Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає кримінальну протиправність діяння: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 3: Рядок 3:


== Фізичний примус ==
== Фізичний примус ==
'''Фізичний примус''' (насильство) - це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити кримінальне правопорушення(наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).
'''Фізичний примус''' (насильство) - це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити кримінальне правопорушення (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).


Фізичний примус, який є підставою для застосування '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч.1 ст. 40 КК України]''' ''повинен бути'':
Фізичний примус, який є підставою для застосування '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частини першої статті 40 КК України]''' ''повинен бути'':


– ''суспільно-небезпечним'', тобто таким, який за своїми характеристиками здатний спричинити шкоду суспільним відносинам, що прийняті під охорону кримінальним правом. Взятий відокремлено, такий фізичний примус повинен утворювати склад злочину, передбаченого відповідною нормою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];
– ''суспільно-небезпечним'', тобто таким, який за своїми характеристиками здатний спричинити шкоду суспільним відносинам, що прийняті під охорону кримінальним правом. Взятий відокремлено, такий фізичний примус повинен утворювати склад кримінального правопорушення, передбаченого відповідною нормою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];


– ''непереборним'', тобто таким, що особа в даній ситуації, із застосуванням наявних можливостей не може подолати через застосування такого фізичного примусу особа втрачає можливість керувати власними діями, а в деяких випадках – навіть усвідомлювати їх. З огляду на це дії, які нею вчиняються, не можуть розглядатись як злочинні, і особа звільняється від кримінальної відповідальності.
– ''непереборним'', тобто таким, що особа в даній ситуації, із застосуванням наявних можливостей не може подолати через застосування такого фізичного примусу особа втрачає можливість керувати власними діями, а в деяких випадках – навіть усвідомлювати їх. З огляду на це дії, які нею вчиняються, не можуть розглядатись як кримінально протиправні, і особа звільняється від кримінальної відповідальності.


== Ознаки примусу ==
== Ознаки примусу ==
Ознаками, що характеризують "діяння" особи, яка зазнала непереборного фізичного примусу, є:  
Ознаками, що характеризують "діяння" особи, яка зазнала непереборного фізичного примусу, є:  
# збіг діяння з об'єктивними ознаками якогось злочину 
# збіг діяння з об'єктивними ознаками якогось кримінального правопорушення;
# відсутність волі особи в такому діянні.
# відсутність волі особи в такому діянні.
Вчинені особою дії або бездіяльність за об'єктивними своїми ознаками можуть збігатися, наприклад, із розголошенням відомостей, що становлять державну таємницю, шпигунством, розтратою чужого майна, зловживанням службовим становищем тощо. Але дані дії, проте, злочинними не визнаються, оскільки позбавлені такої обов'язкової ознаки кримінально-правового діяння, як його волимість (особа не здатна керувати своїм вчинком). Отже, виключається кримінальна відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам.
Вчинені особою дії або бездіяльність за об'єктивними своїми ознаками можуть збігатися, наприклад, із розголошенням відомостей, що становлять державну таємницю, шпигунством, розтратою чужого майна, зловживанням службовим становищем тощо. Але дані дії, проте, кримінально протиправними не визнаються, оскільки позбавлені такої обов'язкової ознаки кримінально-правового діяння, як його волимість (особа не здатна керувати своїм вчинком). Отже, виключається кримінальна відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам.


''Тобто підставами'' виключення злочинності діяння в такому випадку ''є:''
''Тобто підставами'' виключення кримінальної протиправності діяння в такому випадку ''є:''


''1.суспільна небезпечність''  
''1.суспільна небезпечність;''  


''2.непереборність фізичного примусу,'' під безпосереднім впливом якого особа заподіює шкоду правоохоронюваним інтересам.
''2.непереборність фізичного примусу,'' під безпосереднім впливом якого особа заподіює шкоду правоохоронюваним інтересам.
Рядок 26: Рядок 26:
'''Психічний примус''' - це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо) із метою спонукати її вчинити кримінальне правопорушення.
'''Психічний примус''' - це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо) із метою спонукати її вчинити кримінальне правопорушення.


'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Ч.2 ст. 40 КК України]''' визначає, що питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text '''39 КК''' України] (Крайня необхідність).
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Частина друга статті 40 КК України]''' визначає, що питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text '''39 КК''' України] ([[Крайня необхідність|Крайня необхідність)]].


Психічний примус хоча й обмежує можливості особи керувати своїми діями, проте ніколи не паралізує цілком її волю, внаслідок чого ця особа все ж таки має можливість обрати той або інший варіант поведінки, як і при переборному фізичному примусі. " Якщо такий примус створював стан крайньої необхідності (наприклад, особа під впливом побоїв або погрози вбивством видала чуже майно), то питання про кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам вирішується за правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 39 КК України], тобто залежно від того, чи викликав зазначений примус стан крайньої необхідності і якщо викликав, то чи було допущено або не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. В іншому випадку особа підлягає кримінальній відповідальності за заподіяну шкоду на загальних підставах, хоча вчинення кримінального правопорушення під впливом фізичного або психічного примусу повинно враховуватися як обставина, яка пом'якшує покарання ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 п. 6 ч. 1 ст. 66 КК України]).
Психічний примус хоча й обмежує можливості особи керувати своїми діями, проте ніколи не паралізує цілком її волю, внаслідок чого ця особа все ж таки має можливість обрати той або інший варіант поведінки, як і при переборному фізичному примусі. Якщо такий примус створював стан [[Крайня необхідність|крайньої необхідності]] (наприклад, особа під впливом побоїв або погрози вбивством видала чуже майно), то питання про кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам вирішується за правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 39 КК України], тобто залежно від того, чи викликав зазначений примус стан крайньої необхідності і якщо викликав, то чи було допущено або не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. В іншому випадку особа підлягає кримінальній відповідальності за заподіяну шкоду на загальних підставах, хоча вчинення кримінального правопорушення під впливом фізичного або психічного примусу повинно враховуватися як [[Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі|обставина, яка пом'якшує покарання]] ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 пункт 6 частини першої статті 66 КК України]).


== Судова практика ==
== Судова практика ==
Згідно з [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97628502 постановою Верховного Суду від 07.06.2021 у справі № 755/7958/17 (провадження № 51-1372кмо20)], у випадках, коли при вчиненні розбою винний вилучає майно з житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу, застосовуючи при цьому погрозу насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, до особи, яка відповідно має такий доступ, використовуючи таким чином вказану особу, що діє під психічним примусом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (ч. 2 ст. 40 КК України]), його дії слід кваліфікувати як розбій, вчинений з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 3 ст. 187 КК України]), оскільки за вказаних обставин винний здійснює опосередковане проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу.
Згідно з [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97628502 постановою Верховного Суду від 07.06.2021 у справі № 755/7958/17 (провадження № 51-1372кмо20)], у випадках, коли при вчиненні розбою винний вилучає майно з житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу, застосовуючи при цьому погрозу насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, до особи, яка відповідно має такий доступ, використовуючи таким чином вказану особу, що діє під психічним примусом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (частина друга статті 40 КК України]), його дії слід кваліфікувати як розбій, вчинений з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частина третя статті 187 КК України]), оскільки за вказаних обставин винний здійснює опосередковане проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу.


== Дивись також : ==
== Див. також: ==
* [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави]]
* [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави]]
* [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки]]
* [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки]]

Версія за 05:57, 21 квітня 2022

Нормативна база

Фізичний примус

Фізичний примус (насильство) - це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити кримінальне правопорушення (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).

Фізичний примус, який є підставою для застосування частини першої статті 40 КК України повинен бути:

суспільно-небезпечним, тобто таким, який за своїми характеристиками здатний спричинити шкоду суспільним відносинам, що прийняті під охорону кримінальним правом. Взятий відокремлено, такий фізичний примус повинен утворювати склад кримінального правопорушення, передбаченого відповідною нормою КК України;

непереборним, тобто таким, що особа в даній ситуації, із застосуванням наявних можливостей не може подолати через застосування такого фізичного примусу особа втрачає можливість керувати власними діями, а в деяких випадках – навіть усвідомлювати їх. З огляду на це дії, які нею вчиняються, не можуть розглядатись як кримінально протиправні, і особа звільняється від кримінальної відповідальності.

Ознаки примусу

Ознаками, що характеризують "діяння" особи, яка зазнала непереборного фізичного примусу, є:

  1. збіг діяння з об'єктивними ознаками якогось кримінального правопорушення;
  2. відсутність волі особи в такому діянні.

Вчинені особою дії або бездіяльність за об'єктивними своїми ознаками можуть збігатися, наприклад, із розголошенням відомостей, що становлять державну таємницю, шпигунством, розтратою чужого майна, зловживанням службовим становищем тощо. Але дані дії, проте, кримінально протиправними не визнаються, оскільки позбавлені такої обов'язкової ознаки кримінально-правового діяння, як його волимість (особа не здатна керувати своїм вчинком). Отже, виключається кримінальна відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам.

Тобто підставами виключення кримінальної протиправності діяння в такому випадку є:

1.суспільна небезпечність;

2.непереборність фізичного примусу, під безпосереднім впливом якого особа заподіює шкоду правоохоронюваним інтересам.

Психічний примус

Психічний примус - це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо) із метою спонукати її вчинити кримінальне правопорушення.

Частина друга статті 40 КК України визначає, що питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 КК України (Крайня необхідність).

Психічний примус хоча й обмежує можливості особи керувати своїми діями, проте ніколи не паралізує цілком її волю, внаслідок чого ця особа все ж таки має можливість обрати той або інший варіант поведінки, як і при переборному фізичному примусі. Якщо такий примус створював стан крайньої необхідності (наприклад, особа під впливом побоїв або погрози вбивством видала чуже майно), то питання про кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам вирішується за правилами статті 39 КК України, тобто залежно від того, чи викликав зазначений примус стан крайньої необхідності і якщо викликав, то чи було допущено або не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. В іншому випадку особа підлягає кримінальній відповідальності за заподіяну шкоду на загальних підставах, хоча вчинення кримінального правопорушення під впливом фізичного або психічного примусу повинно враховуватися як обставина, яка пом'якшує покарання (пункт 6 частини першої статті 66 КК України).

Судова практика

Згідно з постановою Верховного Суду від 07.06.2021 у справі № 755/7958/17 (провадження № 51-1372кмо20), у випадках, коли при вчиненні розбою винний вилучає майно з житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу, застосовуючи при цьому погрозу насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, до особи, яка відповідно має такий доступ, використовуючи таким чином вказану особу, що діє під психічним примусом (частина друга статті 40 КК України), його дії слід кваліфікувати як розбій, вчинений з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (частина третя статті 187 КК України), оскільки за вказаних обставин винний здійснює опосередковане проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу.

Див. також: