Спадкування за Цивільним кодексом УРСР 1963 року

Нормативна база

Цивільний кодекс України
Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963р.
Основи цивільного законодавства СРСР і союзних республік від 08.12.1961р.Наказ Міністерства юстиції України від 18.06.1994 р. № 18/5 "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування»

Загальні положення щодо застосування спадкових правовідносин за Цивільним кодексом Української РСР 1963 року

1 січня 2004 року в Україні набув чинності Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року, який дещо по-новому порівняно з Цивільним кодексом України 1963 року регламентує правила спадкування.

Однак, відповідно до п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 01.01.2004 року, норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01.01.2004 року.
Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 1 постанови N 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах по спадкування» роз'яснив, що у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК УРСР), якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.

Підстави спадкоємства. Час і місце відкриття спадщини

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 ЦК УРСР.
Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Спадкування за законом

Відповідно до статтей 529, 530 ЦК УРСР існує дві черги спадкоємців за законом:

• спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родичу.
• при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).