Оскарження неправомірних рішень і дії медичних працівників, закладів та органів охорони здоров'я: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
мНемає опису редагування
Мітка: редагування коду 2017
(Не показані 16 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1269-15 Наказ МОЗ України від 01.10.2015 638 "Про внесення змін до Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві охорони здоров'я України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0355-19#Text Порядок розгляду звернень громадян у Національній службі здоров’я України, затверджений наказом МОЗ від 11.03.2019 № 549]
 
== Права пацієнта ==
== Права пацієнта ==
Перелік прав пацієнтів в Україні визначено, перш за все, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»](ст. 6, 34, 35-1, 35-2, 35-3, 35-4, 35-5, 35-6, 36, 38, 39, 39-1, 45, 48, 51) та нормами ст. 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України.]
До таких прав пацієнта можна віднести:
* на отримання кваліфікованої медичної допомоги,
* на вибір, заміну, лікаря, закладу охорони здоров’я та вибір методів лікування,
* на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України,
* на достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я,
* фізичної особи на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні,
* на безоплатну первинну медичну допомогу (консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів,
* на безоплатну вторинну (спеціалізована) медичну допомогу, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації,
* на безоплатну третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу,
* на безоплатну паліативну допомогу, на останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань, яка включає комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних та емоційних страждань пацієнтів, а також надання психосоціальної і моральної підтримки членам їх сімей,
* на безоплатну медичну реабілітацію,
* на особисту недоторканність, що надає змогу розпорядитися щодо передачі після своєї смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам,
* на донорство,
* на медико-біологічний експеримент,
* на репродуктивні технології,
* на правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я,
* на відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди,
* на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я тощо.
== Оскарження неправомірних рішень і дій медичних працівників ==
Якщо ваші права, як пацієнта, порушені з боку лікаря або інших медичних працівників, необхідно звернутися, краще письмово, зі зверненням або скаргою '''до головного лікаря лікарні.'''<br>
'''''Скарга''''' - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб ([https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 '''ст. 3 Закону України "Про звернення громадян"''']).
=== Хто може направити скаргу? ===
"''Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк"'' '''ст. 40 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]'''<br>
Повнолітня особа може звернутися особисто, через представника чи колективно.
Неповнолітня чи недієздатна особа реалізує право на оскарження дій та рішень суб’єктів галузі охорони здоров’я через своїх законних представників.
===Якою має бути скарга? ===
Заяву зі скаргою може бути подано в '''усній, письмовій чи електронній''' формах.
Скарга повинна містити правильні реквізити найменування медичної установи, адресу установи, прізвище, ім’я по-батькові особи, яка звертається, фактичне місце проживання з позначенням поштового індексу, засобу зв’язку, наявності електронної скриньки. Далі потрібно розкрити суть питання і чітко сформулювати прохання чи вимоги, вказати яким способом вам має бути надана відповідь (на електрону скриньку або на поштову адресу) і поставити дату та підпис.
'''Письмове звернення''' рекомендується реєструвати безпосередньо при поданні. А у разі його надіслання поштою, у МОЗ закликають використовувати послуги рекомендованого листа чи повідомлення про вручення.<br>
'''В електронному зверненні''' також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. ''Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.''<br>
Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, воно у 5-денний строк повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями. 
=== Якщо відстояти своє порушено право не вдалося, можна звернутися: ===
* до департаменту/управління охорони здоров’я вашого міста чи області: https://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja;
* на гарячу лінію місцевих органів виконавчої влади;
* на гарячу лінію Уряду за телефоном 1545;
* на гарячу лінію МОЗ 0 800 505 201;
* до контакт-центру системи надання безоплатної правової допомоги за безкоштовним номером 0 800 213 103.


* право на медичні профілактичні заходи (ст. 49 Конституції України, ст. 283, ч. 4 ст. 286 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 3, п. 7 ст. 4, ст. 6, 10, п. "а", "б" ст. 10, ст. 31, 32, 42, ч. 1 ст. 43, ст. 53, п. "а" ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
Якщо медичний працівник закладі, який має договір із НСЗУ) відмовляється в наданні послуги чи вимагає гроші, паєнт може подати скаргу до Національної служби здоров'я України (НСЗУ) через сайт НСЗУ за посиланням: https://nszu.gov.ua/gromadyanam/osobistij-prijom/citizen-form
* право на доступність у галузі охорони здоров’я (ч. 1, 3 ст. 49 Конституції України, ст. 283, 284 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 4, ст. 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на медичну інформацію (ч. 3 ст. 32, ст. 34 Конституції України, ст. 285, 302 Цивільного кодексу України, п. "е" ст. 6, ст. 39 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я").
<br />
Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я.
'''Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного.'''
Медичний працівник зобов’язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я.
Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров’я або погіршити стан здоров’я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоров’я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.
У разі смерті пацієнта члени його сім’ї або інші уповноважені ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.
Право на інформацію про стан свого здоров’я є важливою передумовою для отримання пацієнтом медичної допомоги, оскільки саме від об’єктивно отриманої інформації залежить подальше прийняття пацієнтом рішення щодо лікування.
Для застосування методів діагностики, профілактики та лікування необхідна інформована згода пацієнта.
У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна.
Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов’язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.
'''Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.'''
*  право на згоду на медичне втручання та право на відмову від медичного втручання (ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 29 Конституції України, ч. 3,4, 5 ст. 284, ч. 4 ст. 286, ст. 289 Цивільного кодексу України, ст. 42, 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
*  право на свободу вибору в галузі охорони здоров’я, а саме:
# право на вільний вибір лікаря;
# право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря;
# право на вибір закладу охорони здоров’я;
# право на заміну лікаря;
# право на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України (ч. 2 ст. 284, ст. 633 Цивільного кодексу України, п. "д" ст. 6, ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 35, ст. 36, 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я").
<br />
Стаття 38 Основ визначає, що кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.


* Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому державному лікувально-профілактичному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.
Ще один спосіб захисту - звернення до '''Інспекції з питань захисту прав споживачів'''. Таке звернення можливе, якщо відносини з лікарем або лікувальною установою носять договірно-розрахунковий характер. Тоді пацієнта додатково захищає  [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"], який передбачає право на:  ''отримання якісних і безпечних послуг'';  ''повну і достовірну інформацію про послугу і її виконавця; надання послуги у встановлений термін; стягнення неустойки за прострочення надання послуги;  відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням послуги; відшкодування моральної шкоди; судовий захист порушених прав.''
Також, згідно з частиною першою статті 34 Основ лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров’я чи його підрозділу. Обов’язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря.
* Право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, на допуск до нього інших медичних працівників;
* право на медичну таємницю (ч. 1, 2 ст. 32, ст. 34 Конституції України, ч. 4 ст. 285, ст. 286 Цивільного кодексу України, ст. 39-1, 40, п. "г" ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я").


Згідно зі статтею 286 Цивільного кодексу України та статті 391 Основ фізична особа (пацієнт) має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.
=== Скільки часу можуть розглядати звернення? ===
Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
* до 15 днів - звернення,  які не потребують додаткового вивчення;
Фізична особа зобов’язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел.
* до 30 днів - звернення,  які потребують додаткового вивчення;
Таємниця про стан здоров’я відноситься до персональних даних (інформація про особу), які охороняються Законом (згідно зі статтею 23 Закону України "Про інформацію").<br />
* до 45 днів - звернення,  вивчити обставини яких неможливо у 30-денний термін; про це мають повідомити людині, яка подала звернення.
Якщо на жодному з етапів не вдалося владнати ситуацію, '''пацієнт має право звернутись до суду.'''


Таким чином, пацієнт може бути впевнений у конфіденційності не лише діагнозу, але й самого факту звернення до лікаря, що певною мірою є гарантією особи на приватне життя.
== Як отримати компенсацію шкоди, заподіяної здоров"ю ==
* право на якісну медичну допомогу (ч. 1 ст. 49 Конституції України, ч. 1 ст. 284 Цивільного кодексу України, п. "д" ст. 6, п. "а" ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
Якщо внаслідок дій чи бездіяльності медперсоналу було завдано шкоду здоров’ю пацієнта, він має право звернутися із позовом проти закладу охорони здоров’я із вимогою компенсації '''матеріальної''' чи '''моральної шкоди'''.  
* право на безпечну медичну допомогу (ч.1 ст. 49 Конституції України, ч. 1 ст. 284 Цивільного кодексу України, ст. 42, 44 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на інновації, а саме: 1) право на медико-біологічний експеримент; 2) право на репродуктивні технології; 3) право на донорство; 4) право на терапевтичне клонування; 5) право на корекцію (зміну) статі (ч. 3 ст. 28 Конституції України, ч. 3, 7 ст. 281, ч. 4 ст. 289, ч. 1 ст. 290 Цивільного кодексу України, ст. 45, 47, 48, 51 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на попередження за можливістю страждань і болю (ст. 3, ч. 2 ст. 28 Конституції України, ч. 2 ст. 289 Цивільного кодексу України, ст. 6, 52 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на індивідуальний підхід до лікування (п. "д" ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 38, ч. 3 ст. 39, ч. 3 ст. 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я (ст. 40 Конституції України, п. "і" ст. 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я")''';
* право на відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю (ч. 1 ст. 3 Конституції України, ч. 1 ст. 22, ст. 23, 906, ч. 1, 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ст. 1168, 1195 - 1203, 1209 Цивільного кодексу України, п "і", "ї" ст. 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право людини на життя та на повагу до гідності при наданні медичної допомоги (ст. 3, 21, 27, ч. 1, 2 ст. 28, ст. 64, 68 Конституції України, ст. 281, 297 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 52 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я");
* право на захист від будь яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних зі станом здоров’я (ст. 21, ч. 2, 3 ст. 22, ч. 2 ст. 24 Конституції України, п. "и" ст. 6, ст. 9 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"). Між тим, разом з правами, держава встановлює й певні обов’язки від осіб в галузі охорони здоров’я.


== Порядок заміни лікаря ==
'''''Матеріальна''' '''шкода''''' включає у себе дві категорії: реальні збитки та втрачені можливості доходу. До першої можна віднести витрати, які особі довелося понести у результаті заподіяння шкоди (наприклад, придбання ліків, протезу тощо). Їх можна підтвердити та підрахувати за допомогою надання чеків чи інших доказів вартості придбаного майна. Категорія ж втрачених можливостей доходу, як правило, пов’язана із втратою працездатності внаслідок лікарської помилки. У цьому випадку ступінь втрати працездатності та розмір збитків визначається в ході судово-медичної експертизи.


Якщо ж пацієнт бажає заміни лікуючого лікаря, на що він має повне право, то тут має бути дотримано певної процедури. Пацієнт, який не бажає продовжувати лікування у конкретного лікаря, повинен звернутися з відповідною письмовою заявою на ім’я головного лікаря закладу охорони здоров’я. Заява обов’язково має містити таку інформацію: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, суть прохання з обґрунтуванням необхідності заміни лікаря. Заява має бути підписана пацієнтом із зазначенням дати. Керівник лікувального закладу зобов’язаний відреагувати на таке звернення.Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Враховуючи особливість такого звернення пацієнта, заміну лікуючого лікаря, залежно від обставин бажано здійснити у термін, що '''не перевищує 15 днів'''. Пацієнт має право на отримання всієї інформації щодо стану його здоров’я, у т. ч. має право знайомитися з медичною документацією та іншими документами, що стосуються його лікування. Тому лікар не має права відмовити пацієнту, зокрема в ознайомленні з медичною картою.
Також може відшкодовуватися подальше лікування особи, яке стало необхідним внаслідок помилки медперсоналу. Розмір збитків знову-таки визначатиметься експертизою. Особливістю такого відшкодування є те, що сума компенсації перераховуватиметься не постраждалій особі, а безпосередньо до закладу охорони здоров’я, де вона проходитиме лікування.


== Оскарження неправомірних рішень медичних працівників, закладів охорони здоров'я ==
У разі ж смерті особи через лікарську помилку, її родичі мають право на відшкодування витрат на поховання.


Щоб скористатися  правом  на оскарження  неправомірних рішень медичних працівників і отримати відшкодування, пацієнтові необхідно довести причинно-наслідковий зв’язок між діями медичного працівника  та настанням негативних наслідків у пацієнта, заподіянням шкоди його здоров’ю. Право на відшкодування заподіяної здоров’ю пацієнта шкоди у переважній більшості випадків реалізується у судовому провадженні.
'''''Моральна шкода''''' у пункті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"] тлумачиться як ''«втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб»''.
Пацієнту необхідно звернутись до керівника закладу охорони здоров’я - до головного лікаря, зареєструвавши звернення у секретаря(канцелярії).Окрім головного лікаря посадовими особами закладу охорони здоров'я є завідувач відділенням, та заступник головного лікаря з медичної роботи. Скарга пацієнта оформлюється  у письмовій формі і повинна містити прізвище головного лікаря медичного закладу, повну назву закладу охорони здоров'я та його адресу, прізвище, ім'я, по-батькові пацієнта та його адресу. У тексті звернення необхідно вказати крім свого прізвища ім'я та по-батькові також ім'я і посаду лікаря, безпосередньо сам текст скарги повинен містити  претензії до тієї чи іншої особи викладені тактовно і законодавчо правильно. Чим грамотніше складена скарга, тим більше шансів на те, що її розглянуть. Найкраще, якщо  претензії будуть підкріплені переліком прав та законів, які, на  думку пацієнта, порушувалися при наданні  медичних послуг, а також скарга може підкріплюватися відповідними дублікатами документів, які вказують на надання  необхідного лікування. На зареєстровану скаргу посадові особи закладу охорони здоров'я повинні надати письмову відповідь. Як правило, на даному етапі вирішується більшість проблем.
Скарги на головного лікаря та заклад охорони здоров'я розглядаються управлінням охорони здоров'я міста , області, а також Міністерством охорони здоров'я. Для підготовки скарги необхідно дізнатися повну офіційну назву органу, що здійснює контроль діяльності медичних закладів.  Скарга повинна бути викладена у письмовій формі з дотриманням правил діловодства. Найкращі наслідки розгляд має колективна скарга, для чого необхідно знайти пацієнтів з аналогічними проблемами.


Ступені оскарження дій медичних працівників :
Відповідно до  чинного  законодавства  моральна  шкода  може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації,  моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у  порушенні права  власності (в тому числі інтелектуальної),  прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у  зв'язку  з незаконним  перебуванням  під слідством і судом, у порушенні  нормальних  життєвих   зв'язків   через  неможливість  продовження  активного  громадського життя,  порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.  
* головний лікар закладу охорони здоров’я;
* управління охорони здоров’я міста;
* обласне управління охорони здоров’я,  
* Міністерство охорони здоров’я України.


В разі звернення до МОЗ України необхідно пам'ятати, що звернення не приймається до розгляду, якщо:
У позовній заяві  про відшкодування  моральної  (немайнової) шкоди має бути зазначено, в  чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її  заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи  розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
* порушене у зверненні питання не належить до компетенції МОЗ України;
* звернення оформлено з порушенням ст. 5 Закону України "Про звернення громадян";
* звернення містить нецензурну лексику або образи, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі.


Ще один спосіб захисту - звернення до Інспекції з питань захисту прав споживачів. Таке звернення можливе, якщо  відносини з лікарем або лікувальною установою носять договірно-розрахунковий характер. Тоді пацієнта  додатково захищає Закон України "Про захист прав споживачів", який передбачає право на:  отримання якісних і безпечних послуг;  повну і достовірну інформацію про послугу і її виконавця; надання послуги у встановлений термін; стягнення неустойки за прострочення надання послуги;  відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням послуги; відшкодування моральної шкоди; судовий захист порушених прав.
=== Судова практика ===


В разі, якщо на жодному з етапів не досягнуто позитивних результатів, залишається звернення до суду з відповідною скаргою.
Постанова від 27.02.2019 по справі № 755/2545/15-ц https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/81020404
== Телефони "гарячої лінії" ==


Відповідно до наказу МОЗ України № 292 від 10.04.2013 р. "Про модернізацію роботи системи телефонної "гарячої лінії" МОЗ України" та з метою забезпечення оперативного реагування на звернення громадян в МОЗ діє телефонна "гаряча лінія"  щоденно (з 9.00 до 18.00 години, у п'ятницю до 16.45, перерва з 13.00 до 14.00), окрім вихідних та святкових днів"
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2021 № 320/4414/20 https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/court-document/99308819/
Телефон безкоштовної "гарячої лінії": 0-800-801-333.


[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Версія за 09:32, 14 березня 2022

Нормативна база

Права пацієнта

Перелік прав пацієнтів в Україні визначено, перш за все, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»(ст. 6, 34, 35-1, 35-2, 35-3, 35-4, 35-5, 35-6, 36, 38, 39, 39-1, 45, 48, 51) та нормами ст. 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290 Цивільного кодексу України.

До таких прав пацієнта можна віднести:

  • на отримання кваліфікованої медичної допомоги,
  • на вибір, заміну, лікаря, закладу охорони здоров’я та вибір методів лікування,
  • на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України,
  • на достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я,
  • фізичної особи на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні,
  • на безоплатну первинну медичну допомогу (консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів,
  • на безоплатну вторинну (спеціалізована) медичну допомогу, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації,
  • на безоплатну третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу,
  • на безоплатну паліативну допомогу, на останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань, яка включає комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних та емоційних страждань пацієнтів, а також надання психосоціальної і моральної підтримки членам їх сімей,
  • на безоплатну медичну реабілітацію,
  • на особисту недоторканність, що надає змогу розпорядитися щодо передачі після своєї смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам,
  • на донорство,
  • на медико-біологічний експеримент,
  • на репродуктивні технології,
  • на правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я,
  • на відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди,
  • на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я тощо.

Оскарження неправомірних рішень і дій медичних працівників

Якщо ваші права, як пацієнта, порушені з боку лікаря або інших медичних працівників, необхідно звернутися, краще письмово, зі зверненням або скаргою до головного лікаря лікарні.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (ст. 3 Закону України "Про звернення громадян").

Хто може направити скаргу?

"Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк" ст. 40 Конституції України
Повнолітня особа може звернутися особисто, через представника чи колективно. Неповнолітня чи недієздатна особа реалізує право на оскарження дій та рішень суб’єктів галузі охорони здоров’я через своїх законних представників.

Якою має бути скарга?

Заяву зі скаргою може бути подано в усній, письмовій чи електронній формах. Скарга повинна містити правильні реквізити найменування медичної установи, адресу установи, прізвище, ім’я по-батькові особи, яка звертається, фактичне місце проживання з позначенням поштового індексу, засобу зв’язку, наявності електронної скриньки. Далі потрібно розкрити суть питання і чітко сформулювати прохання чи вимоги, вказати яким способом вам має бути надана відповідь (на електрону скриньку або на поштову адресу) і поставити дату та підпис.

Письмове звернення рекомендується реєструвати безпосередньо при поданні. А у разі його надіслання поштою, у МОЗ закликають використовувати послуги рекомендованого листа чи повідомлення про вручення.

В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, воно у 5-денний строк повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями.

Якщо відстояти своє порушено право не вдалося, можна звернутися:

  • до департаменту/управління охорони здоров’я вашого міста чи області: https://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja;
  • на гарячу лінію місцевих органів виконавчої влади;
  • на гарячу лінію Уряду за телефоном 1545;
  • на гарячу лінію МОЗ 0 800 505 201;
  • до контакт-центру системи надання безоплатної правової допомоги за безкоштовним номером 0 800 213 103.

Якщо медичний працівник (у закладі, який має договір із НСЗУ) відмовляється в наданні послуги чи вимагає гроші, паєнт може подати скаргу до Національної служби здоров'я України (НСЗУ) через сайт НСЗУ за посиланням: https://nszu.gov.ua/gromadyanam/osobistij-prijom/citizen-form

Ще один спосіб захисту - звернення до Інспекції з питань захисту прав споживачів. Таке звернення можливе, якщо відносини з лікарем або лікувальною установою носять договірно-розрахунковий характер. Тоді пацієнта додатково захищає Закон України "Про захист прав споживачів", який передбачає право на:  отримання якісних і безпечних послугповну і достовірну інформацію про послугу і її виконавця; надання послуги у встановлений термін; стягнення неустойки за прострочення надання послуги;  відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням послуги; відшкодування моральної шкоди; судовий захист порушених прав.

Скільки часу можуть розглядати звернення?

  • до 15 днів - звернення,  які не потребують додаткового вивчення;
  • до 30 днів - звернення,  які потребують додаткового вивчення;
  • до 45 днів - звернення,  вивчити обставини яких неможливо у 30-денний термін; про це мають повідомити людині, яка подала звернення.

Якщо на жодному з етапів не вдалося владнати ситуацію, пацієнт має право звернутись до суду.

Як отримати компенсацію шкоди, заподіяної здоров"ю

Якщо внаслідок дій чи бездіяльності медперсоналу було завдано шкоду здоров’ю пацієнта, він має право звернутися із позовом проти закладу охорони здоров’я із вимогою компенсації матеріальної чи моральної шкоди.

Матеріальна шкода включає у себе дві категорії: реальні збитки та втрачені можливості доходу. До першої можна віднести витрати, які особі довелося понести у результаті заподіяння шкоди (наприклад, придбання ліків, протезу тощо). Їх можна підтвердити та підрахувати за допомогою надання чеків чи інших доказів вартості придбаного майна. Категорія ж втрачених можливостей доходу, як правило, пов’язана із втратою працездатності внаслідок лікарської помилки. У цьому випадку ступінь втрати працездатності та розмір збитків визначається в ході судово-медичної експертизи.

Також може відшкодовуватися подальше лікування особи, яке стало необхідним внаслідок помилки медперсоналу. Розмір збитків знову-таки визначатиметься експертизою. Особливістю такого відшкодування є те, що сума компенсації перераховуватиметься не постраждалій особі, а безпосередньо до закладу охорони здоров’я, де вона проходитиме лікування.

У разі ж смерті особи через лікарську помилку, її родичі мають право на відшкодування витрат на поховання.

Моральна шкода у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" тлумачиться як «втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації,  моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у  порушенні права  власності (в тому числі інтелектуальної),  прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у  зв'язку  з незаконним  перебуванням  під слідством і судом, у порушенні  нормальних  життєвих   зв'язків   через  неможливість продовження  активного  громадського життя,  порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві  про відшкодування  моральної  (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її  заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Судова практика

Постанова від 27.02.2019 по справі № 755/2545/15-ц https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/81020404

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2021 № 320/4414/20 https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/court-document/99308819/