Відмінності між версіями «Паліативна допомога»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
 
(Не показані 11 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
Паліативна допомога
== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19 Закон України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0609-20#n7 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04 червня 2020 року № 1308 "Про удосконалення організації надання паліативної допомоги в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0311282-12 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 25 квітня 2012 року № 311 "Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0368282-07 Наказ Міністерства охорони здоров'я України  від 03 липня 2007 року № 368 "Про затвердження Клінічного протоколу надання паліативної допомоги, симптоматичної та патогенетичної терапії хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0625-14#n14 Наказ Міністерства соціальної політики України,Міністерства охорони здоровя України від 25 травня 2014 року № 317/353 "Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів при наданні соціальної послуги паліативного догляду вдома невиліковно хворим"]
== Поняття "паліативна допомога" ==
'''Паліативна допомога''' - це комплекс заходів спрямованих на покращення якості життя пацієнта з захворюваннями, що обмежують життя, або з захворюваннями, що загрожують життю, відповідно до критеріїв визначення пацієнта, що потребує паліативної допомоги, шляхом запобігання та полегшення фізичних, психологічних, духовних страждань і допомоги членам його сім'ї, іншим особам, що здійснюють за ним догляд (пункт 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0609-20#n7 Порядку надання паліативної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04 червня 2020 року  № 1308 (далі - Порядок)].<br>


Права паліативних пацієнтів в Україні на доступну, кваліфіковану та якісну медичну допомогу, у тому числі в термінальний період життя, гарантуються, так само, як і право кожного громадянина України на забезпечення охорони здоров`я в цілому, відповідними статтями Конституції України, та регламентуються Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», іншими Законами України, окремими Постановами Кабінету Міністрів України та наказами Міністерства охорони здоров’я України.   
Паліативна допомога спрямована на покращення якості життя Пацієнта та членів його сім'ї, інших осіб, що здійснюють за ним догляд, завдяки ранньому виявленню, ретельній оцінці та лікуванню болю, супутніх симптомів і ускладнень, й вирішення фізичних, психологічних, духовних та соціальних проблем Пацієнта.
При цьому базовим правовим документом, що гарантує зазначені права пацієнтів в нашій державі, є, насамперед, Конституція з її гарантіями кожному громадянину права на гідне життя та права на медичну допомогу у разі погіршення стану здоров’я (ст.ст. 3, 27, 28, 49).


  Нормативна база:
Основними складовими паліативної допомоги є:
* медична (симптоматична терапія, попередження та лікування хронічного больового синдрому, медикаментозна терапія, надання ефективного знеболення),
* соціальна (в тому числі надання соціальної послуги паліативного догляду),
* духовна і психологічна підтримка Пацієнта та його сім'ї, інших осіб, що здійснюють догляд за Пацієнтом.


Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров`я” із внесеними змінами.
Закон України “Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги”.
Закон України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” № 60/95-ВР від 15.02.95.
Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду тапідтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки».
Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року», прийнятий ВР України 23.12.2009 р.
Постанова Кабінету Міністрів України № 14 від 10.01.2002 р.  «Про затвердження  міжгалузевої комплексної програми “Здоров`я нації” на 2002-2011 роки.
Постанова Кабінету Міністрів України  № 333 від 13 травня 2013 року «Порядок придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я».
Наказ МОЗ України № 311 від 25. 04. 2012 р. «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі».
Наказ МОЗ  №768  від 7 листопада 2011 р. «Про затвердження табелів матеріально-технічного оснащення та примірних штатних нормативів закладу охорони здоров’я «Хоспіс», виїзних бригад «Хоспіс вдома», паліативного відділення».
Наказ МОЗ України № 463 від 26.06.2009 «Про затвердження заходів щодо розвитку паліативної допомоги в Україні на 2009-2010 р.», який став підставою для створення Кафедри паліативної та хоспісної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика. Перший випуск курсантів кафедри паліативної та хоспісної медицини НМАПО імені П.Л.Шупика відбувся в 2010 році.
Наказ МОЗ України від 11.05.2016 № 427 "Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.02.2000 № 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я""
Наказ МОЗ України № 368 від 03.07.2007 р.«Про затвердження Клінічного протоколу надання паліативної допомоги, симптоматичної та патогенетичної терапії хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД».
Наказ  МОЗ  України  №  159-0  від  24  липня  2008  р. “Про  утворення  Інституту паліативної та хоспісної медицини МОЗ України”.
Наказ МОЗ та АМН України №409/39 від 14.05.2010 р. “Про виконання завдань та заходів Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до
2016 року” (пп. 28 29).
Наказ МОЗ України №531 від 02.07.2010 р. “Про створення робочої групи з питань удосконалення нормативно-правових актів щодо збільшення доступності паліативних пацієнтів з хронічним больовим синдромом  в термінальній стадії життя до сучасних високоефективних анальгетичних засобів, включаючи опіоїдні анальгетики”.
Рішення Колегії МОЗ України від 30.04.2010 р. “Розвиток  хоспісної  та паліативної медицини”.
Наказ МОЗ України №810 від 27.09.2010 р. “Про затвердження переліку тем клінічних настанов та уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги для опрацювання в 2010-2011 роках”.


Права паліативних хворих, передбачені міжнарожними актами та цивільним законодавством
[http://www.who.int/cancer/palliative/definition/en/ Всесвітня організація охорони здоров’я] зазначає, що паліативна допомога:
# забезпечує полегшення болю та інших неприємних симптомів;
# є життєствердною та вважає смерть нормальним природним процесом;
# не має наміру ані прискорити, ані відкласти смерть;
# інтегрує психологічні та духовні аспекти догляду за пацієнтами;
# пропонує систему, яка допомагає пацієнтам якнайактивніше жити до смерті;
# пропонує систему підтримки, яка допомагає сім’ї впоратися з хворобою пацієнта та власним горем втрати;
# використовує командний підхід до задоволення потреб пацієнтів та їх сімей, у тому числі консультування щодо втрати здоров’я, якщо це вказано;
# підвищує якість життя і може також позитивно вплинути на хід захворювання;
# застосовується на початку хвороби, у поєднанні з іншими методами лікування, призначеними для продовження життя, такими як хіміотерапія або променева терапія, а також включає в себе дослідження, необхідні для кращого розуміння та лікування складних клінічних ускладнень.


До обов’язкових міжнародних актів в Україні, належать лише найбільш загальні документи, що містять права і свободи, які мусять гарантуватися людині в цивілізованому суспільстві, і головне – право на життя та отримання медичної допомоги при хворобі та в старості. Найважливішими з них є такі:
== Надання паліативної допомоги ==
Загальна декларація прав людини (Universal Declaration of Human Rights – UDHR), прийнята Організацією Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 р.;
'''Пацієнт, який потребує паліативної допомоги''' - пацієнт будь-якого віку із захворюванням, що обмежує та загрожує життю (далі - Пацієнт).<br>
Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р., яка захищає громадянські та  політичні прав людини;
Доступність паліативної допомоги забезпечується Пацієнтам всіх вікових категорій та соціальних груп, незалежно від місця перебування Пацієнта.<br>
Європейська соціальна хартія (1961), присвячена захисту соціальних та економічних прав людини;
Для визначення плану та обсягу надання паліативної допомоги закладом охорони здоров'я, який надає паліативну допомогу, ФОП складається план спостереження пацієнта, що потребує паліативної допомоги (далі - План спостереження) за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0609-20#n7 додатком 1 до Порядку]( пункт 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0609-20#n7 Порядку]).<br>
Лісабонська декларація прав пацієнта, прийнята Всесвітньою медичною асоціацією (ВМА) 1981 року;
Вибір місця надання паліативної допомоги і місця смерті для Пацієнта обговорюється та погоджується з Пацієнтом та/або з його законним представником. Бажання Пацієнта є пріоритетним та фіксується в Плані спостереження.
Конвенція про права дитини, що прийнята Асамблеєю ООН 1989 року та набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 р.;
Познанська Декларація про розвиток паліативної допомоги у Східній Європі (1998);
Резолюція Парламентської асамблея Ради Європи «Про права хворих і помираючих людей», прийнята 1999 року;
Рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо розбудови ефективної наркополітики (2000);
Паризька хартія по боротьбі з раком (2000). Цей міжнародний нормативно-правовий документ, що прийнятий 2000 року, формулює основні засади і вимоги до контролю хронічного больового синдрому в онкологічних пацієнтів (ст. VIII). Україна приєдналася до Хартії 2007 року.
Європейська хартія про права пацієнтів (Рим, листопад 2002 р.), в якій зокрема наголошується на таких правах пацієнта, як право на профілактичні заходи, на доступність медичної допомоги, на інформацію, на згоду, на свободу вибору, на приватність і конфіденційність, на запобігання, по можливості, стражданню та болю.
Рекомендації (Rec. 2003) державам–учасникам (серед них і Україна) з організації паліативної допомоги, прийняті 2003 р. Комітетом Міністрів Ради Європи;
Резолюція 1649 Парламентської Асамблеї Ради Європи (2009), прийнята 28 січня 2009 р.
Права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров»я  передбачені також ст. 287 ЦК України, у якій зазначено, що до хворого повинні бути допущені не лише члени сім’ї, а й нотаріус, адвокат, священнослужитель для відправлення богослужіння та релігійного обряду. Отже, даною нормою забезпечується також право на психологічну допомогу та духовну підтримку, згідно з релігійними переконаннями.
Крім того, статтею 78 ЦК України встановлено право паліативних хворих обрати собі помічника, який в разі необхідності може представляти особу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, організаціях, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення, а також вчиняти дрібні побутові правочини, отримувати, пенсію, аліменти, заробітну плату, поштову кореспонденцію тощо. Також помічник може представляти  фізичну особу в суді, однак лише на підставі окремої довіреності.


Паліативне лікування
При наданні паліативної допомоги, з метою забезпечення контролю болю, лікуючий лікар проводить оцінку інтенсивності болю та призначає за показами наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, відповідно до вимог чинного законодавства та галузевих стандартів.<br>
Госпіталізація та/або медичне обслуговування Пацієнта в закладі охорони здоров'я, який надає паліативну допомогу, здійснюються за направленням лікуючого лікаря, або на підставі особистого звернення Пацієнта за наявності інформованої добровільної згоди пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції і знеболення (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0609-20#n7 Порядку]).


Паліативне лікування має бути доступним для хворого цілодобово і надаватися в обсязі, прийнятному для пацієнта, відповідно до затверджених стандартів та клінічних протоколів. Паліативна допомога може надаватися з урахуванням потреб і згоди конкретного пацієнта вдома, у поліклініці (як консультативна послуга) або в стаціонарних лікувально-профілактичних закладах будь-яких форм власності з використанням різних організаційних форм медичного обслуговування, у тому числі, у денному стаціонарі, у спеціалізованих стаціонарах (хоспісах або відділеннях паліативної допомоги). Наприклад, якщо хворий хоче одержувати паліативну допомогу вдома, медичні працівники можуть навчити його родичів, близьких або сусідів, які його доглядають, правильно давати йому призначені лікарем препарати, а також надавати інші види медичної й психологічної допомоги. Вони також повинні мати можливість звертатися, при необхідності, до медичних працівників за консультацією. Тому ВООЗ визнано, що в кожній країні повинні бути створені відповідні служби для задоволення медичних і соціальних потреб паліативних хворих.  
Строк перебування Пацієнта, який потребує паліативної допомоги, в спеціалізованому закладі охорони здоров'я визначається членами мультидисциплінарної команди та фіксується в Плані спостереження. У разі потреби визначаються заходи, що здійснюватимуться за місцем проживання/перебування Пацієнта відповідно до Плану спостереження.


Порядок звернення до суду за захистом порушених прав
При виписці пацієнта із закладу охорони здоров'я, який надає паліативну допомогу, в тому числі за власним бажанням Пацієнта або його законного представника, видається План спостереження та епікриз з медичної картки стаціонарного хворого Пацієнту або його законному представнику.


У разі порушення прав паліативних пацієнтів  одержати при потребі необхідне лікування та медико-соціальний догляд, які мають бути доступні для важко хворих осіб цілодобово і надаватися в обсязі, прийнятному для пацієнта, відповідно до міжнародних норм і затверджених МОЗ України національних стандартів та клінічних протоколів, такі особи або їхні родичі можуть звернутись із відповідним позовом за захистом порушених прав  до суду першої інстанції.  
=== Вартість ===
Позов  пред»являється до суду за місцезнаходженням відповідача (ч. 2 ст. 109 ЦПК України). При цьому при зверненні із позовом сплачується судовий збір.
Паліативна допомога надається безоплатно за направленням закладу охорони здоров'я ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12частина друга статті 35<sup>4</sup> Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"].
Разом із тим, п.п 2, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи; інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.
 
== Види паліативної допомоги ==
♦ Загальна: надається в амбулаторних умовах або за місцем перебування Пацієнта лікарями загальної практики - сімейними лікарями, терапевтами, педіатрами та іншими лікарями-спеціалістами, молодшими спеціалістами з медичною освітою або в закладах охорони здоров'я, які надають вторинну медичну допомогу, мультидисциплінарною командою.<br>
♦ Спеціалізована: надається за місцем перебування Пацієнта або в закладах охорони здоров'я, які надають вторинну або третинну медичну допомогу, мультидисциплінарною командою.  
 
♦ Паліативна допомога Пацієнтам, хворим на відкриті форми туберкульозу, надається у спеціалізованих закладах.<br>
♦ Паліативна допомога Пацієнтам із тяжкими психічними розладами надається у закладах з надання психіатричної допомоги.
 
== Див. також ==
*  [[Право на ефективне знеболювальне для паліативних хворих]]
 
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Поточна версія на 09:58, 6 січня 2021

Нормативна база

Поняття "паліативна допомога"

Паліативна допомога - це комплекс заходів спрямованих на покращення якості життя пацієнта з захворюваннями, що обмежують життя, або з захворюваннями, що загрожують життю, відповідно до критеріїв визначення пацієнта, що потребує паліативної допомоги, шляхом запобігання та полегшення фізичних, психологічних, духовних страждань і допомоги членам його сім'ї, іншим особам, що здійснюють за ним догляд (пункт 5 Порядку надання паліативної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04 червня 2020 року № 1308 (далі - Порядок).

Паліативна допомога спрямована на покращення якості життя Пацієнта та членів його сім'ї, інших осіб, що здійснюють за ним догляд, завдяки ранньому виявленню, ретельній оцінці та лікуванню болю, супутніх симптомів і ускладнень, й вирішення фізичних, психологічних, духовних та соціальних проблем Пацієнта.

Основними складовими паліативної допомоги є:

  • медична (симптоматична терапія, попередження та лікування хронічного больового синдрому, медикаментозна терапія, надання ефективного знеболення),
  • соціальна (в тому числі надання соціальної послуги паліативного догляду),
  • духовна і психологічна підтримка Пацієнта та його сім'ї, інших осіб, що здійснюють догляд за Пацієнтом.


Всесвітня організація охорони здоров’я зазначає, що паліативна допомога:

  1. забезпечує полегшення болю та інших неприємних симптомів;
  2. є життєствердною та вважає смерть нормальним природним процесом;
  3. не має наміру ані прискорити, ані відкласти смерть;
  4. інтегрує психологічні та духовні аспекти догляду за пацієнтами;
  5. пропонує систему, яка допомагає пацієнтам якнайактивніше жити до смерті;
  6. пропонує систему підтримки, яка допомагає сім’ї впоратися з хворобою пацієнта та власним горем втрати;
  7. використовує командний підхід до задоволення потреб пацієнтів та їх сімей, у тому числі консультування щодо втрати здоров’я, якщо це вказано;
  8. підвищує якість життя і може також позитивно вплинути на хід захворювання;
  9. застосовується на початку хвороби, у поєднанні з іншими методами лікування, призначеними для продовження життя, такими як хіміотерапія або променева терапія, а також включає в себе дослідження, необхідні для кращого розуміння та лікування складних клінічних ускладнень.

Надання паліативної допомоги

Пацієнт, який потребує паліативної допомоги - пацієнт будь-якого віку із захворюванням, що обмежує та загрожує життю (далі - Пацієнт).
Доступність паліативної допомоги забезпечується Пацієнтам всіх вікових категорій та соціальних груп, незалежно від місця перебування Пацієнта.
Для визначення плану та обсягу надання паліативної допомоги закладом охорони здоров'я, який надає паліативну допомогу, ФОП складається план спостереження пацієнта, що потребує паліативної допомоги (далі - План спостереження) за формою згідно з додатком 1 до Порядку( пункт 6 Порядку).
Вибір місця надання паліативної допомоги і місця смерті для Пацієнта обговорюється та погоджується з Пацієнтом та/або з його законним представником. Бажання Пацієнта є пріоритетним та фіксується в Плані спостереження.

При наданні паліативної допомоги, з метою забезпечення контролю болю, лікуючий лікар проводить оцінку інтенсивності болю та призначає за показами наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, відповідно до вимог чинного законодавства та галузевих стандартів.
Госпіталізація та/або медичне обслуговування Пацієнта в закладі охорони здоров'я, який надає паліативну допомогу, здійснюються за направленням лікуючого лікаря, або на підставі особистого звернення Пацієнта за наявності інформованої добровільної згоди пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції і знеболення (пункт 3 Порядку).

Строк перебування Пацієнта, який потребує паліативної допомоги, в спеціалізованому закладі охорони здоров'я визначається членами мультидисциплінарної команди та фіксується в Плані спостереження. У разі потреби визначаються заходи, що здійснюватимуться за місцем проживання/перебування Пацієнта відповідно до Плану спостереження.

При виписці пацієнта із закладу охорони здоров'я, який надає паліативну допомогу, в тому числі за власним бажанням Пацієнта або його законного представника, видається План спостереження та епікриз з медичної картки стаціонарного хворого Пацієнту або його законному представнику.

Вартість

Паліативна допомога надається безоплатно за направленням закладу охорони здоров'я (друга статті 354 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я".

Види паліативної допомоги

♦ Загальна: надається в амбулаторних умовах або за місцем перебування Пацієнта лікарями загальної практики - сімейними лікарями, терапевтами, педіатрами та іншими лікарями-спеціалістами, молодшими спеціалістами з медичною освітою або в закладах охорони здоров'я, які надають вторинну медичну допомогу, мультидисциплінарною командою.
♦ Спеціалізована: надається за місцем перебування Пацієнта або в закладах охорони здоров'я, які надають вторинну або третинну медичну допомогу, мультидисциплінарною командою.

♦ Паліативна допомога Пацієнтам, хворим на відкриті форми туберкульозу, надається у спеціалізованих закладах.
♦ Паліативна допомога Пацієнтам із тяжкими психічними розладами надається у закладах з надання психіатричної допомоги.

Див. також