Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база:

  1. Сімейний Кодедкс України;
  2. Цивільний Кодекс України;
  3. Цивільно-процесуальний Кодекс України;
  4. Закону України «Про виконавче провадження».

Виникнення спільних боргових зобов'язань подружжя

Особи, які перебувають у шлюбі на різних етапах находження в сімейних відносинах, вступають у різні правовідносини з іншими особами, як фізичними, так і юридичними. При цьому діє правило, передбачене статтею 65 СК, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. При цьому вони набувають права і створюють для себе обов'язки. У зв'язку з прийняттям СК не коливається спільний принцип, який установився в сімейному праві про те, що подружжя відповідає за сімейними боргами із майна, яке складає їх спільну сумісну власність, а за особистими боргами, оскільки одержане боржником не було використано в інтересах сім'ї, — із майна, яке належить цьому подружжю на праві особистої приватної власності або його частки у спільній сумісній власності, що передбачено і статтею 371 ЦК України: «Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї». Спільними вважаються борги, зроблені обома з подружжя або хоча б одним із них (в тому випадку і без згоді з другим з подружжя), в інтересах обох членів подружжя або всієї сім'ї в цілому. Так, відповідно до частини четвертої статті 65 СК договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Особисті борги не тримають у собі цієї ознаки. Ними можуть бути борги, зроблені подружжям до реєстрації шлюбу, якими обтяжене майно, одержане подружжям в особисту приватну власність (наприклад, борги, які перейшли на подружжя в зв'язку удержанням спадку, стаття 1282 ЦК) і т. ін.

Виникнення відповідальності боржника щодо боргів

Питання про відповідальність щодо боргів виникає як при поділі спільного сумісного майна подружжя, так і незалежно від цього. Як правило, підставами для її виникнення слугує звернення кредитором вимоги до подружжя в зв'язку з неповерненням своєчасно боргів, зроблених одним із них; у зв'язку із заподіянням шкоди іншим особам; у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної злочином; у зв'язку з відшкодуванням шкоди подружжям, заподіяної неповнолітніми дітьми, або недієздатними повнолітніми дочкою, сином тощо.

Порядок накладання стягнення на майно боржника

Накладання стягнення на майно боржника проходить декілька етапів. Перший етап — судовий розгляд справи про стягнення боргів. Другий етап — виконання рішення суду щодо цієї справи державним виконавцем і знову ж таки судовий розгляд справи, але уже за зверненням до суду державного виконавця про виділення частки в натурі. На першому етапі всі докази про наявність боргу відповідно до статей 76,83 ЦПК України повинен надати суду кредитор, це виявлення ним наявності майна у боржника, другого з подружжя. Потім клопотання кредитора перед судом про його опис і накладення арешту відповідно до статей 116-118, 151 ЦПК України, потім розгляд справи в суді за позовом кредитора. На другому етапі за виконавчим листом, наданим кредитором, державний виконавець відкриває провадження з виконання рішення суду і також може звернутись до суду про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя і виділу її в натурі (стаття 443 ЦПК). У тому випадку, якщо слідчими органами, державним виконавцем буде описано майно і інших осіб (наприклад, другого з подружжя, повнолітніх дочки, сина), а суд за вироком конфіскує його, то з'явиться проміжний судовий процес про виключення майна з опису (стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження»), про що буде докладніше сказано пізніше. Після цих судових розглядів справ, якщо рішення суду набере чинності, настає ще один етап — продаж описаного майна і передача кредитору вирученої грошової суми. Слід мати на увазі, що при виконанні судового рішення про стягнення боргу право вибору способу виконання рішення і наявного майна належить кредитору. Так, якщо йому державний виконавець чи боржник запропонують майно, яке знаходилося у користуванні, старі транспортні засоби та інше, а при цьому боржник має в кредитних установах гроші, цінні папери, акції, то кредитор, звичайно, має право вимагати повернення боргу чи виконання судового рішення грошима або цінними паперами, акціями, а якщо ці речі є спільним майном подружжя, то на його половину. Як бачимо, сімейне законодавство тісно переплітається в частині накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя з цивільним, цивільно-процесуальним законодавством за способом і методам виконання цього стягнення. Так, стягнення частки у праві спільної сумісної власності подружжя може мати місце тільки при її виділі в натурі. Таке накладання стягнення може мати місце за певної умови. Ця умова передбачена статтею 391 ЦК України: «Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї». Відповідно до статті 371 ЦК України: «Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї». Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника з проведенням відповідного перерахунку». Реалізація частки у праві спільної часткової власності з прилюдних торгів має проводитися відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту 2 листопада 1999 р. № 68/5 та інших законодавчих актів. Якщо ж буде постановлено рішення про переведення прав та обов'язків співвласника на кредитора, то відбудеться припинення права спільної власності між співвласником-боржником та іншими співвласниками, і кредитор стане новим учасником права спільної часткової власності. Новий співвласник повинен відповідно до розділу 25 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 20/5 від 03.03.2004 р. своє право зареєструвати шляхом одержання свідоцтва про право власності. Прикладом неможливості передачі для виконання обов'язку перед потерпілим або кредитором у зв'язку з неподільністю нерухомого майна в натурі може бути маломірний житловий будинок, однокімнатна квартира, транспортні засоби тощо. Доказом неподільності в натурі цих речей може слугувати тільки висновок експерта. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. Це один із видів примусового виконання зобов'язання боржника, у якому є подружжя. Якщо зобов'язання було видано в інтересах всієї сім'ї та одержане за цим зобов'язанням використано на її потреби, то суд може постановити рішення про накладання стягнення на все майно подружжя, яке становить спільну сумісну власність. Можлива ситуація, коли не виникає потреби у виділі долі в натурі, у зв'язку з тим, наприклад, шо житловий будинок подружжя за своєю вартістю відповідає сумі боргу за зобов'язанням. Таке зобов'язання може виникнути з договору, укладеного спільно дружиною і чоловіком, а також з договору, укладеного одним з подружжя в інтересах сім'ї (стаття 65 СК), тобто при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. У законодавстві міститься велика кількість договорів, для укладення яких одним із подружжя необхідно нотаріальне посвідчення і письмова згода другого з подружжя (ч. 2 ст. 65 СК). При порушенні цих вимог подружжя має право заперечувати в суді те, що вона (він) знали про такий договір чи підписували його. Якщо таке заперечення буде в суді доведене, на майно цього подружжя не може бути накладено стягнення або на його частку в спільному сумісному майні подружжя.

Накладання стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя при відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з подружжя

Накладання стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя при відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з подружжя, можливо, якщо буде встановлено, що це майно було набуте за кошти, які набуті злочинним шляхом, наприклад, за вкрадені гроші був набутий автомобіль, садиба, які зареєстровані на дружину крадія, це повинно бути встановлено вироком суду за кримінальною справою за звинуваченням чоловіка, визнаного винним в скоєнні злочину. Звернення судових рішень до виконання вироку проводиться за правилами статей 150, 267, ч.8 ст.272 ЦПК України, установленими для накладання стягнення на майно боржника. Тобто при надходженні до державно-го виконавця виконавчого листа він накладає стягнення на вищеназвані автомобіль, садибу, хоча вони і зареєстровані на ім'я дружини. Відповідно до статті 73 СК вони не можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, той з подружжя, хто заподіяв шкоду майну або особі іншого громадянина, державі, сам несе відповідальність перед ними, якщо це не витікає з кримінальної справи. Тому за вимогою потерпілого стягнення може бути накладено лише на майно дружини чи чоловіка, заподіювача шкоди. Якщо вироком суду був задоволений цивільний позов потерпілого в частині відшкодування шкоди або застосована конфіскація майна засудженого, на виконання цієї частини вироку було описано майно засудженого, на яке претендує як на частку в спільнім майні подружжя, то цей із подружжя має право на виключення цього майна з акта опису шляхом подання позову до суду. Таке право має той з подружжя, який не засуджений. У силу статті 61 ЦПК сама по собі вказівка у вироку про звернення стягнення на конкретне майно або про його конфіскацію, незалежно від підстав її застосування, не позбавляє зацікавлених осіб можливості доказування свого права власності на це майно шляхом пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства. У тих випадках, коли предметом позову є частка в спільній власності на неподільну річ, на яку звертається конфіскація або стягнення на користь організації, питання про виключення цієї речі з опису (за відсутності іншого спільного майна) вирішується відповідно до статті 366 ЦК України. При цьому суд з урахуванням конкретних обставин може виключити річ з акта опису і стягти з позивача до доходу держави чи на користь організації грошову компенсацію за частку, що належить боржнику, або залишити річ в опису, зобов'язавши фінансовий орган або організацію виплатити позивачу відповідну частину її вартості. Неподільна річ може бути залишена в позивача за умови, що він внесе на депозит суду грошову суму, яка відповідає частині речі, яка належить другому з подружжя і повинна бути конфіскована. Що стосується позовів чоловіка та жінки, які проживають спільно без реєстрації шлюбу (стаття 74 СК), то вони повинні довести факт сумісного проживання, факт придбання конфіскованого майна в цім шлюбі, і тоді до них застосовуються вимоги глави 8 СК України. Слід мати на увазі, що на вимоги про виключення майна з опису поширюється передбачений статтею 257 ЦК трирічний строк позовної давності.