Порядок атестації педагогічних працівників: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
(Доповнений розділ: Порядок підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників. Доповнено перелік нормативної бази)
Рядок 3: Рядок 3:
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1255-10 Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 № 930].
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1255-10 Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 № 930].
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1109-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 № 1109. Про затвердження переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння»].
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1109-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 № 1109. Про затвердження переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння»].
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text Постанова КМУ від 21.08.2019 № 800 “Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників]”
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1133-2019-%D0%BF#Text Постанова від 27.12.2019 №1133 Про внесення змін до Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників]
*[https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-deyaki-pitannya-provedennya-sertifikaciyi-pedagogichnih-pracivnikiv-u-2021-roci МОН  Наказ № 1522 від 04.12.2020]


== '''Атестація педагогічних працівників''' ==
== '''Атестація педагогічних працівників''' ==
Рядок 48: Рядок 51:


'''Зауважте!''' Педагогічні працівники, які працювали на своїх посадах, не маючи вищої освіти, після отримання відповідної повної вищої освіти можуть бути атестовані на присвоєння кваліфікаційних категорій лише за наявності стажу педагогічної роботи: «спеціаліст другої категорії» — не менше двох років «спеціаліст першої категорії» — не менше п'яти років «спеціаліст вищої категорії» — не менше восьми років.
'''Зауважте!''' Педагогічні працівники, які працювали на своїх посадах, не маючи вищої освіти, після отримання відповідної повної вищої освіти можуть бути атестовані на присвоєння кваліфікаційних категорій лише за наявності стажу педагогічної роботи: «спеціаліст другої категорії» — не менше двох років «спеціаліст першої категорії» — не менше п'яти років «спеціаліст вищої категорії» — не менше восьми років.
== '''Порядок підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників''' ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Статтею 59 Закону України «Про освіту»] внесено зміни до системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників: професійний розвиток педагогічних і науково-педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання. Крім того, підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, вебінарах, майстер-класах тощо) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві) тощо). Відповідно п.7 ст.59 Порядок  підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників конкретні види, форми, напрями та суб’єктів підвищення кваліфікації педагогічний працівник обирає самостійно.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text Постановою КМУ від 21 серпня 2019 р. № 800], змінено умови проведення підвищення кваліфікації. Відповідно до пункту 9 Порядку суб’єктом підвищення кваліфікації може бути заклад освіти (його структурний підрозділ), наукова установа, інша юридична чи фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, що надає освітні послуги з підвищення кваліфікації педагогічним та/або науково-педагогічним працівникам. Суб’єкт підвищення кваліфікації може організовувати надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації за місцем провадження власної освітньої діяльності та/або за місцем роботи педагогічних та/або науково-педагогічних працівників, за іншим місцем (місцями) та/або дистанційно, якщо це передбачено договором та/або відповідною програмою. Програма підвищення кваліфікації затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації та повинна містити інформацію про її розробника (розробників), найменування, мету, напрям, зміст, обсяг (тривалість), що встановлюється в годинах та/або в кредитах ЄКТС, форму (форми) підвищення кваліфікації, перелік компетентностей, що вдосконалюватимуться/набуватимуться (загальні, фахові тощо).
  Педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію у різних суб’єктів підвищення кваліфікації: в ОІППО, в ТОВ «Всеосвіта», наукових університетах та ін. Учитель сам обирає «свого» суб’єкта підвищення кваліфікації, залежно від усіх обставин і вимог. Але монопольної позиції більше не має ніхто. І обласні інститути післядипломної освіти виступають на рівних з усіма іншими суб’єктами. Тобто педагогічний працівник сам обирає тренінги, курси, семінари з тих дисциплін, які вважає важливими для свого підвищення кваліфікації. Головне, щоб було не менше 30 годин на рік (для закладу загальної середньої освіти) і було узгоджено з директором школи у плані підвищення кваліфікації.  Згідно зі статтею 8 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145- VIII особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти, держава створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх членів суспільства. Відповідно до Порядку загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти не може бути менше ніж 150 годин на п’ять років, а обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника дошкільного, позашкільного закладу освіти встановлюється його засновником (або уповноваженим ним органом), але не може бути менше ніж 120 годин на п’ять років. З огляду на відсутність установлених законодавством норм щорічного підвищення кваліфікації, необхідного для проходження чергової атестації, МОН рекомендує атестаційним комісіям, починаючи із 2020 року: 1) установлювати мінімальні вимоги щодо обсягу (кількості годин) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти, а саме: 30 годин, якщо завершення атестації припадає на 2020 рік;
60 годин, якщо завершення атестації припадає на 2021 рік;
90 годин, якщо завершення атестації припадає на 2022 рік;
150 годин, якщо завершення атестації припадає на 2023 рік та наступні роки.
2) установлювати мінімальні вимоги щодо обсягу (кількості годин) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів дошкільної, позашкільної освіти та не менше ніж:
24 години, якщо завершення атестації припадає на 2020 рік;
48 годин, якщо завершення атестації припадає на 2021 рік;
72 годин, якщо завершення атестації припадає на 2022 рік;
120 годин, якщо завершення атестації припадає на 2023 рік та наступні роки.
Щорічний обсяг (кількість годин) підвищення кваліфікації визначається педагогічним працівником та має бути відображений у відповідному плані підвищення кваліфікації, а в рік проходження атестації має бути не меншим зазначених вище обсягів. При цьому, облік годин підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється за накопичувальною системою. Якщо обсяг підвищення кваліфікації визначається в кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи, то 1 кредит дорівнює 30 годинам. Також, Пунктом 15 Порядку підвищення кваліфікації педагогічних та науковопедагогічних працівників, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 р. № 800, визначено: «У разі викладання декількох навчальних предметів (дисциплін) педагогічні та науково-педагогічні працівники самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації за певними напрямами у міжатестаційний період в межах загального обсягу (тривалості) підвищення кваліфікації, визначеного законодавством».. Не пізніше 25 грудня працівник повинен поінформувати керівника закладу освіти або уповноважену ним особу про стан проходження ним підвищення кваліфікації у поточному році з додаванням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації. Відповідна інформація зберігається в особовій справі працівника відповідно до законодавства


== '''Умови присвоєння кваліфікаційних категорій''' ==
== '''Умови присвоєння кваліфікаційних категорій''' ==
Рядок 99: Рядок 127:


Положення про сертифікацію педагогічних працівників розробляються центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать заклади освіти, та затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Положення про сертифікацію педагогічних працівників розробляються центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать заклади освіти, та затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Положення про сертифікацію педагогічних працівників учителі  беруть участь у сертифікації виключно на добровільних засадах і можуть відмовитися від участі на будь-якому її етапі. МОН своїм [https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-deyaki-pitannya-provedennya-sertifikaciyi-pedagogichnih-pracivnikiv-u-2021-roci Наказом № 1522 від 04.12.2020]  визначило максимальний обсяг заяв, які можуть бути подані від кожної з областей на пропорційних засадах (залежно від наявної кількості вчителів початкової школи).


[[Категорія: Атестація]]
[[Категорія: Атестація]]
[[Категорія: Оплата праці]]
[[Категорія: Оплата праці]]
[[Категорія: Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія: Працевлаштування окремих категорій працівників]]

Версія за 13:51, 2 березня 2021

Нормативна база

Атестація педагогічних працівників

Атестація педагогічних працівників — це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників.
Атестація педагогічних працівників може бути черговою або позачерговою. Педагогічний працівник проходить чергову атестацію не менше одного разу на п’ять років, крім випадків, передбачених законодавством. За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються кваліфікаційні категорії, педагогічні звання. Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення атестаційної комісії може бути підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством. Положення про атестацію педагогічних працівників затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. Положення про атестацію педагогічних працівників, які забезпечують здобуття фахових компетентностей спеціалізованої освіти, затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері.

Порядок атестації педагогічних працівників

Порядок атестації педагогічних працівників регулює Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 № 930.

За результатами атестації педагогічних працівників керівник навчального закладу має виконати певний порядок дій. Розглянемо, які саме:

  • Атестаційні комісії відповідно до затвердженого графіку роботи вивчають педагогічну діяльність осіб, які атестуються, до 15 березня. Після цього терміну — ухвалюють відповідні рішення.

Ухвалення рішень атестаційними комісіями Атестація педагогічних працівників має бути проведена у такі терміни:

  • до 1 квітня — атестаційними комісіями I рівня
  • до 10 квітня — атестаційними комісіями II рівня
  • до 25 квітня — атестаційними комісіями III рівня

Атестаційні комісії I рівня створюють, зокрема, у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах.

Атестаційна комісія навчального закладу має право:

  • атестувати педагогічного працівника на відповідність займаній посаді
  • раніше присвоєній кваліфікаційній категорії присвоїти кваліфікаційну категорію

Окрім того, атестаційна комісія навчального закладу може приймати рішення про:

  • відповідність займаній посаді за умови виконання визначених заходів
  • невідповідність займаній посаді

Відповідність педагогічного працівника кваліфікаційній категорії

Кваліфікаційні категорії педагогічним працівникам загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів присвоюють лише за результатами атестації. При цьому враховують вимоги, які встановлені до рівня професійної підготовки та кваліфікації цих працівників.

Розглянемо, які саме:
Кваліфікаційна категорія "спеціаліст вищої категорії" встановлюється педагогічним працівникам, які виявили високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості, досконало володіють ефективними формами і методами організації навчально-виховного процесу, забезпечують високу результативність, якість своєї праці. Стаж безпосередньої педагогічної роботи - не менше 8 років. Як виняток цей стаж може бути скорочений до 5 років. Для педагогічних працівників з вченими званнями та науковими ступенями враховується стаж їх безпосередньої педагогічної роботи у вищому навчальному закладі.
Кваліфікаційна категорія "спеціаліст I категорії" встановлюється педагогічним працівникам, які виявили грунтовний рівень професіоналізму, добре володіють ефективними формами і методами педагогічної діяльності, досягли значних результатів у вирішенні навчально-виховних завдань. Стаж безпосередньої педагогічної роботи - не менше 5 років.
Кваліфікаційна категорія "спеціаліст II категорії" встановлюється педагогічним працівникам, які виявили достатній рівень професіоналізму, використовують сучасні форми і методи навчання та виховання, досягли вагомих результатів у педагогічній діяльності. Стаж безпосередньої педагогічної роботи - не менше 3 років.
Кваліфікаційна категорія "спеціаліст" підтверджується педагогічним працівникам, які професійно компетентні, забезпечують нормативні рівні і стандарти навчання та виховання.
Педагогічне звання "старший учитель" може присвоюватись педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії" або "спеціаліст I категорії", а за наявності освіти в обсязі вищого навчального закладу I-II рівня акредитації та іншого навчального закладу еквівалентного рівня - стаж безпосередньої педагогічної роботи не менше 8 років та найвищий відповідний посадовий оклад (ставку заробітної плати). Атестацію педагогічних працівників проводять відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників.

Кваліфікаційні категорії педагогічним працівникам, як і педагогічні звання, можуть присвоювати під час: чергової атестації та позачергової атестації. Присвоєння кваліфікаційних категорій за результатами атестації здійснюється послідовно. Встановлено мінімальний строк підвищення кваліфікаційної категорії: не раніш як через два роки після присвоєння попередньої.

Зауважте! Зазначена норма не поширюється на педагогічних працівників, які: в міжатестаційний період підготували переможців III етапу всеукраїнських або міжнародних учнівських олімпіад з базових навчальних предметів чи спортивних змагань; всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук стали переможцями або лауреатами конкурсів фахової майстерності, організованих центральними органами виконавчої влади мають наукові ступені, вчені або почесні звання (якщо їх діяльність за профілем збігається з науковим ступенем, званням). Ця ж категорія педагогічних працівників може бути атестована без додержання послідовності в присвоєнні кваліфікаційних категорій.

Зауважте! Педагогічні працівники, які працювали на своїх посадах, не маючи вищої освіти, після отримання відповідної повної вищої освіти можуть бути атестовані на присвоєння кваліфікаційних категорій лише за наявності стажу педагогічної роботи: «спеціаліст другої категорії» — не менше двох років «спеціаліст першої категорії» — не менше п'яти років «спеціаліст вищої категорії» — не менше восьми років.

Порядок підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників

Статтею 59 Закону України «Про освіту» внесено зміни до системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників: професійний розвиток педагогічних і науково-педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання. Крім того, підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, вебінарах, майстер-класах тощо) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві) тощо). Відповідно п.7 ст.59 Порядок  підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників конкретні види, форми, напрями та суб’єктів підвищення кваліфікації педагогічний працівник обирає самостійно.

Постановою КМУ від 21 серпня 2019 р. № 800, змінено умови проведення підвищення кваліфікації. Відповідно до пункту 9 Порядку суб’єктом підвищення кваліфікації може бути заклад освіти (його структурний підрозділ), наукова установа, інша юридична чи фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, що надає освітні послуги з підвищення кваліфікації педагогічним та/або науково-педагогічним працівникам. Суб’єкт підвищення кваліфікації може організовувати надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації за місцем провадження власної освітньої діяльності та/або за місцем роботи педагогічних та/або науково-педагогічних працівників, за іншим місцем (місцями) та/або дистанційно, якщо це передбачено договором та/або відповідною програмою. Програма підвищення кваліфікації затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації та повинна містити інформацію про її розробника (розробників), найменування, мету, напрям, зміст, обсяг (тривалість), що встановлюється в годинах та/або в кредитах ЄКТС, форму (форми) підвищення кваліфікації, перелік компетентностей, що вдосконалюватимуться/набуватимуться (загальні, фахові тощо).

  Педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію у різних суб’єктів підвищення кваліфікації: в ОІППО, в ТОВ «Всеосвіта», наукових університетах та ін. Учитель сам обирає «свого» суб’єкта підвищення кваліфікації, залежно від усіх обставин і вимог. Але монопольної позиції більше не має ніхто. І обласні інститути післядипломної освіти виступають на рівних з усіма іншими суб’єктами. Тобто педагогічний працівник сам обирає тренінги, курси, семінари з тих дисциплін, які вважає важливими для свого підвищення кваліфікації. Головне, щоб було не менше 30 годин на рік (для закладу загальної середньої освіти) і було узгоджено з директором школи у плані підвищення кваліфікації.  Згідно зі статтею 8 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145- VIII особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти, держава створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх членів суспільства. Відповідно до Порядку загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти не може бути менше ніж 150 годин на п’ять років, а обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника дошкільного, позашкільного закладу освіти встановлюється його засновником (або уповноваженим ним органом), але не може бути менше ніж 120 годин на п’ять років. З огляду на відсутність установлених законодавством норм щорічного підвищення кваліфікації, необхідного для проходження чергової атестації, МОН рекомендує атестаційним комісіям, починаючи із 2020 року: 1) установлювати мінімальні вимоги щодо обсягу (кількості годин) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти, а саме: 30 годин, якщо завершення атестації припадає на 2020 рік;

60 годин, якщо завершення атестації припадає на 2021 рік;

90 годин, якщо завершення атестації припадає на 2022 рік;

150 годин, якщо завершення атестації припадає на 2023 рік та наступні роки.

2) установлювати мінімальні вимоги щодо обсягу (кількості годин) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів дошкільної, позашкільної освіти та не менше ніж:

24 години, якщо завершення атестації припадає на 2020 рік;

48 годин, якщо завершення атестації припадає на 2021 рік;

72 годин, якщо завершення атестації припадає на 2022 рік;

120 годин, якщо завершення атестації припадає на 2023 рік та наступні роки.

Щорічний обсяг (кількість годин) підвищення кваліфікації визначається педагогічним працівником та має бути відображений у відповідному плані підвищення кваліфікації, а в рік проходження атестації має бути не меншим зазначених вище обсягів. При цьому, облік годин підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється за накопичувальною системою. Якщо обсяг підвищення кваліфікації визначається в кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи, то 1 кредит дорівнює 30 годинам. Також, Пунктом 15 Порядку підвищення кваліфікації педагогічних та науковопедагогічних працівників, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 р. № 800, визначено: «У разі викладання декількох навчальних предметів (дисциплін) педагогічні та науково-педагогічні працівники самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації за певними напрямами у міжатестаційний період в межах загального обсягу (тривалості) підвищення кваліфікації, визначеного законодавством».. Не пізніше 25 грудня працівник повинен поінформувати керівника закладу освіти або уповноважену ним особу про стан проходження ним підвищення кваліфікації у поточному році з додаванням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації. Відповідна інформація зберігається в особовій справі працівника відповідно до законодавства

Умови присвоєння кваліфікаційних категорій

Порядок присвоєння кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 № 1109.

Так, атестаційні комісії навчальних закладів можуть присвоювати лише такі кваліфікаційні категорії: «спеціаліст» «спеціаліст другої категорії» «спеціаліст першої категорії». Натомість кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» присвоює атестаційна комісія відповідного органу управління освітою — за клопотанням атестаційної комісії навчального закладу. Ті самі атестаційні комісії визначають відповідність педагогічних працівників раніше присвоєним кваліфікаційним категоріям. Керівники навчальних закладів, працівники яких атестуються, до 10 жовтня подають атестаційним комісіям списки педагогічних працівників, які підлягають черговій атестації. Одночасно до атестаційних комісій подають: керівник або педагогічна рада навчального закладу — клопотання про присвоєння працівникам кваліфікаційних категорії чи про їх зниження працівники, включені до списків, — заяви про присвоєння більш високої кваліфікаційної категорії. ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Кваліфікаційна категорія, присвоєна педагогічному працівникові за результатами атестації, може бути змінена лише рішенням атестаційної комісії. Кваліфікаційні категорії присвоюють педагогічним працівникам, які мають вищу педагогічну або іншу вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста чи магістра.

Свої рішення за результатами вивчення педагогічної діяльності працівників атестаційна комісія навчального закладу приймає до 1 квітня. Також атестаційна комісія навчального закладу може порушувати клопотання перед атестаційними комісіями вищих рівнів про присвоєння педагогічному працівникові: кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» педагогічного звання.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! За клопотанням атестаційна комісія вищого рівня приймає також рішення про відповідність кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічному званню.

Особливості присвоєння педагогічного звання працівникові загальноосвітнього навчального закладу

За результатами атестації педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів присвоюють зокрема й педагогічні звання.

Розглянемо, які встановлено вимоги до рівня професійної підготовки та кваліфікації педагогічного працівника для присвоєння йому педагогічного звання, присвоюючи педагогічні звання, органи управління освітою та колективи навчальних закладів мають змогу відзначати професійні заслуги, внесок того чи того працівника у запровадження інноваційних методів виховання й навчання. Також це є засобом морального стимулювання досвідчених та ініціативних педагогів.

Перелік педагогічних звань визначено: постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 № 1109 «Про затвердження переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння», Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 06.09.2010 № 930 (далі — Типове положення).

Так, за результатами атестації педагогічним працівникам, які досягли високих показників у роботі, присвоюють такі педагогічні звання: учитель-методист вихователь-методист педагог-організатор — методист практичний психолог — методист керівник гуртка — методист старший учитель майстер виробничого навчання I категорії майстер виробничого навчання II категорії

Педагогічні звання присвоюють атестаційні комісії відповідних органів управління освітою. На відміну від кваліфікаційних категорій, педагогічні звання присвоюють фактично за особисті досягнення та заслуги того чи того працівника. При цьому неприпустимі будь-яка дискримінація та упереджене ставлення до осіб, яких атестують. Критеріями для присвоєння педагогічних звань є відповідність працівника вимогам, встановленим пунктами 5.2–5.6 Типового положення.

Дії керівника навчального закладу після атестації педагогічних працівників

На завершення атестації у навчальному закладі мають бути складені атестаційні листи. Їх оформлює атестаційна комісія на кожного педагогічного працівника, який був атестований, у двох примірниках за встановленою формою. Керівник навчального закладу має проконтролювати, щоб примірник атестаційного листа: доклали до особової справи педагогічного працівника видали педагогічному працівникові під підпис не пізніше трьох днів після атестації. Після завершення атестації керівник навчального закладу видає відповідні накази залежно від того, які рішення прийняла атестаційна комісія.

Документи, з якими педагогічний працівник ознайомлюється під підпис під час атестаційного періоду Графік проведення атестації — до 20 жовтня Характеристика професійної діяльності — не пізніш як за десять днів до проведення атестації Рішення атестаційної комісії — одразу після її засідання Атестаційний лист — не пізніше трьох днів після атестації Наказ про присвоєння кваліфікаційних категорій (встановлення тарифних розрядів), педагогічних звань — у триденний строк після його видання

Позитивне рішення Керівник навчального закладу (органу управління освітою), отримавши позитивні рішення атестаційної комісії, має вчасно після її засідання виконати такі дії: видати наказ про присвоєння кваліфікаційних категорій (установлення тарифних розрядів) та педагогічних звань — протягом п’яти днів довести наказ до відома педагогічних працівників, які атестувалися, під підпис — у триденний строк подати копію наказу до бухгалтерії для нарахування заробітної плати педагогічним працівникам, які атестувалися, відповідно до присвоєних їм кваліфікаційних категорій (тарифних розрядів) та педагогічних звань.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Новий розмір заробітної плати установлюють з дня прийняття рішення атестаційною комісією. Так, якщо рішення прийняте 20 березня, то заробітну плату обчислюють по-новому саме з цієї дати.

Атестація по-новому

Одним із чинників осучаснення школи, вважають у профільному міністерстві, має стати новий підхід до визначення кваліфікації вчителів, що міститься в ухваленому ще 2017 року законі “Про освіту”. Документ, зокрема, передбачає, що педагоги регулярно проходитимуть сертифікацію, яка поступово замінить обов’якову нині атестацію. Від нинішньої процедури сертифікація відрізнятиметься не лише частотою – раз на три роки, тоді як атестують вчителів раз на п’ять років, а й способом оцінювання. Сертифікація, також перевірки методик викладання і знання педагогом дитячої психології.

Вчительське ЗНО проводитиме – як і оцінювання учнів – Український центр оцінювання якості освіти, а моніторинг роботи вчителя на місці –  регіональні підрозділи Держслужби якості освіти (ДСЯО). Офіційно розпочати сертифікацію мають у 2019-2020 роках, процес буде добровільним. А задля заохочення педагогам, які успішно впораються із сертифікацією, на 20 відсотків підвищать оклади. Коли ця процедура стане обов’язковою – поки не відомо.

Сертифікація педагогічних працівників

Сертифікація педагогічних працівників — це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи.

Сертифікація педагогічного працівника відбувається на добровільних засадах виключно за його ініціативою.

Формування та забезпечення функціонування системи сертифікації педагогічних працівників здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Процедуру сертифікації педагогічних працівників здійснюють спеціально уповноважені державою установи, положення про які затверджує Кабінет Міністрів України.

За результатами успішного проходження сертифікації педагогічному працівнику видається сертифікат, який є дійсним упродовж трьох років. Успішне проходження сертифікації зараховується як проходження атестації педагогічним працівником.

Педагогічні працівники, які отримують доплату за успішне проходження сертифікації, впроваджують і поширюють методики компетентнісного навчання та нові освітні технології.

Педагогічні працівники, які мають сертифікат, можуть залучатися до проведення інституційного аудиту в інших закладах освіти, розроблення та акредитації освітніх програм, а також до інших процедур і заходів, пов’язаних із забезпеченням якості та впровадженням інновацій, педагогічних новацій і технологій у системі освіти.

Положення про сертифікацію педагогічних працівників розробляються центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать заклади освіти, та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про сертифікацію педагогічних працівників учителі  беруть участь у сертифікації виключно на добровільних засадах і можуть відмовитися від участі на будь-якому її етапі. МОН своїм Наказом № 1522 від 04.12.2020  визначило максимальний обсяг заяв, які можуть бути подані від кожної з областей на пропорційних засадах (залежно від наявної кількості вчителів початкової школи).