Праця неповнолітніх: прийняття на роботу і звільнення, обмеження

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативно-правова база

Вік, з якого допускається прийняття на роботу неповнолітніх

Відповідно до ст.187 КЗпП України неповнолітніми визнаються особи, які не досягли вісімнадцяти років. За загальним правилом заборонено прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.

Вік У яких випадках, неповнолітній може працювати
до 14 років заборонено
14 років Як виняток і лише:
  • для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання;
  • у вільний від навчання час допускається прийняття на роботу учнів:
  1. загальноосвітніх шкіл;
  2. професійно-технічних навчальних закладів;
  3. середніх спеціальних навчальних закладів;
  • є згода одного з батьків або особи, що його замінює
15 років
  • як виняток;
  • є згода одного із батьків або особи, що його замінює
16 років допускається прийняття на загальних підставах

НЕОБХІДНО ПАМ’ЯТАТИ!
При прийнятті на роботу неповнолітньої особи, якій не виповнилося 16 років, потрібно обґрунтувати необхідність її прийняття на роботу та до особової справи працівника долучити:
1) копію свідоцтва про народження (замість паспорта);
2) згоду одного з батьків або особи, що його замінює – якщо особі від 14 до 16 років;
3) документ, який підтверджує, що особа буде виконувати роботу у вільний від навчання час – якщо особі від 14 до 15 років.

Порядок укладення трудових відносин з неповнолітніми

  1. Збір і подача неповнолітнім документів, необхідних при прийомі на роботу.
  2. Представник роботодавця інформує про умови праці на підприємстві та графік роботи, необхідність обов'язкового проходження медичного огляду (ст. 191 КзПП України).
  3. Після проходження медогляду відбувається укладення письмового трудового договору. Однією з особливостей укладання трудових відносин з неповнолітнім є оформлення письмового трудового договору (п.5 ст. 24 КЗпП України). Не існує типової форми трудового договору з неповнолітнім, тому роботодавець може на основі інших типових форм розробити свою.
  4. На підприємстві (установі, організації) видається наказ про прийняття на роботу працівника та повідомляється ДФС.Сам наказ може бути типова форма № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу», затверджена Наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 5 грудня 2008 року № 489 або наказ (розпорядження) у довільній формі.
  5. Працівником роботодавця, який відповідає за ведення кадрового обліку: оформляється особова справа, заповнюється особова картка форми № П-2, здійснюються записи до трудової книжки, проводяться вступні інструктажі, ознайомлення з посадовими обов"язками та інформування про локальні нормативні акти (наприклад, колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку тощо).
  6. Фактичний допуск до роботи.

Звільнення неповнолітніх

  1. Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою служби у справах дітей.
  2. Якщо продовження роботи неповнолітнього працівника загрожує його здоров'ю або порушує його законні інтереси, батьки, усиновителі і піклувальник неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім.
  3. Роботодавець зобов’язаний здійснювати працевлаштування неповнолітніх працівників в випадках їх звільнення:
  • у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи;
  • у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
  • за умов зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності кадрів або штату працівників, банкрутства.

Обмеження при використанні праці неповнолітніх

В інтересах охорони здоров’я підлітків у трудовому законодавстві існують певні обмеження, що стосуються всіх працівників, яким не виповнилося 18 років.

Роботи, на яких забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років

  • На важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ст. 190 КЗпП України).Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46. Зокрема особи, яким ще не виповнилося 18 років, не можуть працювати на виробництвах чи роботах, пов’язаних із виготовленням, зберіганням, транспортуванням і застосуванням вибухонебезпечних речовин чи отрутохімікатів; займатися торгівлею або зберіганням лікеро-горілчаної продукції; працювати водіями автомобілів тощо.
  • Підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Ці норми диференційовано залежні від статі та віку неповнолітніх працівників і затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59. Вказаним нормативним актом установлено, що до роботи, яка потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються лише підлітки, котрі не мають медичних протипоказань (це має бути засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом). До тривалої ж роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років взагалі не допускаються.
  • Нічні, надурочні роботи та робота у вихідні дні (ст. 192 КЗпП України). При цьому, нічним вважається час з 22 години до 6 години (ч. 3 ст. 54 КЗпП України]); надурочними - роботи понад встановлену тривалість робочого дня (ч. 1 ст. 62 КЗпП України]); вихідними - дні, які за належно затвердженим графіком роботи підприємства є для працівника вільними від виконання його трудових обов’язків (ст.ст. 67–69 КЗпП України]).

Вирішення спорів

Позасудовий порядок
У разі, якщо власником підприємства (керівником) було порушено норми КЗпП України, працівник має право звернутися за захистом своїх порушених прав із заявою до:
- первинної профспілкової організації (ст.ст. 246, 247 КЗпП України);
- в разі виникнення трудового спору - до комісії по трудових спорах, якщо така існує на підприємстві (стаття 221 КЗпП України);
- територіальної державної інспекції праці.

Судовий порядок

При вирішенні трудового спору та захисту свої порушених прав кожен має право звернутись з позовом безпосередньо до суду особисто або через законного представника в тримісячний строк з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ст. 233 КЗпП України).