Участь ув’язнених і засуджених у цивільно-правових відносинах

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Версія від 03:24, 19 липня 2018, створена Oleksii.tertyshnyi (обговореннявнесок) (Створена сторінка: == Нормативна база == # [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> # [http://zakon3.rada.go...)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

  1. Цивільний кодекс України
  2. Закон України "Про нотаріат"
  3. Закон України "Про попереднє ув'язнення"
  4. Закон України "Про громадянство України"
  5. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"

Участь ув’язнених і засуджених у цивільних відносинах

Відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України "Про нотаріат" начальники СІЗО мають право посвідчувати заповіти та довіреності ув’язнених і засуджених, які тримаються в цих установах. Зазначені акти прирівнюються до нотаріально посвідчених, державне мито при цьому не справляється.
При посвідченні начальником СІЗО заповіту один посвідчений примірник видається заповідачу, другий негайно передається до державного нотаріального архіву чи до державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача. Довідка про здійснення зазначеної дії долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
Посвідчена довіреність вручається особі, яка його видала, або на її прохання і за її рахунок надсилається за вказаною поштовою адресою особі, на ім’я якої видане це доручення.
Розгляд питань, пов’язаних із громадянством України, здійснюється адміністрацією СІЗО відповідно до Закону України "Про громадянство України", а ув’язнених або засуджених іноземців та осіб без громадянства - відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" з урахуванням обмежень, які встановлені Законом України "Про попереднє ув’язнення".

Участь ув’язнених і засуджених у сімейно-правових відносинах

Державна реєстрація укладення шлюбу ув’язнених і засуджених у СІЗО проводиться відповідно до чинного законодавства органом реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС) за місцем розташування СІЗО.
Особа, яка виявила бажання одружитися з ув’язненим чи засудженим, звертається до органу РАЦС для отримання бланка спільної заяви про укладення шлюбу та надає його адміністрації СІЗО. У разі взаємної добровільної згоди на укладення шлюбу та відсутності обставин, що цьому перешкоджають, ув’язнений або засуджений заповнює свою частину бланка заяви.
Достовірність підпису на заяві ув’язненого або засудженого засвідчується начальником СІЗО. Посвідчена заява передається іншій стороні для подальшого оформлення в органі РАЦС.
Державна реєстрація укладання шлюбу проводиться тільки за наявності документів, що посвідчують осіб, у їх присутності у спеціально виділеному приміщенні СІЗО. Загальна кількість запрошених з боку вказаних осіб, крім представника РАЦС, не може бути більше двох осіб, яким при державній реєстрації укладення шлюбу необхідно мати виданий слідчим або судом, які здійснюють кримінальне провадження, письмовий дозвіл на побачення.
Оплата державного мита за державну реєстрацію укладення шлюбу та інші необхідні витрати проводяться за рахунок осіб, які укладають шлюб.
Після державної реєстрації укладення шлюбу адміністрація СІЗО надає ув’язненому або засудженому побачення з чоловіком (дружиною) відповідно до законодавства.
На прохання осіб, які укладають шлюб, адміністрацією СІЗО надається можливість проведення обряду вінчання.
Державна реєстрація розірвання шлюбу (розлучення) ув’язнених і засуджених здійснюється відповідно до законодавства.

Поховання ув’язнених і засуджених, які померли у СІЗО

Порядок поховання ув’язнених та засуджених, які померли у СІЗО, оформлення документів щодо видачі їх тіл визначаються відповідно до чинного законодавства.