Оформлення та оплата простою на підприємстві: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 4: Рядок 4:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України «Про охорону праці»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України «Про охорону праці»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 Постанова Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 Постанова Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0257203-07#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року N 257/06/187-07 "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0257203-07#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року N 257/06/187-07 "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві"]
== Визначення поняття «простій» ==
== Визначення поняття «простій» ==
Під простоєм розуміється вимушене призупинення роботи. Правила оплати за час простою залежать від того, з чиєї вини він виник. Якщо вини працівника у простої немає, то роботодавець повинен оплатити працівникам час простою.
Відповідно до '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n199 стаття 34 КЗпП України] простій''' - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Відповідно до '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n199 стаття 34 КЗпП України] простій''' - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.


<u>Частиною 2 ст. 34 КЗпП України</u> передбачено, що у разі простою '''''працівники можуть бути переведені за їх згодою''''' з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
<u>Частиною 2 ст. 34 КЗпП України</u> передбачено, що у разі простою '''''працівники можуть бути переведені за їх згодою''''' з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
== Порядок оформлення простою ==
== Порядок оформлення простою ==
Дії працівників і роботодавця у випадку виникнення простою прописані в [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0257203-07#Text '''Листі Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 N 257/06/187-07 "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві"''']
Дії працівників і роботодавця у випадку виникнення простою прописані в [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0257203-07#Text '''Листі Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 N 257/06/187-07 "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві"''']
Рядок 21: Рядок 17:
* на час простою не з вини працівника '''оформлюється наказ''' власника або уповноваженого ним органу.  
* на час простою не з вини працівника '''оформлюється наказ''' власника або уповноваженого ним органу.  
* якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.
* якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n826 частина перша статті 142 КЗпП України]).
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n826 частина перша статті 142 КЗпП України]).
Правилами внутрішнього трудового розпорядку визначаються права і обов'язки працівників і адміністрації, визначається час початку і закінчення роботи, зобов'язання адміністрації організувати облік явки на роботі і залишення роботи тощо.
Тобто питання необхідності присутності або відсутності на роботі працівників у разі простою може бути вирішено у Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
== Порядок оплати часу простою ==
== Порядок оплати часу простою ==
Порядок оплати часу простою врегульований [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n680 статтею 113 КЗпП України].
Порядок оплати часу простою врегульований [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n680 статтею 113 КЗпП України].


'''Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду'''(окладу).<br>
'''Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду'''(окладу).
   '''Тобто при простої не відбувається зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним. Застосування попередження роботодавцем працівника при впровадженні простою про оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) законодавством не встановлено. '''
   '''Тобто при простої не відбувається зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним. Застосування попередження роботодавцем працівника при впровадженні простою про оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) законодавством не встановлено. '''
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 пп.1, пп3 п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»], оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства.


Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 пп.1, пп3 п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»], оплата  часу  простою  не  з  вини працівника у розмірі не нижче двох  третин  тарифної  ставки  встановленого  йому  розряду ставиться  у  залежність  від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган  (бригадира,  майстра,  інших службових  осіб) у тому разі,  коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n549 частини третьої ст. 84 КЗпП України], у разі простою підприємства (установи, організації) з не залежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором
 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n549 частини третьої ст. 84 КЗпП України], у разі простою підприємства (установи, організації) з не залежних від працівників причин власник або   уповноважений   ним   орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором


'''За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток'''.
'''За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток'''.


Відповідно до абзацу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n41 2 статті 6 Закону України «Про охорону праці»], працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
Відповідно до абзацу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n41 2 статті 6 Закону України «Про охорону праці»], працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другою ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text Закону України «Про охорону праці»], які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.


Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Рядок 46: Рядок 37:
<big>'''Час простою з вини працівника не оплачується'''</big>.
<big>'''Час простою з вини працівника не оплачується'''</big>.


Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 пп.4 п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»] простій з вини працівника в будь-якому разі '''оплаті не підлягає'''.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 пп.4 п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»] простій з вини працівника в будь-якому разі '''оплаті не підлягає'''.


У [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 п. 2 частини першої ст. 9 Закону України «Про відпустки»] зазначено, що '''час, коли працівник фактично не працював, але за ним на підставі законодавства зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку'''. <br>Це означає, що час простою не з вини працівника, оплачений з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу), враховується для надання йому щорічної відпустки.
У [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 п. 2 частини першої ст. 9 Закону України «Про відпустки»] зазначено, що '''час, коли працівник фактично не працював, але за ним на підставі законодавства зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку'''. <br>Це означає, що час простою не з вини працівника, оплачений з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу), враховується для надання йому щорічної відпустки.
Рядок 53: Рядок 44:


Якщо під час розрахунку середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки до розрахункового періоду потрапляє час простою, його слід виключити з розрахункового періоду.
Якщо під час розрахунку середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки до розрахункового періоду потрапляє час простою, його слід виключити з розрахункового періоду.
== Судова практика ==
== Судова практика ==
[http://reyestr.court.gov.ua/Review/80916484 Постанова Донецького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 236/2715/18.]
[http://reyestr.court.gov.ua/Review/80916484 Постанова Донецького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 236/2715/18.]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Охорона праці]]
[[Категорія:Охорона праці]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Оплата праці]]

Версія за 11:54, 1 березня 2022

Нормативна база

Визначення поняття «простій»

Відповідно до стаття 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Частиною 2 ст. 34 КЗпП України передбачено, що у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Порядок оформлення простою

Дії працівників і роботодавця у випадку виникнення простою прописані в Листі Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 N 257/06/187-07 "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві"

  • про початок простою, відповідно до ч. 2 ст. 113 КЗпП України, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Законодавством не врегульовано порядок та форма такого попередження, тобто попередження можливе й усне, і письмове, головне, щоб своєчасне.
  • на час простою не з вини працівника оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи)
  • на час простою не з вини працівника оформлюється наказ власника або уповноваженого ним органу.
  • якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил (частина перша статті 142 КЗпП України).

Порядок оплати часу простою

Порядок оплати часу простою врегульований статтею 113 КЗпП України.

Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду(окладу).

 Тобто при простої не відбувається зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним. Застосування попередження роботодавцем працівника при впровадженні простою про оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) законодавством не встановлено. 

Згідно з пп.1, пп3 п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства.

Відповідно до частини третьої ст. 84 КЗпП України, у разі простою підприємства (установи, організації) з не залежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Відповідно до абзацу 2 статті 6 Закону України «Про охорону праці», працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, передбачених частиною другою ст. 6 Закону України «Про охорону праці», які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Час простою з вини працівника не оплачується.

Згідно з пп.4 п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» простій з вини працівника в будь-якому разі оплаті не підлягає.

У п. 2 частини першої ст. 9 Закону України «Про відпустки» зазначено, що час, коли працівник фактично не працював, але за ним на підставі законодавства зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Це означає, що час простою не з вини працівника, оплачений з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу), враховується для надання йому щорічної відпустки.

Разом із тим, у разі розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали та за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абзац шостий п. 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100). Про це саме йдеться у листі Мінпраці та соціальної політики України від 20.12.2007 р. № 929/13/84-07.

Якщо під час розрахунку середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки до розрахункового періоду потрапляє час простою, його слід виключити з розрахункового періоду.

Судова практика

Постанова Донецького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 236/2715/18.