Державний контроль у сфері господарської діяльності

Нормативна база

1. Господарський кодекс України
2. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»

Загальна інформація

Відповідно до статті 19 Господарського кодексу України (в редакції від 26.03.2020 року), суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до Господарського кодексу України та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції від 26.03.2020 року).

Державний контроль – одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів, що видаються органами держави.

Державний нагляд – функція спеціальних державних органів та їх посадових осіб за систематичним спостереженням за точним і неухильним дотриманням законів, інших нормативних правових актів, що здійснюється за підвідомчим даними органам питань щодо непокора їм юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», нагляд (контроль) визначається як діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища .

Сфери держаного нагляду та контролю за господарською діяльністю суб’єктів господарювання

Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:

• збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин;
• за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;
• фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин;
• за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;
• цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;
• монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;
• земельних відносин - за використанням і охороною земель;
• водних відносин і лісового господарства - за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
• виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;
• споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг;
• зовнішньоекономічної діяльності - з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Обов'язки органів державної влади та посадових осіб стосовно суб’єктів господарювання

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Права суб'єктів господарювання

Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

Усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Державний контроль: ситуація в Україні

Сучасний стан відносин у сфері державного контролю характеризується наступним. Здійснення державного контролю врегульовано Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – закон про державний нагляд). При цьому, вказаний закон не поширюється на дуже широке коло відносин за участю підприємців. Так, зокрема, закон не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення поступних заходів:

• контролю органами державної фіскальної служби;
• валютного контролю;
• державного експортного контролю;
• контролю за дотриманням бюджетного законодавства;
• банківського нагляду;
• державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;
• державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки;
• державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації;
• при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя;
• державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду);
• державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Серед зазначених вище виключень окремі дійсно мають значну специфіку, а тому повинні бути врегульованими нормами спеціального законодавства, але ж доволі багато із зазначених випадків цілком можуть підкорятися загальним правилам.