Відмінності між версіями «Фактичні шлюбні відносини»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
 
(Не показані 6 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== '''Нормативна база''' ==
== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14  Сімейний кодекс України ]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15  Цивільний кодекс України ]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр  Конституція України ]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
=='''Поняття фактичних шлюбних відносин та їх відмінність від громадянських шлюбів'''==
=='''Поняття фактичних шлюбних відносин та їх відмінність від громадянських шлюбів'''==
В теперішній час значна кількість пар живе спільно, однією сім’єю без державної реєстрації шлюбу, в так званих «фактичних шлюбних» відносинах. Саме так юристи визначають сьогодні незареєстровані державою відносини між чоловіком і жінкою. Інколи ще використовується поняття «фактичний шлюб».<br>
Ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлює таке поняття, як жінка та чоловік, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою.
На сьогодні відносини між чоловіком і жінкою можна називати «фактичним шлюбом», коли, по-перше, пара проживає на одній території, по-друге, веде спільне господарство і, по-третє, не реєструє свої відносини в органах державної влади.<br>
 
Хотілось також звернути увагу на те, що поняття «громадянський шлюб», яке досить широкого використовується і в суспільстві, не є синонімом вказаних вище термінів, оскільки розуміння зазначеного поняття як незареєстрованого шлюбу помилкове. Поняття «громадянський шлюб», навпаки, означає шлюб, оформлений в органах державної влади, проте без участі церкви. Причину такої плутанини можна з’ясувати, звернувшись до історії.<br>
Такі відносини між чоловіком і жінкою можна називати «фактичним шлюбом», «цивільним шлюбом» і вони повинні відповідати таким '''критеріям:'''
Тривалий час під терміном «цивільний шлюб» розуміли сімейні відносини, які були закріплені не вінчанням в церкві, але зареєстровані в ЗАГСі. На відміну від цього, сімейні спілки, в яких чоловіка та дружину поєднували виключно кохання й усний договір, називали «співжиттям», перебуваючи фактично у сімейних стосунках, без узаконення цього стану, а діти, народжені у такій спілці, називались «незаконнонародженими». Зараз значна кількість потенційних подружжів вибирає альтернативу реєстрації шлюбу в РАГСі - так званий фактичний або цивільний шлюб. Однак правова сторона цивільного шлюбу в Україні знаходиться на стадії формування.<br>
# У фактичних шлюбних відносинах можуть перебувати тільки жінка та чоловік (різностатевість);
Зараз поняття «фактичних шлюбних відносин» поширюється на ті сімейні союзи, які не визнані не тільки церквою, а й державою.<br>
# Намір жінки та чоловіка встановити стійкі відносини, притаманні шлюбу;
Існують певні юридичні проблеми у визначені так званих «фактичних шлюбних відносин». Відсутність чіткої системи правового регулювання відносин «фактичного шлюбу» автоматично виключає єдиний підхід судових органів до вирішення пов’язаних з ним спорів. Прийнятий 10 січня 2002 року Сімейний кодекс України не дає конкретних відповідей на спірні питання. Так, стаття 74 Сімейного кодексу України хоч і не повною мірою, але все ж таки намагається прирівняти «фактичний шлюб» до зареєстрованого. Адже відсутність штампа в паспорті тепер не рятує ні від аліментів, ні від поділу майна, ні від інших наслідків розлучення законно зареєстрованої сім’ї. Різниця тільки в тому, що перед тим, як взятися за майнові позови, спершу прийдеться довести свої сімейні відносини у суді. А у випадку з аліментами — факт батьківства.<br>
# Відсутність зареєстрованого в органах державної реєстрації актів цивільного стану шлюбу як між особами, що спільно проживають, так і з будь-якою іншою особою;
Таким чином, погоджуючись на «фактичний шлюб», громадяни тим самим допускають певну невизначеність подальших відносин у юридичному розумінні, оскільки їх зміст становлять взаємні права та обов’язки. Останні ж перебувають під захистом закону лише в зареєстрованому шлюбі (частина друга статті 21  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14  Сімейного кодексу України ] причому такого захисту вони не позбавляються навіть тоді, коли дружина й чоловік з поважних причин (навчання, робота, лікування, необхідність догляду за батьками, дітьми тощо) не проживають спільно.<br>
# Особи проживають разом;
Як правило, відносини в незареєстрованому шлюбі будуються виключно на почуттях та усному договорі. Фактичне спільне проживання не вважається шлюбом, а тривалість «фактичних шлюбних відносин» і характер подружніх зв’язків між їх учасниками (були вони серйозними чи випадковими) не мають правового значення.<br>
# Ведуть спільне господарство;
# Взаємне матеріальне забезпечення та піклування;
# Не анонімність (публічність) відносин, відсутність приховування їх перед третіми особами.
Поняття «громадянський шлюб», означає шлюб який оформлений в органах державної влади і зареєстрований в органі реєстрації актів цивільного стану (скорочено РАЦС), рання назва (ЗАГС).
 
У п.1 ст. 21 Сімейного кодексу України закріплено, що «'''шлюб''' – це сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану».
 
У п. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України сказано, що проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя.
 
З 10 січня 2002 року Сімейний кодекс України визнає осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, сім’єю. Але виникає проблема у випадку, коли чоловік (жінка) проживає у «фактичному шлюбі»  і одночасно перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Це означає, що «фактичні дружина  і чоловік» не можуть вважатися сім’єю.  
 
А подружжя  вважається сім’єю навіть коли вони проживають окремо.
 
Сімейний кодекс України прирівнює «фактичний шлюб» до зареєстрованого.
 
Погоджуючись на «фактичний шлюб», громадяни допускають невизначеність своїх подальших відносин у юридичному розумінні.
 
Громадяни, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, перебувають під захистом закону і такого захисту вони не позбавляються навіть тоді, коли дружина й чоловік з різних причин не проживають спільно.
 
=='''Майнові права у фактичних шлюбних відносинах'''  ==
=='''Майнові права у фактичних шлюбних відносинах'''  ==
Відповідно до частини першої статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України ], якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.<br>
Відповідно до частини 1 статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, '''майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності,''' якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.  
Проте, подружжя має право на поділ майна, придбаного ними за час шлюбу, яке буде підтверджуватися свідоцтвом про шлюб, а встановлення, з якого моменту почалися «фактичні шлюбні відносини» буде досить проблемним питанням, оскільки для підтвердження факту спільного проживання і ведення спільного господарства особам, що перебувають в незареєстрованому шлюбі потрібно буде звернутися до суду про встановлення факту проживання однією сім’єю як чоловік та дружина і надавати докази такого спільного проживання. Сімейний кодекс визначає, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації (а це – нерухомість, транспортні засоби), а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово та має бути нотаріально засвідчена (частина третя статті 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14  Сімейного кодексу України ]  При цьому, законодавство не передбачає, і не може передбачити, отримання згоди другого з фактичного подружжя. Тобто, норми про розпорядження спільною сумісною власністю подружжя будуть спрацьовувати лише тоді, якщо права на майно були оформлені на обох осіб, тоді як для подружжя немає різниці на кого буде оформлено майно.<br>
 
Якщо перед чоловіком та жінкою постає питання поділу майна, що було набуте ними під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, то є певні юридичні проблеми, перед тим, як взятися за розподіл спільно нажитого майна, прийдеться довести свої сімейні відносини у суді про '''встановлення факту проживання однією сім’єю як чоловік та дружина''' і надавати докази спільного проживання, а встановити факт, з якого моменту почалися «фактичні шлюбні відносини» буде досить проблемним питанням.
 
Необхідно довести факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини і переконати суд, що це майно є спільним.
 
Майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. '''Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.'''
 
При фактичних шлюбних відносинах, законодавство не передбачає, отримання згоди другого з фактичного подружжя. Норми про розпорядження спільною сумісною власністю подружжя будуть спрацьовувати лише тоді, якщо права на майно були оформлені на обох осіб, тоді як для подружжя немає різниці на кого буде оформлено майно.  
 
При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена нотаріально засвідчена (частина третя статті 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України].
 
=== '''Поділ спільного майна нажитого у фактичному шлюбі''' ===
=== '''Поділ спільного майна нажитого у фактичному шлюбі''' ===
У випадку, коли фактичний союз не виправдав сподівань, і мирних шляхів поділу майна не знайдено, учаснику «фактичних шлюбних відносин» потрібно переконати суд насамперед у тому, що це майно є спільним. Для цього необхідно довести не сам факт перебування у «фактичних шлюбних відносинах», а факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини. Практика показує, що зробити це не завжди просто.<br>
У випадку, коли фактичний союз не виправдав сподівань, і мирних шляхів поділу майна не знайдено, учаснику «фактичних шлюбних відносин» потрібно переконати суд насамперед у тому, що це майно є спільним. Для цього '''необхідно довести''' не сам факт перебування у «фактичних шлюбних відносинах», а '''факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини'''. Практика показує, що зробити це не завжди просто.
Найпростішим, але не завжди дієвим способом доказу є показання свідків. Так, аргументами можуть слугувати відомості про те, що один з учасників фактичних шлюбних відносин за період спільного проживання не мав достатніх коштів для придбання або покращення майна без залучення коштів іншого. Більшу доказову силу мають документи, які можуть підтвердити наявність заробітку чи іншого доходу, отримання кредиту в банку на ім’я одного або обох учасників «фактичного шлюбу», договори про позику, дарування грошей, або документи, що підтверджують витрати на спільне майно.<br>
 
Досить поширеною також є така непроста ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.<br>
Найпростішим, але не завжди дієвим способом доказу є показання свідків. Так, аргументами можуть слугувати відомості про те, що один з учасників фактичних шлюбних відносин за період спільного проживання не мав достатніх коштів для придбання або покращення майна без залучення коштів іншого. Більшу доказову силу мають документи, які можуть підтвердити наявність заробітку чи іншого доходу, отримання кредиту в банку на ім’я одного або обох учасників «фактичного шлюбу», договори про позику, дарування грошей, або документи, що підтверджують витрати на спільне майно.
Щоб уникнути такого становища, радимо все майно, що придбавається фактичним подружжям на спільні кошти, оформлювати «на двох» у спільну часткову власність. Так, наприклад, у договорі купівлі-продажу слід зазначати одразу двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна. Якщо розмір часток у договорі не вказується, то на підставі частини першої статті 357 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України ] вони вважаються рівними. Таким чином, право кожної сторони на частку спільно нажитого майна закріплюватиметься в документах (договорах, свідоцтвах про право власності тощо). У випадку спору додаткові докази навіть не вимагатимуться.<br>
 
Більше того, договірний спосіб упорядкування відносин між фактичним подружжям є чи не єдиним способом захисту прав та інтересів його учасників. Так, фактичний чоловік і дружина можуть укладати між собою угоду про поділ майна, яке знаходиться в їхній спільній власності, а також угоди про порядок володіння, користування, розпорядження таким майном та про поділ плодів і доходів від використання спільного майна.<br>
Досить поширеною також є така непроста ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.
Зокрема, в договорі може бути визначене право одного з учасників «фактичних шлюбних відносин» користуватися речами другого без заміни використаних речей; визначатися рівна участь фактичного чоловіка або дружини у витратах на оренду житлового приміщення для спільного проживання; зазначатися обов’язок учасника фактичного подружжя, який розірвав «фактичні шлюбні відносини», виселитися з такого приміщення та обов’язок іншого звільнити першого від витрат з оплати житла. В договорі можна передбачити спільну часткову власність на придбання під час спільного проживання предметів домашнього вжитку та порядок їх поділу в разі припинення «фактичного шлюбу».<br>
 
Однак усі угоди мають відповідати загальним положенням цивільного законодавства про умови дійсності угод. Вони не мають містити положень, що встановлюють права та обов’язки, які насправді можуть виникнути лише із законного шлюбу. Так, наприклад, фактичне подружжя не має права укладати шлюбний контракт.<br>
Щоб уникнути такого становища, радимо все майно, що придбавається фактичним подружжям на спільні кошти, оформлювати «на двох» у спільну часткову власність. Так, наприклад, у договорі купівлі-продажу слід зазначати одразу двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна. Якщо розмір часток у договорі не вказується, то на підставі частини першої статті 357 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] вони вважаються рівними. Таким чином, право кожної сторони на частку спільно нажитого майна закріплюватиметься в документах (договорах, свідоцтвах про право власності тощо). У випадку спору додаткові докази навіть не вимагатимуться.
Відмінність зареєстрованого шлюбу від фактичного у сфері укладення договорів полягає в тому, що договір, укладений одним з учасників «фактичних шлюбних відносин в інтересах сім’ї з третьою особою, не створює обов’язків для іншого учасника (якщо в самому договорі не вказане інше), навіть якщо майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім’ї. Крім того, в разі укладення одним із фактичного подружжя стосовно спільного майна договору, який потребує оформлення у нотаріуса або підлягає державній реєстрації, згода іншого не вимагається. При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена (нотаріально засвідчується).<br>
 
Більше того, договірний спосіб упорядкування відносин між фактичним подружжям є чи не єдиним способом захисту прав та інтересів його учасників. Так, фактичний чоловік і дружина можуть укладати між собою угоду про поділ майна, яке знаходиться в їхній спільній власності, а також угоди про порядок володіння, користування, розпорядження таким майном та про поділ плодів і доходів від використання спільного майна.
 
Зокрема, в договорі може бути визначене право одного з учасників «фактичних шлюбних відносин» користуватися речами другого без заміни використаних речей; визначатися рівна участь фактичного чоловіка або дружини у витратах на оренду житлового приміщення для спільного проживання; зазначатися обов’язок учасника фактичного подружжя, який розірвав «фактичні шлюбні відносини», виселитися з такого приміщення та обов’язок іншого звільнити першого від витрат з оплати житла. В договорі можна передбачити спільну часткову власність на придбання під час спільного проживання предметів домашнього вжитку та порядок їх поділу в разі припинення «фактичного шлюбу».
 
Однак усі угоди мають відповідати загальним положенням цивільного законодавства про умови дійсності угод. Вони не мають містити положень, що встановлюють права та обов’язки, які насправді можуть виникнути лише із законного шлюбу. Так, наприклад, фактичне подружжя не має права укладати шлюбний контракт.
 
Відмінність зареєстрованого шлюбу від фактичного у сфері укладення договорів полягає в тому, що договір, укладений одним з учасників «фактичних шлюбних відносин в інтересах сім’ї з третьою особою, не створює обов’язків для іншого учасника (якщо в самому договорі не вказане інше), навіть якщо майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім’ї. Крім того, в разі укладення одним із фактичного подружжя стосовно спільного майна договору, який потребує оформлення у нотаріуса або підлягає державній реєстрації, згода іншого не вимагається. При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена (нотаріально засвідчується).
 
Проблеми можуть виникнути також і при визначенні строків, у межах яких учасник фактичних шлюбних відносин може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. По суті йдеться про відсутність чіткого визначення факту (дати) виникнення «фактичних шлюбних відносин», що в свою чергу породжує складності відносно процедури обчислення строків позовної давності.
Проблеми можуть виникнути також і при визначенні строків, у межах яких учасник фактичних шлюбних відносин може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. По суті йдеться про відсутність чіткого визначення факту (дати) виникнення «фактичних шлюбних відносин», що в свою чергу породжує складності відносно процедури обчислення строків позовної давності.
== '''Діти у фактичних шлюбних відносинах''' ==
== '''Діти у фактичних шлюбних відносинах''' ==
При визначенні походження дитини, батьки якої не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі амають фактичні шлюбні відносини виникають певні юридичні питання. Так, статтею 52  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України ]  та статтею 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України ]визначено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.<br>
При визначенні походження дитини, батьки якої не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі, а мають фактичні шлюбні відносини, виникають певні юридичні питання.  
Отже, від того, народжена дитина у шлюбі чи поза ним буде залежати тільки порядок реєстрації народження цієї дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Якщо дитина народилася у зареєстрованому шлюбі це питання вирішується набагато простіше, оскільки дружина записується матір’ю, а чоловік - батьком дитини.<br>
 
Але, у випадку «фактичного шлюбу», походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька може визначається:<br>
Так, статтею 52  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України]  та статтею 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.  
* за заявою матері та батька дитини;<br>
 
* за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;<br>
Отже, від того, народжена дитина у шлюбі чи поза ним буде залежати тільки порядок реєстрації народження цієї дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.  
* за рішенням суду.<br>
 
Якщо дитина народилася у зареєстрованому шлюбі це питання вирішується набагато простіше, оскільки дружина записується матір’ю, а чоловік - батьком дитини.
 
Але, у випадку «фактичного шлюбу», походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька може визначається:
* за заявою матері та батька дитини;
 
* за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;
* за рішенням суду.
== '''Особисті немайнові права подружжя у фактичних шлюбних відносинах''' ==
== '''Особисті немайнові права подружжя у фактичних шлюбних відносинах''' ==
Що до особистих немайнових прав, то відмінностей між зареєстрованим і незареєстрованим шлюбом небагато. І в першому, і в другому випадку чоловіку й жінці гарантовані рівні права та можливості відповідно до основних прав і свобод людини. Зокрема, вони вільні у виборі занять, професії, місця проживання, мають право на свободу думки, совісті та релігії. І при «фактичному шлюбі», і при зареєстрованому жінка й чоловік наділені правом розподілити між собою сімейні обов’язки та разом вирішувати питання життя сім’ї (наприклад, утримання, виховання та навчання спільних неповнолітніх дітей). Учасники сімейних відносин зобов’язані турбуватися про здоров’я, розвиток і матеріальне забезпечення своїх дітей. Обидві сторони відповідальні одна перед одною та перед іншими членами сім’ї за свою поведінку. І чоловік, і жінка мають право на особисту свободу, фізичний і духовний розвиток, на повагу до своєї індивідуальності та на повагу до будь-якої праці, що здійснюється в інтересах сім’ї.<br>
Щодо особистих немайнових прав, то відмінностей між зареєстрованим і незареєстрованим шлюбом небагато. І в першому, і в другому випадку чоловіку й жінці гарантовані рівні права та можливості відповідно до основних прав і свобод людини. Зокрема, вони вільні у виборі занять, професії, місця проживання, мають право на свободу думки, совісті та релігії. І при «фактичному шлюбі», і при зареєстрованому жінка й чоловік наділені правом розподілити між собою сімейні обов’язки та разом вирішувати питання життя сім’ї (наприклад, утримання, виховання та навчання спільних неповнолітніх дітей). Учасники сімейних відносин зобов’язані турбуватися про здоров’я, розвиток і матеріальне забезпечення своїх дітей. Обидві сторони відповідальні одна перед одною та перед іншими членами сім’ї за свою поведінку. І чоловік, і жінка мають право на особисту свободу, фізичний і духовний розвиток, на повагу до своєї індивідуальності та на повагу до будь-якої праці, що здійснюється в інтересах сім’ї.<br>
Однак право одного з учасників сімейних відносин змінити своє прізвище на прізвище іншого учасника виникає лише у зв’язку з реєстрацією шлюбу.
Однак право одного з учасників сімейних відносин змінити своє прізвище на прізвище іншого учасника виникає лише у зв’язку з реєстрацією шлюбу.


=='''Аліменти на утримання одного із подружжя, що перебували у фактичному шлюбі'''  ==
=='''Аліменти на утримання одного із подружжя, що перебували у фактичному шлюбі'''  ==
А ось виникнення аліментних майнових прав на утримання не залежить від того, в якому шлюбі ви перебуваєте. Чинне законодавство передбачає можливість отримання аліментів і у випадку перебування в зареєстрованому шлюбі (статті 75, 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України ]), і у випадку «фактичних шлюбних відносин» (стаття 91 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України ]).<br>
А ось виникнення аліментних майнових прав на утримання не залежить від того, в якому шлюбі ви перебуваєте. Чинне законодавство передбачає можливість отримання аліментів і у випадку перебування в зареєстрованому шлюбі (статті 75, 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] ), і у випадку «фактичних шлюбних відносин» (стаття 91 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] ).<br>
Однак, виходячи з аналізу згаданих статей, можна стверджувати, що законні чоловік і дружина мають матеріально підтримувати один одного незалежно від будь-яких обставин. У разі ж «фактичного шлюбу» законодавство вимагає, по-перше, щоб відносини між жінкою і чоловіком мали тривалий характер, а по-друге, визначає окремі умови, за яких може виникнути право на утримання. Так, на аліменти має право той з учасників «фактичних шлюбних відносин», хто став непрацездатним під час спільного проживання або якщо з нею (ним) проживає їхня дитини. Проте, надаючи жінці право на утримання під час вагітності, Сімейний кодекс, не містить механізму, як саме це право може реалізовуватися, оскільки, якщо з позовом до суду звернеться законна дружина, то батьком майбутньої дитини буде вважатися законний чоловік, а якщо звернеться жінка, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбу, їх спочатку доведеться знову ж таки доводити факт спільного проживання з чоловіком однією сім’єю без реєстрації шлюбу, від якого вона хоче отримати аліменти.<br>
Законні чоловік і дружина мають матеріально підтримувати один одного незалежно від будь-яких обставин.  
Крім того, пов’язуючи право на утримання з тривалим проживанням однією сім’єю, Кодекс не визначає який термін спільного проживання буде визнаватись «тривалим». Тобто, в кожному конкретному випадку суд буде індивідуально визначати чи є підстави для надання утримання чи ні.


=='''Спадкування за особою, з якою проживав у фактичному шлюбі'''  ==
У разі ж «фактичного шлюбу» законодавство вимагає, по-перше, щоб відносини між жінкою і чоловіком мали тривалий характер, а по-друге, визначає окремі умови, за яких може виникнути право на утримання. Так, на аліменти має право той з учасників «фактичних шлюбних відносин», хто став непрацездатним під час спільного проживання або якщо з нею (ним) проживає їхня дитини. Проте, надаючи жінці право на утримання під час вагітності, Сімейний кодекс, не містить механізму, як саме це право може реалізовуватися, оскільки, якщо з позовом до суду звернеться законна дружина, то батьком майбутньої дитини буде вважатися законний чоловік, а якщо звернеться жінка, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбу, їх спочатку доведеться знову ж таки доводити факт спільного проживання з чоловіком однією сім’єю без реєстрації шлюбу, від якого вона хоче отримати аліменти.<br>
У питаннях спадкування теж є деякі відмінності, які відрізняють «фактичний шлюб» від зареєстрованого. Так, фактичне подружжя може прожити на спільні кошти, придбаваючи майно (квартири, автомобілі, гаражі, земельні ділянки, меблі, побутову техніку), протягом досить тривалого час у повному взаєморозумінні та згоді. Однак у разі смерті одного з них, на ім’я якого оформлене це майно, інший може сподіватися на достойний розмір спадщини тільки якщо на його користь був залишений заповіт або якщо він знаходився на утриманні померлого. Досить поширеною є ситуація, коли особа, яка прожила у «фактичному шлюбі» не один десяток років, врешті-решт отримує мізерні права на спільно нажите майно або ж не отримує їх зовсім. Як правило, майже вся спадщина померлого переходить до його офіційних родичів. І ось тоді спір між останніми і фактичним чоловіком чи дружиною, які пережили свою другу половину, неминучий.<br>
Крім того, пов’язуючи право на утримання з тривалим проживанням однією сім’єю, Кодекс не визначає який термін спільного проживання буде визнаватись «тривалим». Тобто, в кожному конкретному випадку суд буде індивідуально визначати чи є підстави для надання утримання чи ні. Відповідно до ст. 76 Сімейного кодексу України можна зробити висновок, що це є не менш як десять років.
Згідно зі статтею 1264 Цивільного Кодексу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України ] у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини. Однак, зрозуміло, що навіть за такої умови частка фактичного чоловіка або дружини буде значно меншою, ніж та, яку він або вона могли б отримати в зареєстрованому шлюбі.<br>
 
Окрім того, для вступу у спадок за померлим, з яким проживав у фактичному шлюбі, навіть в цьому випадку є складною процедурою Так, небхідно лише тільки через суд доводити факт проживання однією сім’єю як чоловік та дружина, а це призводить певної судової тяганини.<br>
== '''Перехід на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в''' '''фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі)''' ==
Жінка не має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі).
 
Право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника мають дружини, які досягли пенсійного віку та мають необхідний страховий стаж, передбаченого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”] та перебували на утриманні померлого годувальника.
 
Шлюб має бути оформлений відповідно до чинного законодавства. Сумісне проживання без укладання шлюбу не дає права на призначення даного виду пенсії.
 
=='''Спадкування у фактичному шлюбі'''  ==
У спадкуванні є відмінності, які відрізняють «фактичний шлюб» від зареєстрованого. Фактичне подружжя може прожити на спільні кошти, придбаваючи майно, протягом досить тривалого часу.     Однак у разі смерті одного з них, на ім’я якого оформлене це майно, інший може сподіватися на достойний розмір спадщини тільки якщо на його користь був залишений заповіт або якщо він знаходився на утриманні померлого.                       
 
Особа, яка прожила у «фактичному шлюбі» не один десяток років, може отримати мізерні права на спільно нажите майно або ж не отримати їх зовсім. Після  смерті одного із подружжя, майже вся спадщина померлого переходить до його офіційних родичів.  
 
Згідно зі статтею 1264  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]  у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини. Навіть за такої умови частка фактичного чоловіка або дружини буде значно меншою, ніж та, яку він або вона могли б отримати в зареєстрованому шлюбі.  
 
Навіть у цьому випадку, для вступу у спадщину за померлим, з яким проживав у фактичному шлюбі, є складною процедурою, необхідно тільки через суд доводити факт проживання однією сім’єю як чоловік та дружина.<br>
{| class="wikitable"
{| class="wikitable"
|-
|-
| '''Дивись статтю "[[Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу''']]
| '''Дивись статтю [[Встановлення_факту_проживання_однією_сім’єю_чоловіка_та_жінки_без_шлюбу|Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу]]
|}
|}
Таким чином, уникнення сімейних прав та обов’язків подружжя ускладнює захист інтересів учасників (або колишніх учасників) сім’ї. В цьому проявляється легкодумність і ненадійність у шлюбних відносинах. Водночас не можна не погодитися з тим, що незареєстрованні шлюби характеризується тими ж самими ознаками, що й сім’я, створена на основі зареєстрованого шлюбу: вона, зокрема, виконує аналогічні функції (дітонародження, виховання дітей, взаємної матеріальної підтримки та співпраці).<br>
Однак «прирівнювання» незареєстрованого шлюбу до законного позначає надання фактичному подружжю таких самих прав, як і зареєстрованому, а це дискримінує шлюб та позбавляє  сенсу наступне його оформлення. Крім того, поширення правового регулювання, адресованого законному подружжю, на відносини між фактичним подружжям невідворотно призведе до втрати юридичних критеріїв для розмежування шлюбів, що відповідають вимогам держави, і тих, що набувають її правового захисту без реєстрації. Таким чином, позбавляється сенсу використання інституту визнання шлюбу недійсним. Крім того, проблематичною стане реалізація принципу моногамності шлюбу. Судова практика скоріше за все зустрінеться із значними труднощами юридичного та етичного характеру при вирішенні спорів, пов’язаних з наслідками «фактичних шлюбів».<br>
Отже, зацікавленість держави у реєстрації шлюбу повинна виражатися в її можливості впливати на шлюбні відносини в такому напрямі, який був би корисний і необхідний для суспільства та окремої людини. Зокрема, така можливість є гарантом забезпечення їх стабільності, охорони прав та інтересів подружжя і їхніх дітей.


== '''Висновок''' ==
Таким чином, уникнення сімейних прав та обов’язків подружжя ускладнює захист інтересів учасників у фактичному шлюбі, або колишніх учасників сім’ї.
В цьому проявляється легкодумність і ненадійність  фактичних шлюбних відносин.
Вибір реєструвати шлюб чи ні є суттєво індивідуальним, кожен сам вирішує як буде краще для нього.
Необхідно зазначити, що фактичні шлюбні відносини не прирівнюються до зареєстрованого шлюбу та не визнаються шлюбом взагалі, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка який зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя.
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Сімейне право]]

Поточна версія на 13:30, 19 серпня 2021

Нормативна база

Поняття фактичних шлюбних відносин та їх відмінність від громадянських шлюбів

Ст. 74 Сімейного кодексу України встановлює таке поняття, як жінка та чоловік, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою.

Такі відносини між чоловіком і жінкою можна називати «фактичним шлюбом», «цивільним шлюбом» і вони повинні відповідати таким критеріям:

  1. У фактичних шлюбних відносинах можуть перебувати тільки жінка та чоловік (різностатевість);
  2. Намір жінки та чоловіка встановити стійкі відносини, притаманні шлюбу;
  3. Відсутність зареєстрованого в органах державної реєстрації актів цивільного стану шлюбу як між особами, що спільно проживають, так і з будь-якою іншою особою;
  4. Особи проживають разом;
  5. Ведуть спільне господарство;
  6. Взаємне матеріальне забезпечення та піклування;
  7. Не анонімність (публічність) відносин, відсутність приховування їх перед третіми особами.

Поняття «громадянський шлюб», означає шлюб який оформлений в органах державної влади і зареєстрований в органі реєстрації актів цивільного стану (скорочено РАЦС), рання назва (ЗАГС).

У п.1 ст. 21 Сімейного кодексу України закріплено, що «шлюб – це сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану».

У п. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України сказано, що проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя.

З 10 січня 2002 року Сімейний кодекс України визнає осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, сім’єю. Але виникає проблема у випадку, коли чоловік (жінка) проживає у «фактичному шлюбі»  і одночасно перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Це означає, що «фактичні дружина  і чоловік» не можуть вважатися сім’єю.

А подружжя  вважається сім’єю навіть коли вони проживають окремо.

Сімейний кодекс України прирівнює «фактичний шлюб» до зареєстрованого.

Погоджуючись на «фактичний шлюб», громадяни допускають невизначеність своїх подальших відносин у юридичному розумінні.

Громадяни, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, перебувають під захистом закону і такого захисту вони не позбавляються навіть тоді, коли дружина й чоловік з різних причин не проживають спільно.

Майнові права у фактичних шлюбних відносинах

Відповідно до частини 1 статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Якщо перед чоловіком та жінкою постає питання поділу майна, що було набуте ними під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, то є певні юридичні проблеми, перед тим, як взятися за розподіл спільно нажитого майна, прийдеться довести свої сімейні відносини у суді про встановлення факту проживання однією сім’єю як чоловік та дружина і надавати докази спільного проживання, а встановити факт, з якого моменту почалися «фактичні шлюбні відносини» буде досить проблемним питанням.

Необхідно довести факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини і переконати суд, що це майно є спільним.

Майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.

При фактичних шлюбних відносинах, законодавство не передбачає, отримання згоди другого з фактичного подружжя. Норми про розпорядження спільною сумісною власністю подружжя будуть спрацьовувати лише тоді, якщо права на майно були оформлені на обох осіб, тоді як для подружжя немає різниці на кого буде оформлено майно.

При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена нотаріально засвідчена (частина третя статті 65 Сімейного кодексу України.

Поділ спільного майна нажитого у фактичному шлюбі

У випадку, коли фактичний союз не виправдав сподівань, і мирних шляхів поділу майна не знайдено, учаснику «фактичних шлюбних відносин» потрібно переконати суд насамперед у тому, що це майно є спільним. Для цього необхідно довести не сам факт перебування у «фактичних шлюбних відносинах», а факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини. Практика показує, що зробити це не завжди просто.

Найпростішим, але не завжди дієвим способом доказу є показання свідків. Так, аргументами можуть слугувати відомості про те, що один з учасників фактичних шлюбних відносин за період спільного проживання не мав достатніх коштів для придбання або покращення майна без залучення коштів іншого. Більшу доказову силу мають документи, які можуть підтвердити наявність заробітку чи іншого доходу, отримання кредиту в банку на ім’я одного або обох учасників «фактичного шлюбу», договори про позику, дарування грошей, або документи, що підтверджують витрати на спільне майно.

Досить поширеною також є така непроста ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.

Щоб уникнути такого становища, радимо все майно, що придбавається фактичним подружжям на спільні кошти, оформлювати «на двох» у спільну часткову власність. Так, наприклад, у договорі купівлі-продажу слід зазначати одразу двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна. Якщо розмір часток у договорі не вказується, то на підставі частини першої статті 357 Цивільного кодексу України вони вважаються рівними. Таким чином, право кожної сторони на частку спільно нажитого майна закріплюватиметься в документах (договорах, свідоцтвах про право власності тощо). У випадку спору додаткові докази навіть не вимагатимуться.

Більше того, договірний спосіб упорядкування відносин між фактичним подружжям є чи не єдиним способом захисту прав та інтересів його учасників. Так, фактичний чоловік і дружина можуть укладати між собою угоду про поділ майна, яке знаходиться в їхній спільній власності, а також угоди про порядок володіння, користування, розпорядження таким майном та про поділ плодів і доходів від використання спільного майна.

Зокрема, в договорі може бути визначене право одного з учасників «фактичних шлюбних відносин» користуватися речами другого без заміни використаних речей; визначатися рівна участь фактичного чоловіка або дружини у витратах на оренду житлового приміщення для спільного проживання; зазначатися обов’язок учасника фактичного подружжя, який розірвав «фактичні шлюбні відносини», виселитися з такого приміщення та обов’язок іншого звільнити першого від витрат з оплати житла. В договорі можна передбачити спільну часткову власність на придбання під час спільного проживання предметів домашнього вжитку та порядок їх поділу в разі припинення «фактичного шлюбу».

Однак усі угоди мають відповідати загальним положенням цивільного законодавства про умови дійсності угод. Вони не мають містити положень, що встановлюють права та обов’язки, які насправді можуть виникнути лише із законного шлюбу. Так, наприклад, фактичне подружжя не має права укладати шлюбний контракт.

Відмінність зареєстрованого шлюбу від фактичного у сфері укладення договорів полягає в тому, що договір, укладений одним з учасників «фактичних шлюбних відносин в інтересах сім’ї з третьою особою, не створює обов’язків для іншого учасника (якщо в самому договорі не вказане інше), навіть якщо майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім’ї. Крім того, в разі укладення одним із фактичного подружжя стосовно спільного майна договору, який потребує оформлення у нотаріуса або підлягає державній реєстрації, згода іншого не вимагається. При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена (нотаріально засвідчується).

Проблеми можуть виникнути також і при визначенні строків, у межах яких учасник фактичних шлюбних відносин може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. По суті йдеться про відсутність чіткого визначення факту (дати) виникнення «фактичних шлюбних відносин», що в свою чергу породжує складності відносно процедури обчислення строків позовної давності.

Діти у фактичних шлюбних відносинах

При визначенні походження дитини, батьки якої не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі, а мають фактичні шлюбні відносини, виникають певні юридичні питання.

Так, статтею 52 Конституції України та статтею 142 Сімейного кодексу України визначено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Отже, від того, народжена дитина у шлюбі чи поза ним буде залежати тільки порядок реєстрації народження цієї дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Якщо дитина народилася у зареєстрованому шлюбі це питання вирішується набагато простіше, оскільки дружина записується матір’ю, а чоловік - батьком дитини.

Але, у випадку «фактичного шлюбу», походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька може визначається:

  • за заявою матері та батька дитини;
  • за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;
  • за рішенням суду.

Особисті немайнові права подружжя у фактичних шлюбних відносинах

Щодо особистих немайнових прав, то відмінностей між зареєстрованим і незареєстрованим шлюбом небагато. І в першому, і в другому випадку чоловіку й жінці гарантовані рівні права та можливості відповідно до основних прав і свобод людини. Зокрема, вони вільні у виборі занять, професії, місця проживання, мають право на свободу думки, совісті та релігії. І при «фактичному шлюбі», і при зареєстрованому жінка й чоловік наділені правом розподілити між собою сімейні обов’язки та разом вирішувати питання життя сім’ї (наприклад, утримання, виховання та навчання спільних неповнолітніх дітей). Учасники сімейних відносин зобов’язані турбуватися про здоров’я, розвиток і матеріальне забезпечення своїх дітей. Обидві сторони відповідальні одна перед одною та перед іншими членами сім’ї за свою поведінку. І чоловік, і жінка мають право на особисту свободу, фізичний і духовний розвиток, на повагу до своєї індивідуальності та на повагу до будь-якої праці, що здійснюється в інтересах сім’ї.
Однак право одного з учасників сімейних відносин змінити своє прізвище на прізвище іншого учасника виникає лише у зв’язку з реєстрацією шлюбу.

Аліменти на утримання одного із подружжя, що перебували у фактичному шлюбі

А ось виникнення аліментних майнових прав на утримання не залежить від того, в якому шлюбі ви перебуваєте. Чинне законодавство передбачає можливість отримання аліментів і у випадку перебування в зареєстрованому шлюбі (статті 75, 76 Сімейного кодексу України ), і у випадку «фактичних шлюбних відносин» (стаття 91 Сімейного кодексу України ).
Законні чоловік і дружина мають матеріально підтримувати один одного незалежно від будь-яких обставин.

У разі ж «фактичного шлюбу» законодавство вимагає, по-перше, щоб відносини між жінкою і чоловіком мали тривалий характер, а по-друге, визначає окремі умови, за яких може виникнути право на утримання. Так, на аліменти має право той з учасників «фактичних шлюбних відносин», хто став непрацездатним під час спільного проживання або якщо з нею (ним) проживає їхня дитини. Проте, надаючи жінці право на утримання під час вагітності, Сімейний кодекс, не містить механізму, як саме це право може реалізовуватися, оскільки, якщо з позовом до суду звернеться законна дружина, то батьком майбутньої дитини буде вважатися законний чоловік, а якщо звернеться жінка, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбу, їх спочатку доведеться знову ж таки доводити факт спільного проживання з чоловіком однією сім’єю без реєстрації шлюбу, від якого вона хоче отримати аліменти.
Крім того, пов’язуючи право на утримання з тривалим проживанням однією сім’єю, Кодекс не визначає який термін спільного проживання буде визнаватись «тривалим». Тобто, в кожному конкретному випадку суд буде індивідуально визначати чи є підстави для надання утримання чи ні. Відповідно до ст. 76 Сімейного кодексу України можна зробити висновок, що це є не менш як десять років.

Перехід на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі)

Жінка не має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі).

Право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника мають дружини, які досягли пенсійного віку та мають необхідний страховий стаж, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та перебували на утриманні померлого годувальника.

Шлюб має бути оформлений відповідно до чинного законодавства. Сумісне проживання без укладання шлюбу не дає права на призначення даного виду пенсії.

Спадкування у фактичному шлюбі

У спадкуванні є відмінності, які відрізняють «фактичний шлюб» від зареєстрованого. Фактичне подружжя може прожити на спільні кошти, придбаваючи майно, протягом досить тривалого часу.     Однак у разі смерті одного з них, на ім’я якого оформлене це майно, інший може сподіватися на достойний розмір спадщини тільки якщо на його користь був залишений заповіт або якщо він знаходився на утриманні померлого.                      

Особа, яка прожила у «фактичному шлюбі» не один десяток років, може отримати мізерні права на спільно нажите майно або ж не отримати їх зовсім. Після  смерті одного із подружжя, майже вся спадщина померлого переходить до його офіційних родичів.

Згідно зі статтею 1264  Цивільного кодексу України  у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини. Навіть за такої умови частка фактичного чоловіка або дружини буде значно меншою, ніж та, яку він або вона могли б отримати в зареєстрованому шлюбі.

Навіть у цьому випадку, для вступу у спадщину за померлим, з яким проживав у фактичному шлюбі, є складною процедурою, необхідно тільки через суд доводити факт проживання однією сім’єю як чоловік та дружина.

Дивись статтю Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу

Висновок

Таким чином, уникнення сімейних прав та обов’язків подружжя ускладнює захист інтересів учасників у фактичному шлюбі, або колишніх учасників сім’ї.

В цьому проявляється легкодумність і ненадійність  фактичних шлюбних відносин.

Вибір реєструвати шлюб чи ні є суттєво індивідуальним, кожен сам вирішує як буде краще для нього.

Необхідно зазначити, що фактичні шлюбні відносини не прирівнюються до зареєстрованого шлюбу та не визнаються шлюбом взагалі, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка який зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя.