Форми закінчення досудового розслідування: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
(Створена сторінка: == Законодавство == [http://Конституція%20України%2028.06.1996%20№%20254к/96-ВР Конституція України від...)
 
Немає опису редагування
 
(Не показані 16 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Законодавство ==
==Нормативна база==
[http://Конституція%20України%2028.06.1996%20№%20254к/96-ВР Конституція України від 28.06.1996 254к/96-ВР]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
*[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17/paran9#n9 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 № 570 "Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20#n7 Наказ Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298 "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності"]
==Форми закінчення досудового розслідування==
'''Форма закінчення досудового розслідування''' залежить від виду процесуальних рішень, з прийняттям яких може бути остаточно реалізовано функцію кримінального переслідування при провадженні розслідування.<br />
Так, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частиною другою статті 283 КПК України] «Загальні положення закінчення досудового розслідування» '''розслідування може бути закінчено у формі:'''
#закриття кримінального провадження;
#звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності;
#звернення до суду з обвинувальним актом;
#звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру;
#звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.
Вказані форми закінчення досудового розслідування носять універсальний характер. Вони застосовуються при закінченні досудового розслідування злочинів (досудового слідства) і кримінальних проступків (дізнання) згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України. Разом с тим, закінчення дізнання здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частиною 2 статті 301 КПК України].<br />
Таким чином, '''закінчення досудового розслідування''' – заключний етап розслідування, у ході якого прокурор та слідчий на підставі зібраних доказів приймають процесуальні рішення, пов’язані з підбиттям підсумків, а також із подальшим рухом кримінального провадження, спрямованим на остаточну реалізацію функції кримінального переслідування.
===Закриття кримінального провадження===
'''Закриття кримінального провадження''' як форма закінчення досудового розслідування являє собою заключний етап розслідування, на якому прокурор, слідчий та дізнавач підбивають підсумок провадженню, аналізують й оцінюють сукупність зібраних доказів і на їх основі формулюють у постанові висновок про неможливість подальшого провадження через наявність передбачених законом обставин, та вирішують питання, зумовлені рішенням про закриття провадження. Прийняти рішення про закриття кримінального провадження прокурор, слідчий та дізнавач мають право тільки за наявності передбачених законом підстав ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 284 КПК України).]  


[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III]
Так, відповідно до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2537 статті 284 КПК України] '''кримінальне провадження закривається в разі''', якщо:
 
*встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI]
*встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
 
*не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI]
*не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі (учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав);
 
*втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 №12]
*помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
 
*існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1769-12. Наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про організацію діяльності органів досудового розслідування» від 09.08.2012 № 686]
*потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством;
 
*стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0680-16 Наказ Генеральної прокуратури України «Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» від 06.04.2016 №139]
*стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;
== Поняття закінчення досудового розслідування ==
*існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 частини 1 статті 284 КПК України, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності (учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, дізнавачу, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав); ;
'''Досудове розслідування''' як цілісна система складається з декількох підсистем (етапів), об'єднаних загальними завданнями і єдиною процесуальною формою. Вони послідовно змінюють один одного після виконання конкретніших завдань, що підлягають вирішенню на кожному етапі.
*після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page1 статтею 219 КПК України], крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи;
<br />
*слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page1 статтею 219 КПК України], закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
'''Закінчення досудового розслідування''' можна розглядати як складову частину (етап) єдиного цілого – досудового провадження, яке в юридичній літературі традиційно включається в зміст завершального етапу провадження. У процесуальному аспекті поняття закінчення досудового розслідування пов'язується зі специфічністю процесуальних рішень, що приймаються, і особливостями їх виконання на цьому етапі розслідування.<br />
Частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2537 статті 284 КПК України] передбачено, що '''кримінальне провадження закривається судом''':
 
*у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;
До змісту заключного етапу досудового розслідування, що є системою взаємопов’язаних дій та рішень, об’єднаних спільністю завдань, правових умов і юридичних прийомів, включають:
*не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі;
* аналіз і оцінку зібраних у кримінальному провадженні доказів з позиції їх достатності для достовірного висновку про форму закінчення розслідування;
*втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою;
* систематизацію та належне оформлення матеріалів кримінального провадження;
*якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом;
* прийняття рішення про форму закінчення провадження в кримінальному провадженні;
*досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення"] Податкового кодексу України.
* повідомлення учасників процесу про прийняття рішення ( про форму закінчення провадження) та пред’явлення їм сторонами матеріалів закінченого провадження;
Разом з тим, провадження щодо юридичної особи підлягає закриттю у разі встановлення відсутності підстав для застосування до неї заходів кримінально-правового характеру, закриття кримінального провадження чи ухвалення виправдувального вироку щодо уповноваженої особи юридичної особи.<br />
* вирішення клопотань, що надійшли від учасників процесу, які ознайомилися з матеріалами кримінального провадження;
Про закриття провадження щодо юридичної особи прокурор приймає постанову, а суд зазначає про це у виправдувальному вироку або постановляє ухвалу. Рішення про закриття провадження щодо юридичної особи може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина третя статті 284 КПК України]).<br />
* пред’явлення учасникам процесу додаткових матеріалів, що з’явилися в результаті задоволення заявлених клопотань;
Про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.<br />
* складання підсумкового процесуального документа;
Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
* направлення (надання) учасникам процесу копії підсумкового процесуального документа та реєстру матеріалів досудового розслідування;
===Звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності===
* направлення матеріалів досудового розслідування та реалізація всіх процесуальних рішень, зумовлених формою закінчення розслідування.<br />
 
Послідовність здійснення таких дій і прийняття рішення залежить від юридичної ситуації у справі та характеру рішення про форму закінчення провадження.
Рішення про закінчення досудового розслідування може мати законний характер лише в тому випадку, якщо слідчий виконав вимоги закону не тільки про встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 91 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)], але й щодо їх усебічного, повного та об’єктивного дослідження ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 2 статті 9], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 1 статті 94 КПК України]). Провадження не може вважатися закінченим до тих пір, поки завдання встановлення істини не вирішене. Відмітна особливість етапу закінчення досудового розслідування полягає в тому, що вперше за час розслідування конкретного кримінального провадження предмет доказування має бути встановлений в необхідних межах доказування. У той же час очевидно, що навіть при найвищому ступені істинності пізнання, досягнутої при розслідуванні, остаточне рішення даного питання є винятковою компетенцією суду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 6 статті 22 КПК України]).
== Форми закінчення досудового розслідування ==
Ф'''орма закінчення досудового розслідування''' залежить від виду процесуальних рішень, з прийняттям яких може бути остаточно реалізовано функцію кримінального переслідування при провадженні розслідування.<br />
Так, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пунктом 2 статті 283 КПК України] «Загальні положення закінчення досудового розслідування» '''розслідування може бути закінчено у формі:'''
# закриття кримінального провадження;
# звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності;
# звернення до суду з обвинувальним актом;
# звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру;
# звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.
<br />
Вказані форми закінчення досудового розслідування носять універсальний характер. Вони застосовні при закінченні досудового розслідування злочинів (досудового слідства) і кримінальних проступків (дізнання) згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.
Разом с тим, закінчення дізнання здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини 2 статті 301 КПК України].<br />
 
Таким чином, '''закінчення досудового розслідування''' – заключний етап розслідування, у ході якого прокурор та слідчий на підставі зібраних доказів, приймають процесуальні рішення, пов’язані з підбиттям підсумків, а також із подальшим рухом кримінального провадження, спрямованим на остаточну реалізацію функції кримінального переслідування.
=== Закриття кримінального провадження ===
'''Закриття кримінального провадження''' як форма закінчення досудового розслідування являє собою заключний етап розслідування, на якому прокурор та слідчий підбивають підсумок провадженню, аналізують й оцінюють сукупність зібраних доказів і на їх основі формулюють у постанові висновок про неможливість подальшого провадження через наявність передбачених законом обставин, та вирішують питання, зумовлені рішенням про закриття провадження.
Прийняти рішення про закриття кримінального провадження прокурор та слідчий мають право тільки за наявності передбачених законом підстав ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 284 КПК України).]
Так, відповідно до частин 1 статті 284 КПК '''кримінальне провадження закривається в разі''', якщо:
* встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
* встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
* не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
* набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;
* помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
* існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
* потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;
* стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;
* стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.<br />
 
Частиною 2 статті 284 КПК передбачено, що '''кримінальне провадження закривається судом''':
* у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;
* якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом;
* досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення"] Податкового кодексу України.
Разом з тим, провадження щодо юридичної особи підлягає закриттю у разі встановлення відсутності підстав для застосування до неї заходів кримінально-правового характеру, закриття кримінального провадження чи ухвалення виправдувального вироку щодо уповноваженої особи юридичної особи.
Про закриття провадження щодо юридичної особи прокурор приймає постанову, а суд зазначає про це у виправдувальному вироку або постановляє ухвалу. Рішення про закриття провадження щодо юридичної особи може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 3 статті 284 КПК України]).
Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.  
=== Звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності ===
'''Звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності''' – інша форма закінчення досудового розслідування, що характеризується процедурами, відмінними від закриття кримінального провадження прокурором та слідчим.<br />
'''Звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності''' – інша форма закінчення досудового розслідування, що характеризується процедурами, відмінними від закриття кримінального провадження прокурором та слідчим.<br />
Згідно з положеннями [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»] роз’яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування до особи, котра вчинила злочин, встановлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінального провадження, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.
Згідно з положеннями [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»] роз’яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування до особи, котра вчинила злочин, встановлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінального провадження, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 285 КПК України] та в порядку [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 286 КПК України]. <br />
Особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 285 КПК України] та в порядку [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 286 КПК України].
'''Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.''' Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.<br />
=== Звернення до суду з обвинувальним актом ===
'''Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.''' Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Конституційні принципи презумпції невинуватості ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 стаття 62 Конституції України]) і підтримання державного обвинувачення в суді ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 пункт 5 статті 129 Конституції України]), по суті, прямо визначають звернення до суду з обвинувальним актом як форму закінчення досудового розслідування, у результаті якого обвинувачений був би поставлений у становище підсудного зі всіма правовими наслідками, що випливають із цього.
===Звернення до суду з обвинувальним актом===
Така позиція законодавця, що закріплена в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 283] і [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 291 КПК України], орієнтує прокурора та слідчого на встановлення й викриття особи, яка вчинила злочин, тобто на здійснення функції обвинувачення шляхом звернення до суду для вирішення питання про винуватість особи у скоєнні інкримінованого їй злочину та призначення справедливого покарання.<br />
Конституційні принципи презумпції невинуватості ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 стаття 62 Конституції України]) і підтримання державного обвинувачення в суді ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 пункт 5 статті 129 Конституції України]), по суті, прямо визначають звернення до суду з обвинувальним актом як форму закінчення досудового розслідування, у результаті якого обвинувачений був би поставлений у становище підсудного зі всіма правовими наслідками, що випливають із цього. Така позиція законодавця, що закріплена в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 283] і [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 291 КПК України], орієнтує прокурора та слідчого на встановлення й викриття особи, яка вчинила злочин, тобто на здійснення функції обвинувачення шляхом звернення до суду для вирішення питання про винуватість особи у скоєнні інкримінованого їй злочину та призначення справедливого покарання.<br />
 
Досудове розслідування може бути закінчено складанням обвинувального акту тільки за наявності внутрішнього переконання прокурора та слідчого про винуватість особи й необхідність звернення до суду для вирішення питання щодо притягання її до кримінальної відповідальності та засудження. При цьому факти, покладені в основу рішення, що приймається, повинні бути встановлені всебічно, повно й об'єктивно, а саме рішення – відповідати змісту правових положень, бути законним, обґрунтованим і справедливим.
Досудове розслідування може бути закінчено складанням обвинувального акту тільки за наявності внутрішнього переконання прокурора та слідчого про винуватість особи й необхідність звернення до суду для вирішення питання щодо притягання її до кримінальної відповідальності та засудження. При цьому факти, покладені в основу рішення, що приймається, повинні бути встановлені всебічно, повно й об'єктивно, а саме рішення – відповідати змісту правових положень, бути законним, обґрунтованим і справедливим.
=== Звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру ===
===Звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру===
Кримінальний кодекс України передбачає застосування судом примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, котрі вчинили злочини у віці до 18 років або суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
Примусовими заходами виховного характеру є певні заходи, які застосовуються до неповнолітнього в разі вчинення такою особою кримінального правопорушення, які полягають у звільненні від кримінальної відповідальності, або застосуванні відповідного заходу адміністративного впливу.
Так, примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують:
* у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина 1 статті 97 КК України];
* до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина 2 статті 97 КК України]);
* при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частини 1 статті 105 КК України].<br />
'''Метою застосування таких заходів''' має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та працевлаштуватися.<br />
 
Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру провадиться згідно з правилами, передбаченими главою 38, статтею 44, пунком 1 частини 2 статті 52, частини 1 статті 62,статтею 64,частиною 4 статті 135,частиною 3 статті 140,частиною 2 статті 213, статтею 226, статтею 227 КПК України та інш. Таке розслідування здійснюється слідчим, спеціально уповноваженим керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх (частина 1 статті 499 КПК України).<br />
 
Закон визначає, що за відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому КПК України ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 5 статті 499 КПК України]).<br />


Так, примусові заходи виховного характеру, передбачені [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=477 частиною другою статті 105 КК України], зокрема, застосовують:
*до особи, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин у віці до 18 років, якщо її виправлення можливе без застосування покарання ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина 1 статті 97 КК України]);
*до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина 2 статті 97 КК України]).
'''Метою застосування таких заходів''' має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та працевлаштуватися.<br />
Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру провадиться згідно з правилами, передбаченими главою 38, статтею 44, пунктом 1 частини 2 статті 52, частини 1 статті 62,статтею 64,частиною 4 статті 135,частиною 3 статті 140,частиною 2 статті 213, статтею 226, статтею 227 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] та інш. Таке розслідування здійснюється слідчим, спеціально уповноваженим керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх (частина 1 статті 499 КПК України).<br />
Закон визначає, що за відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим, дізнавачем або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому КПК України ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 5 статті 499 КПК України]).<br />
Таким чином, звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру також самостійна форма закінчення досудового розслідування. Підстави і порядок її застосування регламентовано [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 292], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 498] і [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 499 КПК України].
Таким чином, звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру також самостійна форма закінчення досудового розслідування. Підстави і порядок її застосування регламентовано [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 292], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 498] і [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 499 КПК України].
=== Звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру ===
===Звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру===
Кримінальне законодавство України допускає '''застосування судом примусових заходів медичного характеру''' до осіб, що вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності, обмеженої осудності або в стані осудності, але захворіли до моменту проголошення вироку на душевну хворобу, яка позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або управляти ними ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 19], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 20] і [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 93 КК України], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 глава 39 КПК України]). Ці заходи виконують захисно-реабілітаційну функцію. Маючи єдину соціальну суть, вони активно застосовуються судами для лікування та соціальної реадаптації психічно хворих, запобігання вчиненню нових суспільно небезпечних діянь, а також для охорони їх самих.  
Кримінальне законодавство України допускає '''застосування судом примусових заходів медичного характеру''' до осіб, що вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності, обмеженої осудності або в стані осудності, але захворіли до моменту проголошення вироку на душевну хворобу, яка позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або управляти ними ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 19], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 20] і [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 93 КК України], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 глава 39 КПК України]). Ці заходи виконують захисно-реабілітаційну функцію. Маючи єдину соціальну суть, вони активно застосовуються судами для лікування та соціальної реадаптації психічно хворих, запобігання вчиненню нових суспільно небезпечних діянь, а також для охорони їх самих. <br />
<br />
Примусові заходи медичного характеру застосовуються '''лише до осіб, які є суспільно небезпечними'''.<br />
Примусові заходи медичного характеру застосовуються '''лише до осіб, які є суспільно небезпечними'''.<br />
 
Кримінально-процесуальне законодавство, яке органічно пов’язане з кримінальним правом, передбачає як форму закінчення досудового розслідування звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру. Таке рішення приймається прокурором, слідчим та дізнавачем у тому випадку, якщо достовірно буде встановлено психопатологічний стан особи, яка вчинила:
Кримінально-процесуальне законодавство, яке органічно пов’язане з кримінальним правом, передбачає як форму закінчення досудового розслідування звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру. Таке рішення приймається прокурором та слідчим у тому випадку, якщо достовірно буде встановлено психопатологічний стан особи, яка вчинила:
*суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;
* суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;
*кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 1 статті 503 КПК України]).
* кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 1 статті 503 КПК України]).
Під час провадження досудового розслідування необхідно з достатньою повнотою з’ясувати всі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 91], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 3 статті 503], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 505 КПК України]).<br />
Під час провадження досудового розслідування необхідно з достатньою повнотою з’ясувати всі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 91], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 3 статті 503], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 505 КПК України]).<br />
 
Через особливе правове становище неосудної особи, що не притягується як підозрюваний, ця форма закінчення досудового розслідування пов’язана з остаточною реалізацією функції обвинувачення тільки в процесуальному сенсі. Здійснюється це шляхом складання клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 1 статті 511 КПК України]). Слід зазначити, що згідно зі [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 20 КК України] особа, що визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності. Досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, провадиться слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусового заходу медичного характеру ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 2 статті 504 КПК України]). Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 3 статті 283 КПК України]).
Через особливе правове становище неосудної особи, що не притягується як підозрюваний, ця форма закінчення досудового розслідування пов’язана з остаточною реалізацією функції обвинувачення тільки в процесуальному сенсі. Здійснюється це шляхом складання клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 1 статті 511 КПК України]).
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
Слід зазначити, що згідно зі [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 20 КК України] особа, що визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності. Досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, провадиться слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусового заходу медичного характеру ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 2 статті 504 КПК України]).
Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина 3 статті 283 КПК України]).
[Категорія: Кримінальне процесуальне право]
[Категорія: Кримінально-процесуальне право]

Поточна версія на 15:56, 22 березня 2023

Нормативна база

Форми закінчення досудового розслідування

Форма закінчення досудового розслідування залежить від виду процесуальних рішень, з прийняттям яких може бути остаточно реалізовано функцію кримінального переслідування при провадженні розслідування.
Так, згідно з частиною другою статті 283 КПК України «Загальні положення закінчення досудового розслідування» розслідування може бути закінчено у формі:

  1. закриття кримінального провадження;
  2. звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності;
  3. звернення до суду з обвинувальним актом;
  4. звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру;
  5. звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.

Вказані форми закінчення досудового розслідування носять універсальний характер. Вони застосовуються при закінченні досудового розслідування злочинів (досудового слідства) і кримінальних проступків (дізнання) згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України. Разом с тим, закінчення дізнання здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статті 301 КПК України.
Таким чином, закінчення досудового розслідування – заключний етап розслідування, у ході якого прокурор та слідчий на підставі зібраних доказів приймають процесуальні рішення, пов’язані з підбиттям підсумків, а також із подальшим рухом кримінального провадження, спрямованим на остаточну реалізацію функції кримінального переслідування.

Закриття кримінального провадження

Закриття кримінального провадження як форма закінчення досудового розслідування являє собою заключний етап розслідування, на якому прокурор, слідчий та дізнавач підбивають підсумок провадженню, аналізують й оцінюють сукупність зібраних доказів і на їх основі формулюють у постанові висновок про неможливість подальшого провадження через наявність передбачених законом обставин, та вирішують питання, зумовлені рішенням про закриття провадження. Прийняти рішення про закриття кримінального провадження прокурор, слідчий та дізнавач мають право тільки за наявності передбачених законом підстав (стаття 284 КПК України).

Так, відповідно до частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

  • встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
  • встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
  • не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
  • не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі (учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав);
  • втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;
  • помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
  • існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
  • потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством;
  • стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;
  • стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;
  • існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 частини 1 статті 284 КПК України, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності (учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, дізнавачу, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав); ;
  • після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи;
  • слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Частиною другою статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом:

  • у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;
  • не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі;
  • втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою;
  • якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом;
  • досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Разом з тим, провадження щодо юридичної особи підлягає закриттю у разі встановлення відсутності підстав для застосування до неї заходів кримінально-правового характеру, закриття кримінального провадження чи ухвалення виправдувального вироку щодо уповноваженої особи юридичної особи.
Про закриття провадження щодо юридичної особи прокурор приймає постанову, а суд зазначає про це у виправдувальному вироку або постановляє ухвалу. Рішення про закриття провадження щодо юридичної особи може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом (частина третя статті 284 КПК України).
Про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності

Звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності – інша форма закінчення досудового розслідування, що характеризується процедурами, відмінними від закриття кримінального провадження прокурором та слідчим.
Згідно з положеннями пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» роз’яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування до особи, котра вчинила злочин, встановлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінального провадження, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі статті 285 КПК України та в порядку статті 286 КПК України.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Звернення до суду з обвинувальним актом

Конституційні принципи презумпції невинуватості (стаття 62 Конституції України) і підтримання державного обвинувачення в суді (пункт 5 статті 129 Конституції України), по суті, прямо визначають звернення до суду з обвинувальним актом як форму закінчення досудового розслідування, у результаті якого обвинувачений був би поставлений у становище підсудного зі всіма правовими наслідками, що випливають із цього. Така позиція законодавця, що закріплена в статті 283 і статті 291 КПК України, орієнтує прокурора та слідчого на встановлення й викриття особи, яка вчинила злочин, тобто на здійснення функції обвинувачення шляхом звернення до суду для вирішення питання про винуватість особи у скоєнні інкримінованого їй злочину та призначення справедливого покарання.
Досудове розслідування може бути закінчено складанням обвинувального акту тільки за наявності внутрішнього переконання прокурора та слідчого про винуватість особи й необхідність звернення до суду для вирішення питання щодо притягання її до кримінальної відповідальності та засудження. При цьому факти, покладені в основу рішення, що приймається, повинні бути встановлені всебічно, повно й об'єктивно, а саме рішення – відповідати змісту правових положень, бути законним, обґрунтованим і справедливим.

Звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру

Примусовими заходами виховного характеру є певні заходи, які застосовуються до неповнолітнього в разі вчинення такою особою кримінального правопорушення, які полягають у звільненні від кримінальної відповідальності, або застосуванні відповідного заходу адміністративного впливу.

Так, примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 КК України, зокрема, застосовують:

  • до особи, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин у віці до 18 років, якщо її виправлення можливе без застосування покарання (частина 1 статті 97 КК України);
  • до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (частина 2 статті 97 КК України).

Метою застосування таких заходів має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та працевлаштуватися.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру провадиться згідно з правилами, передбаченими главою 38, статтею 44, пунктом 1 частини 2 статті 52, частини 1 статті 62,статтею 64,частиною 4 статті 135,частиною 3 статті 140,частиною 2 статті 213, статтею 226, статтею 227 КПК України та інш. Таке розслідування здійснюється слідчим, спеціально уповноваженим керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх (частина 1 статті 499 КПК України).
Закон визначає, що за відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим, дізнавачем або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому КПК України (частина 5 статті 499 КПК України).
Таким чином, звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру також самостійна форма закінчення досудового розслідування. Підстави і порядок її застосування регламентовано статтею 292, статтею 498 і статтею 499 КПК України.

Звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру

Кримінальне законодавство України допускає застосування судом примусових заходів медичного характеру до осіб, що вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності, обмеженої осудності або в стані осудності, але захворіли до моменту проголошення вироку на душевну хворобу, яка позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або управляти ними (стаття 19, стаття 20 і стаття 93 КК України, глава 39 КПК України). Ці заходи виконують захисно-реабілітаційну функцію. Маючи єдину соціальну суть, вони активно застосовуються судами для лікування та соціальної реадаптації психічно хворих, запобігання вчиненню нових суспільно небезпечних діянь, а також для охорони їх самих.
Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Кримінально-процесуальне законодавство, яке органічно пов’язане з кримінальним правом, передбачає як форму закінчення досудового розслідування звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру. Таке рішення приймається прокурором, слідчим та дізнавачем у тому випадку, якщо достовірно буде встановлено психопатологічний стан особи, яка вчинила:

  • суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;
  • кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку (частина 1 статті 503 КПК України).

Під час провадження досудового розслідування необхідно з достатньою повнотою з’ясувати всі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи (стаття 91, частина 3 статті 503, стаття 505 КПК України).
Через особливе правове становище неосудної особи, що не притягується як підозрюваний, ця форма закінчення досудового розслідування пов’язана з остаточною реалізацією функції обвинувачення тільки в процесуальному сенсі. Здійснюється це шляхом складання клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру (частина 1 статті 511 КПК України). Слід зазначити, що згідно зі статтею 20 КК України особа, що визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності. Досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, провадиться слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусового заходу медичного характеру (частина 2 статті 504 КПК України). Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 3 статті 283 КПК України).