Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
м (Natalia.zaitseva перейменував сторінку з Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх. на [[Особливості адміністративної від...)

Версія за 09:49, 1 грудня 2017

== Нормативна база ==

 Адміністративна відповідальність - це застосування до правопорушників загальнообов'язкових стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом із тим, адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
     Нормативно-правовими актами  для розгляду адміністративних правопорушень є Кодекс Украіни про адміністративні правопорушення(КУпАП).  

Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці (Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700 - VІІ). Серед суб'єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб'єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них, зокрема, належать неповнолітні особи. В теорії права при розкритті правового статусу неповнолітніх осіб вживаються різні категорії: діти, неповнолітні, молодь . У ст.1 Конвенції ООН «Про права дитини», що була ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789-XII, зазначається, що дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше У нормах Конституції нашої держави також вживається термін «діти», зміст якого повністю аналогічний змісту зазначеного документу. Так, в ст. 52 проголошено: «Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом» Адміністративне законодавство України також оперує поняттям „неповнолітній”, видокремлючи особливості відповідальності неповнолітніх, заходів адміністративного впливу відносно них, хоча і встановлює завищені вікові обмеження - від 16 до 18 років. Так, суб'єктом адміністративного проступку може бути лише особа по досягненні нею відповідного віку, з якого вона, на думку законотворців, на момент скоєння проступку, повинна володіти відповідним рівнем свідомості, фізичного та психічного розвитку, що дозволяє їй правильно оцінити суспільну значимість і сенс вчиненого правопорушення. Враховуючи цей факт, згідно зі ст.12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, яким на момент вчинення протиправного діяння виповнилося 16 років. До того ж, адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.


Опис суттєвих аспектів ,що впливають на один з варіантів вирішення проблеми.


(добровільний, позасудовий та судовий порядок). Відповдіно до ст.13 КУпАП, до осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП, а саме: • зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим; • попередження; • догана або сувора догана; • передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.


== Зобов’язання публічно, або в іншій формі вибачитись перед потерпілим: ==

Найменш суворим заходом є зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції застосовує тоді, коли він дійшов висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєного діяння і покаявся в ньому. Публічність вибачення при цьому полягає у здійсненні його не тет-а-тет (тобто неповнолітній і потерпілий), а у присутності інших осіб. Питання про форму публічного вибачення вирішує орган адміністративної юрисдикції з урахуванням усіх обставин справи і побажань потерпілого.

== Попередження. ==

     Попередження — суворіший захід виховного впливу, що полягає в усному оголошенні органом адміністративної юрисдикції офіційного, від імені держави, осудження неповнолітнього правопорушника і його поведінки, яка виявилась у скоєнні адміністративного проступку, що не становить значної суспільної небезпеки.

Відповідно до ст.26 КУпАП, попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. Під попередженням слід розуміти доведення до відома правопорушника, що його поведінка має антигромадський характер, і норма адміністративного права передбачає відповідальність за це, а також те, що йому слід припинити здійснення подібних проступків. Попередження вважається лише тоді адміністративним стягненням, якщо його оформлено у письмовій формі. Бувають випадки, коли постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься за відсутності правопорушника. Тоді йому протягом 3-х днів необхідно вручити копію постанови, про що треба зробити відповідну відмітку у справі. Догана або сувора догана є заходами морально-психологічного впливу, які застосовуються до неповнолітніх правопорушників у разі систематичного невиконання ними встановлених правил поведінки і скоєння правопорушень, що свідчать про формування антисуспільної установки. Догана або сувора догана є жорстокішими заходами стягнення, ніж попередження неповнолітнього. Вони супроводжуються офіційним, від імені держави, суворим засудженням неповнолітнього правопорушника і скоєного ним діяння.


== Передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам , які їх замінюють , або під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою , а також окремим громадянам на їх прохання. ==

    Передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, складається з накладення на вказаних осіб органом адміністративної юрисдикції зобов'язання з посилення виховного впливу на неповнолітнього правопорушника: здійснення культурно-виховних заходів; роз'яснювальної роботи; систематичного контролю поведінки неповнолітнього та ін. Під особами, що замінюють батьків, розуміються усиновителі, опікуни і піклувальники. Передавати неповнолітнього правопорушника під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, доцільно лише в разі їх згоди і здатності забезпечувати нагляд і відповідний виховний вплив на неповнолітнього. Бажання і згода останнього при цьому не враховуються.

Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд педагогічному або трудовому колективу означає накладення органом адміністративної юрисдикції на відповідний колектив з його (колективу) згоди зобов'язання здійснювати на неповнолітнього виховний вплив і контролювати його поведінку. По суті, це довіра педагогічному або трудовому колективу неповнолітнього, якого вони знають за спільною роботою або навчанням і за поведінку якого беруть на себе зобов'язання. Таким колективом може бути, наприклад, педагогічний колектив школи, де навчається неповнолітній, або трудовий колектив підприємства, де він працює. При цьому, орган адміністративної юрисдикції, який розглядає справу про правопорушення неповнолітнього, повинен бути впевнений у можливостях позитивного впливу такого колективу на неповнолітнього правопорушника, що передається під нагляд колективу. Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд окремим громадянам складається з покладення на них обов'язків із виховання піднаглядного і контролю за його поведінкою. Цей захід накладається тільки за згодою громадян, яким передається неповнолітній і які добре зарекомендували себе на педагогічній роботі або в іншій сфері суспільне корисної діяльності. Водночас, слід зазчити, що у ст.184 КУпАП мова йде про вчинення правопорушень неповнолітніми у віці від 14 до 16 років, які ще не є суб'єктами адміністративної відповідальності, але у цьому разі все ж таки настає адміністративна відповідальність у вигляді накладання штрафу на батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють.

            Скоєння адміністративного проступку неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність (ст.40 КУпАП України). Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, достатнього життєвого досвіду, навичок правочинної поведінки, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення.