Спадкування у селянських господарствах

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Закон України "Про фермерське господарство"
• Закон України "Про особисте селянське господарство"

Увага!!! З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану! На час дії воєнного стану відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття було зупинено на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Зверніть увагу! з 18.06.2023 зазначену норму скасовано (постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469). Тобто діє загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців. Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5: в умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу; забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.

Основні положення

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України,інших нормативно-правових актів. Діяльність,пов'язана з веденням особистого селянського господарства,не відноситься до підприємницької діяльності.

До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, може бути власністю однієї особи,спільною частковою або спільною сумісною власністю його членів відповідно до закону.

Звернення стягнення на майно члена особистого селянського господарства допускається лише на підставі рішення суду.

Також відповідно до статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: • земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; • земельних ділянок, що належать фермерськиму господарству на праві власності, користування.

Тобто, у випадку особистого селянського господарства жодних відмінностей від загальних положень спадкування немає, оскільки особисте селянське господарство є не організаційно-правовою формою юридичної особи, а діяльністю, відповідно, власного майна з особливим статусом не має.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець.

Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства).

В установчому документі зазначаються:

1. Найменування господарства.
2. Його місцезнаходження та юридична адреса.
3. Предмет і мета діяльності.
4. Порядок формування майна (складеного капіталу).
5. Органи управління, порядок прийняття ними рішень.
6. Порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Смерть голови фермерського господарства не є підставою припинення його діяльності за умови, що залишається хоча б один член такого господарства, який бажає продовжити його діяльність. Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Для цілей цього Закону до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина(чоловік), батьки, діти, баба,дід,прабаба,прадід, внеки, правнуки,мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюридні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини( її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищевказаними членами сім'ї та родичами(батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). Оскільки після смерті голови фермерського господарства членом такого господарства залишається інший з подружжя, фермерське господарство не підлягає ліквідації.

Однак якщо спадкодавець був єдиним членом фермерського господарства, то господарство, як юридична особа, припиняє своє існування (у зв’язку зі смертю єдиного члена господарства). Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону. У разі виникнення спору з приводу того, кому зі спадкоємців повинна перейти земельна ділянка, якщо вона не підлягатиме поділу з вищенаведених підстав, спір повинен вирішуватися в судовому порядку (ч .2 ст. 23 ЗУ “Про фермерське господарство”).

Порядок спадкування майна члена фермерського господарства здійснюється з урахуванням вимог законодавства України, а саме відповідно до закону. (ч .1 ст. 23 ЗУ “Про фермерське господарство”).

Спадкування у фермерському господарстві

Фермерське господарство складається з:

1. Майна, переданого до складеного капіталу;
2. Нерозподіленого прибутку;
3. Майнових зобов'язань;
4. Інших зобов’язань.

Фермерським господарствам можуть належати: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Успадкування фермерського господарства (в цілому або частини - у випадку наявності декількох спадкоємців) полягає у спадкуванні права на частку в статутному (складеному) капіталі. При цьому спадкування права на участь не входить до складу спадщини відповідно до положень статті 1219 Цивільного кодексу України.

Варіанти спадкування

У випадку створення фермерського господарства одним учасником:

1) якщо є лише один спадкоємець - він буде спадкувати безпосередньо майно фермерського господарства, за бажанням може бути включений до складу фермерського господарства замість померлого учасника для подальшого ведення фермерського господарства;

2) якщо є декілька спадкоємців - спадкують безпосередньо майно фермерського господарства у визначених долях, за бажанням кожен зі спадкоємців може бути включений до складу фермерського господарства.

Якщо ніхто зі спадкоємців не бажатиме займатися фермерською діяльністю, то таке господарства припиняється відповідно до вимог статті 35 Закону України "Про фермерське господарство".

Порядок спадкування

Алгоритм успадкування майна фермерського господарства:

1. Звернення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини для прийняття спадщини.
2. Отримання свідоцтва про право на спадщину після спливу 6-місячного строку з моменту смерті спадкодавця. При цьому, видача свідоцтва про право на спадщину на майно здійснюється нотаріусом на підставі правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві, в залежності від того типу майна, яке належить фермерському господарству (земельні ділянки, будівлі, техніка, грошові кошти тощо). Для кожного конкретного випадку спадкування фермерського господарства перелік необхідних документів буде визначатись індивідуально, оскільки перш за все нотаріусу необхідно ознайомитись зі статутом господарства. Адже, саме статут установлює первісні внески до фермерського господарства (що характеризують статус майна господарства), визначає порядок формування майна господарства (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього тощо. Нотаріус після детального аналізу основних положень статуту визначає, що є спадковим майном фермерського господарства, який правовий статус такого майна та, відповідно, які саме документи необхідні для оформлення спадкових прав.