Зобов'язання із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Зобов’язання із вчинення дій без доручення

За зобов'язанням із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення особа вчиняє дії, спрямовані на попередження, усунення або зменшення небезпеки настання невигідних майнових наслідків для майнових інтересів іншої особи без її доручення.

Правове регулювання зобов'язання здійснює глава 79 ЦК.

Суб'єктами зобов'язання є особа, що здійснює дії без доручення в інтересах іншої особи, та особа, в інтересах якої вчиняються такі дії. Предметом зобов'язання є вчинення дій в інтересах іншої особи без доручення. Таким поняттям охоплюються як фактичні (виконання термінових ремонтних робіт, сплата квартирної плати, внесення податкових або інших обов'язкових платежів тощо), так і юридичні дії (вчинення та виконання правочинів та інших юридичних актів). Причому дії має бути вчинено добровільно без правової підстави (договору або згоди укласти договір у майбутньому), однак із дотриманням відповідних правил про доручення.

Зміст зобов'язання із вчинення дій в інтересах іншої особи без доручення становлять права та обов'язки сторін. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана:

  1. за першої нагоди повідомити її про свої дії. Причому, якщо ці дії схвалить інша особа, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір. Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов'язана вжити усіх заходів, що залежать від неї, щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів (ст. 1158 ЦК)2) ;
  2. негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої було вчинено дії, звіт про ці дії та передати їй усе, що при цьому було одержано (ст. 1160 ЦК).

Основним обов'язком особи, в інтересах якої вчиняються такі дії, є обов'язок відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких було вчинено дії. Вона має право відмовити у відшкодуванні, якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, за першої нагоди не повідомила її про свої дії.

Сторони зобов'язання

Сторонами зобов'язання виступають:

  1. особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи (у римському праві такого учасника називали гестор);
  2. особа, на користь якої такі дії вчинялися (домінус). Для зручності слід скористатися цією термінологією. Предметом зобов'язання є дії, які вчиняє гестор в інтересах домінуса, а змістом зобов'язання є права та обов'язки сторін.

Серед обов'язків гестора слід зазначити такі:

  • діяти обачливо, щоб не зашкодити інтересам домінуса;
  • при першій нагоді сповістити домінуса про виконане;
  • негайно надавати звіт про виконане.

"Перша нагода" та "негайно" - поняття за своїм характером оціночні, їх зміст необхідно з'ясовувати, виходячи із предмета зобов'язання, звичаїв торгівельного обігу, засад розумності та добросовісності. Головний обов'язок домінуса - відшкодувати витрати. Якщо домінус схвалює дії гестора - до відносин застосовуються норми договору доручення.

Недоговірні зобов'язання без спеціального доручення

Спеціальним видом зобов'язання є такі недоговірні зобов'язання, що виникають із дій, які вчиняються однією особою у майнових інтересах іншої, без спеціального доручення. Внаслідок вчинення таких дій виникає право вимагати від особи, в інтересах якої такі дії вчинялися, відшкодування витрат, які були понесені у зв'язку з цим (статті 1158-1160 ЦК).
Мета цього інституту - врегулювати відносини, що виникають при захисті однією особою інтересів іншої без спеціальних повноважень.
У житті мають місце випадки, коли одна особа без будь-яких повноважень вчиняє певні дії в інтересах іншої особи. Як правило, особа на користь якої вчиняються такі дії, відсутня або їй невідомо про небезпеку, що виникла.
Мета дій, які вчиняються в інтересах іншої особи, захистити її як майнові, так і немайнові інтереси. Оскільки при вчиненні таких дій громадянин, що їх вчиняє, може понести певні матеріальні витрати, у законодавстві повинні існувати певні гарантії відшкодування таких витрат тією особою, в інтересах якої ці дії вчиняються.
Якщо ці дії будуть схвалені, надалі до відносин сторін застосовується положення про відповідний договір (доручення, зберігання).

Умови виникнення зобов’язань з вчинення дій у майнових інтересах

Зобов'язання із вчинення дій у майнових інтересах іншої особи можуть виникнути за таких умов:

  1. між учасниками правовідносин, які виникають, відсутні будь-які договірні відносини. Якщо між сторонами був укладений відповідний договір - доручення, зберігання, охорони, перевезення тощо, то відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами відповідного договору;
  2. вчинення дій щодо відвернення небезпеки від майна:
  • не входить у коло службових обов'язків особи, яка ці дії вчинила (дії пожежника, охоронця, сторожа);
  • не пов'язані із статутною діяльністю певної організації (благодійного фонду);
  • не випливає із вимог закону (дії батьків, опікунів щодо малолітніх дітей, недієздатних осіб);
  1. дії вчиняються саме в інтересах іншої особи, тобто громадянин, який їх вчиняє, не має свого самостійного інтересу в таких діях. Якщо громадянин вважає справу своєю і вчиняє певні дії не тому, що бажає піклуватися про чужий інтерес, а керуючись виключно своїми інтересами, то, відповідно, і положення цього інституту не можуть застосовуватися. Так, якщо співвласник виконує ремонт спільної речі, він вчиняє такі дії насамперед у своєму інтересі, тому і правовідносини, які виникають, будуть регулюватися відповідними статтями інституту спільної власності;
  2. дії, які вчинялися, є правомірними, тобто вони не суперечать чинним законам та підзаконним актам і не ставлять за мету досягнення протиправної дії. Так, якщо особа у спеку поливає сусідську плантацію маку, а потім почне вимагати відшкодування витрат, зобов'язання не може виникнути, оскільки у законодавчому порядку приватним особам заборонено вирощувати макові плантації;
  3. дії, які вчиняються, не повинні суперечити фактичним намірам особи, в інтересах якої вони вчиняються. Наприклад, власник бажав знищити своє майно, а інша особа почала вживати заходів, щоб його зберегти;
  4. особа, яка вчиняла такі дії, позбавлена можливості повідомити про це зацікавлену особу й отримати від неї певні вказівки. Так, унаслідок дощів, вода почала заливати підвал сусідського будинку, власник якого перебуває у закордонному відрядженні. Особа домовляється з робітниками, доручає їм викопати траншею і відводить воду від сусідського будинку. Виникнення такого роду зобов'язань виключається, якщо із зацікавленою особою є можливість зв'язатися і сповістити про загрожуючу її майну небезпеку;
  5. дії за своїм характером становлять не лише користь для особи, а й є єдиною можливістю усунення негативних наслідків для неї у вигляді знищення, пошкодження чи псування майна. Тобто дії за своїм характером повинні бути не лише корисними, а й являти собою єдину можливість відвернення настання шкідливих наслідків (знищення майна чи його пошкодження, отримання прибутків тощо). Так, якщо у гуртожитку студент дізнався, що його сусід іде ввечері на побачення з дівчиною і побіг за квітами, сусід вирішив зробити приємне своєму колезі й відніс у термінову хімчистку його костюм, розраховуючи не лише на подяку, а й на повернення сплачених коштів, то цивільно-правове зобов'язання у цьому випадку не виникає, оскільки корисність дій не завжди зумовлює їх необхідність;
  6. громадян, який вчиняє дії в інтересах іншої особи, не переслідує мети набути будь-якої вигоди для такої особи, збільшити її майно чи надати майну додаткових якісних ознак, його мета - вчинити такі дії, які дозволяють уникнути заподіяння шкоди інтересам іншої особи;
  7. дії чужому інтересу не повинні продовжуватися, якщо стало відомо, що вони не схвалюються зацікавленою особою;
  8. понесені витрати мають були виправданими. Звичайно, якщо відвертаючи небезпеку від будь-якої речі, особа витратить коштів значно більше ніж вартість врятованої речі, то виникає сумнів у необхідності вчинення таких дій. Тому, в цьому випадку, розмір відшкодування повинен обмежуватися реальною вартістю майна, яке було врятоване, або розміром шкоди, яка була відвернута, а не реальними витратами.

Не можуть вважатися вчиненням дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення випадки, коли між особами існують договірні відносини, і ті чи інші дії хоча і не передбачені безпосередньо договором, проте повинні чи можуть вчиняються відповідно до спеціальних норм закону. Так, транспортне законодавство надає перевізнику право за певних умов реалізувати швидкопсувний вантаж, коли виникла загроза його псування; підрядник має право відмовитися від договору, якщо використання недоброякісного або непридатного матеріалу загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних чи санітарних правил тощо. Особа, яка вчиняла дії у майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право на відшкодування витрат, незалежно від досягнення позитивного результату. Якщо ж при вчиненні таких дій витрати не були понесені, то, відповідно, відсутні й підстави вимагати будь-які кошти, оскільки сплата винагороди за цим зобов'язанням не передбачена.