Працевлаштування біженців в Україні

Нормативна база

Конституція України

Кодекс законів про працю України

Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"

Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"

Закон України "Про зайнятість населення"

Право шукачів захисту, біженців, та осіб, які потребують додаткового захисту, на працевлаштування

Конституція України гарантує, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Ця гарантія також стосується і права на трудову діяльність іноземців та осіб без громадянства. Тож особи, яких визнано біженцями, та особи, яким надано додатковий захист, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, зокрема у сфері працевлаштування (ст. 14 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Особи, щодо яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, (надалі за текстом – шукачі захисту) мають право на тимчасове працевлаштування (ст. 13 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Порядок працевлаштування

Державна міграційна служба України організовує роботу з сприяння у працевлаштуванні шукачів захисту, біженців та осіб. Які потребують додаткового захисту (п. 15 ч. 2 ст.27 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Міністерство соціальної політики України забезпечує надання у разі можливості шукачам захисту, біженцям та особам, які потребують додаткового захисту, допомогу у працевлаштуванні, забезпечують призначення біженцям та особам, які потребують додаткового захисту, грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального забезпечення (ч. 3 ст.29 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про зайнятість населення" іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Таким чином, українські роботодавці мають право використовувати працю біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, без оформлення відповідного дозволу в державній службі зайнятості, на підставі підтверджуючих правовий статус таких осіб документів та виключно в межах дії цих документів (п. 2 ч. 6 ст. 42 Закону Україні "Про зайнятість населення").

Проте виключення з вищезазначеного положення не стосується шукачів захисту. Прийняття шукачів захисту на роботу здійснюється на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (ч. 4 ст. 3 Закону України "Про зайнятість населення"). Саме роботодавець отримує дозвіл для таких категорій осіб (п. 3 ч. 1 ст. 42¹ Закону України "Про зайнятість населення").

Для отримання дозволу роботодавець подає до територіального органу Державної служби зайнятості України, такі документи:

1. заява за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 858, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до законів України не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;
2. копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;
3. кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
4. копія проекту трудового договору (контракту) з іноземцем або особою без громадянства, посвідчена роботодавцем (ч.1 ст. 42² Закону України "Про зайнятість населення").

Для працевлаштування шукачів захисту, роботодавець додатково подає такі документи – копії рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні (п.5 ч.2 ст. 42² Закону України "Про зайнятість населення")..

Видача та продовження дії дозволу на застосування праці шукачів захисту здійснюються безоплатно (ч. 5 ст. 42⁴ Закону України "Про зайнятість населення").

Роботодавець зобов’язаний звернутися до територіального органу Державної служби зайнятості України, про скасування дозволу якщо територіальним органом Державної міграційної служби Україні прийнято рішення про шукача захисту біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (п. 3 ч. 1 ст. 42¹⁰ Закону України "Про зайнятість населення").

Територіальний орган Державної служби зайнятості України скасовує виданий дозвіл у разі:

• невикористання шукачем захисту права на оскарження рішення територіального органу Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
• у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (п. 7 ч. 2 ст. 42¹⁰ Закону України "Про зайнятість населення").

Про анулювання дозволу на використання праці іноземця територіальний орган Державної служби зайнятості України протягом трьох робочих днів повідомляє органи міграційної служби та державної прикордонної служби з використанням міжвідомчої інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи або за відсутності можливості використання зазначеної системи надсилає їм письмове повідомлення.

З порядком працевлаштування іноземців та осіб без громадянства детально можна ознайомитися за посиланням: Порядок працевлаштування іноземців та осіб без громадянства

Перелік посад, які іноземці не можуть обійняти

Шукачі захисту, біженці та особи, які потребують додаткового захисту, не можуть обіймати виборні посади у центральних та місцевих органах влади, посади на державній службі, а також посади пов’язані із володінням інформацією, яка становить державну таємницю.

Так, наприклад, іноземці не можуть обіймати такі посади:

• державних службовців (ст. 21 Закону України "Про державну службу");
• суддів (ч. 1 ст. 65 Закону України "Про судоустрій і статус суддів");
• митників (ст. 570 Митного кодексу України);
• міліціонерів (ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію");
• кадрового складу Служби безпеки України (ст. 19 Закону України "Про службу безпеки України");
• прокурорів (ст. 27 Закону України "Про прокуратуру");
• нотаріусів (ст. 3 Закону України "Про нотаріат") та інші.

Переваги працевлаштування біженця для роботодавця

Як і при прийнятті на роботу будь-якого нового співробітника, працевлаштування біженця становить певний ризик для роботодавця.

1.   Багато біженців володіє іноземними мовами, багато для кого такі мови є рідними – це становить пряму ділову вигоду для роботодавця.

2.   Специфічний зовнішній вигляд біженця може становити можливість для розбиття стереотипів або сприяти формуванню міжнародного та егалітарного іміджу компанії.

3.   Працевлаштування біженців сприятиме підтримці прав тих осіб, які, можливо, зазнали травми у житті, що своєю чергою просуває соціальну відповідальність бізнесу.

4.   Працевлаштування біженця сприяє корпоративній соціальній відповідальності компанії.

5.   Працевлаштування біженця не несе жодних додаткових витрат для роботодавця, які б випливали з юридичного статусу таких осіб.

Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість

Статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення» передбачена відповідальність у разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця з наступних підстав:

• на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;
• на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом, або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.