Порядок накладення заборони на вчинення реєстраційних дій з земельною ділянкою

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 15:52, 2 березня 2021, створена Svitlana.zhmurko (обговорення | внесок) (Незначні редагування)

1.

  1. Нормативна база;
  2. 2. Визначення основних термінів;
  3. 3. Порядок накладення заборони;
  4. 4. Хто може звернутись з заявою про накладення заборони на вчинення реєстраційних дій;
  5. 5. Суб’єктами державної реєстрації прав
  6. 6. Порядок оскарження дій державного реєстратора.

== Нормативна база

Визначення основних термінів

Обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

'2. Порядок накладення заборони

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно (земельні ділянки) та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. Встановлення заборони реєстраційних дій можливо шляхом внесення відповідного судового рішення або реєстрації заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій. Разом з тим, у базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєструються рішення судів, заяви власників об’єктів нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, рішення судів про скасування відповідних рішень судів, заяви власників об’єктів нерухомого майна про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій (абзац третій частини першої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» . Згідно із вимогами статті 25 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна. Відповідно до частини 7 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України заборона вчинення реєстраційних дій, що виникла на підставі рішення суду, яким були вжиті заходи щодо забезпечення позову, припиняється автоматично по завершенню 90-денного строку з дня набрання рішенням суду про задоволення позову законної сили. Але, відповідно з абзацом другим частини третьої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об’єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

3. Хто може звернутись з заявою про накладення заборони на вчинення реєстраційних дій

Власник об’єкта нерухомого майна повинен особисто звернутися із заявою до суб’єкта державної реєстрації про накладення заборони вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна.

== 4. Суб’єкти державної реєстрації прав =

Згідно із вимогами пункту 2 частини першої статті 6 Закону суб’єктами державної реєстрації прав є: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб’єкти, а також нотаріуси. Відповідно до статті 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

	29.05.2020 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 № 399 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сфері державної реєстрації».  Зміни  внесені вищевказаною постановою відобразились  на Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема передбачено, що невідкладно реєструються державним реєстратором у базі даних заяв, а саме 
  1. судові рішення про заборону (скасування заборони) на вчинення реєстраційних дій;
  2. 2. заяви власників земельних ділянок про заборону вчинення реєстраційних дій;
  3. 3. заяви про відкликання раніше поданих заяв про заборону вчинення реєстраційних дій.
	 Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії рейдерству» № 340-IX державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об’єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує п’ятнадцяти календарних днів, не подано судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Також встановлено, що повторно подати заяву щодо одного і того самого об’єкта нерухомого майна власник зможе через п’ять календарних днів з дня завершення вищезазначеного п’ятнадцятиденного строку, а в разі відкликання попередньої заяви – через п’ять календарних днів з дня такого відкликання. Повторне подання власником об’єкта нерухомого майна заяви про вчинення реєстраційних дій щодо одного і того самого об’єкта нерухомого майна, у разі якщо за попередньою заявою подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, можливе через п’ять календарних днів з дня реєстрації судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, відповідно до статті 31¹ цього Закону.

== 5. Порядок оскарження дій державного реєстратора

Разом з тим,частиною першою статті 37 Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.