іншими законами, що регулюють цивільні відносини, та був прийнятий пізніше ця колізія має вирішуватись на користь Цивільного кодексу України відповідно до принципів lexsuperior та lexposterior з урахуванням особливих правил здійснення прав інтелектуальної власності для деяких категорій об'єктів інтелектуальної власності.

Такої позиції (принаймні, відносно об'єктів авторського та суміжних прав) притримуються вищі суди, намагаючись у своїх роз’ясненнях уніфікувати судову практику у вирішенні спорів щодо авторських і суміжних прав на об'єкти інтелектуальної власності, які створені у зв'язку з виконанням трудового договору. Хоча на практиці такі роз'яснення залишаються на рівні принципів (рекомендацій), як правило, суди України керуються ними при вирішенні відповідних спорів.

== Спільні права на об'єкти інтелектуальної власності ==
На практиці встановлений Цивільним кодексом України правовий режим володіння спільними майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, означає, що жодна зі сторін не має права здійснювати майнові права на службовий твір без згоди іншої сторони. Іншими словами, кожна зі сторін має право користуватися відповідними правами щодо об'єкту інтелектуальної власності самостійно або надавати/відчужувати такі права третім особам лише зі згоди іншої сторони. Також це означає, що роботодавець та працівник мають спільне право на отримання відповідних реєстраційних документів на об'єкт інтелектуальної власності (свідоцтв, патентів).

Також слід враховувати, чи був створений об'єкт інтелектуальної власності одним працівником чи колективом. У більшості випадків, коли йдеться про об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, йдеться про колективну працю кількох працівників. У такому випадку необхідно отримувати згоду не від одного працівника, а від кількох (за умови, що їх участь у створенні об'єкту інтелектуальної власності була творчою).

Очевидно, що такий порядок може значно ускладнити користування об'єктом інтелектуальної власності для роботодавця, оскільки йому доведеться кожного разу отримувати відповідну згоду від працівника. А той може обумовити надання такої згоди отриманням відповідної винагороди за кожне використання об'єкту інтелектуальної власності. А наскільки цей процес може ускладнитись при звільненні працівника, можна тільки уявити, адже припинення трудового договору не припиняє відповідні майнові права роботодавця або працівника на об'єкт інтелектуальної власності. На практиці це означає, що навіть при припиненні трудових відносин роботодавець не зможе самостійно користуватися своїми правами і буде вимушений отримувати згоду колишнього працівника, якщо не домовиться з ним про відчуження усіх прав на об'єкт інтелектуальної власності раз та назавжди на користь роботодавця.

== Заробітна плата чи винагорода щодо об'єкту інтелектуальної власності ==
Ще одним проблемним аспектом у сфері трудової інтелектуальної власності, який не врегульований чітко законодавством та навколо якого на практиці виникає багато питань, є виплата працівнику винагороди за створення та/або використання об'єкту інтелектуальної власності.

На практиці склався підхід, відповідно до якого заробітна плата, що сплачується працівнику за виконання його трудових обов'язків, пов'язаних зі створенням об'єкту інтелектуальної власності, включає в себе також винагороду за створення об'єкту інтелектуальної власності (за умови, що відповідне застереження передбачене трудовим договором), тому додатково та окремо така винагорода працівнику може не виплачуватися.

Такий підхід має певне підґрунтя, особливо в тих випадках, коли створення об'єкту інтелектуальної власності є основним профілем діяльності роботодавця та основною трудовою функцією працівника, задля здійснення якої він, власне, й наймався. Та оскільки такий підхід не зовсім відповідає вимогам діючого законодавства, його застосування на практиці є певною мірою ризикованим. З огляду на те, що суди при вирішенні спорів за участю працівників найчастіше приймають їх сторону, рекомендується сплачувати таку винагороду працівнику хоча б за особливого цінні та прибуткові для роботодавця об'єкти інтелектуальної власності.

Відповідно до спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності, працівник має право вимагати виплату роботодавцем винагороди за створення та/або використання об'єкту інтелектуальної власності. Причому хоча законодавець прямо не забороняє включити таку винагороду до складу заробітної плати, аналіз норм відповідного законодавства приводить до висновку, що винагорода не є тотожною заробітній платі, та її виплата не залежить від того, кому належать виключні майнові права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності.

Розмір та критеріїв для обчислення такої винагороди законодавством не встановлені. Сторони можуть узгодити їх самостійно, орієнтуючись при цьому на мінімальні ставки, передбачені чинним законодавством для різних об'єктів інтелектуальної власності, якщо прибуток від використання конкретного об'єкту інтелектуальної власності незначний (або взагалі відсутній), або на розмір отриманого прибутку, якщо він є істотним. Такий підхід загалом буде відповідати приписам спеціальних законів у сфері промислової власності, відповідно до яких розмір винагороди має бути співставним з економічною цінністю об'єкту інтелектуальної власності та/або іншої вигоди, яка може бути отримана або вже отримана роботодавцем.

== Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності ==
Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт інтелектуальної власності. Такі права складаються з двох основних груп:
* право на визнання людини творцем (автором, винахідником тощо) об'єкту інтелектуальної власності та
* право на недоторканність об'єкту інтелектуальної власності.
Ці права не залежать від розподілу майнових прав інтелектуальної власності і назавжди залишаються за працівником, навіть якщо всі виключні майнові права на об'єкт інтелектуальної власності належать або передані роботодавцю. Особисті немайнові права не можуть бути відчужені, але деякі з них (наприклад, право на недоторканність твору) можуть належати також спадкоємцям працівника.

Необхідність дотримання таких прав може становити певну незручність для роботодавця, проте сторони можуть у договірному порядку домовитися про певний порядок користування ними, дещо оптимізувавши користування об'єктом інтелектуальної власності роботодавцем. Такі домовленості буде доречно закріпити у трудовому або у відповідному цивільно-правовому договорі з працівником. Наприклад, це можна зробити щодо права на ім'я – відносно об'єкту інтелектуальної власності, що належать до об'єктів авторського права, працівник може заборонити роботодавцю зазначати ім'я автора при кожному використанні об'єкта інтелектуальної власності роботодавцем або третьою особою, оскільки автор бажає залишитися анонімом.

Позитивним є те, що законодавство України передбачає певну диспозитивність – можливість роботодавця та працівника домовитися у відповідному договорі про інший розподіл виключних майнових прав, ніж той, що закріплений законодавством. Така можливість встановлена як спеціальними законами у сфері інтелектуальної власності, так і Цивільним кодексом України. Користуючись цією можливістю, сторони можуть домовитись про належність роботодавцю навіть усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності з моменту його створення.

При цьому вибір того чи іншого договірного механізму значним чином залежить від того, чи планується оформити права роботодавця на вже створений об'єкт інтелектуальної власності postfacto, або щодо об'єкту інтелектуальної власності, які можуть бути створені працівниками в майбутньому.

== Оформлення прав на об'єкт інтелектуальної власності, які вже створені працівниками ==
З метою оформлення усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на вже створений працівником об'єкт інтелектуальної власності рекомендується укладати договори передання (відступлення) усіх таких прав між роботодавцем та відповідними працівниками, які своєю творчою працею брали участь у створенні об'єкту інтелектуальної власності.

Серед умов, які має містити такий договір відповідно до законодавства України, окрему увагу слід звернути на наступні:

- опис та деталізація відповідних об'єктів інтелектуальної власності у тій мірі, що дозволить легко ідентифікувати ці об'єкти та виключити в майбутньому спори, щодо яких саме об'єктів інтелектуальної власності передаються права;

- перелік усіх майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти інтелектуальної власності, які будуть відступлені, та перелік усіх можливих способів використання об'єкту інтелектуальної власності. Не зазначені права та способи будуть вважатися не переданими;

- розмір (або порядок обчислення) та порядок виплати винагороди за передання усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності. Ця умова є обов’язковою для таких договорів.

'''Важливо!'''

1) Якщо права на об'єкт інтелектуальної власності вже надані третім особам

Не рекомендується укладати договори про передання виключних майнових прав від працівника(ів) до роботодавця на стадії користування правами на об'єкт інтелектуальної власності, тобто коли роботодавець уже без згоди працівника, який створив об'єкт інтелектуальної власності, розпорядився цими правами на користь третіх осіб. У такому випадку укладення такого договору може виявитись неналежним механізмом для оформлення прав. Більше того, воно може бути підставою для визнання недійсними вже укладених угод про розпорядження роботодавцем правами на відповідний об'єкт інтелектуальної власності на користь третіх осіб, оскільки підтвердить, що на момент укладання договорів з третіми особами роботодавець не мав відповідних прав.

У такому випадку можна порадити роботодавцю або узгодити з працівником отримання від нього заяви про відсутність заперечень/претензій, якою працівник підтвердить, що не заперечує проти такого розпорядження правами, або укласти між роботодавцем та працівником або між працівником та третьою особою, якій були передані права, договори про визнання працівником прав третьої особи на відповідні об'єкти інтелектуальної власності.

2) Об'єкти інтелектуальної власності, створені працівниками у співавторстві

Якщо об'єкт інтелектуальної власності був створений кількома працівниками, роботодавцю необхідно отримувати згоду на розпорядження ним від колективу таких працівників, укладаючи один договір зі всіма працівниками або окремий договір з кожним. Плата за передання прав розподіляється між працівниками або в рівних частках, або залежно від участі кожного у створенні об'єкта інтелектуальної власності.

3) Дотримання особистих немайнових прав

Автор (розробник) у договорі з роботодавцем може заборонити згадувати своє ім'я (ім'я автора) під час використання об'єкту інтелектуальної власності роботодавцем або будь-якою третьою стороною, посилаючись на те, що автор хоче залишитися анонімом.

== Оформлення прав на об'єкт інтелектуальної власності, які будуть створені працівниками в майбутньому ==
З метою належного оформлення прав інтелектуальної власності роботодавця щодо об'єктів інтелектуальної власності, які будуть розроблені працівниками в майбутньому, рекомендується, щоб трудові договори закріплювали наведені нижче положення. Це може бути зроблено шляхом внесення відповідних змін до вже укладених договорів або укладення трудових договорів у письмовій формі, якщо раніше вони укладалися лише в усній формі.<br />
Серед таких положень:
* належність роботодавцю усіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, створений працівником у зв'язку з виконанням трудового договору;
* розмір винагороди за створення та/або користування об'єктом інтелектуальної власності або порядок її розрахунку та виплати;
* трудові обов'язки працівника, які чітко передбачають створення об'єкту інтелектуальної власності. Вони можуть бути або прямо передбачені у трудовому договорі, або закріплені у посадових інструкціях цього працівника;
* обов'язок працівника негайно повідомляти роботодавця про створення об'єкту інтелектуальної власності з наданням всіх необхідних матеріалів, що його стосуються;
* відповідні умови про збереження працівником конфіденційності матеріалів, пов'язаних з об'єктом інтелектуальної власності.

'''Важливо!'''

1) Дотримання законодавства про працю
Доповнення вже існуючих трудових договорів положеннями про об'єкт інтелектуальної власності або укладення письмових трудових договорів з відповідними положеннями, якщо раніше такі договори були укладені в усній формі, може розглядатися як зміна істотних умов праці відповідно до законодавства про працю. У зв'язку з цим рекомендується дотримуватися процедури зміни істотних умов праці, встановленої відповідним законодавством, включаючи завчасне повідомлення працівника.

2) Розподіл прав

Важливо використовувати відповідні формулювання, що передбачають саме розподіл прав інтелектуальної власності, а не їх передання (відчуження), для уникнення ризику віднесення таких договорів до договорів про передачу прав, для яких законодавством встановлені певні додаткові вимоги, недотримання яких може призвести до визнання договору недійсним. Наприклад, предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладення договору.

3) Перелік майнових прав інтелектуальної власності

Додатково до положень про належність усіх виключних майнових прав роботодавцю рекомендується визначити перелік прав інтелектуальної власності, які будуть належати роботодавцю, а також вичерпний перелік можливих способів використання об'єкту інтелектуальної власності для уникнення в майбутньому спорів, щодо яких прав та способів здійснено розподіл між сторонами.<br />

[[Категорія:Право інтелектуальної власності‏‎]]
[[Категорія:Суди]]