Поворот виконання рішення суду у господарській справі

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 10:59, 15 грудня 2021, створена Natalia.zaitseva (обговорення | внесок)

(різн.) ← Попередня версія | Затверджена версія (різн.) | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Загальні положення

Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 3-рп/2011).

Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Поворот виконання судового рішенн у господарській сраві визначений статті 333 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Частиною першою статті 333 ГПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Хто може звернутися за поворотом виконання рішення у господарському процесі

Відповідно до частини п'ятої статті 333 ГПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони, тобто позивача або відповідача.

Враховуючи положення, зазначені у Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 3-рп/2011 та постанові Вищого господарського суд України від 25 липня 2017 року у справі № 922/4879/15 варто звернути увагу, що вимагати повороту виконання може не лише відповідач, а й інша особа, чиї права відсутністю такого повороту порушуються.

Судовий розгляд

Згідно з частиною сьомою статті 333 ГПК України судовий збір не сплачується за подання заяви про поворот виконання.

Заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої статті 333 ГПК України.

Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи (частина десята статті 333 ГПК України).

Особливості повороту виконання в окремих категоріях справ

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням (частина четверта статті 333 ГПК України).

Судова практика

Див. також