Як визнати заповіт недійсним: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
(Не показані 10 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (далі - ЦКУ)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 Постанова Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/v1387740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2012 року № 10-1387/0/4-12 "Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування"]
== Поняття та види недійсного заповіту ==
== Поняття та види недійсного заповіту ==
Заповіт – це розпорядження, зроблена на випадок смерті, яке укладається у передбаченій законом формі, містить призначення спадкоємця.<br />
'''''Заповіт''''' – це розпорядження, зроблена на випадок смерті, яке укладається у передбаченій законом формі, містить призначення спадкоємця ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1233 ЦКУ]).<br />
Якщо після смерті близької людини Ви дізналися, що вона заповіла своє майно іншій особі, і це рішення спадкодавця є дивним, то в першу чергу, переконайтесь, що таке рішення було законним.<br />
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 202 ЦКУ] заповіт є одностороннім правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Нажаль, дуже часто зустрічаються випадки, коли нечесні, недобросовісні громадяни, які бажають швидко та без зусиль одержати майно для свого збагачення, одурюють людей похилого віку, незаконними схемами змушують людей складати заповіти а свою користь, тим самим позбавляючи законних спадкоємців їх права на спадок.<br />
 
Визнати заповіт недійсним можливо лише через суд, подавши позовну заяву до районного  суду за місцем відкриття спадщини (смерті заповідача). Право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Глава 16 ЦКУ] встановлює поняття правочинів, підстави визнання їх недійсними та правові наслідки їх вчинення – і це є загальні норми права. Проте [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1257 ЦКУ] містить норми щодо недійсності заповіту, які є спеціальними нормами і унеможливлюють застосування загальних норм для визнання недійсності правочинів ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 215, 225 ЦКУ]).
Недійсні заповіти діляться на нікчемні та оспорювані.<br />
 
Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1257 ЦКУ] нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала права на це майно, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. ст. 1247, 1248 ЦКУ]).<br />
<u>Недійсні заповіти діляться на нікчемні та оспорювані.</u><br />
Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частиною першою статті 1257 ЦКУ] нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала права на це майно, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1247, 1248 ЦКУ]).<br />
До нікчемних заповітів відносяться:
До нікчемних заповітів відносяться:
* заповіти, складені фізичною особою, яка не має повної цивільної дієздатності;
* заповіти, складені фізичною особою, яка не має повної цивільної дієздатності;
Рядок 14: Рядок 18:
* посвідчені уповноваженою особою, але з порушенням вимог, встановлених законом;
* посвідчені уповноваженою особою, але з порушенням вимог, встановлених законом;
* посвідчені не уповноваженою на це особою;
* посвідчені не уповноваженою на це особою;
* секретні заповіти, посвідчені нотаріусом з порушенням вимог, встановлених законом ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1249 ЦКУ]);
* секретні заповіти, посвідчені нотаріусом з порушенням вимог, встановлених законом ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1249 ЦКУ]);
* посвідчені за відсутності свідків у випадках, коли їх присутність є обов’язковою ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1253 ЦКУ]);
* посвідчені за відсутності свідків у випадках, коли їх присутність є обов’язковою ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1253 ЦКУ]);
* заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1307 ЦКУ]).
* заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1307 ЦКУ]). Однак - чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. Заповіт щодо майна, вказаного у спадковому договорі, складений і посвідчений під час дії спадкового договору, '''який в подальшому було розірвано в судовому порядку''', не може бути визнаний недійсним на підставі частини другої статті 1307 ЦК України.
За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1257 ЦКУ]), тобто якщо суд прийде до переконання, що документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним.
{| class="wikitable"
Суд може визнати заповіт частково недійсним і в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині (їх перелік наводиться вище).
|+
!<nowiki>Заповіт, посвідчений (виданий) службовою особою (нотаріусом) на тимчасово окупованій території, на якій органи державної влади, посадові та службові особи України не здійснюють свої повноваження, є нікчемним. !!!</nowiki>
|}
'''Для встановлення нікчемності заповіту не має необхідності звертатися до суду''', оскільки обов’язок щодо перевірки нікчемності заповіту покладено на нотаріуса. Якщо нотаріус при відкритті спадщини встановить, що заповіт є нікчемним, він відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину. Якщо ж дії нотаріуса не відповідають нормам законодавства, тоді є можливість оскаржити їх у судовому порядку.


== Коло осіб, що мають право звернутись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним ==
За позовом заінтересованої особи '''суд може визнати заповіт недійсним''', якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 частина друга статті 1257 ЦКУ]), тобто якщо суд прийде до переконання, що документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним.
Звернутися до суду з позовом про визнання недійсним заповіту може лише особа, права та інтереси якої порушено заповітом.<br />
Такими особами можуть бути:<br />
* спадкоємці з  обов’язковою часткою у відповідності до вимог [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1241 ЦКУ],
* спадкоємці за законом, які у разі відсутності заповіту отримали б у спадок майно,
* спадкоємці за іншим заповітом (у разі складання спадкодавцем декількох заповітів),
* особа, на користь якої було зроблено заповідальне розпорядження.


==Обов'язкова частка у спадщині ==
Суд може визнати заповіт частково недійсним і в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині (їх перелік наводиться вище).
 
При визнанні заповіту недійсним, перш за все необхідно встановити, чи було включено до заповіту [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE_%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%83_%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BA%D1%83_%D1%83_%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D1%96&oldid=3267 обов’язкову частку у спадщині].<br />
Так, відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1241 ЦКУ] малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкоємця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.<br />
Заповідач не має право усунути від спадкування осіб, які претендують на обов’язкову частку у спадщині, шляхом вказівки про позбавлення їх права на спадщину.<br />
При цьому слід врахувати, що розмір обов’язкової частки може бути зменшений в судовому порядку з урахуванням відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.<br />
Такими обставинами можуть бути: неприязні стосунки між спадкоємцем та спадкодавцем, погане поводження із спадкодавцем, не надання потрібної спадкодавцю допомоги через похилий вік, тяжку хворобу, каліцтво тощо. Такий «обов’язковий» спадкоємець може бути взагалі усунутий від спадкування судом на підставі [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 5,6 ст. 1224 ЦК України].<br /> До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.<br /> Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.


Чинним цивільним законодавством не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. Право скасувати заповіт належить лише заповідачу (стаття 1254 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]). Законом не допускається відчуження права на складання заповіту, його обмеження або відмова від права на заповіт. Принцип свободи заповіту в якості свого невід’ємного елементу включає можливість для особи, яка склала заповіт, в будь-який час змінити його або повністю скасувати. Причому таке рішення заповідач має право приймати неодноразово, керуючись виключно своїми міркуваннями та інтересами, не беручи до уваги ні думку спадкоємців, зазначених у заповіті, ні нотаріуса, який посвідчив заповіт. Заповідач, скасовуючи або змінюючи заповіт, не повинен вказувати причини його зміни або скасування.
{| class="wikitable"
|+
|За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]). Остаточну крапку  у вирішенні дискусій стосовно відсутності в судів прерогативи виносити рішення про скасування заповітів [http://reyestr.court.gov.ua/Review/78298716# поставив Верховний суд України у рішенні від 28.11.2018 у справі № 2-1201/2005].
|}
В зазначеній справі позивач звернувся до суду з позовом про скасування заповіту. Суд першої інстанції позовні вимоги задоволив. Ухвалою апеляційного суду 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Верховний суд України, як суд касаційної інстанції, скасував судові рішення та у позові відмовив, акцентувавши увагу на тому, що у цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. Право скасувати заповіт належить лише заповідачу (статті 1254 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]). Тоді як за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]).
Оскільки суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що цивільним законодавством не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні позову про скасування заповіту слід відмовити.
== Підстави визнання заповіту недійсним ==
== Підстави визнання заповіту недійсним ==
Підставами визнання недійсним заповіту є:<br />
Підставами визнання недійсним заповіту є:
* складання заповіту особою, яка не мала на це права, тобто недієздатною особою;
* складання заповіту особою, яка не мала на це права, тобто недієздатною особою;
* складання заповіту з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення;
* складання заповіту з порушенням вимог щодо його оформлення та [[Посвідчення заповітів|посвідчення]];
* при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
* при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Заповіт є нікчемним (недійсність встановлена законом) у разі складання його особою, яка не мала такого права. Так, відповідно до ст. 1234 ЦК України право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, тобто повнолітня особа, яка досягла вісімнадцяти років, а у деяких випадках – шістнадцяти років.<br />
 
Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.<br />
Заповіт є нікчемним (недійсність встановлена законом) у разі складання його особою, яка не мала такого права. Так, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1234 ЦКУ] право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, тобто повнолітня особа, яка досягла вісімнадцяти років, а у деяких випадках – шістнадцяти років.
 
Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
 
Заповіт може бути визнаний недійсним у разі недодержання в момент його складання вимог щодо оформлення та посвідчення.<br />
Заповіт може бути визнаний недійсним у разі недодержання в момент його складання вимог щодо оформлення та посвідчення.<br />
Вимоги до форми заповіту визначені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1247 ЦКУ], відповідно до якої заповіт  має бути складений у  письмовій  формі,  із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача та має бути особисто підписаний заповідачем.<br />
Вимоги до форми заповіту визначені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1247 ЦКУ], відповідно до якої заповіт  має бути складений у  письмовій  формі,  із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача та має бути особисто підписаний заповідачем.
Якщо особа не може особисто підписати  заповіт, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач  унаслідок  фізичної  вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. При цьому, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як ''двох свідків'' при посвідченні такого заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути особи з повною  цивільною дієздатністю.<br />
Свідками не можуть бути: <br />
* нотаріус; 
* особи, на користь яких складено заповіт;
* члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
* особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Текст заповіту має містити відомості  про особу  свідків,  а саме:  прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.<br />
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами,  визначеними у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1251-1252 ЦКУ]. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 у ч.3 ст. 1247 ЦКУ] підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі.


== '''Судова практика про визнання заповіту недійсним''' ==
'''Крім того важливо знати!'''  
*  П О С Т А Н О В А у справі № 6-73цс11 від 26 грудня 2011 року м. Київ


У даній Постанові Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що відсутність у заповідача паспорта громадянина України не може бути підставою для визнання заповіту недійсним оскільки в даному випадку відповідно до статті 43 Закону України «Про нотаріат» та пункту 10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначальним для нотаріуса було саме встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.
Відсутність у заповідача паспорта громадянина України не може бути підставою для визнання заповіту недійсним у зв’язку з тим, що в цьому випадку визначальним для нотаріуса було саме встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.
* П О С Т А Н О В А у справі № 6-9цс12 від 29 лютого 2012 року м. Київ


У даній Постанові Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що неможна визнавати заповіт недійсний, базуючись на висновку експерта про нездатність усвідомлювати свої дії, якщо в ньому відсутній висновок про абсолютну неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій.
Відсутність у заповіті певних реквізитів, яка не позбавляє можливості встановити особу спадкодавця, свободу його волевиявлення, час, місце вчинення заповіту, особу, яка його нотаріально посвідчила, тощо, не може розцінюватися як порушення форми заповіту.
* П О С Т А Н О В А у справі № 6-2цс13 від 20 лютого 2013 року м. Київ


У даній Постанові Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що нотаріус може посвідчувати заповіт тільки в межах свого нотаріального округу. Заповіт скасовано.
===Обов'язкова частка у спадщині ===
* Р І Ш Е Н Н Я у справі № 6-6246св10 від 12 жовтня 2011 р. м. Київ
Суд може визнати заповіт частково недійсним і в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають [[Право на обов'язкову частку у спадщині|право на обов’язкову частку у спадщині]].


У даному Рішенні Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено: якщо глуха особа підписала заповіт без свідків, але вміла читати, то такий заповіт є дійсним.
Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають [[Право на обов'язкову частку у спадщині|право на обов’язкову частку у спадщині]]. До них відносяться: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1241 ЦКУ]). <br>
Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1235 ЦКУ]).


== Доказова база ==
* Р І Ш Е Н Н Я у справі № 6-44487св13 від 9 липня 2014 року м. Київ
Основною підставою для оспорювання заповітів в сучасній судовій практиці є порок волі та/або волевиявлення заповідача.<br>
Доказом у цій категорії справ, для встановлення психічного стану спадкодавця на момент підписання заповіту, який би давав підстави вважати, що особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними на момент складання заповіту, буде <u>висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, яку призначає суд за клопотанням однієї із сторін - учасників процесу.</u> В окремих випадках судом також призначається почеркознавча експертиза. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09 п. 16 ППВСУ від 06.11.2009 № 9])


У даному Рішенні Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ визнано: заповіт недійсним, оскільки встановлено, що на час складання заповіту, оскільки актами амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи встановлено, що на час складання заповіту особа виявляла ознаки тривалого психічного розладу розладу – «органічного амнестичного розладу, обумовленого, на думку комісії, комплексом наявних у під експертного соматно-неврологічних, в тому числі ендокринологічних захворювань, що позбавляло його на вказаний період часу здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними»
Незважаючи на те, що висновок експерта не є беззаперечним доказом і повинен оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, на практиці він відіграє вирішальну роль при встановленні судом недійсності заповіту.
* Р І Ш Е Н Н Я у справі № 755/20583/13 від 07 квітня 2015 року


У даному Рішенні Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ визнано недійсним заповіт, оскільки, як встановлено почеркознавчою експертизою, даний заповіт не містить підпису особи, яка його склала.
== Коло осіб, що мають право звернутись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним ==
* Р І Ш Е Н Н Я у справі 22-ц/796/33/2014 від 09 липня 2014 року
Звернутися до суду з позовом про визнання недійсним заповіту може лише особа, права та інтереси якої порушено заповітом.<br />
Такими особами можуть бути:
* спадкоємці з  обов’язковою часткою у відповідності до вимог [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1241 ЦКУ],
* спадкоємці за законом, які у разі відсутності заповіту отримали б у спадок майно,
* спадкоємці за іншим заповітом (у разі складання спадкодавцем декількох заповітів),
* особа, на користь якої було зроблено заповідальне розпорядження.


У даному Рішенні Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ визнано заповіт недійсним, оскільки померлий зловживав спиртними напоями, та через сукупність інших обставин. Слід зауважити, що у даній справі експерт вказав, що померлий розумів значення своїх дій.
'''Право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.'''
== Підсудність ==
Визнати заповіт недійсним можливо лише через суд, подавши [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позовну заяву]] до районного суду за місцем відкриття спадщини (смерті заповідача).


== Судова практика про визнання заповіту недійсним ==
*  [https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-73cs11 Постанова Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-73цс11 від 26 грудня 2011 року м. Київ]
У даній Постанові зазначено, що відсутність у заповідача паспорта громадянина України не може бути підставою для визнання заповіту недійсним оскільки в даному випадку відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 43 Закону України "Про нотаріат"] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 пункту 10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] визначальним для нотаріуса було саме встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.
* [https://www.dom-pravo.kiev.ua/lang/uk/nemozhna-viznavati-zapovit-nedijjsnijj-bazuyuchis-na-visnovku-eksperta-pro-nezdatnist-usvidomlyuvati-svo%D1%97-di%D1%97/ Постанова Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-9цс12 від 29 лютого 2012 року м. Київ]
У даній Постанові зазначено, що неможна визнавати заповіт недійсний, базуючись на висновку експерта про нездатність усвідомлювати свої дії, якщо в ньому відсутній висновок про абсолютну неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій.
* [https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-2cs13 Постанова Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-2цс13 від 20 лютого 2013 року м. Київ]
У даній Постанові зазначено, що нотаріус може посвідчувати заповіт тільки в межах свого нотаріального округу. Заповіт скасовано.
* [https://www.dom-pravo.kiev.ua/lang/uk/yakshho-glukha-osoba-pidpisala-zapovit-bez-svidkiv-ale-vmila-chitati-to-takijj-zapovit-eh-dijjsnim/ Рішенні Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-6246св10 від 12 жовтня 2011 р. м. Київ]
У даному Рішенні зазначено: якщо глуха особа підписала заповіт без свідків, але вміла читати, то такий заповіт є дійсним.
* [https://www.dom-pravo.kiev.ua/zapovit-nedijjsnijj-tak-yak-na-chas-skladannya-zapovitu-osoba-viyavlyala-oznaki-trivalogo-psikhichnogo-rozladu/ Рішенні Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-44487св13 від 9 липня 2014 року м. Київ]
У даному Рішенні визнано: заповіт недійсним, оскільки встановлено, що на час складання заповіту, оскільки актами амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи встановлено, що на час складання заповіту особа виявляла ознаки тривалого психічного розладу розладу – "органічного амнестичного розладу, обумовленого, на думку комісії, комплексом наявних у під експертного соматно-неврологічних, в тому числі ендокринологічних захворювань, що позбавляло його на вказаний період часу здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними".
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/78298716# Постанова Верховного Суду України від 28 листопада 2018 року у справі № 2-1201/2005]
* [https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/KCS_26_01_2021.pdf Огляд практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах щодо визнання односторонніх правочинів недійсними]


[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]

Версія за 08:36, 30 березня 2021

Нормативна база

Поняття та види недійсного заповіту

Заповіт – це розпорядження, зроблена на випадок смерті, яке укладається у передбаченій законом формі, містить призначення спадкоємця (стаття 1233 ЦКУ).
Відповідно до статті 202 ЦКУ заповіт є одностороннім правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Глава 16 ЦКУ встановлює поняття правочинів, підстави визнання їх недійсними та правові наслідки їх вчинення – і це є загальні норми права. Проте ст. 1257 ЦКУ містить норми щодо недійсності заповіту, які є спеціальними нормами і унеможливлюють застосування загальних норм для визнання недійсності правочинів (статті 215, 225 ЦКУ).

Недійсні заповіти діляться на нікчемні та оспорювані.
Згідно з частиною першою статті 1257 ЦКУ нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала права на це майно, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (статті 1247, 1248 ЦКУ).
До нікчемних заповітів відносяться:

  • заповіти, складені фізичною особою, яка не має повної цивільної дієздатності;
  • вчинені через представника;
  • посвідчені уповноваженою особою, але з порушенням вимог, встановлених законом;
  • посвідчені не уповноваженою на це особою;
  • секретні заповіти, посвідчені нотаріусом з порушенням вимог, встановлених законом (стаття 1249 ЦКУ);
  • посвідчені за відсутності свідків у випадках, коли їх присутність є обов’язковою (стаття 1253 ЦКУ);
  • заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі (стаття 1307 ЦКУ). Однак - чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. Заповіт щодо майна, вказаного у спадковому договорі, складений і посвідчений під час дії спадкового договору, який в подальшому було розірвано в судовому порядку, не може бути визнаний недійсним на підставі частини другої статті 1307 ЦК України.
Заповіт, посвідчений (виданий) службовою особою (нотаріусом) на тимчасово окупованій території, на якій органи державної влади, посадові та службові особи України не здійснюють свої повноваження, є нікчемним. !!!

Для встановлення нікчемності заповіту не має необхідності звертатися до суду, оскільки обов’язок щодо перевірки нікчемності заповіту покладено на нотаріуса. Якщо нотаріус при відкритті спадщини встановить, що заповіт є нікчемним, він відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину. Якщо ж дії нотаріуса не відповідають нормам законодавства, тоді є можливість оскаржити їх у судовому порядку.

За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦКУ), тобто якщо суд прийде до переконання, що документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним.

Суд може визнати заповіт частково недійсним і в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині (їх перелік наводиться вище).

Чинним цивільним законодавством не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. Право скасувати заповіт належить лише заповідачу (стаття 1254 ЦКУ). Законом не допускається відчуження права на складання заповіту, його обмеження або відмова від права на заповіт. Принцип свободи заповіту в якості свого невід’ємного елементу включає можливість для особи, яка склала заповіт, в будь-який час змінити його або повністю скасувати. Причому таке рішення заповідач має право приймати неодноразово, керуючись виключно своїми міркуваннями та інтересами, не беручи до уваги ні думку спадкоємців, зазначених у заповіті, ні нотаріуса, який посвідчив заповіт. Заповідач, скасовуючи або змінюючи заповіт, не повинен вказувати причини його зміни або скасування.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦКУ). Остаточну крапку у вирішенні дискусій стосовно відсутності в судів прерогативи виносити рішення про скасування заповітів поставив Верховний суд України у рішенні від 28.11.2018 у справі № 2-1201/2005.

В зазначеній справі позивач звернувся до суду з позовом про скасування заповіту. Суд першої інстанції позовні вимоги задоволив. Ухвалою апеляційного суду 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Верховний суд України, як суд касаційної інстанції, скасував судові рішення та у позові відмовив, акцентувавши увагу на тому, що у цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. Право скасувати заповіт належить лише заповідачу (статті 1254 ЦКУ). Тоді як за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦКУ). Оскільки суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що цивільним законодавством не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні позову про скасування заповіту слід відмовити.

Підстави визнання заповіту недійсним

Підставами визнання недійсним заповіту є:

  • складання заповіту особою, яка не мала на це права, тобто недієздатною особою;
  • складання заповіту з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення;
  • при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт є нікчемним (недійсність встановлена законом) у разі складання його особою, яка не мала такого права. Так, відповідно до статті 1234 ЦКУ право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, тобто повнолітня особа, яка досягла вісімнадцяти років, а у деяких випадках – шістнадцяти років.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповіт може бути визнаний недійсним у разі недодержання в момент його складання вимог щодо оформлення та посвідчення.
Вимоги до форми заповіту визначені статті 1247 ЦКУ, відповідно до якої заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача та має бути особисто підписаний заповідачем.

Крім того важливо знати!

Відсутність у заповідача паспорта громадянина України не може бути підставою для визнання заповіту недійсним у зв’язку з тим, що в цьому випадку визначальним для нотаріуса було саме встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Відсутність у заповіті певних реквізитів, яка не позбавляє можливості встановити особу спадкодавця, свободу його волевиявлення, час, місце вчинення заповіту, особу, яка його нотаріально посвідчила, тощо, не може розцінюватися як порушення форми заповіту.

Обов'язкова частка у спадщині

Суд може визнати заповіт частково недійсним і в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. До них відносяться: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (стаття 1241 ЦКУ).
Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини (стаття 1235 ЦКУ).

Доказова база

Основною підставою для оспорювання заповітів в сучасній судовій практиці є порок волі та/або волевиявлення заповідача.
Доказом у цій категорії справ, для встановлення психічного стану спадкодавця на момент підписання заповіту, який би давав підстави вважати, що особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними на момент складання заповіту, буде висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, яку призначає суд за клопотанням однієї із сторін - учасників процесу. В окремих випадках судом також призначається почеркознавча експертиза. (п. 16 ППВСУ від 06.11.2009 № 9)

Незважаючи на те, що висновок експерта не є беззаперечним доказом і повинен оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, на практиці він відіграє вирішальну роль при встановленні судом недійсності заповіту.

Коло осіб, що мають право звернутись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним

Звернутися до суду з позовом про визнання недійсним заповіту може лише особа, права та інтереси якої порушено заповітом.
Такими особами можуть бути:

  • спадкоємці з обов’язковою часткою у відповідності до вимог статті 1241 ЦКУ,
  • спадкоємці за законом, які у разі відсутності заповіту отримали б у спадок майно,
  • спадкоємці за іншим заповітом (у разі складання спадкодавцем декількох заповітів),
  • особа, на користь якої було зроблено заповідальне розпорядження.

Право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.

Підсудність

Визнати заповіт недійсним можливо лише через суд, подавши позовну заяву до районного суду за місцем відкриття спадщини (смерті заповідача).

Судова практика про визнання заповіту недійсним

У даній Постанові зазначено, що відсутність у заповідача паспорта громадянина України не може бути підставою для визнання заповіту недійсним оскільки в даному випадку відповідно до ст. 43 Закону України "Про нотаріат" та пункту 10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначальним для нотаріуса було саме встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

У даній Постанові зазначено, що неможна визнавати заповіт недійсний, базуючись на висновку експерта про нездатність усвідомлювати свої дії, якщо в ньому відсутній висновок про абсолютну неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій.

У даній Постанові зазначено, що нотаріус може посвідчувати заповіт тільки в межах свого нотаріального округу. Заповіт скасовано.

У даному Рішенні зазначено: якщо глуха особа підписала заповіт без свідків, але вміла читати, то такий заповіт є дійсним.

У даному Рішенні визнано: заповіт недійсним, оскільки встановлено, що на час складання заповіту, оскільки актами амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи встановлено, що на час складання заповіту особа виявляла ознаки тривалого психічного розладу розладу – "органічного амнестичного розладу, обумовленого, на думку комісії, комплексом наявних у під експертного соматно-неврологічних, в тому числі ендокринологічних захворювань, що позбавляло його на вказаний період часу здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними".