Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
(додала судову практику)
 
(Не показана 21 проміжна версія 8 користувачів)
Рядок 4: Рядок 4:
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]
* [http://www.viaduk.net/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/699A854B39C4DA83C225803B00211C39 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року № 6-47цс16]
== Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89251857 Постанова Верховного Суду України від 12 травня 2020 року, справа № 243/5477/15-ц]  
Статтею 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
 
Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n331 стаття 63 Сімейного кодексу України]).


== Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття ==
Статтею 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.<br />
Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n331 ст. 63 Сімейного кодексу України]).<br />
'''До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:'''
'''До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:'''
* майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
* майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
* прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
* прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
* речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).<br />
* речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).
''Зазначений перелік не є вичерпним''. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
''Зазначений перелік не є вичерпним''. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ст. 60 Сімейного кодексу України закріпила так звану «'''презумпцію''' '''спільної сумісної''' '''власності подружжя'''». Презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
== Визначення особистої приватної власності подружжя ==
== Визначення особистої приватної власності подружжя ==
 
Як відзначається у пункті 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»] вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n292 статті 57 Сімейного кодексу України] <u>'''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є'''</u>:  
Як відзначає [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленум Верховного Суду України] у п. 23 постанови від 21.12.2007 р. № 11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n292 ст. 57 Сімейного кодексу України] <u>'''особистою приватною власністю дружини, чоловіка є'''</u>:  
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним до шлюбу;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі [[Договір дарування|договору дарування]] або в порядку спадкування;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"];
* житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"];
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].
* земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян|приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні]], або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності|одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації]], визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].
== Поділ спільного майна подружжя ==
=== Добровільний порядок поділу майна подружжя ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейним кодексом України] передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від [[Порядок розірвання шлюбу|розірвання шлюбу]]. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши '''[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору|договір про поділ майна]]''', що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є '''нерухоме майно''', тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому '''[[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]''' (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n351 статті 69 Сімейного кодексу України]).
=== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Судовий порядок поділу майна подружжя]]===
Згідно з постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»], вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n359 статті 71 Сімейного кодексу України], щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.


== Добровільний порядок поділу майна подружжя ==
Неподільна річ (наприклад, автомобіль) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх [[Право спільної часткової власності|спільній частковій власності]].
 
[[Файл:Поділ спільного майна подружжя.jpg|міні]]
Сімейним кодексом України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема '''уклавши договір про поділ майна''', що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є '''нерухоме майно''', тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому '''нотаріальному посвідченню''' (ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n351 ст. 69 Сімейного кодексу України]).
<u>Умови збільшення частки майна:</u>
 
== [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Судовий порядок поділу майна подружжя]]==
 
Згідно з Постановою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11], вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. 4, 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n359 ст. 71 Сімейного кодексу України], щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.<br />
Неподільна річ (наприклад – житловий будинок) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.<br />
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син/дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
=== Умови збільшення частки майна: ===
* проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
* проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
* отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
* отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
* розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.<br />
* розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.    
Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 ст. 60 Сімейного кодексу України]).<br />
Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 статті 60 Сімейного кодексу України]).
 
Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.
Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.
==== Вартість ====
При поданні позову сплачується '''[[Порядок сплати судового збору|судовий збір]]''', який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), '''у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.'''
==== Позовна давність ====
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність ''не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано''. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у '''три роки''', яка обчислюється '''від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності'''.


Так, відповідно до Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по [http://reyestr.court.gov.ua/Review/86738232 справі № 297/2837/17] від 27.12.2019 року, ''«При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст.70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування)… Проживання дітей з позивачем… само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя».''
[[:Файл:Заява про поділ майна.docx|Зразок заяви про поділ майна подружжя]]
== Вартість ==
== Особливості поділу окремого майна ==
При поданні позову сплачується '''судовий збір''', який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), '''у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати'''.
♦ <u>Кредитні зобов'язання</u>


== Позовна давність ==
Відповідно до частини четвертої статті 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність ''не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано''. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у '''три роки''', яка обчислюється '''від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності'''.


'''Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], продовжуються на строк дії такого карантину.'''
У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів.


== Окремі випадки поділу майна ==
Так, відповідно до ч. 4 ст. 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.<br />
У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів.<br />
При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям.
При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям.


'''Важливо!''' Здійснені ремонтні роботи є невід`ємною частиною квартири та не є окремим об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 травня 2020 року, справа № 243/5477/15-ц.
'''Важливо!''' Здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною квартири та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89251857 постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц].
 
♦ <u>Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку</u>
 
'''Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва)''' – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.
 
Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.


== Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку ==
''За позовом одного з подружжя'', які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
'''Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва)''' – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.<br>
Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.<br>
''За позовом одного з подружжя'', які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.<br>
{| class="wikitable"
{| class="wikitable"
|-
|-
| У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
| У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
|}
|}
Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.
== Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою ==
== Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою ==
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.<br />
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n314 глава 8 Сімейного кодексу України]).<br />


[[Категорія:Сімейне право‎‎]]
На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n314 глава 8 Сімейного кодексу України]).
== Судова практика ==
* <u>[https://reyestr.court.gov.ua/Review/61260662 Постанова Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі  № 6-801цс16]</u> ''(Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя)''.
* <u>[https://reyestr.court.gov.ua/Review/74777355 Постанова Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17]</u> ''(Відповідач спростував презумпцію спільності права власності та довів витрату особистих коштів на придбання майна у шлюбі)''.
* <u>[https://reyestr.court.gov.ua/Review/86738232 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17]</u> ''(При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою та третьою статті 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування)… Проживання дітей з позивачем… само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя'').''
* <u>[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88570576 Постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 715/1347/14-ц]</u> ''(Позовні вимоги про визнання самочинно збудованого будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не підлягає задоволенню, водночас будівельні матеріали, обладнання та конструкції, які були використані в процесі його будівництва, є майном, щодо якого можуть виникнути цивільні права та обов'язки)''.
* <u>[https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067130?fbclid=IwAR0jIuSLKBiOg30BdWw13RDU1DFxmhVFJUg1CuyThBdq1o3CBJQMC8Cmd20 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19]</u> ''(Конструкція статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує)''.
* <u>[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102148927 Постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 758/5454/18]</u> ''(Вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя. Неподання позову про поділ майна, в тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б свідчили про заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, яке зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права такого подружжя)''.
* <u>[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102941192 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20]</u> ''(початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними)''.
{| class="wikitable"
|-
|'''Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75241764 від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85646662 від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87733061 від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90385060 від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96106186 від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17]'''.
|}
* <u>[https://reyestr.court.gov.ua/Review/103056733 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року у справі № 686/8610/17]</u> ''(сам по собі факт перебування осіб у шлюбі на момент здійснення реконструкції спірного об'єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя)''.
* <u>[https://reyestr.court.gov.ua/Review/105325146 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20]</u> - ''щодо обов'язковості внесення одним з подружжя на депозитний рахунок суду суми компенсації у спорі про поділ спільної сумісної власності подружжя на неподільну річ'' ''(приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. При цьому частини четверта та п`ята статті 71 СК України не передбачають обов'язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач).''
* <u>[https://reyestr.court.gov.ua/Review/103371858 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року по справі № 760/16783/15]</u> ''(щодо можливості поділу грошових коштів, сплачених на погашення кредиту за зобов'язаннями одного з колишнього подружжя за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах)''.
* <u>[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104308946 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року у справі № 495/4522/20]</u> ''(Не заперечуються права подружжя на поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а також права сторін у справі укласти мирову угоду. Але реалізація цих прав не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин)''.
*<u>[https://reyestr.court.gov.ua/Review/104392754 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 212/10842/19]</u> ''(Законодавець розмежував випадки, коли позовна давність для поділу майна подружжя застосовується та коли не застосовується (частина друга статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). У спорах про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, позовна давність не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, і, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінка та чоловік припиняють проживати однією сім’єю)''.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/108025883 Постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 754/2060/17] (зазначення в резолютивній частині судового рішення конкретних приміщень, з яких складається належна сторонам на праві спільної часткової власності частка, є зайвим, оскільки кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому, яка є ідеальною та визначається відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/116234733 Постанова Верховного Суду  від 10.01.2024 у справі № 753/7242/21] ''на майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю'' https://reyestr.court.gov.ua/Review/116234733.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/116639178 Постанова Верховного Суду від 05.01.2024 у справі № 755/12204/18]: ''висновок суду про віднесення майна до спільної сумісної власності подружжя (не спростування відповідної презумпції спільності майна) є підставою для вирішення питання про його поділ. Тому констатація цієї обставини як позовної вимоги не є належним способом захисту права, у зв`язку з чим у задоволенні вимоги про визнання будинку спільним майном подружжя сторін судам належало відмовити'' .
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/116920101 Постанова Верховного Суд від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц]: ''факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю не пов`язаний з набранням законної сили рішенням суду, у якому встановлені відповідні обставини, а існує об`єктивно. Встановлення належності майна на праві спільної сумісної власності також не пов`язане з набранням законної сили рішенням суду, оскільки таке право виникає в силу закону, а не внаслідок ухвалення судового рішення'' .
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/117043638 Постанова Верховного Суд від 14.02.2024 у справі № 752/18272/18:] ''при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу'' [./Https://reyestr.court.gov.ua/Review/117043638 .]
==Корисні посилання==
*[https://www.rozluchennya.com/podil-majna-podruzhzhya-pry-rozluchenni/ Поділ спільного майна подружжя]
==Див. також==
*[[Право особистої приватної власності дружини та чоловіка]]
*[[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Право власності на майно‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎]]

Поточна версія на 09:20, 19 березня 2024

Нормативна база

Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:

  • майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
  • прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
  • речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

Зазначений перелік не є вичерпним. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визначення особистої приватної власності подружжя

Як відзначається у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

Поділ спільного майна подружжя

Добровільний порядок поділу майна подружжя

Сімейним кодексом України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (частина друга статті 69 Сімейного кодексу України).

Судовий порядок поділу майна подружжя

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої статті 71 Сімейного кодексу України, щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Неподільна річ (наприклад, автомобіль) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Поділ спільного майна подружжя.jpg

Умови збільшення частки майна:

  • проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
  • отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
  • розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.

Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 Сімейного кодексу України).

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.

Вартість

При поданні позову сплачується судовий збір, який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовна давність

До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Зразок заяви про поділ майна подружжя

Особливості поділу окремого майна

Кредитні зобов'язання

Відповідно до частини четвертої статті 65 Сімейного кодексу України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів.

При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям.

Важливо! Здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною квартири та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц.

Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку

Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва) – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом одного з подружжя, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя (глава 8 Сімейного кодексу України).

Судова практика

  • Постанова Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі  № 6-801цс16 (Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя).
  • Постанова Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (Відповідач спростував презумпцію спільності права власності та довів витрату особистих коштів на придбання майна у шлюбі).
  • Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17 (При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою та третьою статті 70 Сімейного кодексу України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування)… Проживання дітей з позивачем… само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя).
  • Постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 715/1347/14-ц (Позовні вимоги про визнання самочинно збудованого будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не підлягає задоволенню, водночас будівельні матеріали, обладнання та конструкції, які були використані в процесі його будівництва, є майном, щодо якого можуть виникнути цивільні права та обов'язки).
  • Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19 (Конструкція статті 60 Сімейного кодексу України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростовано й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Наведене дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує).
  • Постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 758/5454/18 (Вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя. Неподання позову про поділ майна, в тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б свідчили про заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, яке зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права такого подружжя).
  • Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 215/5672/20 (початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України), тобто з моменту виникнення спору між ними).
Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18, від 13 липня 2020 року у справі № 570/4234/16-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17.
  • Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року у справі № 686/8610/17 (сам по собі факт перебування осіб у шлюбі на момент здійснення реконструкції спірного об'єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя).
  • Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 - щодо обов'язковості внесення одним з подружжя на депозитний рахунок суду суми компенсації у спорі про поділ спільної сумісної власності подружжя на неподільну річ (приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. При цьому частини четверта та п`ята статті 71 СК України не передбачають обов'язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач).
  • Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року по справі № 760/16783/15 (щодо можливості поділу грошових коштів, сплачених на погашення кредиту за зобов'язаннями одного з колишнього подружжя за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах).
  • Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року у справі № 495/4522/20 (Не заперечуються права подружжя на поділ майна, що є спільною сумісною власністю, а також права сторін у справі укласти мирову угоду. Але реалізація цих прав не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин).
  • Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 212/10842/19 (Законодавець розмежував випадки, коли позовна давність для поділу майна подружжя застосовується та коли не застосовується (частина друга статті 74 Сімейного кодексу України). У спорах про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, позовна давність не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, і, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінка та чоловік припиняють проживати однією сім’єю).
  • Постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 754/2060/17 (зазначення в резолютивній частині судового рішення конкретних приміщень, з яких складається належна сторонам на праві спільної часткової власності частка, є зайвим, оскільки кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому, яка є ідеальною та визначається відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні).
  • Постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 753/7242/21 на майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю https://reyestr.court.gov.ua/Review/116234733.
  • Постанова Верховного Суду від 05.01.2024 у справі № 755/12204/18: висновок суду про віднесення майна до спільної сумісної власності подружжя (не спростування відповідної презумпції спільності майна) є підставою для вирішення питання про його поділ. Тому констатація цієї обставини як позовної вимоги не є належним способом захисту права, у зв`язку з чим у задоволенні вимоги про визнання будинку спільним майном подружжя сторін судам належало відмовити .
  • Постанова Верховного Суд від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц: факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю не пов`язаний з набранням законної сили рішенням суду, у якому встановлені відповідні обставини, а існує об`єктивно. Встановлення належності майна на праві спільної сумісної власності також не пов`язане з набранням законної сили рішенням суду, оскільки таке право виникає в силу закону, а не внаслідок ухвалення судового рішення .
  • Постанова Верховного Суд від 14.02.2024 у справі № 752/18272/18: при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу [./Https://reyestr.court.gov.ua/Review/117043638 .]

Корисні посилання

Див. також