Проблемні питання переходу права власності на зброю в порядку спадкування

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Загальна інформація

Поняття «зброя» в національному законодавстві закріплено в Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння, кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів і заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 № 200. Так, відповідно до п. 1.3 Інструкції, зброя – предмети і пристрої, що призначені для ураження живих цілей, кораблів, літаків (вертольотів) та інших об’єктів і не мають іншого призначення.

Зброя, яка може набуватися фізичними та юридичними особами у власність

      У додатку № 2 до Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII визначено, що на підставі спеціального дозволу органів внутрішніх справ за місцем проживання особи громадяни набувають право власності на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю, на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами), на газові пістолети, револьвери й патрони до них, заряджені речовинами сльзоточивої та дратівної дії, на холодну зброю і пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду. 

Інша вогнепальна зброя й боєприпаси до неї не можуть перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України, тому ця стаття не стосується подібної зброї. Крім того, вказана Постанова Верховної Ради України визначає також вік, після досягнення якого громадянин може набути права на придбання зброї: вік – 18 років для газових пістолетів, револьверів і патронів до них, заряджених речовинами сльзоточивої та дратівної дії, холодної зброї та пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду; вік – 21 рік для вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї; вік – 25 років для вогнепальної мисливської нарізної зброї.

       Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державні нагороди України», відзнака «Іменна вогнепальна зброя» встановлюється для нагородження офіцерського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також Державної спеціальної служби транспорту, поліцейських та державних службовців, які мають офіцерське звання. Отже, іменна вогнепальна зброя може набуватися у власність особами офіцерського складу окремих органів та особами, котрі мають офіцерське звання. При цьому законодавець не уточнює види зброї, що можуть бути зараховані до іменної вогнепальної зброї, та вік, із якого особи мають право отримувати у власність іменну вогнепальну зброю.

Зброя може належати лише певним учасникам обороту, а перебування зброї в цивільному обороті допускається лише за спеціальним дозволом органів внутрішніх справ.

Порядок та особливості спадкування зброї

        Отже, зброя, відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), є обмежено оборотоздатним об’єктом цивільних прав, унаслідок чого під час спадкування зброї виникають проблеми. Так, норми ЦК України й інших нормативно-правових актів не містять чіткого порядку та особливостей спадкування зброї. Єдина норма, яка стосується цього питання, міститься в Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 (далі – Інструкція).

У п. 12.16 Інструкції вказано, що в разі смерті власника нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя військових зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, основні частини зброї й бойові припаси до неї, пневматична, холодна та охолощена зброя, пристрої й патрони до них у п’ятиденний строк здаються близькими особами до органів внутрішніх справ на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше ніж шість місяців). Якщо хтось зі спадкоємців бажає таку зброю (крім нагородної) залишити у власності та користуватися нею, вона може бути зареєстрована на його ім’я в установленому законодавством порядку, відповідно до вимог п. 12.2 Інструкції.

       Якщо серед спадкоємців немає осіб, які мають право на зберігання зброї, основних частин зброї, пристроїв, то зброя, основні частини зброї і пристрій у місячний строк після строку, указаного в абзаці1 п. 12.16 Інструкції, повинні бути реалізовані в установленому законодавством України порядку особі, що має дозвіл органів внутрішніх справ на придбання зброї, основних частин зброї, пристрою, або здані на реалізацію в магазин з торгівлі зброєю, спеціальними засобами активної оборони.

Відповідно до п. 12.6 Інструкції, нагородною вважається зброя, одержана в порядку, встановленому законодавством України, а саме Законом України «Про державні нагороди». Згідно зі ст. 18 Закону України «Про державні нагороди», після смерті нагородженого за наявності спадкоємців нагорода залишається в сім’ї померлого.

         При цьому, відповідно до абзацу 4 п. 12.16 Інструкції, нагородна короткоствольна вогнепальна нарізна зброя за погодженням із Міністерством внутрішніх справ України також може бути передана спадкоємцями до державного музею або залишена у власності спадкоємців після приведення її підприємством або майстернею з виготовлення й ремонту вогнепальної та холодної зброї в стан, що виключає можливість здійснення пострілу без спеціальних ремонтних робіт. Зазначене підприємство чи майстерня видає довідку про таку переробку, ксерокопія якої надається до органу внутрішніх справ, де зареєстрована зброя, а оригінал залишається в спадкоємця або разом із експонатом передається до музею. Така зброя вважається масогабаритним макетом і знімається органами внутрішніх справ з обліку власників нагородної зброї.

У ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права й обов’язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті. Для спадкування єдиним показником входження до складу спадщини є наявність прав на це майно. За законодавством України, до складу спадщини, яка переходить спадкоємцям від спадкодавця, входять саме майнові права й майнові обов’язки, а не конкретні речі. Це означає, що до спадкоємців під час спадкування може переходити виключно право власності на зброю, а не зброя як матеріальна річ, незалежно від її вартості. Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII, право власності на зброю набувається за наявності спеціального дозволу органів внутрішніх справ.

      Згідно з Інструкцією, відповідні органи внутрішніх справ видають дозволи на придбання вогнепальної мисливської зброї, холодної, охолощеної, пневматичної зброї, пристроїв, термін дії яких становить три місяці. Виключно на підставі вказаного дозволу громадянин може набути право власності на зброю.

У п. 12.4 Інструкції визначено, що придбана мисливська вогнепальна нарізна, гладкоствольна зброя, основні частини зброї, охолощена, пневматична зброя, холодна зброя, пристрої протягом десяти днів із дня придбання мають бути зареєстровані в органах внутрішніх справ за місцем проживання власника з одержанням дозволу на зберігання та носіння зброї. При цьому в органах внутрішніх справ здійснюється облік власників мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної, пневматичної, а також холодної зброї та пристроїв (п. 7 Інструкції), а відомості про наявність такої зброї в громадян заносяться до Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ (далі – ІІПС ОВС). Дозвіл на зберігання й носіння зброї видається терміном на три роки, підлягає перереєстрації (продовженню строку дії на зберігання й носіння), крім охолощеної та нагородної зброї.

       Між тим, згідно зі ст. 192 Кодексу  України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, отже, не позбавляє громадянина права власності на зброю. Але положення ст. ст. 190 та 192 КУпАП поширюються лише на вогнепальну мисливську гладкоствольну зброю, пневматичну зброю, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими кулями. 
       Носіння та зберігання вогнепальної зброї, зокрема мисливської нарізної й комбінованої, без передбаченого законом дозволу є кримінальним злочином, передбаченим ст. 263 КК України.
        Отже, документом, який підтверджує право власності спадкодавця на зброю, буде дозвіл на придбання зброї, паспорт на зброю, а також документи, що підтверджують взяття особи на облік власників зброї та реєстрацію зброї  в ІІПС ОВС. Якщо в спадкоємців указані документи відсутні, то очевидно, що нотаріус на підставі ст. 46 Закону України «Про нотаріат» має право витребовувати документи, необхідні для оформлення спадщини, в органів внутрішніх справ. При цьому наявність у спадкоємців документа, яким спадкодавцю надано дозвіл на носіння та зберігання зброї, строк дії якого закінчився й дозвіл не перереєстровано, не є підставою для висновку, що в спадкодавця не було права власності на зброю.
       В разі смерті власника зброї близькі особи в п’ятиденний строк здають зброю померлого до органів внутрішніх справ на тимчасове зберігання до вирішення питання щодо спадкування майна (але на строк не більше ніж шість місяців).Так, законодавство чітко не встановлює коло суб’єктів, відповідальних за здачу зброї спадкодавця на тимчасове зберігання до органів внутрішніх справ, і називає їх близькими особами. Достеменно невідомо, що мав на увазі законодавець під терміном «близькі особи», проте визначення цього терміна міститься в ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», де близькі особи визначені як особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також – незалежно від зазначених умов – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням. 

Проблема документального оформлення права на спадщину на зброю.

     Так, відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Згідно зі ст. 66 Закону України «Про нотаріат», на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах – посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Як уже було зазначено вище, згідно з п.12.4 Інструкції, зброя підлягає реєстрації в органах внутрішніх справ протягом десяти днів із моменту набуття її у власність, тому логічно зробити висновок, що спадкоємець обов’язково має отримувати свідоцтво про право на спадщину на зброю. З додатків до Інструкції випливає, яка інформація про зброю має бути вказана у свідоцтві про право на спадщину, зокрема це дані про вид, систему, марку, калібр і номер зброї, а за наявності також інформація про рік випуску зброї та завод-виготовлювач. 
       Водночас, на підставі аналізу чинного законодавства України з урахуванням обмеженої оборотоздатності зброї свідоцтво про право на спадщину на зброю може бути видане виключно за наявності дозволу відповідного органу внутрішніх справ на придбання зброї. Тобто, якщо спадкоємець не досяг віку, з якого він може отримати дозвіл на придбання у власність, носіння, користування і зберігання відповідного виду зброї, який входить до складу спадщини, або ж спадкоємець не має відповідного статусу для отримання дозволу на придбання у власність шляхом спадкування пристроїв для відстрілу гумових куль, у такому випадку він не може отримати свідоцтво про право на спадщину на зброю. В інакшому випадку видача свідоцтва про право на спадщину на зброю таким спадкоємцям буде розцінюватися як порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам зброї, за що, відповідно до закону, настає адміністративна або кримінальна відповідальність.

В положенні п. 12.16 Інструкції, зазначено, що, якщо серед спадкоємців немає осіб, які мають право на зберігання зброї, у місячний строк після вирішення питання про спадкування зброї зброя має бути реалізована в установленому законодавством України порядку особі, яка має дозвіл органів внутрішніх справ на придбання зброї, основних частин зброї, пристрою, або здана на реалізацію в магазин з торгівлі зброєю, спеціальними засобами активної оборони. Отже, спадкоємці не отримають правовстановлювального документа на зброю, отже, і відчужити її належним особам не зможуть, інакше такі дії кваліфікуватимуться як злочин або адміністративне правопорушення. Проте якщо спадкоємців декілька, один із яких отримав у встановленому законом порядку дозвіл на придбання зброї, а інші або не отримали, або є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними чи обмежено дієздатними особами, то виникає проблема спадкування, адже, з одного боку, не всі спадкоємці мають право на перехід до них частки у праві власності на зброю, а з іншого – річ є неподільною, тому спадкування лише частки у праві власності на зброю унеможливить користування та розпорядження успадкованою зброєю. У такому випадку наявність у складі спадщини неподільних речей зумовлює необхідність укладення договору про зміну розміру часток у спадщині, оскільки, згідно зі ст. 183 ЦК України, неподільні речі неможливо поділити без утрати їх цільового призначення чи часткової втрати їх корисної властивості. При цьому предметом договору про зміну розміру часток у спадщині може виступати частина спадкового майна. Неподільна річ не може виступати об’єктом спору про виділ частки в натурі. Якщо право власності на неподільну річ належить декільком особам, право на частку речі може бути визначено й реалізовано в грошовому еквіваленті. У цьому випадку власник, який вимагає виділу, отримає в рахунок своєї частки грошову компенсацію. Крім того, варто відмежовувати договори про зміну розміру часток у спадщині від договорів про поділ (розподіл) спадщини, оскільки сутність цих договорів є різною. Якщо в першому випадку йдеться про зміну розміру ідеальних часток у спадщині, то в другому – про поділ майна між спадкоємцями в натурі. До відносин, що виникають під час поділу спадщини в натурі, застосовуються норми, які регулюють спільну власність (глава 26 ЦК України). Отже, проблему спадкування зброї в разі наявності кількох спадкоємців, тільки один із яких має право одержати дозвіл органів внутрішніх справ на право придбання зброї, можна вирішити шляхом укладення договору про зміну розміру часток у спадщині. Закон не містить застереження стосовно укладення договору про зміну розміру частки у спадщині обов’язково всіма спадкоємцями, які закликаються до спадкування. Головне, щоб сторонами такого договору були щонайменше два спадкоємці.