Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Версія від 14:32, 20 листопада 2020, створена Tetiana.shubenko (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Трудовий договір: що це?

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).
Основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин є тружовий договір.
Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. (стаття 21 КЗпП України).
Сторонами трудового договору є:

  • працівник;
  • роботодавець:
  1. юридична особа: підприємство, установа, організація в особі керівника;
  2. фізична особа як суб'єкт підприємницької діяльності;
  3. самозайняті особи (приватні нотаріуси, адвокати, лікарі тощо).

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.Це означає, що працівник може укласти один чи кілька трудових договорів.

Види трудового договору

Залежно від строку трудовий договір може бути:

  1. безстроковим, що укладається на невизначений строк;
  2. на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
  3. таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Форма трудового договору

Трудовий договір укладається у двох формах: усній та письмовій.
Додержання письмової форми є обов'язковим у таких випадках:

  1. при організованому наборі працівників;
  2. при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
  3. при укладенні контракту;
  4. у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
  5. при укладенні трудового договору з неповнолітнім;
  6. при укладенні трудового договору з фізичною особою;
  7. при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу;
  8. в інших випадках, передбачених законодавством України.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Порядок укладення контракту при прийнятті (найманні) на роботу працівників регулюється, зокрема, Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170, наказом Міністерства праці України від 15 квітня 1994 року № 23 "Про затвердження Типової форми контракту з працівником".

Укладення трудового договору

Трудовий договір важається укладеним, коли:

  • підписано письмовий документ під назвою "Трудовий договір";
  • оформлено наказ(розпорядження) роботодавця про прийом на роботу (призначення на посаду).

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати наступні документи:

  1. паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
  2. трудову книжку;
  3. документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи (у випадках, передбачених законодавством).
ВАЖЛИВО! Забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Гарантії при укладанні трудового договору:

  • Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
  • Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Обов'язки роботодавця при укладенні трудового договору

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

  1. роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
  2. ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
  3. визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
  4. проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Випробування при прийнятті на роботу

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування, метою якого є перевірка відповідності працівника роботі, яка йому доручається (стаття 26 Кодексу законів про працю України).
Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Випробування не триває нескінченно, про що свідчить ст. 27 КзпП. Строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати: — для робітників — 1 місяця; — для працівників — 3 місяців, а в окремих випадках, за погодженням з профспілкою, — 6 місяців. Законодавчою базою визначено працівників, яким строк випробування встановлюється у дещо інші строки. Наприклад, при призначенні на посаду держслужби може встановлюватися випробування строком до 6 місяців без погодження із профспілкою (ч. 3 ст. 35 Закону № 889). Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

  • осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
  • молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
  • молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;
  • осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
  • осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
  • осіб, обраних на посаду;
  • переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
  • осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
  • вагітних жінок;
  • одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
  • осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
  • осіб на тимчасові та сезонні роботи;
  • внутрішньо переміщених осіб;
  • при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Працівник вважається таким, який витримав випробування, якщо строк випробування закінчився, а він до закінчення строку не був звільнений з роботи.

Див. також

Контракт як особлива форма трудового договору