Правові засади планування використання та охорони земель в Україні

Нормативна база:

• Конституція України
• Земельний кодекс України
• Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
• Закон України «Про основи містобудування»
• Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»

Поняття планування та використання охорони земель

Земельний кодекс України зазначено, що "земля є головним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави".

Планування використання та охорони земель в Україні є найважливішою функцією державного управління у галузі земельних відносин, що визначає перспективи раціонального землекористування і являє собою діяльність уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, яка полягає у створенні та впровадженні перспективних програм (схем) використання й охорони земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, історичних, географічних, демографічних та інших особливостей конкретних територій, а також у прийнятті на їх основі відповідних рішень.

Об'єктами планування є, з одного боку, територія України, те­риторії адміністративно-територіальних утворень або їх частин чи окремі земельні ділянки, а з другого — діяльність фізичних і юри­дичних осіб, органів місцевого самоврядування та державних орга­нів щодо використання й охорони земель. Планування поширю­ється на всі землі нашої країни незалежно від їх цільового призна­чення і форм власності та здійснюється на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях.

Залежно від призначення в Україні виділяють такі землі:

• сільськогосподарські;
• населених пунктів;
• промисловості, транспорту, зв'язку, оборони;
• природоохоронні, оздоровчі, рекреаційні, історико-культурні; лісового фонду;
• водного фонду; запасу.

Планування використання земель

Використання земель – це вдосконалення розподілу земель відповідно до перспектив розвитку економіки, поліпшення організації території і визначення інших напрямів раціонального використання земель та їх охорони в цілому по державі, регіонах та інших адміністративних утвореннях.

Планування використання та охорони земель як функція державного управління землями — це врегульована нормами права діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання використання територій, яка полягає у розробленні та затвердженні містобудівної документації, відповідно до якої здійснюється забудова та використання земель населених пунктів і прилеглих до них земель.

Форми планування використання земель

Формами планування використання земель є:

• розробка та затвердження програм використання земель (державних, регіональних),
• планування територій,
• природно-сільськогосподарське районування земель.

1. Правовою основою складання та затвердження державних та регіональних програм використання земель є норми ст. 85 та ст. 116 Конституції України, ст. 6 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", ЗУ "Про державні цільові програми", ст. 177-180 ЗКУ.

2. Планування територій у законодавстві визначається як «процес регулювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень». На відміну від законодавчого визначення, фактично, плануван­ня територій здійснюється не лише за допомогою містобудівної, а і за допомогою землевпорядної документації.

3. Природно-сільськогосподарське районування - поділ території з урахуванням природних умов та агробіо­логічних вимог сільськогосподарських культур. Воно допомагає скласти чітке уявлення про характер земель, їх необхідне та доцільне використання, продуктивність та дає можливість швидко, економічно та досить повно оцінити потенційні можливості земельних ресурсів відповідної території.

Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства

Поняття охорони земель

Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Охорона земель включає:

• обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;
• захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;
• захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;
• збереження природних водно-болотних угідь;
• попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;
• консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Порядок охорони земель встановлюється законом.