Посвідчення заповітів: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 8: Рядок 8:


==Загальні  правила посвідчення заповітів==
==Загальні  правила посвідчення заповітів==
Відповідно до положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»], Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі.  
Відповідно до положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/419-94-%D0%BF Порядку посвідчення заповітів] і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі.  
Одночасно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] встановлює вимоги щодо форми заповіту, зокрема, стаття 1247 цього кодексу передбачає, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення,  має бути особисто підписаний заповідачем.
Одночасно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] встановлює вимоги щодо форми заповіту, зокрема, стаття 1247 цього кодексу передбачає, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення,  має бути особисто підписаний заповідачем.



Версія за 07:52, 24 жовтня 2018

Нормативна база

Загальні правила посвідчення заповітів

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі. Одночасно Цивільний кодекс України встановлює вимоги щодо форми заповіту, зокрема, стаття 1247 цього кодексу передбачає, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем.

Посвідчення заповіту нотаріусом

  1. Згідно норми ст. 1248 Цивільного кодексу України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
  2. Нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Вимоги до змісту заповіту.

  1. Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.
  2. Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.
  3. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.
  4. Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов'язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною.
  5. Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).
  6. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.
  7. До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).

Посвідчення секретного заповіту.

Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, Нотаріуси посвідчують секретні заповіти, не ознайомлюючись з їх змістом.

  • Нотаріус повинен роз’яснювати заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.
  • Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним.
  • Нотаріус ставить на конверті, у якому міститься секретний заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
  • На конверті зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту.

Посвідчення заповіту іншими посадовими чи службовими особами

Категорія Посадова особа, що посвідчує
особа, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів головний лікар, його заступник з медичної частини або черговиий лікар цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальник госпіталю, директор або головний лікар будинку для осіб похилого віку та інвалідів
особа, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України капітан морських або річкових суден
особа, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції начальник цієї експедиції
військовослужбовці, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця командир (начальник) цих частини, з'єднання, установи або закладу
особа, яка тримається в установі виконання покарань,та особа, яка тримається у слідчому ізоляторі начальник такої установи
особи, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування

Посадові, службові особи при посвідченні заповітів і довіреностей зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, отримані під час їх посвідчення. Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб, яким про посвідчення заповіту та довіреності стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для їх посвідчення як свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Посадові, службові особи зобов’язані:

  • роз’яснити фізичним особам, від імені яких посвідчуються заповіти і довіреності, їх права і обов'язки, попереджають про наслідки їх посвідчення для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
  • перевірити відповідність посвідчуваних заповітів і довіреностей вимогам закону; встановити дійсні наміри особи (правильне розуміння нею значення, умов правочину та його правових наслідків), що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, до їх посвідчення, а також відсутність у неї будь-яких заперечень щодо кожної з умов правочину;
  • попередити про правові наслідки посвідчення заповітів і довіреностей;
  • роз'яснити порядок скасування та складення нового заповіту, скасування довіреностей;
  • скласти у разі потреби проекти заповітів чи довіреностей на усне прохання фізичних осіб;
  • посвідчують заповіти і довіреності на усне прохання фізичних осіб.

Порядок посвідчення заповіту

Посадові, службові особи з'ясовують обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які звернулися за посвідченням заповітів і довіреностей, виходячи з того, що цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, що досягла 18-річного віку (повноліття). Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, що досягла 16-річного віку і працює за трудовим договором, фізичній особі, яка займається підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, що записана матір'ю або батьком дитини. У разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. На підтвердження набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності посадовій, службовій особі подаються відповідні документи (трудовий договір, виписка з наказу про призначення на посаду, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини тощо). У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, припинення дії трудового договору або припинення фізичною особою провадження підприємницької діяльності набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими пунктом 6 цього Порядку (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності. Посадова, службова особа має право відмовити у посвідченні заповіту чи довіреності у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання недієздатною або обмежено дієздатною фізичної особи, що звернулася за таким посвідченням. Посадові, службові особи встановлюють особу, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, та перевіряють її цивільну дієздатність.

Посвідчення заповіту при свідках

Статтею 1253 Цивільного кодексу України передбачено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Посвідчення заповіту при свідках здійснюється у випадку, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт. Крім того, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках та якщо заповіт посвідчується іншою посадовою чи службовою особою у випадках посвідчення: - заповіту особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів;. - заповіту особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України; - заповіту особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції; - заповіту військовослужбовця, в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця; - заповіту особи, яка тримається в установі виконання покарань; - заповіту особи, яка тримається у слідчому ізоляторі. Посвідчення вказаних заповітів здійснюється за умови присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків. Аналогічні положення щодо посвідчення заповіту при свідках містяться в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.