Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 14:15, 3 червня 2019, створена Pavlo.maramyhin (обговореннявнесок) (Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю)

Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, як вид покарання.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, відповідно до ст. 51 Кримінального кодексу України (надалі, - КК України (ККУ), є одним з видів покарань, які застосовуються судом до осіб, які визнані винними у вчиненні злочину.
Загалом, згідно тієї ж статті 51 ККУ є наступні види покарань:

  1. штраф;
  2. позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
  3. позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
  4. громадські роботи;
  5. виправні роботи;
  6. службові обмеження для військовослужбовців;
  7. конфіскація майна;
  8. арешт;
  9. обмеження волі;
  10. тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
  11. позбавлення волі на певний строк;
  12. довічне позбавлення волі.


В той же час, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання (ч. 3 ст. 52, ч. 1 ст. 55 ККУ).
Більш детально процедура призначення покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю регламентовано ст. 55 ККУ, згідно якої вказане покарання може бути призначене як основне на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
Абзацем 2 частини 1 вказаної статті 55 ККУ визначено, що позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання у справах, передбачених Законом України "Про очищення влади" (від 16.09. 2014 р. N 1682-VII, з змінами і доповненнями) призначається на строк п'ять років.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч. 2 ст. 55 ККУ).

При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.

Так як, вже зазначалось раніше, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як вид покарання, може відноситись до основного покарання, так і до додаткового, відповідно до вимог установлених ч.ч. 3-4 ст. 72 ККУ, у разі призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як основного покарання, за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків, вказані покарання складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. Якщо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається судом як додаткове покарання воно також виконується самостійно.

У випадках звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути призначене додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 77 ККУ).

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як додаткове покарання, може бути застосоване до неповнолітнього (ч. 2 ст. 98 ККУ).

Судова практика застосування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як виду покарання.

Пунктами 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року N 7 (із змінами і доповненнями, надалі, - Постанова Пленуму ВСУ № 7) роз'яснено судам, що відповідно до ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.

Це покарання призначається в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) КК, за якою підсудний визнаний винним, а якщо воно нею не передбачене, - в межах, установлених ст. 55 КК. Та обставина, що до постановлення вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими було пов'язане вчинення злочину, не є перешкодою для застосування цього покарання.

Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того, щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, статті 286, 287), рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції.

Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов'язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів. У такому випадку посилатися на статтю 69 КК не потрібно.

Позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.

Абзацем 4 п. 22 вказаної Постанови Пленуму ВСУ № 7 визначено, що при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом повного або часткового їх складання заміна покарань провадиться за правилами, передбаченими ст. 72 КК. Коли за злочини, що утворюють сукупність, призначено основні покарання різних видів, які не підлягають заміні (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд може застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим або призначити кожне з них до самостійного виконання.

Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю визначений Главою 7 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 р. N 1129-IV (надалі, - КВКУ, з змінами і доповненнями).

Статтею 30 КВКУ визначено, що виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на уповноважені органи з питань пробації.

В разі, якщо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначене, як додаткове покарання, - до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк, виконання даного додаткового покарання під час відбування основного покарання покладається на адміністрацію арештного дому, кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальника гарнізону, які не можуть використовувати засудженого на роботах, виконання яких йому заборонено згідно з вироком. Після відбуття засудженим основного покарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи заміни покарання більш м'яким надсилає копію вироку суду до кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого або до військової частини за місцем служби засудженого. (ч.ч. 2-4 ст. 30 КВКУ).

Обов'язки уповноваженого органу з питань пробації щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

До обов'язків уповноваженого органу з питань пробації щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю відносяться (ст. 31 КВКУ):

  • облік засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
  • роз'ясннення засудженим особам порядок та умови відбування покарання;
  • здійснення контролю за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами;
  • здійснення контролю за додержанням вимог судового рішення власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого, а також органом, що має право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності, забороненим засудженому;
  • вжиття заходів з припинення порушень вимог судових рішень;
  • вжиття першочергових заходів з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
  • звернення до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме.


У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом судового рішення щодо особи, позбавленої права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, уповноважений орган з питань пробації повідомляє про можливі наслідки невиконання судового рішення, а у разі його подальшого невиконання надсилає матеріали до органу Національної поліції для відповідного реагування (ч. 2 ст. 31 КВКУ).


Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
До обов'язків власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю відносяться (ст. 32 КВКУ):

  1. після одержання копії судового рішення, не пізніше трьох днів, звільнити засудженого з посади, яку він обіймає, або від того виду професійної діяльності, права на який його позбавлено, внести до трудової книжки засудженого запис про те, на якій підставі, на який строк і які посади він позбавлений права обіймати або яким видом професійної діяльності він позбавлений права займатися, та повідомити уповноважений орган з питань пробації про виконання судового рішення.
  2. за вимогою уповноваженого органу з питань пробації надання документів, пов'язаних з виконанням покарання.


Обов'язки органів, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності


Органи, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності, зобов'язані не пізніше трьох днів після одержання копії судового рішення анулювати дозвіл на заняття тим видом діяльності, яка заборонена засудженому, вилучити відповідний документ, який надає даній особі право займатися певним видом діяльності, і повідомити про виконання судового рішення уповноважений орган з питань пробації (ст. 33 КВКУ).

Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю визначені ст. 34 КВКУ, згідно якої засуджений зобов’язаний:

  • виконувати судове рішення;
  • надавати на вимогу уповноваженого органу з питань пробації документи, пов'язані з виконанням даного покарання;
  • повідомляти уповноважений орган з питань пробації про місце роботи і проживання чи їх зміну;
  • з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.

Поважними причинами неявки засудженого за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.

Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України (ч. 2 ст. 34 КВКУ).

Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю


Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю визначені ст. 35 КВКУ, згідно якої, ухиленням від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є невиконання засудженим обов'язків, передбачених статтею 34 КВКУ.

Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для відповідного реагування (ч. 1 ст. 35 КВКУ).

Ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 389 ККУ, що карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.