Трудовий договір з фізичною особою-роботодавцем

Нормативна база

• Конституція України
• Кодекс законів про працю України
• Закон України «Про охорону праці»
• Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»

Поняття трудового договору

Трудові відносини між працівником і підприємством повинні бути оформлені трудовим договором, визначення якого дає Кодекс законів про працю.

Згідно з статтею 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Слід ураховувати, що робітник може укласти трудовий договір як з одним, так і з кількома підприємствами одночасно, якщо це не суперечить законодавству або умовам трудового договору, контракту. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. При цьому навіть якщо такого наказу або розпорядження не видано, але працівник фактично був допущений до роботи, трудовий договір вважається укладеним. І хоч відсутні документи, на підставі яких можна нарахувати заробітну плату такому працівникові, однак немає і законних підстав не нараховувати її. Необхідно виправити ситуацію, вимагаючи від керівника підприємства оформлення відповідних документів.

У Конституції України вказано, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Перелік необхідних документів

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

При реєстрації трудового договору сторони повинні пред'явити паспорт та подати такі документи:

• фізична особа - підприємець - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця, довідку відповідної державної податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного номера;
• фізична особа, яка використовує найману працю, пов'язану з наданням послуг, — довідку відповідної державної податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного номера;
• працівник, який влаштовується на роботу до фізичної особи, - трудову книжку, довідку відповідної державної податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного номера;
• особа, яка вперше шукає роботу і не має трудової книжки, - довідку відповідної державної податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного номера.

У випадку відсутності працівника при проведенні державної реєстрації трудового договору фізична особа (або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа) повинна пред'явити паспорт та подати такі документи:

• фізична особа - підприємець: підписаний сторонами трудовий договір у трьох примірниках із нотаріально посвідченим підписом працівника, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, довідку відповідної державної податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного номера, копію такої довідки, виданої працівникові, його трудову книжку;
• фізична особа, яка використовує найману працю, пов'язану з наданням послуг: підписаний сторонами трудовий договір у трьох примірниках із нотаріально засвідченим підписом працівника, довідку відповідної державної податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного номера, копію такої довідки, виданої працівникові, його трудову книжку.

Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці

Працівник зобов'язаний:

• дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
• знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
• проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Перелік обов’язків роботодавця при укладенні трудового договору

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1. роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
2. ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
3. визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
4. проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Термін дії трудового договору

Трудовий договір може бути:

• безстроковим, що укладається на невизначений строк;
• на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
• таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підстави звільнення

Підставами припинення трудового договору можуть бути:

1. угода сторін — сторони, а саме підприємство і працівник, погодили питання звільнення і не мають претензій один до одного з цього питання. Дане звільнення можна оформити письмовою угодою про припинення трудових відносин, або ж заявою працівника. На підставі даних документів видається наказ про звільнення особи за угодою сторін;
2. закінчення терміну — ця ситуація передбачена лише для працівників, з якими було укладено строкові трудові договори. У цьому випадку, для того щоб припинити трудові відносини з працівником, підприємство повинно видати наказ в останній день його роботи. У разі коли наказ про звільнення не було видано у вказаний термін, то трудовий договір буде вважатися укладеним на невизначений строк. Крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення;
3. призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну службу — для звільнення працівник повинен надати адміністрації підприємства документ, який підтверджує призов (вступ) на військову службу або направлення на альтернативну службу;
4. переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство або перехід на виборну посаду. Для звільнення необхідно подання власника підприємства, на яке працівник переводиться, або рішення відповідного органу про обрання працівника;
5. відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці. Під зміною істотних умов праці розуміють зміну систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, зміну розрядів і найменування посад тощо;
6. набрання чинності вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
7. підстави, передбачені контрактом. Контракт є особливою формою трудового договору, в якому можна передбачити умови розірвання договору, в т.ч. дострокового. У контракті можна зазначити підставу для його розірвання, яка відсутня в трудовому законодавстві, наприклад в контракті з керівником підприємства можна зазначити, що контракт розривається у разі, якщо підприємство закінчило рік із збитками;
8. розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу. При припиненні трудового договору фізична особа-підприємець робить у трудовому договорі запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП. Сторони трудового договору мають повідомити державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір, про факт припинення трудових відносин, пред’явивши свої примірники договору й додатки до нього. Розірвання договору має бути підтверджене підписами сторін трудових відносин на трьох примірниках договору, один з яких знаходиться у фізичної особи-підприємця, другий – у працівника, третій – у державній службі зайнятості, яка здійснила реєстрацію трудового договору. Вчинення дій щодо зняття з реєстрації в центрі зайнятості розірваного трудового договору проводиться в присутності сторін трудового договору – роботодавця (фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників або фізична особа, яка використовує найману працю, пов’язану з наданням послуг ) та працівника. Зняття трудового договору з реєстрації в службі зайнятості за відсутності однієї зі сторін трудових відносин можливе лише за умови надання службі зайнятості рішення суду, яке набрало законної сили, про розірвання цього договору або про визнання його недійсним. Трудовий договір знімається з реєстрації у випадку смерті однієї зі сторін трудового договору, про що на підставі свідоцтва про смерть, копія якого додається, робиться відповідний запис у договорі. Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір із реєстрації, про що робиться відмітка в книзі реєстрації трудових договорів. На підставі цього запису відповідальна особа центру зайнятості робить запис на трьох примірниках трудового договору. Слід наголосити, що фізична особа має право внести запис до трудової книжки працівника про звільнення його з роботи лише після внесення цих записів про зняття з реєстрації трудового договору. Крім цього, посадова особа центру зайнятості обов’язково підтверджує особистим підписом записи, внесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою. Необхідно зазначити, що роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку й провести розрахунок – виплатити всі суми, які належать працівникові від фізичної особи-підприємця. Строки для зняття з реєстрації трудового договору законодавством не встановлені, але слід мати на увазі, що при затримці видачі трудової книжки з вини роботодавця (наприклад, якщо з його вини несвоєчасно знято з реєстрації трудовий договір), працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Особливості трудового договору

Існують свої особливості також у питанні винагороди за працю. Так, у трудовому договорі винагорода виплачується у формі заробітної плати за заздалегідь установленими нормами, систематично, має свою структуру, обмежена мінімальним розміром і зазнає докладного правового регламентування. Працівникові гарантуються заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо (оплата відпусток та інших видів часу відпочинку, лікарняні, вихідна допомога та ін.) Винагорода за цивільним договором визначається угодою сторін, а ЇЇ мінімальний розмір не встановлено. Зокрема, за підрядним договором оплачуються результати роботи, які визначають після закінчення роботи і оформлюють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Ще однією особливістю трудового договору є те, що він, як правило, безстроковий (укладається на невизначений строк). Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Строк цивільного договору визначається сторонами.

Відповідальність сторін, вирішення спорів

У випадку невиконання чи неналежного виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього контракту. Спори між сторонами вирішуються у порядку, встовленому чинним законодавством.

Зміни, припинення та розірвання контракту

Зміни та доповнення до цього контракту вносяться тільки за угодою сторін, складеною у письмовій формі.

Цей контракт припиняється:

• після закінчення строку дії контракту;
• за згодою сторін;
• з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством та цим контрактом;
• з ініціативи працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством та цим контрактом;
• з інших підстав, передбачених законодавством.

Додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством

При розірванні контракту з підстав, не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться на умовах, передбачених законодавством.

У випадку дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин, в тому числі розірвання контракту працівником з причин невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених цим контрактом, або роботодавцем – з підстав, не передбачених чинним законодавством та цим контрактом, встановлюються відповідно додаткові гарантії та (або) компенсації моральної та матеріальної шкоди, заподіяної працівникові.

При достроковому розірванні контракту у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань, передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні.

За два місяці до закінчення строку чинності контракту він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий строк.