Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю

Матеріал з WikiLegalAid
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.

Нормативна база

Конституція України;
Земельний кодекс України;
Цивільний кодекс України;
Закон України «Про оренду землі».

Загальна інформація

Земля в Україні є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, так зазначено в Конституції.
Держава гарантує право власності на землю. Набувати та реалізовувати відповідне право на землю можуть як громадянами, так і юридичні особи, однак лише виключно на підставі і у спосіб визначений Законодавством.
Земельний кодекс України, як фундаментальний нормативно-правовий акт містить визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання.

Які землі призначені для сільськогосподарських потреб?

Так землі для сільськогосподарських потреб визнаються такими, які:

  • надані для виробництва сільськогосподарської продукції (зерно, овочі, фрукти та інше);
  • використовуються для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності (виведення новий сортів, дослідження впливу хвороб та шкідників на рослини);
  • надані для розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції.

Землі сільськогосподарського призначення розділяють на два види:

  • сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги;
  • несільськогосподарські угіддя - господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо.

Хто може набути право власності та користування земельною ділянкою?

Набути право власності та користування земельною ділянкою можуть:

  • громадяни - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
  • сільськогосподарські підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
  • сільськогосподарські науково-дослідні установи та навчальні заклади, сільські професійно-технічні училища та загальноосвітні школи - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
  • несільськогосподарські підприємства, установи та організації, релігійні організаці і об'єднання громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
  • оптові ринки сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю

Відповідно до статті 37 Земельного кодексу України зазначено, що приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.
Що стосується поняття «підсобне господарство» то законодавством не встановлено чіткого визначення, однак при цьому мається на увазі напрямок господарської діяльності підприємства або окремих громадян.
Поділ «підприємств, установ та організацій» на сільськогосподарські та несільськогосподарські, на законодавчому рівні не закріплено.
Використовувати земельні ділянки для ведення сільського господарства «несільськогосподарськими» підприємствами можуть однаково здійснюватися і «сільськогосподарськими» підприємствами, головне, щоб це не суперечило статутним документам та положенням.

Порядок набуття у власність або оренду землі несільськогосподарськами підприємствами, установами та організаціями

Набуття у власність земельної ділянки, проводиться відповідно до чинного законодавства України , яке не містить жодних дискримінаційних норм та є один для всіх, лише певні обмеження стосуються іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб та іноземних держав.
Земля в Україні набувається у випадку:

  • придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
  • внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу (підставою для внесення земельної ділянки до статутного фонду юридичної особі є рішення власника цієї земельної ділянки.);
  • прийняття спадщини;
  • виникнення інших підстав, передбачених законом.

В окремих випадках, для вирощування сільськогосподарської продукції, певна частина якої може використовуватись для задоволення внутрішніх сировинних потреб чи для реалізації/передачі працівникам несільськогосподарських підприємств, установ та організацій надання земельних ділянок несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям для ведення особистого підсобного господарства можливе надання на умовах оренди, але потрібно враховувати чи мають право дані заклади займатися вирощуванням сільськогосподарської продукції.