Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу
Нормативна база
- Кримінальний кодекс України
- Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень"
Загальні положення
Відповідно до статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України) передбачена кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
Склад кримінального правопоручення
Об'єкт
Безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, що регулюють правила роботи правоохоронних органів.
Об'єктивна сторона
Відповідне кримінальне правопорушення є правопорушенням з матеріальним складом і з об'єктивної сторони полягає лише в активній поведінці – діях, які:
- зумовлені службовим становищем винного;
- пов’язані з реалізацією його службових повноважень;
- явно виходять за межі цих повноважень;
- заподіюють істотну шкоду (шкода, яка в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб;
- перебувають у причинному зв’язку із зазначеними наслідками, з настанням яких кримінальне правопорушення визнається закінченим.
Відповідальність за статтею 365 КК України настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов'язані з її владними чи службовими повноваженнями. Якщо такого зв'язку не встановлено, дії винного за наявності до того підстав можуть кваліфікуватися за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, громадського порядку тощо (пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" (далі - Постанова). Характер і обсяг повноважень, а також порядок (умови) їх реалізації визначаються компетенцією службової особи, яка закріплена в різних законах, статутах, положеннях, наказах, інструкціях, правилах та інших нормативних актах. Тому для вирішення питання про те, чи виходять дії службової особи за межі її повноважень, необхідно з’ясовувати, яким нормативним актом вони регулюються і які саме положення цього акта були порушені.
Найбільш характерними способами (формами) вчинення перевищення влади судова практика визнає вчинення дій:
- які входять до компетенції будь-якої іншої (а не цього) працівника правоохоронного органу (є компетенцією вищестоящого працівника чи працівника іншого відомства);
- виконання яких можливе лише за наявності особливих і відсутніх у даній ситуації умов — в особливих випадках, обстановці, з особливого дозволу або з додержанням особливого порядку;
- які могли бути виконані лише колегіально, тоді як винний здійснив їх одноособово;
- які жоден працівник і за жодних умов не має права здійснювати або дозволяти (пункт 5 Постанови).
Суб'єктивна сторона
Характеризується умисною формою вини. Одним з важливих факторів є ставлення до наслідків, що може виражатися як умислом, так і необережністю, тобто:
- усвідомлення, що дії, які працівник правоохоронного органу вчиняє, виходять за межі наданих йому владних чи службових повноважень,;
- бажання їх вчинити;
- передбачення настання істотної шкоди;
- бажання чи свідоме припущення настання істотної шкоди або не передбачення можливості їх настання, хоча міг і повинен був передбачити (необережність).
Мотив і мета таких дій на кваліфікацію не впливають.
Суб'єкт
Суб’єктом даного правопорушення може бути виключно посадова особа правоохоронного органу (до 2014 року могла бути будь-яка інша службова особа, яка здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування).
Кваліфікуючі ознаки
Кваліфікуючі ознаки
Вчинення дій, вказаних в об'єктивній стороні кримінального правопорушення, якщо вони супроводжувалися:
→ насильством або погрозою застосування насильства (як фізичне, так і психічним (погроза). Фізичне насильство полягає в незаконному позбавленні волі, завданні побоїв, мордуванні, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а психічне - у реальній погрозі застосування будь-якого за тяжкістю фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких;
→ застосуванням зброї (предмети, призначені для ураження живої цілі. Сама зброя може бути як вогнепальною (у тому числі гладкоствольною), так і холодною) чи спеціальних засобів (наручники, гумові кийки, отруйні гази, водомети тощо). При перевищенні влади припускається не тільки заподіяння чи спроба заподіяння за їх допомогою тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу ними;
→ болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування - дії, що завдають йому особливого фізичного болю чи моральних страждань і полягають у протиправному тривалому позбавленні людини їжі, води, тепла, залишенні її у шкідливих для здоров’я умовах, використанні вогню, електроструму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, а також у приниженні честі, гідності, заподіянні душевних переживань, глумлінні тощо (частина друга статті 365 КК України).
Особливо кваліфікуючі ознаки
Вчинення дій, вказаних в об'єктивній стороні кримінального правопорушення або дій, зазначених в кваліфікуючих ознаках, якщо вони спричинили тяжкі наслідки - такі наслідки, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (частина третя статті 365 КК України).
Санкція (покарання)
1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, -
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
