Нарахування лікарняних працівникам, які працюють на підприємстві менше 6 місяців

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Право на матеріальне забезпечення застрахованих осіб, що мають страховий стаж менше шести місяців

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», однак з певними обмеженнями та особливостями та в таких розмірах:

  • допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку;
  • допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності). Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця

Страхові виплати та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця, а за період починаючи із 6 робочого дня — за рахунок Фонду соціального страхування України.

Страхові виплати здійснюються на підставі: виданого в установленому порядку листка непрацездатності. Листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі медичного висновку (медичних висновків) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. У разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.

  • Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Страхові виплати та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом. У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (пункт 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі - Порядок).

Порядок розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності

Якщо протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, страховий стаж працівника становив менше 6 місяців, допомогу по тимчасовій непрацездатності розраховують виходячи з нарахованої зарплати, з якої сплачений ЄСВ, але не більше розміру допомоги, обчисленої з мінімальної зарплати (МЗП), встановленої законом у місяці настання страхового випадку. Тобто, при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

  • Якщо людина відпрацювала менше 6 місяців перед місяцем настання страхового випадку, то до розрахунку беруть наявні повні календарні місяці (з першого до першого числа). Наприклад робітника прийняли на роботу в березні, а захворів він у травні. Отже до розрахунку візьмуть єдиний повний календарний місяць — квітень.

Якщо людину прийняли на роботу у перший робочий день місяця то його беруть у розрахунок, якщо на другий робочий день і пізніше — до розрахунку його не беруть.

  • У разі перебування застрахованої особи у трудових відносинах менше ніж календарний місяць, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку (пункт 27 Порядку). Наприклад працівника прийняли на роботу 03 вересня, а захворів він 15 жовтня, у такому випадку у працівника немає жодного повного календарного місяця (з 1-го до 1-го числа) перебування у трудових відносинах, тож до розрахунку буде враховано весь фактичний час перебування працівника у трудових відносинах з останнім роботодавцем до дня настання хвороби, а саме з 03 вересня по 14 жовтня.
  • Якщо в розрахунковий період потрапляє місяць, в якому немає жодного фактично відпрацьованого дня (наприклад, у зв’язку з декретною відпусткою, або людина була на лікарняному), то такий місяць не беруть до уваги.

У разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.

Враховуючи рекомендації Міністерства соціальної політики України, викладені в листі від 13 листопада 2015 року № 646/18/99-15, допомогу по тимчасовій непрацездатності потрібно розраховувати в такій послідовності:

  1. розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;

Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з розрахунку на один календарний день, яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

  1. розраховується сума денної виплати (середньоденна заробітна плата множиться на відсоток страхового стажу);
  2. порівнюється сума денної виплати з виплатою, розрахованою з мінімальної заробітної плати;
  3. якщо сума денної виплати не перевищує мінімальну виплату, ця сума помножується на кількість днів, що підлягають оплаті;
  4. якщо сума денної виплати перевищує мінімальну виплату, то сума допомоги розраховується виходячи з мінімальної виплати без додаткового урахування відсотка страхового стажу.

Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності

Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

  • у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;
  • у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
  • за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
  • за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
  • у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
  • за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Див. також