Робота у вихідний день. Компенсація за роботу у вихідний день: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 33: | Рядок 33: | ||
'''Статтею 73 КЗпП[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08] визначено такі святкові дні:''' | '''Статтею 73 КЗпП[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08] визначено такі святкові дні:''' | ||
1 січня | 1 січня - Новий рік | ||
7 січня | 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове | ||
8 березня | 8 березня - Міжнародний жіночий день | ||
1 | 1 травня - День праці | ||
9 травня | 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги) | ||
28 червня | 28 червня - День Конституції України | ||
24 серпня | 24 серпня - День незалежності України | ||
14 жовтня | 14 жовтня - День захисника України. | ||
''' | '''Робота також не провадиться в дні релігійних свят: | ||
''' | |||
7 січня і 25 грудня - Різдво Христове | |||
один день (неділя) - Пасха (Великдень) | |||
один день (неділя) | один день (неділя) - Трійця. | ||
[[Категорія:Трудове право]] | [[Категорія:Трудове право]] | ||
[[Категорія:Оплата праці]] | [[Категорія:Оплата праці]] | ||
[[Категорія:Гарантії і компенсації]] | [[Категорія:Гарантії і компенсації]] |
Версія за 07:20, 29 січня 2020
Нормативна база
- Кодекс законів про працю України
- Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 року N 311-09 "Про умови праці тимчасових робітників і службовців" (із змінами)
Загальні положення про вихідний день
Вихідні дні – це дні щотижневого відпочинку. Відповідно до статей 52 та 67 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, на тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
Згідно частини 2 статті 67 КЗпП України загальним вихідним днем є неділя.
Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем. У випадку, коли з вихідним днем збігається святковий або неробочий день, перелік яких вказано в статті 73 КЗпП України, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Специфіка роботи у вихідні дні
Згідно частини 1 статті 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Таким чином, залучати працівників до роботи у вихідний день, встановлений відповідно до місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи підприємства, установи, організації (частина 2 статті 67 КЗпП України), графіком змінності (виходу на роботу), як правило заборонено.
Слід підкреслити, що заборона залучати до роботи у вихідний день стосується не загального вихідного дня – неділі, а вихідного дня працівника, як він визначений відповідно до вищевикладеного. Правило на заборону залучати до роботи працівників до роботи у вихідні дні поширюється і на вихідні дні, надані працівникам за графіком при режимі підсумованого обліку робочого часу. Залучення окремих працівників до роботи у встановлені для них вихідні дні допускається лише у виняткових випадках, які перелічені в частині 2 статті 71 КЗпП України:
Компенсація за роботу у вихідні дні
Стаття 72 КЗпП України регулює питання компенсації за роботу у вихідний день. Так, відповідно до вказаної статті робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпП України у подвійному розмірі:
- відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
- працівникам, які одержують місячний оклад:
- у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу;
- в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
За роботу у вихідні дні тимчасовим працівникам, що уклали трудовий договір на термін не більше шести днів, інші дні відпочинку не надаються, а оплата провадиться в одинарному розмірі. Зазначене передбачено пунктом 9 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців».
Вихід працівника на роботу у вихідний день за власним бажанням (без виняткових обставин і видання наказу про залучення його до роботи в такий день) не компенсується.
Порушення у сфері роботи у вихідний день розглядають органи вказані в статті 221 КЗпП України, це – комісії по трудових спорах та суди (районні, районні у місті, міські чи міськрайонні).
Святкові та неробочі дні
Святкові та неробочі встановлюються виключно законодавством. Статтею 73 КЗпП[1] визначено такі святкові дні:
1 січня - Новий рік
7 січня і 25 грудня - Різдво Христове
8 березня - Міжнародний жіночий день
1 травня - День праці
9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)
28 червня - День Конституції України
24 серпня - День незалежності України
14 жовтня - День захисника України.
Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове
один день (неділя) - Пасха (Великдень)
один день (неділя) - Трійця.