Порядок накладення арешту на землі сільськогосподарського призначення
Нормативна база
- Земельний кодекс України
- Закон України «Про виконавче провадження
- Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
Загальні аспекти земель сільськогосподарського призначення
| Важливо ! Відповідно до п. 10.2 Розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень,в тому числі накладення арешту на майно, на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій. |
|---|
Згідно ст. 22 Земельного Кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Які землі належать до земель сільськогосподарського призначення:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Кому землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
| Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
1 липня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», яким, зокрема, скасовано мораторій (заборону) на продаж аграрної землі, крім земель державної власності. |
|---|
Порядок накладення арешту на нерухоме майно боржника, а саме на землі сільськогосподарського призначення
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Одним із видів нерухомого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення державним та/або приватним виконавцем є земельна ділянка, у тому числі призначена для реалізації сільськогосподарських потреб та цілей.
Важливо! Накладення арешту на нерухоме майно боржника є крайнім заходом звернення стягнення, що впроваджується у разі відсутності у такого боржника коштів та інших матеріальних цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.
Порядок звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна боржника регулюється статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, при накладенні арешту на нерухоме майно, у тому числі земельну ділянку, державний та/або приватний виконавець виносить відповідну постанову у виконавчому провадженні, попередньо з'ясувавши належність майна боржнику на праві власності, а також перевірив, чи перебуває це майно під арештом.
При винесенні вмотивованої постанови про накладення арешту на такий вид нерухомого майна, виконавець має приймати рішення, виходячи з:
- характеру правової належності боржнику земельної ділянки та договірних умов оренди земельної ділянки (чинне законодавство України гарантує особі-боржнику право на отримання земельної ділянки у власність або користування, у тому числі за договорами емфітевзису та суперфіцію);
- межі оборотоздатності нерухомого майна.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об’єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.
Про накладення арешту на об’єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам (ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).
Право оренди (суборенди) земельної ділянки в порядочку виконавчого провадження щодо накладення арешту на нерухоме майно
Право оренди (суборенди) земельної ділянки відноситься до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності (п. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України, право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.
У постанові від 18.03.2020 р. у справі №904/968/18 Велика Палата Верховного Суду висловила позицію, що застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе у двох випадках: 1) стосовно власника земельної ділянки (орендодавця); 2) у випадку, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи передбачене законом або договором (емфітевзис, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику, та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, мають бути спрямовані на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини
Частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.
Більш детально ознакомиться з інформацією можливо у статті "Зняття арешту з майна у виконавчому провадженні".
Порядок зняття арешту із земель сільськогосподарського призначення
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судового рішення про зняття арешту з майна боржника, арешт з майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
