Правовий режим місць компактного тимчасового проживання (поселення) внутрішньо переміщених осіб

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Нормативна база

Загальна інформація

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (далі - ВПО).

Основною умовою забезпечення нормального існування ВПО та їх інтеграції у приймаючу громаду за новим місцем перебування є наявність житла.

Аналіз ст. 47 Конституції України, ст. 127 Житлового кодексу України, а також постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 495 “Деякі заходи з формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб” дає можливість дійти висновку, що реалізація конституційного права ВПО на житло здійснюється, в тому числі, шляхом надання житла, включеного  до фонду житла, призначеного для тимчасового проживання, яке використовується для одночасного компактного поселення та тимчасового проживання кількох внутрішньо переміщених осіб і членів їх сімей.

Правове регулювання з 20.04.2017

Починаючи з 20.04.2017, коли набрав чинності Закон України від 23.03.2017 № 1972-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо забезпечення права на отримання комунальних послуг, на законодавчому рівні запроваджено термін «місце компактного поселення» внутрішньо переміщених осіб.

Частиною першою статті 9-1 Закону місцем компактного поселення внутрішньо переміщених осіб визначено: містечка із збірних модулів, гуртожитки, оздоровчі табори, будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, готелі тощо. Адреса відповідного місця компактного поселення може бути адресою фактичного місця проживання ВПО.

Законом гарантоване право зареєстрованим ВПО на отримання комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення.

Власникам (балансоутримувачам) майна, що використовується для компактного поселення ВПО, заборонено стягувати з таких осіб компенсацію вартості комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу, яка не відповідає вартості відповідних тарифів на такі послуги та товари для населення.

Правове регулювання з 07.09.2023

07.09.2023 набрав чинності Порядок функціонування місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2023 № 930 (далі – Порядок).

Порядком визначені особливості функціонування місць тимчасового проживання, які придатні для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб або осіб, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, та їх обслуговування, а також мінімально необхідні вимоги у таких місцях для життєзабезпечення зазначених осіб.

Яке житло (його частина) вважається місцем тимчасового проживання ВПО

Місця тимчасового проживання можуть облаштовуватися в містечках із збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях, тимчасових спорудах, їх комплексах, призначених для життєзабезпечення (тимчасового проживання та обслуговування) внутрішньо переміщених осіб, в інших житлових приміщеннях, придатних для проживання, та їх частинах, що використовуються або можуть використовуватися для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб.

Можуть включати підсобні приміщення, приміщення непридатні для проживання, які необхідні для забезпечення експлуатації місць тимчасового проживання як цілісного комплексу та їх побутового обслуговування.

Місцем тимчасового проживання може бути як одне окреме житлове приміщення (кімната, номер або простір, відокремлений шляхом встановлення легких конструкцій (ширм, перегородок), так і кілька.

Місце тимчасового проживання обладнується ліжко-місцями які становлять частину приміщення з ліжком та меблями для зберігання особистих речей, постільними речами (матраци, подушки, ковдри, постільна білизна), що надається для тимчасового компактного проживання в ньому одночасно кількох повнолітніх осіб однієї статі, не пов’язаних між собою спільним побутом або сімейними (родинними) відносинами.

Житло набуває статусу місця тимчасового проживання ВПО за наявності 10 або більше облаштованих місць для проживання таких осіб.

Перелік місць тимчасового проживання області (мм. Києва та Севастополя) обов’язково формується і затверджується відповідними держадміністраціями (військовими адміністраціями) за письмовими заявами власників (балансоутримувачів) місць тимчасового проживання ВПО. Узагальнений перелік місць тимчасового проживання затверджується Мінреінтеграції.

Місця тимчасового проживання визнаються такими лише у разі їх відповідності мінімальним вимогам, переліченим у п. 8 Порядку.

Обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями (військовими адміністраціями) не рідше ніж один раз на шість місяців проводиться моніторинг стану місць тимчасового проживання на предмет відповідності мінімальним вимогам, а також іншим показникам, визначеним чек-листом моніторингу стану та облаштування місць тимчасового проживання.

Цивільно-правове регулювання відносин з тимчасового проживання

Право користування ВПО приміщеннями у місцях тимчасового проживання виникає на підставі договору користування приміщеннями місця тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб (примірний договір наведений у додатку до Порядку).

Договір укладається перед вселенням у надане приміщення місця тимчасового проживання або протягом 30 днів з дня вселення у разі відсутності у ВПО документів, передбачених п.13 Порядку.

Договір укладається строком на шість місяців з можливістю продовження його дії на наступний строк у разі відсутності змін у підставах, що спричинили внутрішнє переміщення та якщо внутрішньо переміщена особа не набула іншого місця проживання.

Договір в обов’язковому порядку містить підстави, умови та строки для виселення ВПО з місця тимчасового проживання. Строк для виселення становить 15 календарних днів з дня припинення права користування, якщо більший строк не передбачений договором.

Право на першочергове заселення та продовження строку дії договору мають багатодітні сім’ї, сім’ї з дітьми, сім’ї з маломобільних груп населення, сім’ї, один з членів якої бере (брав) участь у бойових діях, сім’ї, один з членів якої є ветераном війни, сім’ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, особи похилого віку, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, особи з інвалідністю, а також внутрішньо переміщені особи, житло яких було пошкоджено або знищено внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Для укладення договору внутрішньо переміщена особа подає заяву, пред’являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (для громадян України), паспортний документ іноземця та документ, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземців та осіб без громадянства) (за наявності), довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності) або електронну довідку на електронному носії, критерії якого підтримують використання мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (за наявності технічної можливості) (без пред’явлення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи), документ, що підтверджує статус особи на право першочергового вселення (за наявності), унікальний номер запису реєстру в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), документи, що посвідчують особу всіх членів сім’ї, що вселяються (за наявності).

Власником (балансоутримувачем) майна визначаються Правила проживання внутрішньо переміщених осіб у місці тимчасового проживання (примірні Правила наведені у додатку до Порядку).

Підставами для виселення можуть бути:

  1. письмова заява ВПО;
  2. систематичні порушення ВПО умов договору та Порядку;
  3. виключення місця тимчасового проживання з переліку місць тимчасового проживання області (мм. Києва та Севастополя);
  4. відсутність у місці тимчасового проживання понад 60 днів підряд без попередження керівника місця тимчасового проживання. У разі наявності у ВПО обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою до керівника місця тимчасового проживання. У такому разі строк відсутності ВПО за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів.

Після закінчення встановленого договором строку тимчасового проживання внутрішньо переміщені особи зобов’язані виселитись з місця тимчасового проживання.

Оплата вартості проживання

Внутрішньо переміщені особи мають право на безоплатне тимчасове проживання в місці тимчасового проживання.

Оплата комунальних послуг здійснюється в рамках отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об’єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 261 “Про затвердження Порядку та умов надання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об’єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану”.

Власникам (балансоутримувачам) майна не дозволяється отримувати від мешканців місця тимчасового проживання плату за комунальні послуги у разі отримання ними компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у місцях тимчасового проживання, що облаштовані у будівлях (приміщеннях) державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Припинення статусу місця тимчасового проживання ВПО

Обласна, Київська та Севастопольська міська держадміністрація (військова адміністрація) приймає рішення щодо виключення місця тимчасового проживання з переліку місць тимчасового проживання області (мм. Києва та Севастополя) після попереднього переселення внутрішньо переміщених осіб, які проживають в місці тимчасового проживання, з урахуванням потреб окремих категорій осіб та єдності родин:

1) з власної ініціативи, зокрема з причин непридатності приміщення місця тимчасового проживання для проживання та неможливості приведення його у відповідність з мінімальними вимогами, передбаченими п. 8 Порядку;

2) на підставі письмового звернення власника (балансоутримувача) майна (крім об’єктів приватної форми власності), у тому числі за умови відсутності мешканців у цьому місці тимчасового проживання;

3) у разі визнання житлових приміщень місця тимчасового проживання непридатними для проживання у порядку, визначеному постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 р. № 189 “Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання”.

Інформація підготовлена Благодійним Фондом «Право на захист» у співпраці з Координаційним центром з надання правової допомоги за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).
Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Правовий_режим_місць_компактного_тимчасового_проживання_(поселення)_внутрішньо_переміщених_осіб&oldid=45454