Відмінності між версіями «Повернення суми авансу»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м
Мітка: редагування коду 2017
 
(Не показані 17 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 3: Рядок 3:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS090150.html Рішення Верховного Суду України від 15.04.2009 року №6 -15/88]


== Повернення суми авансу ==
== Поняття авансу ==
Термін аванс зустрічається в багатьох галузях права, але найпоширеніше застосування він здобув в цивільних правовідносинах.
Чіткого визначення поняття терміну "аванс" в українському законодавстві <u>не визначено</u>.
Однак, він все ж таки зустрічається, найбільше - в цивільних правовідносинах.


Відповідно до  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20060220#o2702 ч. 2 ст. 570 ЦКУ], а саме: «Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом». Насправді з першого погляду важко здогадатись, що саме мав на увазі Законодавець, але якщо логічно подумати, то виходить, що аванс це сума, яка за характером своїх істотних умов та властивостей буде протилежна завдатку.
Так, '''<u>Аванс''' - це відмінний від завдатка попередній платіж, а саме - визначена грошова сума або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги</u>.


Як визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20060220#o2702 ч. 1 ст. 570 ЦКУ] завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
'''Ознаки авансу:'''
*попередній платіж;
*чітко визначений (у грошовій формі або у формі цінностей);
*не виконує функцію забезпечення взятих сторонами на себе зобов'язань;
*не є доказом укладання договору;
*зараховується в рахунок кінцевого платежу;
*у разі розірвання договору - підлягає обов'язковому поверненню.


Аванс залишиться авансом, навіть якщо в документі зазначити, що це завдаток.
== Застосування авансу==
'''<u>Поняття авансу застосовується у наступних сферах:</u>'''
*як частина авторської винагороди ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text п.6 ст. 33 Закону України "Про авторське право та суміжні права])'';
*як часткова оплата заявленого на наступний розрахунковий період обсягу електричної енергії ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18#n22 п. 1.1.2 ПРРЕЕ, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312])'';
*трудові правовідносини: як кошти, що виплачуються робочим у середині місяця за рахунок заробітної плати/щодо службових відряджень/для оплати робіт чи послуг в установі;
*'''найбільша практична користь авансу - Торгівля''' ''(аванс- як своєрідна форма кредитування покупцями продавців (постачальників), що виступає джерелом поповнення оборотних коштів постачальника та дає можливість постачальнику придбати або виробити для покупця цей товар)''.


На практиці дуже часто зустрічаються документи (наприклад розписки, попередні договори, договори завдатку та ін.), за якими в рахунок забезпечення укладання у майбутньому основного договору клієнт дає продавцю або виконавцю послуг певну суму коштів і називає це завдатком.
==Повернення суми авансу==
<u>Для повернення авансу, необхідно розуміти його природу та не плутати із завдатком.</u>


Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20060220#o2702 ч. 1 ст. 571 ЦКУ] якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора, а якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
{| class="wikitable"
|-
!Аванс!!Завдаток
|-
|''спосіб платежу, направлений на виконання зобов'язання чи інших правовідносин''||''спосіб платежу; спосіб забезпечення виконання зобов'язання; міра цивільно-правової відповідальності''
|-
|''предмет - тільки гроші''||''предмет - гроші та рухоме майно''
|-
|''немає чітких вимог до форми''||''лише у письмовій формі''
|-
|''повертається в однократному розмірі''||''повертається як в однократному розмірі, так і в подвійному''
|-
|''передається відносно зобов'язання, яке виникне в майбутньому''||''вноситься на виконання лише наявного (дійсного) зобов'язання''
|-
| ''функції: платіжна, підтверджувальна''||''функція: забезпечувальна''
|-
|''відсутні "штрафні санкції"''||''наявні "штрафні санкції".''
|}


Зрозуміло, що у випадку порушення зобов’язання за таким документом, яке сталось з вини кредитора, боржник вимагає від нього повернення завдатку у подвійному розмірі. Існують дві істотні умови, які характеризують завдаток:
{| class="wikitable"
|-
|'''Якщо за відповідними ознаками <u>не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника (покупця тощо) платежів, є завдатком, вона вважається авансом.</u>'''
'''Таким чином, аванс при виконанні зобов’язання зараховується до основного платежу, а ''<u>у разі не виконання зобов’язання - підлягає поверненню в тому розмірі, в якому він надавався та незалежно від того, з вини якої сторони таке зобов'язання не виконано.</u>'''''
|}


1) Завдаток може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке виникло на підставі укладених договорів;
==Судова практика==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/29791300 Постанова Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12].
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/75690039 Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 461/5297/16-ц].
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/91958530 Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18].
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771767 Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 711/5065/15-ц].


2) Завдаток одночасно є формою підтвердження зобов'язання та засобом забезпечення його виконання – тобто він виконує забезпечувальну функцію поряд з гарантією, порукою, заставою та ін. Таким чином, аванс як, умовно кажучи, антонім завдатку буде мати повністю протилежні властивості, а саме:
{| class="wikitable"
|+
!Дані постанови містять аналогічні правові позиції, а саме:
<u>аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору</u>.
|}


1) Якщо певна сума сплачується до укладання основного договору, то ця сума буде авансом. Виключення є окрема категорія платежів (авансу) – «попередня оплата товару», яка визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20060220#o2702 статтею 693 ЦКУ];
==Див. також==
 
*[[Аванс та завдаток]] 
2) Аванс не виконує забезпечувальну функцію – тобто, якщо договір не укладений з ініціативи будь-якої з сторін, то аванс, безумовно, повертається його власнику.
 
Про вищезазначені відмінності треба пам’ятати, але на практиці зустрічають дуже багато помилок, які знайшли своє відображення в судових спорах.
 
Попередня оплата товару – це аванс, а не завдаток.
 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20060220#o2702 ст. 693 ЦКУ] якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу або законом.
 
Нерідко в договорах сторони передбачають попередню оплату за товар, не розуміючи її правовий зміст та навіть ототожнюючи з завдатком. Відверто кажучи спутати легко, адже завдаток і попередня оплата можуть сплачуватись за вже укладеним договором до передачі товару.
 
Однак, попередня оплата (яка є авансом) і завдаток за своєю правовою природою і правовими наслідками є різними поняттями.
 
Попередня оплата товару здійснюється на виконання умов договору, зокрема купівлі-продажу, до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачена повна вартість товару або її частина, а завдаток надається покупцем продавцю у рахунок належних з нього за договором платежів на підтвердження своїх зобов'язань і є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
 
Простіше кажучи завдаток одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання ([http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS090150.html Рішення ВСУ від 15.04.2009 р. № 6-15883св0]), а попередня оплата є лише авансом, який сплачується покупцем до передачі товару.
 
При цьому на суму попередньої оплати нараховується окрема категорія процентів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20060220#o2702 ст. 536 ЦКУ] від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором також може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
 
Цікавим також є те, що на суму попередньої оплати у випадки не передачі продавцем товару у встановлений строк не можна застосовувати положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20060220#o2702 ч. 2 ст. 625 ЦК] та стягувати з продавця 3% річних, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу, а не грошовим зобов’язанням. Дана позиція викладена в постанові ВСУ від 16 вересня 2014 року №3-90гс14.
 
Аванс це тільки кошти, а не матеріальні цінності.
 
Враховуючи те, що термін аванс в українському законодавстві чітко не визначений, є доволі багато наукових матеріалів, в яких автори намагаються, використовуючи порівняльний метод законодавство інших країн, надати власне визначення цьому терміну. Як результат маємо певні протиріччя, зокрема в тому, що стосується предмету авансу.
 
Найбільш популярним є визначення авансу, який є грошовою сумою або іншими матеріальними цінностями, що видаються наперед у рахунок заробітку, належних платежів за товари, роботи, послуги і т. ін. Тобто тут до предмету авансу крім коштів також зараховуються інші матеріальні цінності.
 
Матеріальні цінності – це речі, що мають певну цінність у вигляді майна, предметів, товарів (тобто є цінностями в речовій формі). На справді на відміну від завдатку, предметом якого може бути грошова сума або рухоме майно, предметом авансу є виключно грошова сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів. Даний висновок слідує з аналізу частин 1 та 2 ст. 570 ЦКУ, в яких про жодні інші матеріальні цінності мова не йде. Це ще одна відмінність авансу від завдатку.
 
== Судова практика ==
Відповідно до рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року № 324/928/17 Позивачі у 2017 році звернулися до суду з позовом про повернення суми авансу. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначили, що вони домовилися з відповідачем про купівлю домоволодіння за 70 000 грн. У якості завдатку за продаж домоволодіння вони заплатили відповідачу 60 000 грн, про що 26.09.2016 року було складено розписку, яку підписали позивачі, відповідач, а також 2 свідки, які були присутні при передачі грошей. Сторони домовилися, що правовстановлюючі документи на домоволодіння будуть передані позивачам відповідачем у грудні 2016 року під час остаточного розрахунку за продаж домоволодіння і передачі грошей у сумі 10 000 грн.
 
У жовтні 2016 року позивачу переїхали у зазначений будинок і стали там проживати. Через 2 тижні вони виявили, що після першого дощу дах будинку почав протікати, стіни від протікання почорніли та почали облущуватися, а тому їм довелося покинути дане домоволодіння так як у будинку неможливо було проживати через вологість.
 
Відповідач та її представник проти позову не заперечували. Судом було досліджено всі матеріали та докази сторін.
 
При вирішенні спору судом було враховано положення ст. 627 ЦК України, яка передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
 
Як вбачається із ч. 1 ст. ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. За правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
 
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
 
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
 
Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
 
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
 
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
 
Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
 
Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
 
Статтею 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
 
Згідно із ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
 
Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Основними ознаками завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, який він одночасно і забезпечує, а також він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Як і інші способи забезпечення виконання зобов'язання завдаток вважається дійсним у разі дотримання письмової форми правочину (ст. 547 ЦК України) і може забезпечувати лише дійсне зобов'язання (ст. 548 ЦК України).
 
Як було встановлено під час розгляду справи і не заперечується сторонами, між відповідачем та позивачами не було укладено попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку в установленому законом порядку та формі, як не було укладено й договору купівлі - продажу будинку.
 
Але, незважаючи на відсутність належним чином оформленого договору купівлі-продажу будинку, у підписаній сторонами розписці передані грошові кошти були позначені як завдаток.
 
У той же час, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та визначених на їх підставі характерних ознак завдатку суд приходить до висновку, що передані позивачами кошти у даному випадку є саме авансом, оскільки між сторонами не було укладено і нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу будинку, тобто між сторонами не виникло зобов'язання, яке могло б бути забезпечене шляхом передачі завдатку.
 
У зв'язку з цим суд не погоджується із твердженнями відповідача та її представника про те, що передані позивачами відповідачу кошти є завдатком, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами та не спростовують висновків суду.
 
Тому, на підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позов позивачів до відповідача про повернення суми авансу підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення в відповідача на користь кожного з позивачів по 30000,00 грн., оскільки саме таку суму кожен із позивачів передав відповідачу в якості авансу.
 
Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір у даній справі має бути стягнуто з відповідача у сумі по 320,00 грн. на користь кожного з позивачів. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
 
'''В И Р І Ш И В''':
 
Позов позивачів до відповідача про повернення суми авансу задовольнити.
 
Стягнути з відповідача на користь позивача 1 кошти, передані як аванс, у сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, а також 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок судового збору за подання позовної заяви до суду, а всього стягнути 30320 (тридцять тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок.
 
Стягнути з відповідача на користь позивача 2 кошти, передані як аванс, у сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, а також 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок судового збору за подання позовної заяви до суду, а всього стягнути 30320 (тридцять тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок.
 
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
 
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
 
Відповідач подав апеляцію на рішення суду. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу залишено без задоволення.
 
Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року по цій справі залишити без змін.
 
== Висновки ==
Підсумовуючи викладене стає зрозумілим, що аванс не є видом забезпечення виконання зобов'язань та на відміну від завдатку за своєю правовою природою і правовими наслідками не надає кредитору жодних гарантій задоволення його вимог. Кожен кредитор повинен самостійно вирішити для себе питання доцільності отримання авансу від боржника, так як судова практика показує, що кредитору у будь-якому випадку не варто наперед розраховувати на ці кошти, якщо основний договір ще не був укладений. Єдина сфера, в якій можна відзначити практичну користь авансу, це торгівля, в якій використовується попередня оплата, як своєрідна форма кредитування покупцями продавців (постачальників). Такий аванс є джерелом поповнення оборотних коштів постачальника та дає можливість постачальнику придбати або виробити для покупця цей товар.


[[Категорія:Цивільне право‏‎]]
[[Категорія:Цивільне право‏‎]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Суди‏‎]]
[[Категорія:Суди‏‎]]

Поточна версія на 16:54, 30 січня 2022

Нормативна база

Поняття авансу

Чіткого визначення поняття терміну "аванс" в українському законодавстві не визначено. Однак, він все ж таки зустрічається, найбільше - в цивільних правовідносинах.

Так, Аванс - це відмінний від завдатка попередній платіж, а саме - визначена грошова сума або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги.

Ознаки авансу:

  • попередній платіж;
  • чітко визначений (у грошовій формі або у формі цінностей);
  • не виконує функцію забезпечення взятих сторонами на себе зобов'язань;
  • не є доказом укладання договору;
  • зараховується в рахунок кінцевого платежу;
  • у разі розірвання договору - підлягає обов'язковому поверненню.

Застосування авансу

Поняття авансу застосовується у наступних сферах:

Повернення суми авансу

Для повернення авансу, необхідно розуміти його природу та не плутати із завдатком.

Аванс Завдаток
спосіб платежу, направлений на виконання зобов'язання чи інших правовідносин спосіб платежу; спосіб забезпечення виконання зобов'язання; міра цивільно-правової відповідальності
предмет - тільки гроші предмет - гроші та рухоме майно
немає чітких вимог до форми лише у письмовій формі
повертається в однократному розмірі повертається як в однократному розмірі, так і в подвійному
передається відносно зобов'язання, яке виникне в майбутньому вноситься на виконання лише наявного (дійсного) зобов'язання
функції: платіжна, підтверджувальна функція: забезпечувальна
відсутні "штрафні санкції" наявні "штрафні санкції".
Якщо за відповідними ознаками не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника (покупця тощо) платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, аванс при виконанні зобов’язання зараховується до основного платежу, а у разі не виконання зобов’язання - підлягає поверненню в тому розмірі, в якому він надавався та незалежно від того, з вини якої сторони таке зобов'язання не виконано.

Судова практика

Дані постанови містять аналогічні правові позиції, а саме:

аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.

Див. також