Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
(Зміст У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі?)
(Не показані 11 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== ''У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі?'' ==
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"]
 
== Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх ==
 
Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх має свої особливості, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду, соціально-психологічними особливостями особи. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частини першої статті 2 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) єдиною та достатньою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].


== Деякі особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх ==
У розділі ХV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачено лише особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин порівняно з дорослими злочинцями, а саме:
Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх має свої особливості, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду,  соціально-психологічними особливостями особи.
* за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України єдиною та достатньою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
* скорочено види покарань та обмежено строки і розмір встановлених покарань порівняно зі строками і розмірами покарань до дорослих злочинців;  
У розділі ХV передбачено лише особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин порівняно з дорослими злочинцями, а саме:<br />
* визначено умови, за яких можливим є звільнення неповнолітніх від відбування покарання із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру;
* передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;
1) за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;<br />
* встановлено більш короткі строки (порівняно зі строками для повнолітніх злочинців) щодо давності притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку і щодо погашення і зняття судимості з неповнолітніх злочинців.  
2) скорочено види покарань та обмежено строки і розмір встановлених покарань порівняно зі строками і розмірами покарань до дорослих злочинців; <br />
3) визначено умови, за яких можливим є звільнення неповнолітніх від відбування покарання із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру; <br />
4) передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання; <br />
5) встановлено більш короткі строки (порівняно зі строками для повнолітніх злочинців) щодо давності притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку і щодо погашення і зняття судимості з неповнолітніх злочинців [1].  
Чинним законодавством передбачено звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання.
Чинним законодавством передбачено звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання.


== Неповнолітня особа як суб’єкт злочину ==
== Неповнолітня особа як суб'єкт злочину ==
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, законодавством передбачене і зниження віку кримінальної відповідальності – від 14 до 16 років.  
 
Згідно ч. 2 ст. 22 особи, що вчинили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності за: умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; диверсію; бандитизм; терористичний акт; захоплення заручників; зґвалтування; насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом; крадіжку; грабіж; розбій; вимагання; умисне знищення або пошкодження майна; пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів; угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна; незаконне заволодіння транспортним засобом; хуліганство; посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави.
Відповідно до частини першої статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося <u>16 років</u>. Однак, законодавством передбачене і зниження віку кримінальної відповідальності – <u>від 14 до 16 років</u>.
 
Згідно з частиною другою статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] особи, що вчинили злочини у віці '''від 14 до 16 років''', підлягають кримінальній відповідальності за:
* [[Умисне вбивство: склад злочину та кваліфікуючі ознаки|умисне вбивство]];
* [[Нанесення тяжких тілесних ушкоджень|умисне тяжке тілесне ушкодження]];
* [[умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження]];
* [[Диверсія: поняття та форми|диверсію]];
* бандитизм;
* [[Тероризм: поняття, ознаки та відповідальність|терористичний акт]];
* захоплення заручників;
* [[зґвалтування]];
* [[сексуальне насильство]];
* [[Крадіжка|крадіжку]];
* [[грабіж]];
* розбій;
* вимагання;
* [[умисне знищення або пошкодження майна]];
* пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;
* угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна;  
* [[незаконне заволодіння транспортним засобом]];
* [[Хуліганство: поняття, ознаки види, порядок звернення із заявою до правоохоронних органів, відповідальність|хуліганство]];
* посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави.
 
== Види покарань,  що застосовуються  до неповнолітньої особи ==
 
До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі '''види покарань''':
 
♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|основні:]]'''
# <u>[[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]]</u> – застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 99 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# <u>громадські роботи</u> – можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# <u>[[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправні роботи]]</u> – можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# <u>[[Виконання покарання у виді арешту|арешт]]</u> – полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб (стаття 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# <u>[[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі на певний строк]]</u> особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (стаття 102 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткові]]:'''
# <u>[[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]]</u>;
# [[Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання|<u>позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю</u>]].


== Звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності ==
== Звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності ==
До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види звільнення від кримінальної відповідальності (передбачені ст. ст. 45-48 КК У та законами про амністію). Відповідно до ст. 49 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років, застосовується з урахуванням того, що для них ч. 2 ст. 106  КК України передбачає скорочені строки давності.
== Кримінальне покарання неповнолітніх ==
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КК України, до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:<br />
1. Штраф - застосовуються лише до неповнолітніх, що мають самостійний прибуток, власні кошти або майно, на яке може бути накладено стягнення.<br />
2. Громадські роботи - призначаються неповнолітнім у віці від 16 до 18 років на строк від 30 до 120 годин і полягають у виконанні неповнолітніми робіт у вільний від навчання чи основної роботи час, але не більше 2 годин на день.<br />
3. Виправні роботи - можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від 2 місяців до 1 року. Із заробітної плати неповнолітнього утримується від 5 до 10% на користь держави.<br />
4. Арешт - полягає в  утриманні неповнолітнього, який досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від 15 до 45 діб.<br />
5. Позбавлення волі визначений термін - може бути призначено неповнолітнім на строк не більше 10 років, а за скоєння особливо тяжких злочинів не більше 15 років.<br />
Покарання у вигляді позбавлення волі неповнолітній відбуває у спеціальних виховних установах (виховні колонії).<br />
До неповнолітнього, який скоїв злочин до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, судом застосовуються примусові заходи виховного характеру.
Крім цього, неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання (ст. 105 КК України - звільнення від покарання з застосуванням примусових заходів виховного характеру).
У цьому випадку до неповнолітнього суд може застосувати такі заходи виховного характеру:
1. Застереження.<br />
2. Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.
3. Передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміщають чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання.
4. Покладання на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків.
5. Направлення  неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що  не перевищує трьох років.
Суд також має право призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Ст. 103 КК України передбачає, що при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.


== Звільнення неповнолітньої особи від відбування кримінального покарання ==
До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення від кримінальної відповідальності]] (передбачені статтями 45-48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] та законами про [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|амністію]]).
Чинне законодавство передбачає звільнення неповнолітньої особи від кримінального покарання з особливостями передбаченими КК України.
 
Відповідно до ст. 104 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 КК України, при застосуванні до нього покарання у вигляді арешту або позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.
Відповідно до статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності|звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків]] давності притягнення до кримінальної відповідальності щодо осіб, які вчинили злочин у віці '''до 18 років''', застосовується з урахуванням того, що для них частина друга статті 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачає скорочені строки давності.
Ст. 105 КК України передбачає, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
 
У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:<br />
== Звільнення неповнолітньої особи від відбування кримінального покарання ==
1) застереження;<br />
 
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;<br />
Законодавство передбачає [[Звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільненні від відбування покарання|звільнення неповнолітньої особи від кримінального покарання]] з особливостями передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].  
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;<br />
 
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;<br />
Відповідно до статті 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] [[звільнення від відбування покарання з випробуванням]] застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України], при застосуванні до нього покарання у вигляді [[Виконання покарання у виді арешту|арешту]] або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]].
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.<br />
 
Якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення, то до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 107 КК України).
Іспитовий строк установлюється тривалістю <u>від одного до двох років</u>.
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами Кримінального процесуального кодексу з урахуванням особливостей, передбачених главою 38 цього Кодексу.
 
Стаття 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачає, що неповнолітній, який вчинив злочин <u>невеликої або середньої тяжкості</u>, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
 
У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі <u>примусові заходи виховного характеру:</u>
# застереження;
# обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
# передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
# покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
# направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення, то до нього може бути застосоване [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокове звільнення від відбування покарання]] (стаття 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України]).  
 
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] з урахуванням особливостей, передбачених главою 38.


== Див. також ==
* [[Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні]]
* [[Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх]]
* [[Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою]]
* [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб]]
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[Категорія: Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[Категорія: Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія:У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі?|У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі?]]

Версія за 08:48, 27 вересня 2021

У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі?

Нормативна база

Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх

Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх має свої особливості, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду, соціально-психологічними особливостями особи. Відповідно до частини першої статті 2 Кримінального кодексу України (далі - КК України) єдиною та достатньою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України.

У розділі ХV КК України передбачено лише особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин порівняно з дорослими злочинцями, а саме:

  • за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;
  • скорочено види покарань та обмежено строки і розмір встановлених покарань порівняно зі строками і розмірами покарань до дорослих злочинців;
  • визначено умови, за яких можливим є звільнення неповнолітніх від відбування покарання із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру;
  • передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;
  • встановлено більш короткі строки (порівняно зі строками для повнолітніх злочинців) щодо давності притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку і щодо погашення і зняття судимості з неповнолітніх злочинців.

Чинним законодавством передбачено звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання.

Неповнолітня особа як суб'єкт злочину

Відповідно до частини першої статті 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, законодавством передбачене і зниження віку кримінальної відповідальності – від 14 до 16 років.

Згідно з частиною другою статті 22 КК України особи, що вчинили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності за:

Види покарань, що застосовуються до неповнолітньої особи

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань:

основні:

  1. штраф – застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 99 КК україни);
  2. громадські роботи – можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день (стаття 100 КК україни);
  3. виправні роботи – можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків (стаття 100 КК україни);
  4. арешт – полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб (стаття 101 КК україни);
  5. позбавлення волі на певний строк особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (стаття 102 КК україни);

додаткові:

  1. штраф;
  2. позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності

До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види звільнення від кримінальної відповідальності (передбачені статтями 45-48 КК України та законами про амністію).

Відповідно до статті 49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років, застосовується з урахуванням того, що для них частина друга статті 106 КК України передбачає скорочені строки давності.

Звільнення неповнолітньої особи від відбування кримінального покарання

Законодавство передбачає звільнення неповнолітньої особи від кримінального покарання з особливостями передбаченими КК України.

Відповідно до статті 104 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 КК України, при застосуванні до нього покарання у вигляді арешту або позбавлення волі.

Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

Стаття 105 КК України передбачає, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

  1. застереження;
  2. обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
  3. передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
  4. покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
  5. направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення, то до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (стаття 107 КК України).

Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених главою 38.

Див. також