Порядок пред'явлення позову про стягнення коштів виплачених в рахунок завдатку. Правова позиція. Судова практика: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
(Створена сторінка: == Нормативна база == - [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]<br /> - [http://zakon3.rada.go...)
 
Немає опису редагування
Мітка: редагування коду 2017
(Не показані 14 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
- [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]<br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
- [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
- [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/B246601C0C0D60A7C2257C92003A63E3 Постанови Верховного суду України (13 лютого 2013 року м.Київ №6-176цс12)]<br />


== Загальне поняття завдатку, визначення, предмет ==
== Поняття, ознаки та предмет завдатку ==
<div align="justify">
<div align="justify">
Завдаток - це один із видів забезпечення виконання зобов'язань.<br />
Відповідно до ст. 570 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.                                                                                                                                                                                                                        
Відповідно до ст. 570 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.
У ст. 570 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] не визначається безпосередньо розмір завдатку, а відтак він визначається на розсуд сторін. Можна лише припустити, що в договірній практиці він має бути меншим від основної суми боргу.
Тобто, сума коштів, сплачена як завдаток (так само як і аванс), включається до загальної ціни товару. Відмінність завдатку та авансу полягає у наслідках, які настають у разі порушення умов договору однією із сторін (покупцем або продавцем).  
Аналіз цього визначення дозволяє виділити наступні ознаки завдатку:                                                                                                                                     
Предметом завдатку є грошова сума, рухоме майно, речі матеріального світу, які можна вільно переміщувати у просторі (наприклад, велосипед, мобільний телефон тощо). Речі, на які накладена заборона на вільний обіг, не можна використовувати у вигляді завдатку.
;:а) як завдаток може передаватися грошова сума або рухоме майно. А враховуючи те, що відповідно до ст. 190 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] майном є речі, а також майнові права та обов'язки, закон допускає передачу в якості завдатку рухомих речей та майнових прав. На практиці завдаток найчастіше передається у вигляді грошової суми. Майновий завдаток майже не зустрічається. Сума завдатку (вартість рухомого майна, що передається як завдаток) може бути будь-якою, однак вона обов'язково має бути меншою, ніж загальна сума зобов'язання (вартість рухомого майна, що передається за зобов'язанням). В противному випадку така передача буде не передачею завдатку, а виконанням зобов'язання;
;:б) завдатком може бути забезпечено лише зобов'язання, що випливає з договору. Інакше кажучи, позадоговірні зобов'язання завдатком не забезпечуються;
Предметом завдатку є грошова сума, рухоме майно, речі матеріального світу, які можна вільно переміщувати у просторі (наприклад, велосипед, мобільний телефон тощо). Речі, на які накладена заборона на вільний обіг, не можна використовувати у вигляді завдатку.
</div>
</div>
== Оформлення завдатку ==
 
== Функції завдатку==
 
Із змісту ч. 1 ст. 570 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] випливає, що завдаток виконує три функції.<br />
Перша функція — платіжна. Сутність цієї функції полягає в тому, що завдаток, який видається боржником за основним зобов’язанням та отримання його кредитором, являє собою часткове виконання зобов’язання боржником, і зараховується в рахунок виконаного в майбутньому зобов’язання, одночасно виступаючи доказом того, що таке зобов’язання буде виконано. Але варто зазначити, що платіжна функція завдатку виявляється лише у випадку виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.<br />
Особливою функцією завдатку є доказова функція, оскільки вона безпосередньо випливає з визначення даного способу забезпечення виконання зобов’язання. Так, у разі невиконання сторонами вимог закону, за яким договір вважається укладеним, надання і отримання завдатку є безумовним доказом укладення договору. <br />
Забезпечувальна функція є головною функцією не лише завдатку, а й будь-якого іншого способу забезпечення виконання зобов’язання. Призначення такої функції полягає в тому, що несприятливі майнові наслідки, які настають у разі невиконання договору[3], спонукають обидві сторони виконувати головне зобов’язання з метою уникнення таких наслідків. Правовий вплив завдатку на винну у невиконанні зобов’язання сторону визначається в тому, що якщо у порушенні зобов’язання винна сторона, яка надала завдаток, то він залишається в іншої сторони, а якщо порушення зобов’язання сталося з вини особи, яка отримала завдаток, то вона повинна повернути завдаток та додатково сплатити суму розміру завдатку або його вартості. Саме втрата завдатку однією стороною або повернення його в подвійному розмірі іншою стороною складають принцип забезпечувальної функції завдатку. <br />
== Форма та істотні умови  договору завдатку ==
<div align="justify">
<div align="justify">
Відповідно до ч.1 ст. 547 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] письмова форма договору про внесення завдатку є обов’язковою. Проста розписка не буде належним доказом здійснення правочину в письмовій формі. Умова про внесення завдатку може бути включена до договору, виконання якого забезпечується таким чином. В разі, якщо письмова форма не додержана, то на підставі ч2. ст. 547 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] угода про передачу завдатку є нікчемною, а як наслідок недійсною.
Відповідно до ч.1 ст. 547  [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] письмова форма договору про внесення завдатку є обов’язковою. Проста розписка не буде належним доказом здійснення правочину в письмовій формі. Умова про внесення завдатку може бути включена до договору, виконання якого забезпечується таким чином. В разі, якщо письмова форма не додержана, то на підставі ч2. ст. 547 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] угода про передачу завдатку є нікчемною, а як наслідок недійсною.
 
Закон не встановлює переліку істотних умов договору завдатку, однак аналіз сформованої практики дозволяє зробити наступні висновки щодо істотних умов договору завдатку. Отже договір завдатку повинен містити дані про основний договір, виконання якого забезпечене завдатком, розмір грошової суми (вартість майна) переданої в якості завдатку, перелік дій (випадків бездіяльності) сторін договору, які тягнуть за собою настання наслідків, передбачених Цивільним кодексом України та самим договором завдатку, порядок і терміни повернення завдатку винною стороною.  
</div>
</div>


== Сторони договору завдатку ==
== Сторони договору завдатку ==
<div align="justify">
<div align="justify">
Сторонами при укладанні договору завдатку можуть бути як фізичні так і юридичні особи.<br />
Сторонами при укладанні договору завдатку можуть бути як фізичні так і юридичні особи.
Цивільна правоздатність та дієздатність осіб встановлена ст.ст. 46, 47 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України.]<br />
 
Цивільна правоздатність та дієздатність осіб встановлена ст.ст. 46, 47 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України.]
</div>
</div>
== Особливості укладання договору завдатку ==
 
<div align="justify">
== Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком ==
Поширеною є практика внесення завдатку ще до укладення основного договору. Однак це не відповідає законодавству. Завдатком забезпечується тільки існуюче зобов’язання. Іншими словами, зобов’язання, яке виникне в майбутньому, не може забезпечуватись завдатком. Так, наприклад, укладення договору про внесення завдатку ще до нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири не відповідатиме чинному законодавству.
</div>
== Правові наслідки порушення зобов'язання забезпеченого завдатком ==
<div align="justify">
<div align="justify">
Наслідки порушення зобов'язання забезпеченого завдатком встановлені в
Наслідки порушення зобов'язання забезпеченого завдатком встановлені в
ст. 571 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України.]<br />  
ст. 571 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України.]<br />  
Завдаток залишається у кредитора, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості. Сторона винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
Завдаток залишається у кредитора, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.  
Сторона винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.  
У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
</div>
</div>
== Досудове врегулювання спору пов’язаного із стягненням коштів виплачених в рахунок завдатку ==
== Досудове врегулювання спору пов’язаного із стягненням коштів виплачених в рахунок завдатку ==
<div align="justify">
<div align="justify">
Досудове врегулювання спору— процес, який направлений на вирішення спірних питань, не доводячи справу до суду за допомогою домовленостей.<br />  
Досудове врегулювання спору — процес, який направлений на вирішення спірних питань, не доводячи справу до суду за допомогою домовленостей.<br />  
Досудове врегулювання включає в себе договірний процес, який супроводжується претензійним листуванням. <br />
Досудове врегулювання включає в себе договірний процес, який супроводжується претензійним листуванням. <br />
Одна сторона висуває свої вимоги у вигляді претензії, в якій все детально обґрунтовує причини та підстави для повернення коштів.<br />
Одна сторона висуває свої вимоги у вигляді претензії, в якій все детально обґрунтовує причини та підстави для повернення коштів.<br />
Таким чином, для досудового врегулювання питання щодо необхідності повернення коштів виплачених боржником кредитору в якості завдатку направляється письмова претензія.<br />
Таким чином, для досудового врегулювання питання щодо необхідності повернення коштів виплачених боржником кредитору в якості завдатку направляється письмова претензія.<br />
Постраждала сторона повинна вказати в претензії, що порушила інша сторона і пред'явити до неї відповідні вимоги.<br />
Постраждала сторона повинна вказати в претензії, що порушила інша сторона і пред'явити до неї відповідні вимоги.
</div>
</div>
== Вирішення спору судом. Судова практика ==
== Вирішення спору судом ==
<div align="justify">
<div align="justify">
У випадку вирішення спору фізичними особами  в судовому порядку регулювання здійснюється згідно вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].<br />
У випадку вирішення спору фізичними особами  в судовому порядку регулювання здійснюється згідно вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].<br />
Право на звернення осіб за заистом встановлюється ст. 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 вищевказаного кодексу].<br />
Право на звернення осіб за захистом встановлюється ст. 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 вищевказаного кодексу].<br />
Позовна заява складається відповідно до ст. 175 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України:]<br />
Позовна заява складається відповідно до ст. 175 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України:]<br />
1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.<br />
1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.<br />
2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.<br />
2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.<br />
3. Позовна заява повинна містити:<br />
3. Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;<br />
;:1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;<br />
;:2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;<br />
;:3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;<br />
;:4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;<br />
;:5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;<br />
;:6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;<br />
;:7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;<br />
;:8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;<br />
;:9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.<br />
;:10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.<br />
4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.<br />
5. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.<br />
5. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.<br />
6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.<br />
6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.


Обов’язковою умовою пред’явлення позову є саме встановлення вини кредитора у невиконанні зобов’язання.<br />
Обов’язковою умовою пред’явлення позову є саме встановлення вини кредитора у невиконанні зобов’язання.


Ухвалами ВС СУ від 16.08.2008, від 03.12.2008, від 17.03.2010, від 08.09.2010 у справах про повернення завдатку суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що згідно із ч.2 ст. 570 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК], якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника за попереднім договором платежів, є завдатком, вона вважається авансом.  Внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу.
== Судова практика ==
У разі якщо договори купівлі-продажу, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, то передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню.
</div>


== Постанови Верховного суду України (13 лютого 2013 року м.Київ №6-176цс12) ==
Частиною 4 статтті 263 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8001 ЦПК України] визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.


П О С Т А Н О В А<br />
'''''Правові висновки щодо застосування норм права при розгляді справ щодо невиконання зобов'язань забезпечених завдатком, викладені у постановах Верховного суду України:'''''
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ<br />


13 лютого 2013 року<br />
'''від 11.10.2019 у справі № 569/12745/13-ц''', в якій судом зазначено, що внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договорів в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає й аванс, отриманий за попереднім договором.


            м. Київ<br />
Так, судом розглядалась справа за позовом особи про стягнення завдатку та додаткової суми в розмірі завдатку. Позивач посилалався на те, що між нею та відповідачем було укладено договір завдатку, за умовами якого останній зобов'язався продати належний йому магазин, а позивач зобов'язувався сплатити відповідачу у визначений договором строк вартість магазину.


Судова палата у цивільних справах<br />
На підтвердження виконання зобов`язань і на забезпечення його виконання позивачем передано відповідачу завдаток в розмірі 10 000,00 доларів США. Проте згодом відповідач відмовився від виконання взятого на себе зобов`язання та повернув позивачу 5 500,00 доларів США
Верховного Суду України в складі:<br />


головуючого Яреми А.Г.,<br />
Верховний Суд виходить з того, що договір купівлі-продажу майна, який за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладений не був, сторони домовилися укласти такий договір в майбутньому, уклавши договір завдатку, який відповідно до частини четвертої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1155 203], частини першої статті  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1239 219 ЦК України], не був нотаріально посвідчений і є нікчемним з моменту його укладення, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що отримана відповідачем грошова сума є авансом, який підлягає поверненню.


суддів:          Григор’євої Л.І.,<br />
Таку ж позицію ВССУ викладено у справі про стягнення грошових коштів, переданих за попереднім договором купівлі-продажу нежитлових будівель та обладнання ('''ухвала ВССУ від 14.12.2016 у справі № 676/9189/14-ц''').
                      Гуменюка В.І.,<br />
                      Лященко Н.П.,<br />


    Онопенка В.В.,<br />
'''від 23.07.2018 у справі № 461/5297/16-ц''' роз'яснюється, коли можливо стягнути завдаток, а коли така передана сума є авансом.
    Охрімчук Л.І.,<br />
    Патрюка М.В.,<br />


Романюка Я.М.,<br />
У вказані постанові суд дійшов висновку, що відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2782 546 ЦК України] виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Сеніна Ю.Л., -<br />


Згідно зі статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2877 570 ЦК України] завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.


Правила статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2877 570 ЦК України] поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.


за участі: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3; представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4,<br />
Внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.
розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,<br />
в с т а н о в и л а:<br />
У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 липня 2008 року між ним і відповідачем було укладено попередній договір, за умовами якого вони домовилися не пізніше  14 жовтня 2008 року укласти договори купівлі-продажу будинку та частин двох земельних ділянок. З метою виконання зобов’язань за попереднім договором він (ОСОБА_1) передав ОСОБА_2 попередню оплату в рахунок суми за основними договорами в розмірі 968 420 гривень, що еквівалентно  200 тис. доларів США. Оскільки в строк до 14 жовтня 2008 року основні договори укладені не були, позивач вважає, що у відповідача виник обов’язок повернути грошові кошти, одержані як попередня оплата за попереднім договором у рахунок суми за основними договорами. Позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 1 594 080 гривень, що за курсом Національного банку України станом на 12 липня 2011 року еквівалентно        200 тис. доларів США.<br />
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого          2012 року в задоволенні позову відмовлено.<br />
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2012 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року та ухвалено нове рішення в указаній справі, яким позов задоволено, стягнуто з            ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 594 080 гривень як повернення попередньої оплати в рахунок суми за основними договорами. Вирішено питання про розподіл судових витрат.<br />
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2012 року рішення апеляційного суду          м. Києва від 31 травня 2012 року скасовано, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року залишено без змін.<br />
У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2012 року та ухвалити нове судове рішення у справі, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 570 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.<br />
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2012 року вказану справу допущено до провадження Верховного Суду України.<br />
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.<br />
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.<br />
Судами встановлено, що 14 липня 2008 року між сторонами було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований у реєстрі за НОМЕР_1. Згідно з п. 1 указаного договору сторони зобов’язалися не пізніше 14 жовтня 2008 року укласти договори купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 та частин двох земельних ділянок, що знаходяться на АДРЕСА_2.<br />
Також установлено, що у визначений попереднім договором строк основні договори купівлі-продажу укладені не були.<br />
Пунктами 3, 4 попереднього договору визначено, що в разі відмови          ОСОБА_2 від укладення основних договорів до 14 жовтня 2008 року вона (ОСОБА_2) повертає ОСОБА_1 сплачені грошові кошти, а в разі відмови або ухилення ОСОБА_1 від укладення основних договорів до 14 жовтня 2008 року – грошові кошти залишаються в ОСОБА_2.<br />
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що договори купівлі-продажу сторони не укладали, а тому одержані ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошові кошти, як попередня оплата в рахунок суми за основними договорами, поверненню не підлягають.<br />
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із положень ст. ст. 570, 635 ЦК України й дійшов висновку про те, що грошові кошти, одержані відповідачем від позивача як попередня оплата в рахунок суми за основними договорами, є авансом, який підлягає поверненню позивачу в розмірі 1 594 080 гривень, що за курсом Національного банку України станом на 12 липня 2011 року еквівалентно 200 тис. доларів США.<br />
Скасовуючи рішення апеляційного суду й залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд касаційної інстанції вважав, що колегія суддів апеляційного суду необґрунтовано застосувала до спірних правовідносин            ст. 570 ЦК України, а суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що спірні правовідносини повинні бути врегульовані ст. 526 ЦК України<br />
Разом із тим у наданих заявником для порівняння ухвалах Верховного Суду України від 16 липня 2008 року, від 3 грудня 2008 року, від 17 березня 2010 року, від 8 вересня 2010 року у справах за позовами про розірвання попередніх договорів і повернення завдатку суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що згідно із ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника за попереднім договором платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Законом не передбачено, що якщо аванс згідно з умовами попереднього договору був переданий, а зобов’язання не виконано, тобто основний договір у визначений попереднім договором строк не укладений, то аванс залишається у сторони, яка його отримала. Така умова попереднього договору суперечить вимогам чинного законодавства.<br />
В ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2012 року, від 14 березня 2012 року, від              27 липня 2011 року у справах про стягнення авансових платежів, сплачених за попередніми договорами, і розірвання таких договорів суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що в разі неукладення сторонами основних договорів у строк, визначений попередніми договорами, передані позивачами в рахунок оплати за основними договорами грошові кошти є відповідно до ст. 570 ЦК України не завдатком, а авансом і підлягають поверненню особам, які                  їх сплатили.<br />
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.<br />
Згідно із чч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.<br />
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.<br />
Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.<br />
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок.
Оскільки договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, передана ОСОБА_1 відповідачу грошова сума в розмірі                968 420 гривень є авансом, який підлягає поверненню позивачу, тому висновок суду касаційної інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення авансу за попереднім договором є помилковим.
Відповідно до вимог чч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.<br />
За таких обставин ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.<br />
Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України<br />
п о с т а н о в и л а:<br />
Заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2012 року задовольнити.<br />
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.<br />
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.<br />


Головуючий                                                                    А.Г. Ярема<br />
Вказаний висновок судів узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України '''від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13 та від 13 лютого 2016 року у справі № 6-176цс12'''.
Судді:                        Л.І. Григор’єва                          В.В. Онопенко<br />
                                  В.І. Гуменюк                              М.В. Патрюк<br />
                                  Н.П. Лященко                            Я.М. Романюк<br />
                                  Л.І. Охрімчук                              Ю.Л. Сенін<br />




[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]; [[Категорія: Цивільне право]];
</div>
[[Категорія: Цивільне право‏‎]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Версія за 08:36, 25 лютого 2022

Нормативна база

Поняття, ознаки та предмет завдатку

Відповідно до ст. 570 Цивільного кодексу України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. У ст. 570 Цивільного кодексу України не визначається безпосередньо розмір завдатку, а відтак він визначається на розсуд сторін. Можна лише припустити, що в договірній практиці він має бути меншим від основної суми боргу. Аналіз цього визначення дозволяє виділити наступні ознаки завдатку:

а) як завдаток може передаватися грошова сума або рухоме майно. А враховуючи те, що відповідно до ст. 190 ЦК України майном є речі, а також майнові права та обов'язки, закон допускає передачу в якості завдатку рухомих речей та майнових прав. На практиці завдаток найчастіше передається у вигляді грошової суми. Майновий завдаток майже не зустрічається. Сума завдатку (вартість рухомого майна, що передається як завдаток) може бути будь-якою, однак вона обов'язково має бути меншою, ніж загальна сума зобов'язання (вартість рухомого майна, що передається за зобов'язанням). В противному випадку така передача буде не передачею завдатку, а виконанням зобов'язання;
б) завдатком може бути забезпечено лише зобов'язання, що випливає з договору. Інакше кажучи, позадоговірні зобов'язання завдатком не забезпечуються;

Предметом завдатку є грошова сума, рухоме майно, речі матеріального світу, які можна вільно переміщувати у просторі (наприклад, велосипед, мобільний телефон тощо). Речі, на які накладена заборона на вільний обіг, не можна використовувати у вигляді завдатку.

Функції завдатку

Із змісту ч. 1 ст. 570 Цивільного кодексу України випливає, що завдаток виконує три функції.
Перша функція — платіжна. Сутність цієї функції полягає в тому, що завдаток, який видається боржником за основним зобов’язанням та отримання його кредитором, являє собою часткове виконання зобов’язання боржником, і зараховується в рахунок виконаного в майбутньому зобов’язання, одночасно виступаючи доказом того, що таке зобов’язання буде виконано. Але варто зазначити, що платіжна функція завдатку виявляється лише у випадку виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.
Особливою функцією завдатку є доказова функція, оскільки вона безпосередньо випливає з визначення даного способу забезпечення виконання зобов’язання. Так, у разі невиконання сторонами вимог закону, за яким договір вважається укладеним, надання і отримання завдатку є безумовним доказом укладення договору.
Забезпечувальна функція є головною функцією не лише завдатку, а й будь-якого іншого способу забезпечення виконання зобов’язання. Призначення такої функції полягає в тому, що несприятливі майнові наслідки, які настають у разі невиконання договору[3], спонукають обидві сторони виконувати головне зобов’язання з метою уникнення таких наслідків. Правовий вплив завдатку на винну у невиконанні зобов’язання сторону визначається в тому, що якщо у порушенні зобов’язання винна сторона, яка надала завдаток, то він залишається в іншої сторони, а якщо порушення зобов’язання сталося з вини особи, яка отримала завдаток, то вона повинна повернути завдаток та додатково сплатити суму розміру завдатку або його вартості. Саме втрата завдатку однією стороною або повернення його в подвійному розмірі іншою стороною складають принцип забезпечувальної функції завдатку.

Форма та істотні умови договору завдатку

Відповідно до ч.1 ст. 547  Цивільного кодексу України письмова форма договору про внесення завдатку є обов’язковою. Проста розписка не буде належним доказом здійснення правочину в письмовій формі. Умова про внесення завдатку може бути включена до договору, виконання якого забезпечується таким чином. В разі, якщо письмова форма не додержана, то на підставі ч2. ст. 547 Цивільного кодексу України угода про передачу завдатку є нікчемною, а як наслідок недійсною.

Закон не встановлює переліку істотних умов договору завдатку, однак аналіз сформованої практики дозволяє зробити наступні висновки щодо істотних умов договору завдатку. Отже договір завдатку повинен містити дані про основний договір, виконання якого забезпечене завдатком, розмір грошової суми (вартість майна) переданої в якості завдатку, перелік дій (випадків бездіяльності) сторін договору, які тягнуть за собою настання наслідків, передбачених Цивільним кодексом України та самим договором завдатку, порядок і терміни повернення завдатку винною стороною.

Сторони договору завдатку

Сторонами при укладанні договору завдатку можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

Цивільна правоздатність та дієздатність осіб встановлена ст.ст. 46, 47 ЦПК України.

Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком

Наслідки порушення зобов'язання забезпеченого завдатком встановлені в ст. 571 Цивільного кодексу України.
Завдаток залишається у кредитора, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості. Сторона винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Досудове врегулювання спору пов’язаного із стягненням коштів виплачених в рахунок завдатку

Досудове врегулювання спору — процес, який направлений на вирішення спірних питань, не доводячи справу до суду за допомогою домовленостей.
Досудове врегулювання включає в себе договірний процес, який супроводжується претензійним листуванням.
Одна сторона висуває свої вимоги у вигляді претензії, в якій все детально обґрунтовує причини та підстави для повернення коштів.
Таким чином, для досудового врегулювання питання щодо необхідності повернення коштів виплачених боржником кредитору в якості завдатку направляється письмова претензія.
Постраждала сторона повинна вказати в претензії, що порушила інша сторона і пред'явити до неї відповідні вимоги.

Вирішення спору судом

У випадку вирішення спору фізичними особами в судовому порядку регулювання здійснюється згідно вимог ЦПК України.
Право на звернення осіб за захистом встановлюється ст. 4 вищевказаного кодексу.
Позовна заява складається відповідно до ст. 175 ЦПК України:
1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
5. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Обов’язковою умовою пред’явлення позову є саме встановлення вини кредитора у невиконанні зобов’язання.

Судова практика

Частиною 4 статтті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правові висновки щодо застосування норм права при розгляді справ щодо невиконання зобов'язань забезпечених завдатком, викладені у постановах Верховного суду України:

від 11.10.2019 у справі № 569/12745/13-ц, в якій судом зазначено, що внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договорів в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає й аванс, отриманий за попереднім договором.

Так, судом розглядалась справа за позовом особи про стягнення завдатку та додаткової суми в розмірі завдатку. Позивач посилалався на те, що між нею та відповідачем було укладено договір завдатку, за умовами якого останній зобов'язався продати належний йому магазин, а позивач зобов'язувався сплатити відповідачу у визначений договором строк вартість магазину.

На підтвердження виконання зобов`язань і на забезпечення його виконання позивачем передано відповідачу завдаток в розмірі 10 000,00 доларів США. Проте згодом відповідач відмовився від виконання взятого на себе зобов`язання та повернув позивачу 5 500,00 доларів США

Верховний Суд виходить з того, що договір купівлі-продажу майна, який за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладений не був, сторони домовилися укласти такий договір в майбутньому, уклавши договір завдатку, який відповідно до частини четвертої статті 203, частини першої статті 219 ЦК України, не був нотаріально посвідчений і є нікчемним з моменту його укладення, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що отримана відповідачем грошова сума є авансом, який підлягає поверненню.

Таку ж позицію ВССУ викладено у справі про стягнення грошових коштів, переданих за попереднім договором купівлі-продажу нежитлових будівель та обладнання (ухвала ВССУ від 14.12.2016 у справі № 676/9189/14-ц).

від 23.07.2018 у справі № 461/5297/16-ц роз'яснюється, коли можливо стягнути завдаток, а коли така передана сума є авансом.

У вказані постанові суд дійшов висновку, що відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Вказаний висновок судів узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13 та від 13 лютого 2016 року у справі № 6-176цс12.