Розрахунок платіжними картками

Нормативна база

• Податковий кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»
• Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні
• Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів»
• Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705
• Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13
• Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Міністерством фінансів України від 14.06.2016 № 547
• Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22
• Лист Державної фіскальної служби України від 02.06.2016 № 12039/6/99-99-22-07-03-15

З 24 лютого 2022 року фінансова система України працює в умовах воєнного стану. Національний банк України змінив деякі правила надання фінансових послуг.

Щоденний ліміт на зняття готівки в Україні – 100 тис. грн (це еквівалент $3,4 тис.). З гривневих рахунків можна зняти кошти у гривні, з валютних – у валюті або у гривні, попередньо продавши валюту.

За кордоном діє той самий ліміт на зняття коштів з валютних рахунків. Водночас отримання готівки з гривневого рахунку обмежено сумою 100 тис. грн. на місяць.

Крім зняття готівки з банкоматів, готівку можна отримати на касах низки магазинів, аптек та АЗС.

Обмеження на продаж іноземної валюти (готівкової та безготівкової) відсутні, якщо це не російські або білоруські рублі.

Конвертація долар/євро можлива лише у безготівковій формі.

Продати іноземну валюту можна у відчинених відділеннях банків, операторів поштового зв’язку та у обмінниках і через онлайн-банкінг.

Платіжні картки — це банківські карткові продукти. Для того, щоб за допомогою таких карток клієнт міг оплатити покупку чи послугу, йому необхідно бути учасником платіжної системи. Під платіжною системою розуміють комплекс правил і засобів, що дають змогу проводити розрахунки між покупцем товару чи послуги, торгово-сервісною організацію й організацією, що видала клієнту картку для здійснення таких операцій. Як уже зазначалося вище, в системі є три категорії фінансових учасників:

• емітенти (організації, що випустили картки);
• еквайри (банки, що обслуговують карткові угоди на підприємствах торгівлі/сервісу);
• розрахункові банки, покликані врегулювати фінансові зобов'язання інших учасників. Той самий банк може бути й емітентом, і еквайром, і розрахунковим банком одночасно.

Платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору.

Емісія платіжних карток у межах України проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем). Вид платіжної картки, що емітується банком, тип її носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що наносяться на неї в графічному вигляді, визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи, в якій ця картка застосовується. Обов’язковими реквізитами, що наносяться на платіжну картку, є реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем повинні містити ідентифікаційний номер емітента, визначений в порядку, встановленому НБУ.

У межах України переказ за операціями, які ініційовані із застосуванням платіжних карток, виконується тільки у грошовій одиниці України. Видача готівки через банківські автомати в межах України здійснюється в національній валюті, а через банківські автомати уповноважених банків-емітентів – у валюті рахунка платіжної картки (Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705).

Розпізнавання картки чи її персоналізація здійснюється за допомогою РІН-коду, який вміщує від 4 до 6 символів (іноді до 12). Цей код призначається клієнту при видачі картки служить засобом безпеки і захисту інформації від несанкціонованого доступу у випадку загублення чи викрадення картки. Процес ідентифікації клієнта з використанням РІН-коду називається авторизацією платежу. При цьому виконується не лише ідентифікація клієнта, а й перевірка наявності відповідної суми на рахунку клієнта в банку та перевірка стоп-списку (перелік електронних платіжних засобів, складений за певними їх реквізитами, за якими зупинено проведення операцій).

За допомогою різних видів пластикових карток можна скористатися такими послугами:

• отримання готівки через банкомати;
• отримання відповіді на запит про стан рахунку;
• переказ коштів з одного рахунку на інший;
• отримання виписки з поточного рахунку;
• оплата мобільного зв’язку;
• отримання кредиту при купівлі товарів чи авансом у вигляді готівки та тощо.

Види платіжних карток:

• за матеріалом, з якого вони виготовлені (паперові, картонні, пластикові, металічні);
• на основі механізмів розрахунків (двосторонні системи, багатосторонні системи);
• за видом здійснюваних розрахунків:

1. дебетна (дає змогу розпоряджатися грошима в межах залишків коштів на картковому рахунку);
2. кредитна (допускає використання коштів понад наявну на рахунку суму, але в межах встановленого банком ліміту кредитування);

• за характером використання:

1. власна картка, яка дає можливість фізичній особі розпоряджатися власним картковим рахунком;
2. корпоративна картка (дає змогу фізичній особі розпоряджатись картковим рахунком юридичної особи);

• за способом запису інформації па карту (графічний запис, штрих-кодуванням, з магнітною смугою, з мікро процесором (картки пам'яті, смарт-картки);
• за приналежністю до закладу-емітенту (банківські, комерційні, карткових асоціацій);
• за сферою використання (універсальні, приватні (цільові);
• за територіальною приналежністю (міжнародні, національні, локальні, картки, що діють у одному закладі);
• за часом використання (строкові та безстрокові);
• за технічними параметрами:

1. картки з магнітною стрічкою (містить на зворотній стороні закодовану магнітну доріжку з певною інформацією: банківські реквізити власника, номер рахунку, номер секретного коду, строк дії картки, максимальна сума коштів, якою може скористатися власник);
2. картки з мікропроцесором (існує можливість обробляти інформацію; така картка є безпечнішою, зручною для власника, однак вона дорожча).

Для отримання картки клієнт пише заяву, заповнює спеціальну анкету і укладає угоду з банком. Після виготовлення картки її видають клієнту разом із секретним РIN-кодом, який забороняється повідомляти іншим особам. Власнику картки відкривають картковий рахунок, тобто рахунок, розпоряджатися яким можна за допомогою картки. Банк, який обслуговує картковий рахунок і видає картку, називається банком-емітентом.

Розрахунок платіжною карткою

Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон), який є спеціальним законом. Дія цього Закону поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) – оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця ( стаття 2 Закону).

Покупці мають право розраховуватися за товари та послуги у зручний для них спосіб: розрахунок готівкою чи розрахунок платіжною карткою. Для цього у сфері торгівлі використовують платіжні термінали - електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунку, у т. ч. видачі готівки, отримання довідкової інформації, друкування документа за операцією із застосуванням спеціального платіжного засобу (пункт 1.32^-1 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Крім того, у великих торговельних центрах використовують програмно-технічні комплекси самообслуговування. Ці пристрої дають користувачам змогу переказувати кошти, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі касира (п. 1.32-1, 1.32-2 статті 1 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні»). Проте розрахунок платіжною карткою не завжди може бути реалізований. Обов’язок приймати спеціальні платіжні засоби для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) покладено на тих суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які використовують реєстратори розрахункових операцій (РРО) відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

РРО дозволяється не використовувати:

фізособам - платникам єдиного податку першої групи;

фізособам - платникам єдиного податку другої і третьої груп за умови, що річний обсяг обороту не перевищує 1 млн. грн.;

у випадках, перелічених у статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (наприклад, у разі продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв і безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу).

При цьому платіжних терміналів має бути не менше половини від кількості РРО. Для прикладу, за наявності трьох РРО платіжних терміналів має бути щонайменше два. У разі наявності одного РРО суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів. Таку вимогу містить пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» . Ця постанова передбачає також звільнення від обов’язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги). Таке звільнення поширюється на заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств.

Увага! Не приймати спеціальні платіжні засоби мають право також підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. м (крім автозаправних станцій) та суб’єкти господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб.

Еквайринг — послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі. Банк має право передати електронний платіжний засіб у власність користувача або надати йому в користування (в оренду) у порядку, визначеному договором. Для забезпечення процесу приймання платіжних карток суб’єкт господарювання (торговець) має укласти договір еквайрингу з банком-еквайєром, який займається встановленням та обслуговуванням платіжних терміналів. Такий банк-еквайєр торговець може обрати на власний розсуд. Договір, укладений з банком-еквайєром, надає торговцеві право приймати від споживачів до оплати товарів платіжні картки. Відповідно до договору банк бере на себе зобов’язання перераховувати кошти з карткового рахунку покупця на поточний рахунок торговця на підставі оброблених документів. При цьому розрахунки за операції з банківськими платіжними картками між еквайєрами і торговцями у межах України здійснюють винятково у гривнях згідно з правилами і в порядку, обумовленому в договорі.

Документальне оформлення операцій з використанням терміналів

Розрахунок платіжною карткою проходить за загальними правилами документообігу за операціями з використанням електронних платіжних засобів, що прописані у розділі VII [1]Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705.

Операції, що їх здійснюють із використанням електронних платіжних засобів за допомогою платіжних терміналів, мають бути оформлені квитанцією платіжного термінала. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа, ними можна користуватися під час врегулювання спірних питань.

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають містити такі обов’язкові реквізити:

1. ідентифікатор еквайєра і торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати;
2. ідентифікатор платіжного пристрою;
3. дату і час здійснення операції;
4. суму та валюту операції;
5. суму комісійної винагороди;
6. реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи;
7. вид операції;
8. код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію у платіжній системі.

Правила платіжних систем та/або внутрішньобанківські правила можуть також передбачати інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів. Зокрема, пунктом 6 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі — Положення № 13), передбачено, що в разі застосування платіжного термінала, з’єднаного або поєднаного з РРО, касовий чек має містити такі додаткові обов’язкові реквізити:

1. ідентифікатор еквайєра і торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати;
2. ідентифікатор платіжного пристрою;
3. суму комісійної винагороди (за наявності);
4. вид операції;
5. реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки) (що дозволені правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ»;
6. напис «Код авт.» і код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію у платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжних карток) без виконання процедур авторизації;
7. підпис касира та підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ».

Повернення товару, оплаченого через платіжний термінал

Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості врегульовані статтею 8 Закону України "Про захист прав споживачів". У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач повертає неякісний товар продавцеві і має право на свій вибір вимагати від продавця: заміни товару на такий самий товар чи на аналогічний із числа наявних у продавця (виробника) або повернення сплаченої за товар грошової суми. Тобто придбані із застосуванням платіжної картки товари неналежної якості також можна повернути продавцеві.

Спосіб повернення коштів

Розрахунки за участю фізичних осіб, не пов’язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, можна провадити у готівковій або у безготівковій формі (стаття 1087 Цивільного кодексу України). Розрахунки із застосуванням платіжних карток з огляду на вимоги статті 3 Закону є безготівковими. Крім того, згідно зі статтею 2 Закону розрахунковою операцією у разі повернення товару, оплаченого платіжною карткою, вважається оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів до банку покупця.

Документальне оформлення

Розрахунки під час видачі коштів покупцеві у разі повернення товару проводять на підставі видаткового чека. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 видатковий чек має містити обов’язкові реквізити, зокрема вартість одиниці виміру товару і назву операції виплати або назву товару та напис «Видатковий чек» (роз’яснення щодо проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу надано у листі Державної фіскальної служби України від 02.06.2016 № 12039/6/99-99-22-07-03-15).

Процедуру повернення коштів через РРО встановлює Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Міністерством фінансів України від 14.06.2016 № 547.

Відповідальність продавця

Дотримання суб’єктами господарювання вимог щодо здійснення розрахунків із використанням електронних платіжних засобів контролює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову (Державна податкова служба України), а забезпечення захисту прав держателів електронних платіжних засобів на здійснення зазначених розрахунків — спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (Державна служба України з питань безпечності продуктів та захисту споживачів).

За порушення порядку проведення як готівкових розрахунків за товари, так і розрахунків із використанням електронних платіжних засобів статтею 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адмінвідповідальність. Якщо порушення скоєно вперше, застосовують штраф від 100 до 200 нмдг, а в разі повторного порушення протягом року розмір штрафу буде збільшено у п’ять разів (від 500 до 1000 нмдг).
Крім того, за відмову споживачеві у реалізації права скористатися під час розрахунку електронними платіжними засобами, якщо за законом продавець зобов’язаний приймати їх до оплати, такий продавець несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 500 нмдг, або 8500 грн. (частина дванадцята статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів").