Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 18:26, 23 березня 2020, створена Natalia.zaitseva (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Затверджена версія (різн.) • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Хто має право звертатися з дисциплінарною скаргою щодо судді

Право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників, Комісія з питань доброчесності та етики - через її голову або членів Комісії (частина 1 статті 107 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»).

За подання адвокатом завідомо безпідставної дисциплінарної скарги такий адвокат може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності згідно із законом (частина 5 статті 107 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»).

Підстави дисциплінарної відповідальності судді

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

  • умисне або внаслідок недбалості:
  1. незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;
  2. не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
  3. порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
  4. порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
  5. незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу;
  6. порушення правил щодо відводу (самовідводу);
  • безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень;
  • допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;
  • умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків;
  • розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
  • неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок;
  • неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів України про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом);
  • втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями;
  • неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції;
  • зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством;
  • використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку;
  • допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна;
  • ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя, у тому числі недодержання встановлених законом строків надання інформації;
  • непроходження курсу підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до направлення, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, або непроходження подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами цього кваліфікаційного оцінювання;
  • визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом;
  • неподання або несвоєчасне подання декларації родинних зв’язків суддею в порядку, визначеному цим Законом;
  • подання у декларації родинних зв’язків судді завідомо недостовірних (у тому числі неповних) відомостей;
  • неподання або несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею в порядку, визначеному цим Законом;
  • декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді (стаття 106 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»).

Досудовий порядок

Куди звертатися

Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Закон України "Про вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

З дня набрання чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" до утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснює Вища рада юстиції (пункт 1 частини 161 Перехідних положень до Конституція України).

Заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, отримані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України до набрання чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів», передаються для розгляду Вищій раді правосуддя, якщо на день набрання чинності цим Законом Комісією не прийнято рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Якщо на день набрання чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, Вища кваліфікаційна комісія суддів України застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом (стаття 31 Прикінцевих та перехідних положень до Закон України «Про судоустрій і статус суддів»).

Заяви (скарги) щодо поведінки суддів Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, а також дисциплінарні справи, порушені Вищою радою юстиції до набрання чинності цим Законом, рішення стосовно яких не прийнято, передаються дисциплінарним органам Вищої ради правосуддя для розгляду та прийняття рішень. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя застосовують дисциплінарні стягнення, визначені Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Дисциплінарні справи, відкриті до набрання чинності цим Законом, розглядаються дисциплінарними органами Вищої ради правосуддя у порядку, який діяв на день відкриття дисциплінарної справи (пункт 32 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Перелік необхідних документів

Дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:

  1. прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку;
  2. прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу;
  3. конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини 1 статті 106 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді;
  4. посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.

Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання. У разі наявності обставин, що спричиняють виникнення сумнівів у існуванні або достовірності підпису особи, яка подала дисциплінарну скаргу, відповідний орган Вищої ради правосуддя має право запросити таку особу для підтвердження скарги.

Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя. За подання адвокатом завідомо безпідставної дисциплінарної скарги такий адвокат може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності згідно із законом. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Строк розгляду скарги

Дисциплінарна палата розглядає дисциплінарну справу протягом дев’яноста днів з дня її відкриття. Цей строк може бути продовжений Дисциплінарною палатою не більше ніж на тридцять днів у виключних випадках, у разі потреби додаткової перевірки обставин та/або матеріалів дисциплінарної справи (частина 13 статті 49 Закон України "Про вищу раду правосуддя").

Оскарження рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі

За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді. Рішення у дисциплінарній справі ухвалюється простою більшістю голосів. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до Вищої ради правосуддя. Право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення та Скаржник за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. Скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення. Вища рада правосуддя може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин (частини 1, 2, 3 статті 51 Закон України "Про вищу раду правосуддя").

Строк розгляду скарги на рішення

Вища рада правосуддя розглядає скарги на рішення Дисциплінарної палати не пізніше тридцяти днів із дня їх надходження (частина 7 статті 51 Закон України "Про вищу раду правосуддя").

Судовий порядок

Право на оскарження до суду рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення Вищої ради правосуддя ухвалене за його скаргою (частина 2 статті 52 Закон України "Про вищу раду правосуддя").

Рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

  1. склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
  2. рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
  3. суддя не був належним чином повідомлений про засідання Вищої ради правосуддя - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 Закону України “Про Вищу раду правосуддя”;
  4. рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

У випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 Закон України "Про вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 року.

Файл:Зразок скарги щодо дисциплінарного проступку судді (суддів) (дисциплінарна скарга).doc