Зобов'язання із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 13:01, 2 липня 2021, створена Yaroslava.machai (обговорення | внесок) (Доповнила статтю третім заголовком)

Нормативна база

Загальні поняття

Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи - це таке недоговірне зобов'язання, яке виникає з одностороньої правомірної дії рятувальника, спрямоване на відвернення реальної загрози здоров'ю та життю іншої особи, і полягає у відшкодуванні державою в повному обсязі шкоди, зазнаної рятувальником.

Відповідно до статті 1161 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.

Сторони зобов'язання

Суб'єктами зобов'язання, що виникає з приводу рятування здоров'я, життя фізичної особи або їх майна, є:

  • особа, яка здійснювала рятувальні дії;
  • особа, з метою рятування якої чи майна якої ці дії були здійснені;
  • особа, яка відшкодовує шкоду (держава або власник (володілець) майна).

Умови виникнення зобов'язань щодо здоров'я та життя фізичних осіб

Умовами виникнення таких зобов'язань є:

♦ наявність реальної загрози для здоров'я та життя фізичної особи (означає невідкладність вчинення дій рятувальником). Наявною необхідно вважати і таку небезпеку, яка ще не виникла, але її виникнення очевидне і невідворотне, а тому вимагається вжиття відповідних заходів по її запобіганню і по запобіганню тих шкідливих наслідків, які вона може принести).

♦ відсутність у рятувальника повноважень (обов'язку) вчиняти рятувальні щодо іншої фізичної особи дії (лікарі, професійні рятувальники, вогнеборці тощо не визнаються суб'єктами вказаних зобов'язань. Підстави та умови відшкодування зазнаних ними збитків визначаються спеціальними угодами з потерпілими та актами законодавства);

♦ спрямованість дій на рятування здоров'я та життя іншої фізичної особи (якщо рятування виявилося лише побічним результатом діяльності якоїсь особи, то вказані зобов'язання не виникають. Наприклад, якщо особа запобігає загибелі човна, намагаючись врятувати своє життя, і при цьому «попутно» відвертає загрозу життю та здоров'ю інших осіб, то зобов'язання з рятування здоров'я та життя не виникає);

♦ виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо здоров'я та життя фізичної особи (якщо рятувальні дії мали місце, але рятувальник при цьому не зазнав шкоди, то зобов'язання не виникають. При цьому слід мати на увазі, що шкода може бути як майнового, так і немайнового характеру);

♦ причинний зв'язок між діями, спрямованими на рятування, і шкодою.

Умови виникнення зобов'язань щодо майна фізичних та юридичної особи

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі. (частина перша статті 1162 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання по відшкодуванню шкоди, завданої рятувальнику каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, при рятуванні майна іншої особи, виникає за наступних умов:

♦ наявність реальної загрози для майна іншої особи;

♦ відсутність у рятувальника повноважень на рятування майна іншої особи;

♦ спрямованість дій рятувальника саме на рятування майна іншої особи;

♦ істотна цінність майна, стосовно якого існує реальна загроза знищення (пошкодження);

♦ завдання рятувальнику шкоди, яка полягає в його каліцтві, іншому ушкодженні здоров'я або смерті;

♦ причинний зв'язок між діями рятувальника і завданою йому шкодою.

Рятувальником в цьому зобов'язанні може бути лише фізична особа, а боржником - держава.

Шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.

Розмір відшкодування шкоди не може перевищувати вартість майна, яке рятувалося.

Право на відшкодування шкоди особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, суб'єкти такого права у разі смерті особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, порядок її відшкодування та порядок відшкодування супутніх витрат

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, здійснюється з врахуванням положень глави 82 ЦК Ураїни, Конституції України, Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.27 Конституції України ніхто не може бути свавільно позбавлений життя ; обов'язок держави - захищати життя людини ; кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Таким чином, відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Окрім того, відповідповідно до ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, зобов'язана відшкодувати потерпілому (тобто особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність) заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність, каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому (тобто особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози здоров'я та життя фізичної особи, а також майно іншої особи, яке має істотну цінність) каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

2. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

3. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

4. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Відповідно до ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до ст.1202ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Відповідно до ст.1203 ЦК України потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

Відповідно до ст.1205 ЦК України у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Відповідно до ст.1207 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, або якщо вона є неплатоспроможною.

Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються законом.

Відповідно до ст.1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.