Відмінності між версіями «Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рядок 168: Рядок 168:
<br />
<br />
Додаткове фінансування - за рахунок залучення коштів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, благодійних організацій та фізичних осіб.
Додаткове фінансування - за рахунок залучення коштів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, благодійних організацій та фізичних осіб.
== Вартість  надання соціальних послуг ==
'''Соціальні послуги''' - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.
Такі послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі.


==  Органи та служби  які здійснюють соціальний захист та проводять профілактику ==
==  Органи та служби  які здійснюють соціальний захист та проводять профілактику ==

Версія за 13:04, 28 лютого 2017

Соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей

Нормативна база


При вирішенні питань щодо соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей застосовуються норми міжнародного права та правила, встановлені міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.


Правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними громадянами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачені:


Правове врегулювання спорів зазначеної категорії передбачається такими законами та нормативними актами:

Вирішуючи спори, предметом яких є житловий будинок, суди керуються також:
наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (зі змінами);
наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства:

від 23.05.2011 № 53 «Про затвердження Критеріїв, яким повинні відповідати експертні організації, що здійснюють експертизу проектів будівництва», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.06.2011 за № 719/19457;

від 13.06.2012 № 304 «Про затвердження Змін до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 та 11 категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за № 1132/21444;

від 24.06.2011 № 92 «Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об’єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.07.2011 за № 885/19623 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.06.2014 № 178);

від 05.07.2011 № 103 «Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за № 902/19640 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.02.2013 № 66);

від 15.05.2012 № 240 «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.07.2012 за № 1116/21428 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 28.01.2014 № 31), тощо.

Зазначений перелік законів, нормативних актів, що регулює питання, пов’язані з набуттям, припиненням, здійсненням та захистом права власності на житловий будинок, не є вичерпним.

Із метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства під час розгляду спорів щодо права власності на житловий будинок суди застосовують у частині, що не суперечить чинному законодавству, роз’яснення постанов Пленуму Верховного Суду України (ППВСУ):

від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;

від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»;

від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»;

від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»;

від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»,

а також постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ППВССУ):

від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»;

від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»;

від 01.03.2013 № 6 «Про узагальнення судової практики розгляду справ про спадкування»;

від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»;

від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».


Правовий статус бездомних осіб


http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0750-11. Центр обліку бездомних громадян є спеціалізованим закладом соціального захисту, утвореним для ведення обліку громадян, що не мають житлового приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке вони можуть використовувати для проживання, перебування і в якому можуть бути зареєстровані.


Завданнями Центру є: виявлення та ведення обліку бездомних осіб; забезпечення реалізації бездомними особами прав та свобод, визначених законодавством України; видача посвідчення про взяття на облік установленого зразка; вивчення наявності у регіоні закладів соціального захисту для бездомних осіб та вільних ліжко-місць у цих закладах для вирішення питання організації тимчасового притулку бездомних осіб; наданні соціальної послуги "представництво інтересів" (наприклад: допомога в оформленні або відновленні документів; сприяння в реєстрації місця проживання або перебування; сприяння у забезпеченні доступу до ресурсів і послуг за місцем проживання/перебування, встановлення зв’язків з іншими фахівцями, службами, організаціями, підприємствами, органами, закладами, установами тощо).


Центр у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також положенням про центр.


У разі звернення до Центру бездомних осіб з дітьми працівники Центру інформують про виявлених дітей службу у справах дітей за територіальним принципом розташування. За згодою батьків діти направляються до притулків для дітей служб у справах дітей.


Безпритульні діти, які звертаються до Центру без батьків, направляються до притулків для дітей служб у справах дітей за територіальним принципом розташування у супроводі працівників Центру. До Центру не приймаються особи, які під час звернення перебувають у стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння. У разі відмови в обслуговуванні Центром особі вказується причина відмови та надаються інформаційні послуги щодо можливих шляхів отримання допомоги у відповідних соціальних службах, закладах тощо.


У Центрі на кожного клієнта формується особова справа. Із особових справ формується картотека клієнтів Центру.


Наказом Міністерства соціальної політики України 13.08.2013 № 495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2013 р. за № 1447/23979, затверджено Державний стандарт надання притулку бездомним особам. Цей Державний стандарт визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам, показники її якості для суб’єктів усіх форм власності, які надають цю послугу. Даний Державний стандарт застосовується для: організації надання соціальної послуги надання притулку повнолітнім особам, які перебувають у соціальному становищі бездомності; здійснення моніторингу й контролю за якістю надання соціальної послуги надання притулку бездомним особам; визначення тарифу платної соціальної послуги за надання притулку бездомним особам.


Основні заходи, що складають зміст соціальної послуги, передбачають: організації надання притулку у нічний період часу: надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни;організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення;організацію збереження особистих речей отримувача;представництво інтересів отримувача;для організації надання цілодобового притулку:надання ліжко-місця з комунально-побутовими послугами; забезпечення твердим та м’яким інвентарем, за можливості одягом, взуттям, харчуванням; створення умов для здійснення санітарно-гігієнічних заходів, дотримання особистої гігієни; організацію отримання медичних послуг, медичного обстеження; надання інформації з питань соціального захисту населення; розвиток, формування та підтримку соціальних навичок; допомогу в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем, шляхів їх вирішення; залучення отримувача соціальної послуги до вирішення власної складної життєвої обставини; допомогу в організації вирішення складної життєвої обставини отримувача соціальної послуги підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності (за потреби); організацію збереження особистих речей отримувача соціальної послуги; допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги; представництво інтересів отримувача соціальної послуги.


Міністерством соціальної політики України Наказом від 19.07.2011 N 283, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2011 р. за N 953/19691 затверджено порядок здійснення соціального патрулювання.


Цей Порядок визначає основні вимоги до організації та здійснення соціального патрулювання відповідно до абзацу другого частини другої статті 17 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".


Соціальне патрулювання мобільна форма надання соціальних послуг відповідними фахівцями поза межами закладів для бездомних осіб.


Соціальне патрулювання може здійснюватись працівниками закладів для бездомних осіб, представниками громадських і благодійних організацій.


Користувачами послуг є бездомні особи віком від 18 років, які через різні обставини постійно/періодично проживають на вулиці і не користуються або частково користуються послугами закладів соціального захисту для бездомних осіб. Під час здійснення соціального патрулювання фахівці групи/груп керуються Конституцією України, Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами з питань соціального захисту населення, а також цим Порядком. Надання соціальних послуг під час проведення соціального патрулювання здійснюється на безоплатній основі відповідно до Законів України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

Основними завданнями здійснення соціального патрулювання є: виявлення бездомних осіб; вивчення стану бездомності в регіоні; з'ясування чисельності бездомних осіб, які проживають на вулиці, та місць їх скупчення;встановлення причин і умов, що спричинюють поширення бездомності в даному регіоні; зменшення чисельності бездомних осіб, які проживають або перебувають на вулиці, шляхом організації тимчасового притулку; надання або організація надання допомоги та соціальних послуг бездомним особам, які проживають або перебувають на вулиці, у тому числі із залученням відповідних служб, закладів, організацій (медичні заклади, виїзні бригади швидкої медичної допомоги, органи внутрішніх справ тощо) за згодою або за угодою; сприяння у здійсненні заходів з профілактики правопорушень у регіоні.


Для вирішення поставлених завдань група:визначає та відвідує найвірогідніше місця скупчень бездомних осіб у регіоні; співпрацює з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, органами праці та соціального захисту населення, охорони здоров'я, внутрішніх справ, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, об'єднаннями громадян, волонтерами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності в частині організації надання невідкладної (екстреної) медичної та соціальної допомоги бездомним особам; направляє інформацію про виявлених бездомних осіб до центрів обліку; інформує у разі виявлення безпритульних дітей служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій; здійснює моніторинг наявності вільних місць у закладах соціального захисту для бездомних, що діють на території регіону (району, міста), для мотивування та направлення до них бездомних осіб; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з особами, які перебувають на вулиці, щодо: можливості отримання допомоги; недопущення поширення соціально небезпечних хвороб тощо; проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення щодо недопущення дискримінації бездомних осіб та можливості надання допомоги цій категорії населення; розповсюджує рекламну продукцію з адресами закладів, установ, організацій, пунктів тощо, де бездомні особи можуть отримати послуги; надає бездомним особам соціальні послуги, зокрема: роздачу їжі; видачу гуманітарної допомоги (одяг, взуття тощо); надання першої медичної допомоги; забезпечення санітарно-гігієнічними засобами; направлення бездомних осіб до центрів обліку для взяття їх на облік; направлення відповідно до потреби до медичних закладів, установ та організацій.

Перелік необхідних документів для отримання статусу безпритульної або бездомної особи


Центр надає послуги на підставі письмової заяви бездомним особам, які досягли 18-річного віку, у тому числі бездомним особам з дітьми, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах проживають та/або перебувають на території України.

Надання або підстави відмови у наданні статусу бездомної особи


Підставою для отримання соціальної послуги є звернення (заява) отримувача соціальної послуги до суб’єкта, що надає соціальну послугу. Рішення про надання соціальної послуги чи відмову у її наданні приймається суб’єктом, що надає соціальну послугу, під час звернення (подачі заяви отримувача соціальної послуги та документів, що посвідчують особу (за наявності)) з урахуванням індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги. Суб’єкт, що надає соціальну послугу, може відмовити отримувачеві соціальної послуги у її наданні, якщо він не здатний задовольнити індивідуальні потреби отримувача соціальної послуги (відсутність кваліфікованих спеціалістів, матеріальної бази, вільних місць у суб’єкта, що надає соціальну послугу, наявність у отримувача соціальної послуги розладу психіки та/або поведінки, стану гострого алкогольного та/або наркотичного сп'яніння, ознак гострого захворювання). Відмова повинна супроводжуватися письмовим поясненням причин та довідковою інформацією про можливість отримати таку соціальну послугу в іншого суб’єкта, що надає соціальну послугу.

Як отримати статус бездомного?


ЗЗаконом України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, визначені загальні засади соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, що спрямовані на реалізацію їх прав і свобод. Цим Законом передбачено утворення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування закладів соціального захисту для бездомних громадян, зокрема центрів обліку бездомних громадян, будинків нічного перебування, центрів реінтеграції та соціальних готелів, де цим громадянам надають необхідні соціальні послуги. Облік бездомних громадян здійснюється у центрах обліку. Він надасть можливість бездомному громадянинові звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, реєстрації переважного місцезнаходження і на отримання соціальних послуг, передбачених законодавством. Треба зазначити, що цей Закон поширюється лише на громадян України та осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживали і після втрати права на житлові приміщення проживають на території України. Отже, для вирішення питання щодо отримання статусу бездомного необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення або безпосередньо до відповідного закладу соціального захисту для бездомних тієї місцевості, де перебуваєте бездомна особа.


Реєстрація переважного місцезнаходження бездомних громадян провадиться за юридичною адресою спеціалізованого закладу, який здійснює облік бездомних громадян, або інших закладів для цієї категорії осіб. Бездомні громадяни, які не мають паспортного документа, повинні разом із заявою про реєстрацію їх переважного місцезнаходження та посвідченням про постановку на облік звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, що посвідчують особу. При постановці на облік бездомні громадяни отримують посвідчення встановленого зразка. Питання встановлення особи та відновлення документів належить до компетенції органів внутрішніх справ та здійснюється відповідно до законодавства України. Органи реєстрації в терміни, встановлені Законодавством, повинні видати бездомному, який є громадянином України, паспорт громадянина України, а бездомному, який є особою без громадянства,- довідку, що підтверджує його статус.

Куди звернутися


Облік безпритульних дітей ведеться службами у справах дітей місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Надання соціальних послуг сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей, попередження виникнення складних життєвих обставин, створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають ґрунтується на принципах: адресності та індивідуального підходу; доступності та відкритості; добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг; гуманності; комплексності; максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги; законності; соціальної справедливості; забезпечення конфіденційності суб'єктами, що надають соціальні послуги.


Забезпечення найкращих інтересів дитини, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності охороняються Державою.


Охорона дитинства в Україні, визначена, як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлюють основні засади Державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.


Відповідними закладами та за їх переважним місцезнаходженням шляхом здійснення соціального патрулювання зазначеним громадянам надаються соціальні послуги, передбачені Законом України "Про соціальні послуги". Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб", які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Ким створюються заклади соціального захисту для бездомних громадян та їх фінансування


Соціальні послуги - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Такі послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі. Поряд з цим, на допомогу бездомним громадянам і безпритульним дітям, на їх підтримку та реінтеграцію створюються соціальні заклади.
Такими закладами соціального захисту для бездомних громадян є: будинок нічного перебування - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; центр реінтеграції - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб; соціальний готель - заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (кімнати). Розміщення та проживання бездомних громадян у соціальному готелі є платними. Оплата за проживання в соціальному готелі може здійснюватися безпосередньо бездомним громадянином або іншою фізичною чи юридичною особою.


Заклади соціального захисту для бездомних громадян створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності відповідно до потреб регіону. Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є: притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування в ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років; центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах неповнолітніх заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.


Фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.


Додаткове фінансування - за рахунок залучення коштів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, благодійних організацій та фізичних осіб.

Вартість надання соціальних послуг

Соціальні послуги - це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Такі послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі.

Органи та служби які здійснюють соціальний захист та проводять профілактику


Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» передбачено, здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім’ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім’ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад; уповноважені підрозділи органів Національної поліції; приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я; спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України; притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка). У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.


Під соціальним захистом дітей слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.

Отримання житла особою, яка визнана безпритульною


Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 682] «Про Деякі питання реалізації Закону України "Про житловий фонд соціального призначення» визначений Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього. Серед переліку документів, що відповідно до згаданого Порядку додаються до заяви про взяття громадян на соціальний квартирний облік, має бути довідка про місце проживання та склад сім’ї. Таку довідку на сьогодні видають підприємства та організації, що обслуговують житловий фонд. Натомість бездомні особи, як відомо, отримують притулок та реєстрацію місця проживання/перебування за юридичною адресою закладів для цієї категорії осіб, що не є житловим фондом.


Отже, визначено, що при поданні пакета документів для взяття на соціальний квартирний облік бездомна особа замість довідки про місце проживання та склад сім’ї подає довідку про прийняття на обслуговування до закладу для бездомних осіб та довідку про реєстрацію місця проживання/перебування особи відповідно до затвердженої форми. Роль Центрів обліку в Україні полягає у виявленні та обліку, реєстрації та забезпечення бездомного відповідним місцем проживання.


Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» тимчасовий притулок для дорослих установа соціального обслуговування, яка створюється з метою безоплатного забезпечення громадян без визначеного місця проживання тимчасовим житлом, їжею передбаченою законодавством грошовою, медичною, правовою, соціальною, психологічною та побутовою допомогою, а також сприяння таким громадянам у встановлені особи. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян". Порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, їх перебування на такому обліку та зняття з нього затверджується Кабінетом Міністрів України. Для взяття на облік громадянин або уповноважена ним особа, що підтверджується завіреною в установленому законом порядку довіреністю, подає письмову заяву. Крім того, в разі порушення прав особи, яка звернулася зі заявою про взяття громадян на соціальний квартирний облік органу місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, або за місцем тимчасового притулку для бездомних осіб звертається до суду у відповідності з вимогами Законодавства щодо захисту оспорюваних та порушуваних прав заявника.