Характеристика кримінальних правопорушень майнового характеру: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
(Не показані 17 проміжних версій 7 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
Нормативно-правові акти, які врегульовують питання відповідальності неповнолітніх за скоєння злочинів майнового характеру. ==
== Нормативна база ==
<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 ППВСУ “Про судову практику у справах про злочини проти власності”] від  6  листопада 2009 р. № 10
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 “Про судову практику у справах про злочини проти власності”]


== 2. Злочин, склад злочинів проти власності. ==
== Кримінальні правопорушення проти власності ==
Право власності в Україні охороняється законом. Зокрема, у розділі VI Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] (далі - КК України) встановлено, які саме суспільно небезпечні діяння проти власності є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.


'''Злочини проти власності''' – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що, порушують право власності, спричиняють майнову шкоду приватній особі, колективу чи державі й учиняються, зазвичай, із корисливих мотивів.<br />
'''Кримінальні правопорушення проти власності''' – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що порушують право власності, спричиняють майнову шкоду приватній особі, колективу чи державі й учиняються, зазвичай, із корисливих мотивів.  
Родовим і безпосереднім об’єктом цих злочинів є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім, відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном. Додатковими необхідними безпосередніми об’єктами злочинів, які вчиняються з використанням насильства чи погрози його застосування (насильницький грабіж, розбій, вимагання, погроза знищення майна), можуть бути здоров’я, життя, психічна чи фізична недоторканність особи. При знищенні або пошкодженні майна додаткові факультативні безпосередні об’єкти – громадський порядок, громадська безпека, довкілля тощо.<br />
 
Важливе значення при кваліфікації злочинів проти власності має предмет, до якого належать: чуже майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи (наприклад, речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо), а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія (абз. 1 п. 2 ППВСУ “[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Про судову практику у справах про злочини проти власності]”  від  6  листопада 2009 р. № 10).<br />
Родовим і безпосереднім '''об’єктом''' цих кримінальних правопорушень є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім, відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном. Додатковими необхідними безпосередніми об’єктами кримінальних правопорушень, які вчиняються з використанням насильства чи погрози його застосування (насильницький [[грабіж]], розбій, [[Кримінальна відповідальність за вимагання|вимагання]], [[погроза знищення майна]]), можуть бути здоров’я, життя, психічна чи фізична недоторканність особи. При [[Умисне знищення або пошкодження майна|знищенні або пошкодженні майна]] додаткові факультативні безпосередні об’єкти – громадський порядок, громадська безпека, довкілля.
'''Майно''' – це речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру (наприклад, грошові кошти, цінні папери, особисті речі, побутова техніка, предмети домашнього господарства, продуктивна робоча худоба тощо).<br />
 
''Фізичні ознаки'' майна характеризуються тим, що вказані предмети та речі можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо (людина як фізична особа не може бути предметом злочинів проти власності, а тому її викрадення, а також інше незаконне заволодіння слід кваліфікувати за відповідними статтями розділів III або XX Особливої частини КК).
Важливе значення при кваліфікації кримінальних правопорушень проти власності має '''предмет''' кримінального правопорушення - чуже майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи (наприклад, речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо), а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія (абзац перший пункту 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 “Про судову практику у справах про злочини проти власності”]).
 
'''Майно''' – це речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру (наприклад, грошові кошти, цінні папери, особисті речі, побутова техніка, предмети домашнього господарства, продуктивна робоча худоба тощо).  
 
''Фізичні ознаки'' майна характеризуються тим, що вказані предмети та речі можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо (людина як фізична особа не може бути предметом злочинів проти власності, а тому її викрадення, а також інше незаконне заволодіння слід кваліфікувати за відповідними статтями розділів III або XX Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]).  


''Економічні ознаки'' полягають у тому, що майно повинно:  
''Економічні ознаки'' полягають у тому, що майно повинно:  
* а) мати мінову та споживчу вартість;
* мати мінову та споживчу вартість;
* б) бути відокремлене від природного середовища чи бути створене заново;  
* бути відокремлене від природного середовища чи бути створене заново;
* в) бути здатним задовольняти потреби людини та суспільства.
* бути здатним задовольняти потреби людини та суспільства.
''Юридичними ознаками'' майна є те, що воно має:
* бути чужим для винного;
* належати за правом власності іншому суб’єктові права власності;
* не належати до предметів злочинів, відповідальність за які передбачена іншими розділами Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].


''Юридичними ознаками'' майна є те, що воно має:  
== Об’єктивна сторона кримінальних правопорушень проти власності ==
* а) бути чужим для винного;
 
* б) належати за правом власності іншому суб’єктові права власності;
З '''об’єктивної сторони''' кримінальні правопорушення проти власності характеризуються, зазвичай, активними діями, що спричиняють матеріальну шкоду певній особі, колективу чи державі.
* в) не належати до предметів злочинів, відповідальність за які передбачена іншими розділами Особливої частини КК.
 
Бездіяльністю вирізняється таке кримінальне правопорушення, як ''порушення обов’язків щодо охорони майна'' (стаття 197 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).
 
Більшість кримінальних правопорушень проти власності сконструйовано законодавцем переважно як матеріальні склади, тобто, при кваліфікації слід враховувати той факт, що обов’язковими ознаками їх об’єктивної сторони є суспільно небезпечне діяння, кримінально притиправний наслідок і причинний зв’язок між діянням та наслідком. Склади деяких кримінальних правопорушень – формальні ([[Кримінальна відповідальність за вимагання|вимагання]] – стаття 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]; придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного кримінально протиправним шляхом – стаття 198 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]) або усічені (розбій – стаття 187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]; [[погроза знищення майна]] – стаття 195 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).


З об’єктивної сторони злочини проти власності характеризуються, зазвичай, активними діями, що спричиняють матеріальну шкоду певній особі, колективу чи державі. Бездіяльністю вирізняється такий злочин, як порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197 КК).
Більшість злочинів проти власності сконструйовано законодавцем пере¬важно як матеріальні склади, тобто, при кваліфікації слід враховувати той факт, що обов’язковими ознаками їх об’єк¬тивної сторони є суспільно небезпечне діяння, злочинний наслідок і причинний зв’язок між діянням та наслідком. Склади деяких злочинів – формальні (вимагання – ст. 189 КК; придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом – ст. 198 КК) або усічені (розбій – ст. 187 КК; погроза знищення майна – ст. 195 КК).<br />
Спосіб вчинення посягання є одним з основних критеріїв для кваліфікації вчиненого та відмежування різних форм викрадення майна й іншого протиправного заволодіння ним.
Спосіб вчинення посягання є одним з основних критеріїв для кваліфікації вчиненого та відмежування різних форм викрадення майна й іншого протиправного заволодіння ним.
Отож спосіб злочинів проти власності може бути таким:
* 1) таємний (ст. 185 КК);
* 2) відкритий (ст. 186 КК);
* 3) шляхом нападу (ст. 187 КК);
* 4) шляхом самовільного використання електричної або теплової енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов'язкове) або умисне пошкодження приладів обліку чи
у будь-який інший спосіб (ст. 1881 КК);
* 5) погроза заподіяння певної шкоди (ст. 189 КК);
* 6) обман або зловживання довірою (ст. 190 КК);
* 7) привласнення, розтрата чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ст. 191 КК), тощо.
Суб’єктом злочинів, передбачених ст.ст. 185–187, 189, ч. 2 ст. 194 КК, може бути фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку, а злочинів, передбачених статтями 1881, 190, 192, 193, ч. 1 ст. 194, 1941, ст.ст. 195, 196, 1971, 198 КК, – осудна особа, котра досягла 16-річного віку. У злочинах, передбачених ст.ст. 191 і 197 КК, суб’єкт - спеціальний. Це особа, якій майно було ввірено чи перебувало в її віданні (ч. 1 ст. 191 КК), службова особа (ч. 2 ст. 191 КК), особа, котрій доручено зберігання чи охорона чужого майна (ст. 197 КК).
Суб’єктивна сторона злочинів проти власності, переважно, характеризується умисною формою вини. Вчинення крадіжки (ст. 185 КК), грабежу (ст. 186 КК),  вимагання (ст. 189 КК), шахрайства (ст. 190 КК), привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ст. 191 КК) супроводжується реалізацією прямого умислу та корисливого мотиву, а розбою (ст. 187 КК) – ще й метою заволодіння чужим майном. Корисливий мотив при вчиненні злочинів проти власності полягає в прагненні винного протиправно використати чуже майно на свою  чи іншої особи користь або отримати майнову вигоду без обернення чужого майна на свою користь.
Два злочини – необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК) і порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197 КК) – із суб’єктивної сторони характеризуються необережною формою вини. Суб’єктивна сторона складу умисного знищення чи пошкодження майна, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, може характеризуватися складною (змішаною) формою вини.


== 3. Особливості застосування щодо неповнолітніх кримінального покарання. ==
Спосіб кримінальних правопорушень проти власності може бути таким:
* [[Крадіжка|таємний]] (стаття 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* [[Грабіж|відкритий]] (стаття 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* шляхом нападу (стаття 187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (стаття 188<sup>1</sup> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* [[Кримінальна відповідальність за вимагання|вимагання]] (стаття 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* [[шахрайство]] (стаття 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів|привласнення, розтрата чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем]] (стаття 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).
'''''Особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності за кримінальні правопорушення:''''' крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399). За загальним порядком кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
 
'''Корисливий мотив при вчиненні кримінальних правопорушень''' проти власності полягає в прагненні винного протиправно використати чуже майно на свою чи іншої особи користь або отримати майнову вигоду без обернення чужого майна на свою користь.
 
== Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проти власності ==
'''Суб'єктивна сторона''' кримінального правопорушення характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом.


При цьому існують певні особливості притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності.<br />
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
До них можуть бути застосовані лише шість із дванадцяти видів кримінальних покарань – штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк і позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. При цьому строки й розміри цих покарань зменшені, порівняно з передбаченими для дорослих.
В окремих випадках неповнолітній може бути звільнений судом від відповідальності із застосуванням до нього примусових виховних заходів. Таке рішення приймає суд, ураховуючи обставини справи, особу неповнолітнього.
Зокрема ч.2, ст. 105 ККУ, передбачає застереження, обмеження дозвілля і встановлення вимог до поведінки неповнолітніх, наприклад: йому може бути заборонено виходити з помешкання в певний час доби – увечері та вночі, заборонено виходити з помешкання в певний час доби – увечері та вночі, заборонено відвідувати дискотеки, клуби тощо), передача неповнолітнього під нагляд батьків, педагогічного або трудового колективу. На неповнолітнього,який досягнув 15 років та має власне майно або заробіток, суд може покласти обов’язок відшкодувати завдані ним збитки. Найсуворішим примусовим заходом є направлення неповнолітнього до спеціального закладу соціальної реабілітації на строк до трьох років. Направлення до закладу соціальної реабілітації здійснюється судом незалежно від бажання винного та його батьків.<br />
При призначенні покарання суд ураховує обставини злочину, його наслідки, особу злочинця, а також обставини, які пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Таким чином, до неповнолітніх при призначенні покарання застосовують певні особливості кримінальної відповідальності. Виходячи з того, що кримінальна відповідальність, як і кожний вид юридичної відповідальності, ґрунтується на конституційному принципі законності, що означає – кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто вона є невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доти, доки її вину не встановить і не доведе суд.
[[Категорія:Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]

Версія за 13:26, 13 квітня 2022

Нормативна база

Кримінальні правопорушення проти власності

Право власності в Україні охороняється законом. Зокрема, у розділі VI Особливої частини Кримінального кодексу України (далі - КК України) встановлено, які саме суспільно небезпечні діяння проти власності є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.

Кримінальні правопорушення проти власності – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що порушують право власності, спричиняють майнову шкоду приватній особі, колективу чи державі й учиняються, зазвичай, із корисливих мотивів.

Родовим і безпосереднім об’єктом цих кримінальних правопорушень є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім, відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном. Додатковими необхідними безпосередніми об’єктами кримінальних правопорушень, які вчиняються з використанням насильства чи погрози його застосування (насильницький грабіж, розбій, вимагання, погроза знищення майна), можуть бути здоров’я, життя, психічна чи фізична недоторканність особи. При знищенні або пошкодженні майна додаткові факультативні безпосередні об’єкти – громадський порядок, громадська безпека, довкілля.

Важливе значення при кваліфікації кримінальних правопорушень проти власності має предмет кримінального правопорушення - чуже майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи (наприклад, речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо), а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія (абзац перший пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 “Про судову практику у справах про злочини проти власності”).

Майно – це речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру (наприклад, грошові кошти, цінні папери, особисті речі, побутова техніка, предмети домашнього господарства, продуктивна робоча худоба тощо).

Фізичні ознаки майна характеризуються тим, що вказані предмети та речі можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо (людина як фізична особа не може бути предметом злочинів проти власності, а тому її викрадення, а також інше незаконне заволодіння слід кваліфікувати за відповідними статтями розділів III або XX Особливої частини КК України).

Економічні ознаки полягають у тому, що майно повинно:

  • мати мінову та споживчу вартість;
  • бути відокремлене від природного середовища чи бути створене заново;
  • бути здатним задовольняти потреби людини та суспільства.

Юридичними ознаками майна є те, що воно має:

  • бути чужим для винного;
  • належати за правом власності іншому суб’єктові права власності;
  • не належати до предметів злочинів, відповідальність за які передбачена іншими розділами Особливої частини КК України.

Об’єктивна сторона кримінальних правопорушень проти власності

З об’єктивної сторони кримінальні правопорушення проти власності характеризуються, зазвичай, активними діями, що спричиняють матеріальну шкоду певній особі, колективу чи державі.

Бездіяльністю вирізняється таке кримінальне правопорушення, як порушення обов’язків щодо охорони майна (стаття 197 КК України).

Більшість кримінальних правопорушень проти власності сконструйовано законодавцем переважно як матеріальні склади, тобто, при кваліфікації слід враховувати той факт, що обов’язковими ознаками їх об’єктивної сторони є суспільно небезпечне діяння, кримінально притиправний наслідок і причинний зв’язок між діянням та наслідком. Склади деяких кримінальних правопорушень – формальні (вимагання – стаття 189 КК України; придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного кримінально протиправним шляхом – стаття 198 КК України) або усічені (розбій – стаття 187 КК України; погроза знищення майна – стаття 195 КК України).

Спосіб вчинення посягання є одним з основних критеріїв для кваліфікації вчиненого та відмежування різних форм викрадення майна й іншого протиправного заволодіння ним.

Спосіб кримінальних правопорушень проти власності може бути таким:

Особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності за кримінальні правопорушення: крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399). За загальним порядком кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.

Корисливий мотив при вчиненні кримінальних правопорушень проти власності полягає в прагненні винного протиправно використати чуже майно на свою чи іншої особи користь або отримати майнову вигоду без обернення чужого майна на свою користь.

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проти власності

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом.