Стягнення неустойки за несвоєчасне повернення банківського вкладу: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
(редагування)
(4н)
(Не показані 6 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
Тема: Стягнення неустойки за несвоєчасне повернення банківського вкладу
== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України "Про банки і банківську діяльність]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"]
== Поняття банківського вкладу ==
Статтею 2 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Про банки і банківську діяльність]» передбачається що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.


Зміст:
Отже, за змістом наведеної норми вклад має бути розміщений на договірних засадах.  
1. Поняття банківського вкладу.
2. Відповідальність за несвоєчасне повернення банківського вкладу.


Нормативна база:
Регулювання правовідносини щодо банківського вкладу має своє відображення в т.ч. в статті 1058 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], де зазначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.


Статтею 1060 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачені певні види банківських вкладів, а саме:


1. Поняття банківського вкладу.
- договір банківського вкладу на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу);


Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачається що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Отже, за змістом наведеної норми вклад має бути розміщений на договірних засадах.
Регулювання правовідносини щодо розміщення банківського вкладу має своє відображення в т.ч. в статті 1058 Цивільного кодексу України, де зазначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Статтею 1060 Цивільного кодексу України передбачені певні види банківських вкладів, а саме:
- договір банківського вкладу на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу);
- договір банківського вкладу на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
- договір банківського вкладу на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Так за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, а за договором банківського строкового вкладу банк зобов’язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.
Отже, з огляду на наведене, гроші передані клієнтом банку, на умовах договору банківського вкладу мають бути повернуті банком.


2. Відповідальність за несвоєчасне повернення банківського вкладу.
Так, за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, а за договором банківського строкового вкладу банк зобов’язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.


Отже, враховуючи вказане вище, вбачається, що гроші передані клієнтом банку, на умовах договору банківського вкладу мають бути повернуті банком.
== Відповідальність за несвоєчасне повернення банківського вкладу ==
У разі несвоєчасного повернення банком банківського вкладу, законодавством передбачена певна відповідальність банку.  
У разі несвоєчасного повернення банком банківського вкладу, законодавством передбачена певна відповідальність банку.  
Так, частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
 
Так, частиною п’ятою статті 10 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Про захист прав споживачів]» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
 
У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» подано такі визначення: споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг]», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
 
У статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України «Про захист прав споживачів»] подано такі визначення: споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
 
Згідно із частиною третьою статті 549 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
 
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов’язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов’язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов’язання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов’язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов’язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов’язання.
Крім того, до моменту вчинення порушення пеня виконує забезпечувальну функцію, і, навпаки, з моменту порушення – вважається мірою відповідальності.  
 
Крім того, до моменту вчинення порушення пеня виконує забезпечувальну функцію, і, навпаки, з моменту порушення – вважається мірою відповідальності.  
 
Отже, закінчення строку дії договору і невиконання зобов’язань не припиняє зобов’язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
Отже, закінчення строку дії договору і невиконання зобов’язань не припиняє зобов’язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.
 
Аналіз наведених норм свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п’ятою статті 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України «Про захист прав споживачів»], а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.
 
Тобто, у разі виникнення у банку обов’язку по поверненню клієнту вкладу, за кожен день прострочення повернення вкладу банк має сплатити клієнту пеню у розмірі 3% від суми неповерненого вкладу.
Тобто, у разі виникнення у банку обов’язку по поверненню клієнту вкладу, за кожен день прострочення повернення вкладу банк має сплатити клієнту пеню у розмірі 3% від суми неповерненого вкладу.
== Додатково дивись також: ==
* [[Особливості укладення договорів банківського вкладу (в тому числі відшкодування коштів за вкладом у випадку ліквідації банків)]]
* [[Збільшення банком розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку]]
[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]

Версія за 07:22, 16 серпня 2022

Нормативна база

Поняття банківського вкладу

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачається що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Отже, за змістом наведеної норми вклад має бути розміщений на договірних засадах.

Регулювання правовідносини щодо банківського вкладу має своє відображення в т.ч. в статті 1058 Цивільного кодексу України, де зазначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1060 Цивільного кодексу України передбачені певні види банківських вкладів, а саме:

- договір банківського вкладу на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу);

- договір банківського вкладу на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Так, за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, а за договором банківського строкового вкладу банк зобов’язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Отже, враховуючи вказане вище, вбачається, що гроші передані клієнтом банку, на умовах договору банківського вкладу мають бути повернуті банком.

Відповідальність за несвоєчасне повернення банківського вкладу

У разі несвоєчасного повернення банком банківського вкладу, законодавством передбачена певна відповідальність банку.

Так, частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» подано такі визначення: споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов’язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов’язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов’язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня виконує забезпечувальну функцію, і, навпаки, з моменту порушення – вважається мірою відповідальності.

Отже, закінчення строку дії договору і невиконання зобов’язань не припиняє зобов’язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

Тобто, у разі виникнення у банку обов’язку по поверненню клієнту вкладу, за кожен день прострочення повернення вкладу банк має сплатити клієнту пеню у розмірі 3% від суми неповерненого вкладу.

Додатково дивись також: