Режим окремого проживання подружжя та його правові наслідки: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Рядок 61: Рядок 61:
* майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
* майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
*  дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
*  дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
{{Категорія:Обов’язок по утриманню інших членів сім’ї та родичів‎}}
{{Категорія:Розірвання шлюбу, або визнання його недійсним‎}}
{{Категорія:Суди}}

Версія за 13:42, 20 грудня 2016

Нормативна база

Основні положення

Сепарація (від лат. «separation» - відокремлення, розлучення, розділення) – право подружжя на встановлення режиму окремого проживання.

Даний режим спрямований на забезпечення майнових прав та прав на батьківство одного чи обох з подружжя. Так норма закріплює той факт, що майно набуте в режимі сепарації, хоч і набуте в шлюбі, не буде вважатись спільним сумісним, також що дитина народжена через десять місяців після встановлення відповідного режиму не буде вважатись такою, що походить від чоловіка, з яким зареєстрований шлюб (ст. 120 СК України).

Підстави встановлення режиму окремого проживання подружжя

  1. за взаємною заявою подружжя, коли дружина та чоловік не можуть проживати разом і не заперечують на встановлення такого режиму;
  2. за позовом одного з подружжя у разі небажання дружини або чоловіка проживати спільно, коли ініціатором роздільного проживання виступає лише один із подружжя (ст. 119 СК України).

Порядок звернення до суду

Режим окремого проживання подружжя встановлюється виключно судами. Порядок його встановлення залежить від того, як ставиться дружина та чоловік до факту роздільного проживання.

  • За взаємною згодою подружжя.

Заява про встановлення режиму окремого проживання подружжя розглядається судом в порядку окремого провадження (ч. 3 ст. 234 ЦПК України).

Окреме провадження – це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК України).

  • За позовом одного з подружжя.

Справа розглядається судом в порядку позовного провадження. Позовна заява про встановлення режиму окремого проживання подружжя подається до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами 2, 3 ст 11 ЦПК України, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Форма та зміст позовної заяви:

  1. найменування суду, до якого подається заява;
  2. ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;
  3. зміст позовних вимог;
  4. ціна позову щодо вимог майнового характеру;
  5. виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
  6. зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
  7. перелік документів, що додаються до заяви.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Строки тривалості режиму окремого проживання подружжя

Право вибору строку дії режиму окремого проживання подружжя належить позивачу з урахуванням думки відповідача. Суд може встановити режим окремого проживання без обмеження строку або обмежити його певним терміном. Для припинення встановленого судом зазначеного режиму потрібна взаємна згода подружжя, що підтверджується поновленням сімейних відносин або їх припиненням за їхньою заявою рішенням суду.

Порядок припинення режиму окремого проживання подружжя

  1. відновлення сторонами сімейних відносин;
  2. за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

Сторони фактично можуть відновити свої сімейні відносини і це буде свідчити про припинення режиму окремого проживання. Однак, одночасно буде зберігати чинність рішення суду про встановлення режиму окремого проживання, оскільки сторони або одна з них звільнені від необхідності звернення до суду. Внаслідок цього фактично такий режим буде припинено, а юридично він зберігатиметься.

Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя

Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені СК України і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.

Із встановленням режиму окремого проживання подружжя настають наслідки, пов'язані з правом власності подружжя на майно набуте під час режиму окремого проживання.

Так, у ч. 2 ст. 120 СК України зазначено, що у разі встановлення режиму окремого проживання:

  • майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
  • дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.