Розірвання трудових відносин з роботодавцем із зони конфлікту, який не перереєструвався на підконтрольній території

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 12:48, 2 жовтня 2019, створена Maryna.yanynovych (обговорення | внесок) (Доповнення тексту ч.4 ст. 7 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та здійснення гіперпосилання на ЗУ)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Підстави розірвання трудових відносин з ініціативи працівника

Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника можливе у випадку, коли трудовий договір укладено на невизначений строк (ст. 38 КЗпП України). Такому розірванню трудового договору повинне передувати письмове попередження власника або уповноваженого ним органу, що здійснюється працівником за два тижні про намір звільнитися з роботи. Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08 червня 2001 року «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745, Державний центр зайнятості є органом, на який покладено функції реєстрації (зняття з реєстрації) трудових договорів, які укладаються із фізичними особами-роботодавцями та найманими працівниками, а також підтвердження записів, внесених фізичними особами – роботодавцями до трудових книжок працівників. Зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин: фізичною особою – роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї зі сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.

Що ж робити, якщо роботодавець залишився на непідконтрольній території та розірвання трудових відносин у звичайному порядку неможливе? Як діяти в такому випадку?

Відповідно до статей 38, 39 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, і строковий трудовий договір, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, зокрема з неможливістю проживання у даній місцевості, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. У разі неможливості, з яких-небудь причин, здійснити припинення трудових відносин відповідно до порядку, встановленого нормами чинного законодавства, це пропонується зробити у судовому порядку.

Процедура розірвання трудових відносин з ініціативи працівника, в разі неможливості вирішення питання у звичайному порядку

У відповідності до вимог ч.4 ст.7 ЗУ Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа (за аналогією і особа, яка не має статусу ВПО, але мала трудові відносини з роботодавцем із зони конфлікту), яка не звільнилась з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та отримання допомоги по безробіттю, соціальних послуг та для припинення трудових відносин, може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

У разі неможливості направити заяву про звільнення поштою, через припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 зазначеного Закону, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.

Взята на облік внутрішньо переміщена особа, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю таким особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством на випадок безробіття.