Нотаріальне посвідчення правочинів: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] від 16.01.2003 року; <br />
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] від 16.01.2003 № 435-IV; <br />
* Закон України « [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Про нотаріат]» від 02.09.1992 року;<br />
* Закон України « [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Про нотаріат]» від 02.09.1993 № 3425-XII;<br />
* Наказ Міністерства юстиції України "[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]" від 22.02.2012 року ;<br />
* Наказ Міністерства юстиції України "[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]" від 22.02.2012 № 296/5 ;<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний  кодекс України] від 10.01.2002 року;<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний  кодекс України] від 10.01.2002 № 2947-III;<br />
* Закон України «[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Про іпотеку]» від 05.06.2003 року;<br />
* Закон України «[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Про іпотеку]» від 05.06.2003 № 898-IV;<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] від 25.10.2001 року.<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] від 25.10.2001 № 2768-III.<br />
* Закону України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5479-17 «Про аграрні розписки»] від 06.11.2012 року.
* Закону України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5479-17 «Про аграрні розписки»] від 06.11.2012 № 5479-VI.
== Опис суттєвих аспектів ==
== Поняття правочинів ==
Поняття правочину детально розглядає глава 16 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України). Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є:<br />
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є]:<br />
{| class="wikitable"
|-
| ''Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків''
|}
==== Види правочинів ====
{| class="wikitable"
|-
| одностороні  || дво- чи багатосторонні
|}
===== Односторонніми є =====
* Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (наприклад, волевиявлення спадкодавця-заповідача при складанні заповіту).<br />
* Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.<br />
* Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.<br /><br />
===== Дво- чи багатосторонніми =====
* Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.<br />


1. Дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.<br />
''<u> Правочин посвідчується  нотаріусом </u>'',  якщо  кожна  із  сторін однаково  розуміє  значення,  умови  правочину  та  його  правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.<br />
Коли нотаріус з'ясує дійсні наміри сторін і виявить суттєві моменти правочину, він зобов'язаний перевірити, чи відповідає зміст цього правочину вимогам закону.<br />
== Вимоги до документів, в яких викладається правочин ==
 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 статті 43  Закону України «Про нотаріат»] під час  посвідчення  правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.<br />
Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до нього, та документів, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.<br />


2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).<br />
'''''При вчиненні нотаріальної дії  нотаріуси  встановлюють  особу  учасників  цивільних  відносин,  які  звернулися  за  вчиненням нотаріальної дії'''''


3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (наприклад, волевиявлення спадкодавця-заповідача при складанні заповіту).
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Стаття 43 ЗУ « Про нотаріат»] визначає, що встановлення  особи  здійснюється  за  ''паспортом  громадянина України  або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких  сумнівів  щодо  особи  громадянина'',  який  звернувся за вчиненням  нотаріальної  дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина  України  для виїзду  за  кордон,  дипломатичний  чи службовий  паспорт,  посвідчення  особи  моряка, посвідчення члена екіпажу,  посвідка  на  проживання  особи, яка мешкає в Україні, національний  паспорт  іноземця  або  документ,  що  його замінює, посвідчення  інваліда  чи  учасника  Великої  Вітчизняної  війни, посвідчення,  видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія,  особи  моряка,  інваліда  чи  учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане  за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.<br />
Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.<br />


4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.<br />
У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 статті 47 Закону України «Про нотаріат»] встановлюються й чіткі та однозначні вимоги до документів, в яких викладається  правочин:<br />


5. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).<br />
* документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ.<br />
* тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко.<br />
* дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження.<br />
* прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами - із зазначенням дати їх народження.<br />
* для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи.
* мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи,  написані олівцем.<br />
=== правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом ===
* договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання, спадковий договір) нерухомого майна (ст. 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 ЦК України);<br />
* іпотечні договори, договори про заставу  засобів, космічних об'єктів (ст. 18 Закону України «Про іпотеку», ст. 13 Закону України «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Про заставу]», ст. 577 ЦК України);<br />
* договори про спільну часткову на земельну ділянку; купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) (ст. 88, 128, 132,142 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)]»);<br />
* договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна, відчуження приватизованого майна (ст. 27 Закону України «[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2163-12 Про приватизацію державного майна]», ст. 23 Закону України «[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2171-12 Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)]»;<br />
* договори про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (ст. 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України);<br />
* договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше (стаття 793 ЦК України);<br />
* договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи,, договори позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа (ст. 799, 828 ЦК України); <br />
* договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами (ст. 153 ЦК України); <br />
* договори управління нерухомим майном (ст. 1031 ЦК України); <br />
* договори про зміну черговості одержання права на спадкування (ст. 1259 ЦК України); заповіти (ст.ст. 1247, 1249 ЦК України); <br />
* довіреності на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності; довіреність, що видається в порядку передоручення (ст. 245 ЦК України);<br />
* інші правочини, для яких чинним законодавством передбачена обов'язкова нотаріальна форма.<br />


Нотаріальне провадження по посвідченню будь-якої угоди починається з встановлення нотаріусом волевиявлення сторін на укладення саме цього , а не іншого правочину, встановлення, які саме наслідки сторони передбачають для себе після посвідчення  правочину, чи не помилилися вони в назві правочину. Для цього нотаріус має детально обговорити зі сторонами умови правочину, всі її суттєві моменти, роз'яснити права та обов'язки сторін, що випливають з правочину, аби юридична необізнаність не спричинила порушення прав і законних інтересів осіб, які звертаються до нього. Нотаріус зобов'язаний  встановити  дійсні  наміри  кожної  із сторін  до  вчинення  правочину,  який  він  посвідчує,  а  також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.  Правочин посвідчується  нотаріусом,  якщо  кожна  із  сторін однаково  розуміє  значення,  умови  правочину  та  його  правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. Коли нотаріус з'ясує дійсні наміри сторін і виявить суттєві моменти правочину, він зобов'язаний перевірити, чи відповідає зміст цього правочину вимогам закону.<br />
За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено (наприклад: договори позики, позички, договори про визначення часток або про зміну розміру часток, договір доручення тощо).  
 
Відповідно до статті 43  Закону України «Про нотаріат» під час  посвідчення  правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до нього, та документів, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.<br />
 
При вчиненні нотаріальної дії  нотаріуси  встановлюють  особу  учасників  цивільних  відносин,  які  звернулися  за  вчиненням нотаріальної дії.<br />
 
Стаття 43 ЗУ « Про нотаріат» визначає, що встановлення  особи  здійснюється  за  паспортом  громадянина України  або  за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких  сумнівів  щодо  особи  громадянина,  який  звернувся за вчиненням  нотаріальної  дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина  України  для  виїзду  за  кордон,  дипломатичний  чи службовий  паспорт,  посвідчення  особи  моряка, посвідчення члена екіпажу,  посвідка  на  проживання  особи,  яка  мешкає в Україні, національний  паспорт  іноземця  або  документ,  що  його замінює, посвідчення  інваліда  чи  учасника  Великої  Вітчизняної  війни, посвідчення,  видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія,  особи  моряка,  інваліда  чи  учасника Великої Вітчизняної війни,  посвідчення,  видане  за  місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.<br />
 
У статті 47 Закону України «Про нотаріат» встановлюються й чіткі та однозначні вимоги до документів, в яких викладається  правочин:<br />
 
- документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ.<br />
 
- тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко.<br />
 
- дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження.<br />
 
- прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами - із зазначенням дати їх народження.<br />
- для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи.<br />
 
- мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи,  написані олівцем.<br />
 
Нотаріуси посвідчують правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом, зокрема:<br />
 
- договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання, спадковий договір) нерухомого майна (ст. 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 ЦК України);<br />
 
- іпотечні договори, договори про заставу  засобів, космічних об'єктів (ст. 18 Закону України «Про іпотеку», ст. 13 Закону України «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Про заставу]», ст. 577 ЦК України);<br />
 
- договори про спільну часткову на земельну ділянку; купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) (ст. 88, 128, 132,142 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)]»);<br />
 
- договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна, відчуження приватизованого майна (ст. 27 Закону України «[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2163-12 Про приватизацію державного майна]», ст. 23 Закону України «[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2171-12 Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)]»;<br />
 
- договори про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (ст. 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України);<br />
 
- договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше (стаття 793 ЦК України);<br />
 
- договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи,, договори позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа (ст. 799, 828 ЦК України); <br />
 
- договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами (ст. 153 ЦК України); <br />
 
- договори управління нерухомим майном (ст. 1031 ЦК України); <br />
 
- договори про зміну черговості одержання права на спадкування (ст. 1259 ЦК України); заповіти (ст.ст. 1247, 1249 ЦК України); <br />
 
- довіреності на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності; довіреність, що видається в порядку передоручення (ст. 245 ЦК України);<br />
 
-інші правочини, для яких чинним законодавством передбачена обов'язкова нотаріальна форма.<br />
 
За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено (наприклад: договори позики, позички, договори про визначення часток або про зміну розміру часток, договір доручення тощо). При посвідченні правочинів від нотаріуса вимагається не тільки дотримуватись загального порядку вчинення нотаріальних дій та правил діловодства, він зобов'язаний перевірити і питання, що стосуються самого правочину. Тобто, нотаріус повно і всебічно аналізує правовідносини, до яких належить конкретний правочин, надає їм правову кваліфікацію і відповідно до цього встановлює, чи  зміст правочину цим вимогам. Зокрема, недійсними за чинним законодавством слід вважати такі правочини:<br />
 
- вчинені з недотриманням вимог дійсності правочину — якщо його мета суперечить інтересам держави і суспільства, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, погіршенні положення однієї зі сторін, правочини спрямовані на використання власності всупереч закону, одержання громадянами нетрудових доходів або використання майна на шкоду інтересам суспільства, чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених або обмежених в обігу;<br />
 
- односторонні правочини та договори, укладені з недодержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення, окрім випадків, прямо передбачених законом (ст. 219, 220 ЦК України);<br />
 
- вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (без схвалення батьків, усиновлювачів чи опікуна), окрім випадків, передбачених законом (ст. 221 ЦК України);<br />
 
- вчинені неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (без згоди батьків, усиновлювачів або піклувальників), окрім випадків, передбачених законом (ст. 222 ЦК України);<br />
 
- вчинені громадянином, обмеженим у цивільній дієздатності, за межами його цивільної дієздатності (ст. 223 ЦК України);
- вчинені без дозволу органів опіки і піклування (ст. 224 ЦК);<br />
 
- вчинені дієздатним громадянином, не здатним усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 225 ЦК України);<br />
 
- вчинені недієздатним громадянином (ст. 226 ЦК України);<br />
 
- вчинені юридичною особою, без відповідного дозволу (ст. 227 ЦК України);<br />
 
- що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України);<br />
 
- вчинені під впливом помилки, що має істотне значення, обману, насильства, тяжкої обставини (ст. 229-231, 233 ЦК України);<br />
 
- вчинені в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК України);<br />
 
- фіктивний (вчинений без наміру створення обумовлених ним наслідків) і удаваний (вчинений з наміром приховання іншого правочину) правочини (ст. 234, 235 ЦК України).<br />
== Куди звернутися ==
== Куди звернутися ==
Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком випадків, передбачених ЗУ "Про нотаріат" та інших випадків, передбачених законодавством України.<br />
Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком випадків, передбачених ЗУ "Про нотаріат" та інших випадків, передбачених законодавством України.<br />
Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори,  приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину , нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.<br />
Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори,  приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину , нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.<br />
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори чи поза приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, в посвідчувальному написі і в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, в установі, організації та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.<br />
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори чи поза приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, в посвідчувальному написі і в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, в установі, організації та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.<br />
У  сільських  населених  пунктах  уповноважені на це посадові особи  органу  місцевого  самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують заповіти (крім секретних).<br />
У  сільських  населених  пунктах  уповноважені на це посадові особи  органу  місцевого  самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують заповіти (крім секретних).<br />
== Вартість ==
== Вартість ==
За вчинення нотаріальних дій  державні  нотаріуси  справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством  ст. 19 Закону України «Про нотаріат».  <br />
За вчинення нотаріальних дій  державні  нотаріуси  справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством  [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 19 Закону України «Про нотаріат»].  <br />
 
Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження майна при його зміні або розірванні сторонам не повертається.<br />
Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження майна при його зміні або розірванні сторонам не повертається.<br />
Приватні нотаріуси за вчинення  нотаріальних  дій  справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та  фізичною або юридичною особою ст. 31 Закону України «Про нотаріат» <br />
Приватні нотаріуси за вчинення  нотаріальних  дій  справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та  фізичною або юридичною особою ст. 31 Закону України «Про нотаріат» <br />
 
                                                                               
== Основні правила посвідчення правочинів ==
 
1. Місце посвідчення правочину<br />
 
Посвідчення правочинів щодо відчуження або застави житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також майна, на яке поширено режим нерухомої речі, управління нерухомим майном, а також правочинів щодо відчуження та застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.<br />
 
2. Кількість примірників правочину<br />
 
Письмові правочини, що посвідчуються нотаріально, виготовляються нотаріусом не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у матеріалах нотаріальної справи.<br />
 
3. Посвідчення правочинів за участю дітей, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування<br />
 
У разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) права, за якими підлягають державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів.<br />
 
4. Посвідчення правочину щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, зокрема подружжя<br />
 
Правочини щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, підписуються всіма співвласниками цього майна або уповноваженими ними особами.<br />
 
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.<br />
 
5. Зміна або розірвання нотаріально посвідченого договору<br />
 
Договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору здійснюється шляхом складання окремого договору.<br />
 
Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх наданих нотаріусу примірниках основного договору проставляється відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання, проставляється нотаріусом підпис і скріплюється його печаткою.<br />
 
6. Аграрні розписки посвідчуються нотаріусом на підставі Закону України «Про аграрні розписки» з дотриманням загальних правил посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна.<br />
 
При посвідченні аграрної розписки нотаріус перевіряє відсутність обтяження за відомостями, що містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відомості про аграрну розписку в момент її посвідчення вносяться до Реєстру аграрних розписок особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Відомості про предмет застави за аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна особою, яка вчиняє нотаріальні дії, в момент нотаріального посвідчення аграрної розписки. У разі наявності додаткового забезпечення аграрної розписки інформація про таке забезпечення може вноситися до відповідних реєстрів згідно із законодавством.
Передання прав за аграрною розпискою підлягає нотаріальному посвідченню, про що укладається Акт приймання-передачі у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса, а інший видається новому кредитору.<br />
 
7. Посвідчення договору довічного утримання (догляду)<br />
 
Договори довічного утримання (догляду) посвідчуються нотаріусом за усним зверненням заінтересованих у вчиненні цієї нотаріальної дії осіб: відчужувача та набувача.<br />
 
8. Посвідчення заповіту<br />
 
Нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20060101 Цивільного кодексу України] та особисто подані нотаріусу.<br />
 
Посвідчення заповіту через представників не допускається.<br />
 
Нотаріуси посвідчують секретні заповіти, не ознайомлюючись з їх змістом.<br />
 
Нотаріус повинен роз’яснювати заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.<br />
 
Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним.
 
9. Посвідчення шлюбного договору<br />
Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя мають право за власним бажанням укласти договір щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний договір), яким регулюються майнові відносини між подружжям, у тому числі визначаються їхні майнові права та обов'язки як батьків.<br />
 
Шлюбний договір укладається в письмовій формі в трьох оригінальних примірниках і нотаріально посвідчується. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.<br />
                                                                                 
== Строки розгляду питання ==
== Строки розгляду питання ==
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії  вчиняються  після  їх  оплати, а також у передбачених  законом  випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. Водночас нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальну дію, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб також інші документи, які вбачаються необхідними для вчинення нотаріальної дії (відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/3425-12/ed20120517 ст. 47 Закону України "Про нотаріат"]).<br />
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії  вчиняються  після  їх  оплати, а також у передбачених  законом  випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. Водночас нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальну дію, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб також інші документи, які вбачаються необхідними для вчинення нотаріальної дії (відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/3425-12/ed20120517 ст. 47 Закону України "Про нотаріат"]).<br />
Рядок 179: Рядок 86:
== Підстави для відмови ==
== Підстави для відмови ==


Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат»  нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: <br />
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 49 Закону України «Про нотаріат»] нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: <br />
 
1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; <br />
 
2) не подано відомості (інформацію) та  документи,  необхідні для вчинення нотаріальної дії;<br />
 
3) дія  підлягає  вчиненню  іншим  нотаріусом  або  посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; <br />
 
4) є сумніви у тому,  що фізична  особа,  яка  звернулася  за вчиненням нотаріальної дії,  усвідомлює значення,  зміст,  правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; <br />
 
5) з  проханням  про  вчинення  нотаріальної  дії  звернулась особа,  яка  в  установленому  порядку  визнана недієздатною,  або уповноважений представник не має необхідних повноважень; <br />
 
6) правочин,  що  укладається  від  імені  юридичної  особи, суперечить  цілям,  зазначеним  у  їх  статуті  чи положенні,  або виходить за межі їх діяльності; <br />
 
7) особа,  яка  звернулася  з  проханням  про  вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;<br />
8) особа,  яка  звернулася  з  проханням  про  вчинення нотаріальної дії,  не внесла встановлені  законодавством  платежі, пов'язані з її вчиненням; <br />


9) в інших випадках, передбачених законом.<br />
# вчинення такої дії суперечить законодавству України; <br />
# не подано відомості (інформацію) та  документи,  необхідні для вчинення нотаріальної дії;<br />
# дія  підлягає  вчиненню  іншим  нотаріусом  або  посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; <br />
# є сумніви у тому,  що фізична  особа,  яка  звернулася  за вчиненням нотаріальної дії,  усвідомлює значення,  зміст,  правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; <br />
# з  проханням  про  вчинення  нотаріальної  дії  звернулась особа,  яка  в  установленому  порядку  визнана недієздатною,  або уповноважений представник не має необхідних повноважень; <br />
# правочин,  що  укладається  від  імені  юридичної  особи, суперечить  цілям,  зазначеним  у  їх  статуті  чи положенні,  або виходить за межі їх діяльності; <br />
# особа,  яка  звернулася  з  проханням  про  вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;<br />
# особа,  яка  звернулася  з  проханням  про  вчинення нотаріальної дії,  не внесла встановлені  законодавством  платежі, пов'язані з її вчиненням; <br />
# в інших випадках, передбачених законом.<br />


Нотаріусу або  посадовій  особі,  яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.<br />
Нотаріусу або  посадовій  особі,  яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.<br />
Рядок 209: Рядок 108:
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.<br />
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.<br />


У статті 50 Закону України "Про нотаріат" йдеться про оскарження нотаріальної дії, відмови у вчиненні нотаріальної дії та нотаріального акта. Оскарження відбувається в порядку позовного провадження. У разі подання позову до приватного нотаріуса відповідачем буде сам приватний нотаріус. У випадку пред'явлення вимог до державного нотаріуса відповідачем буде відповідна державна нотаріальна контора. Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус - працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори.<br />
У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 статті 50 Закону України "Про нотаріат"] йдеться про оскарження нотаріальної дії, відмови у вчиненні нотаріальної дії та нотаріального акта. Оскарження відбувається в порядку позовного провадження. У разі подання позову до приватного нотаріуса відповідачем буде сам приватний нотаріус. У випадку пред'явлення вимог до державного нотаріуса відповідачем буде відповідна державна нотаріальна контора. Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус - працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори.<br />


Оскарження нотаріальної дії може мати місце у випадку, якщо особа вважає її вчинення неправомірним або таким, що не відбулося. У такому разі предметом спору буде правомірність вчинення нотаріальної дії, питання про визнання її недійсною або невчиненою. Слід зазначити, що правомірність вчинення нотаріальної дії існує доти, доки інше не доведено в судовому порядку.<br />
Оскарження нотаріальної дії може мати місце у випадку, якщо особа вважає її вчинення неправомірним або таким, що не відбулося. У такому разі предметом спору буде правомірність вчинення нотаріальної дії, питання про визнання її недійсною або невчиненою. Слід зазначити, що правомірність вчинення нотаріальної дії існує доти, доки інше не доведено в судовому порядку.<br />


Оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно (неправомірно) відмовив у вчиненні нотаріальної дії, порушивши тим самим покладений на нього обов'язок щодо вчинення нотаріальних дій. У такому разі оскаржується постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій повинні обов'язково обґрунтовуватися причини такої відмови (див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат").<br />
Оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно (неправомірно) відмовив у вчиненні нотаріальної дії, порушивши тим самим покладений на нього обов'язок щодо вчинення нотаріальних дій. У такому разі оскаржується постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій повинні обов'язково обґрунтовуватися причини такої відмови (див. коментар до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 49 Закону України "Про нотаріат]").<br />


Окремо слід звернути увагу на питання оскарження нотаріального акта. Поняття нотаріального акта є значно ширшим за поняття "нотаріальна дія" і являє собою будь-яку дію, що є складовою частиною нотаріальної діяльності, і вчиняється нотаріусом у межах виконання власних повноважень (див. коментар до ст. 34 Закону України "Про нотаріат"). Наприклад, до нотаріальних актів слід відносити надіслання запитів у рамках спадкової справи тощо. Таким чином, винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії також є нотаріальним актом. Поряд із цим винесення такої постанови не передбачено стосовно нотаріального акта. При цьому законом не забороняється оскарження будь-яких нотаріальних актів з метою заборони нотаріусу вчиняти певні процесуальні дії або навпаки - зобов'язання його до вчинення необхідних дій. З огляду на це виглядає необґрунтованою думка, що певні нотаріальні акти взагалі не оскаржуються, оскільки мають проміжний характер та безпосереднім чином не впливають на права та обов'язки учасників нотаріального процесу.<br />
Окремо слід звернути увагу на питання оскарження нотаріального акта. Поняття нотаріального акта є значно ширшим за поняття "нотаріальна дія" і являє собою будь-яку дію, що є складовою частиною нотаріальної діяльності, і вчиняється нотаріусом у межах виконання власних повноважень (див. коментар до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 34 Закону України "Про нотаріат"]). Наприклад, до нотаріальних актів слід відносити надіслання запитів у рамках спадкової справи тощо. Таким чином, винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії також є нотаріальним актом. Поряд із цим винесення такої постанови не передбачено стосовно нотаріального акта. При цьому законом не забороняється оскарження будь-яких нотаріальних актів з метою заборони нотаріусу вчиняти певні процесуальні дії або навпаки - зобов'язання його до вчинення необхідних дій. З огляду на це виглядає необґрунтованою думка, що певні нотаріальні акти взагалі не оскаржуються, оскільки мають проміжний характер та безпосереднім чином не впливають на права та обов'язки учасників нотаріального процесу.<br />


Положення закону про можливість оскарження нотаріального акта є важливим з точки зору захисту прав та інтересів особи, інтересів якої стосується вказаний акт. Зокрема, це надає право оскаржити не тільки нотаріальну дію або відмову в її вчиненні, але й окрему конкретну дію нотаріуса, яка не відповідає чинному законодавству. Наприклад, у разі заведення спадкової справи нотаріусом у порушення вимог щодо належного місця її заведення (див. коментар до ст. 67 до Закону України "Про нотаріат"), що само по собі не є вчиненням нотаріальної дії, заінтересований спадкоємець має право оскаржити цей нотаріальний акт у судовому порядку і визнати його недійсним як такий, що вчинено з порушеннями. <br />
Положення закону про можливість оскарження нотаріального акта є важливим з точки зору захисту прав та інтересів особи, інтересів якої стосується вказаний акт. Зокрема, це надає право оскаржити не тільки нотаріальну дію або відмову в її вчиненні, але й окрему конкретну дію нотаріуса, яка не відповідає чинному законодавству. Наприклад, у разі заведення спадкової справи нотаріусом у порушення вимог щодо належного місця її заведення (див. коментар до ст. 67 до Закону України "Про нотаріат"), що само по собі не є вчиненням нотаріальної дії, заінтересований спадкоємець має право оскаржити цей нотаріальний акт у судовому порядку і визнати його недійсним як такий, що вчинено з порушеннями. <br />


Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Тобто закон визначає досить широке коло осіб, які правомочні оскаржувати нотаріальні дії, відмови в їх вчиненні та нотаріальні акти. Так, якщо відмова у вчиненні нотаріальної дії можлива лише відносно особи, яка звернулася за її вчиненням (див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат"), то право на оскарження такої відмови має не тільки ця особа, але й інші, чиїх прав та інтересів стосується даний нотаріальний акт або нотаріальна дія (наприклад, спадкоємці померлого).<br />
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Тобто закон визначає досить широке коло осіб, які правомочні оскаржувати нотаріальні дії, відмови в їх вчиненні та нотаріальні акти. Так, якщо відмова у вчиненні нотаріальної дії можлива лише відносно особи, яка звернулася за її вчиненням (див. коментар до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 49 Закону України "Про нотаріат"]), то право на оскарження такої відмови має не тільки ця особа, але й інші, чиїх прав та інтересів стосується даний нотаріальний акт або нотаріальна дія (наприклад, спадкоємці померлого).<br />


В юридичній літературі вказується на те, що предметом судової діяльності по даній категорії справ є перевірка законності та обґрунтованості дії нотаріальних органів, інших органів або посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії або які відмовили в їх вчиненні. При оскарженні в суд відмови у вчиненні нотаріальної дії предмет доведення повинен визначатися з урахуванням підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій, передбачених ст. 49 Закону України "Про нотаріат". Оскільки від встановлення або невстановлення перелічених обставин залежить висновок про законність та обґрунтованість відмови у вчиненні нотаріальної дії, факти, які підтверджують або спростовують їх наявність чи відсутність, увійдуть до предмета доведення по даній справі.<br />
В юридичній літературі вказується на те, що предметом судової діяльності по даній категорії справ є перевірка законності та обґрунтованості дії нотаріальних органів, інших органів або посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії або які відмовили в їх вчиненні. При оскарженні в суд відмови у вчиненні нотаріальної дії предмет доведення повинен визначатися з урахуванням підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 49 Закону України "Про нотаріат"]. Оскільки від встановлення або невстановлення перелічених обставин залежить висновок про законність та обґрунтованість відмови у вчиненні нотаріальної дії, факти, які підтверджують або спростовують їх наявність чи відсутність, увійдуть до предмета доведення по даній справі.<br />


Важливо також зазначити, що оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе лише у разі винесення нотаріусом постанови про відмову в її вчиненні (див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат").<br />
Важливо також зазначити, що оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе лише у разі винесення нотаріусом постанови про відмову в її вчиненні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат")].<br />
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎‎]]

Версія за 07:03, 20 липня 2018

Нормативна база

Поняття правочинів

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є:

Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Види правочинів

одностороні дво- чи багатосторонні
Односторонніми є
  • Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (наприклад, волевиявлення спадкодавця-заповідача при складанні заповіту).
  • Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
  • Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Дво- чи багатосторонніми
  • Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин посвідчується нотаріусом , якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Коли нотаріус з'ясує дійсні наміри сторін і виявить суттєві моменти правочину, він зобов'язаний перевірити, чи відповідає зміст цього правочину вимогам закону.

Вимоги до документів, в яких викладається правочин

Відповідно до статті 43 Закону України «Про нотаріат» під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.
Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до нього, та документів, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії

Стаття 43 ЗУ « Про нотаріат» визначає, що встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

У статті 47 Закону України «Про нотаріат» встановлюються й чіткі та однозначні вимоги до документів, в яких викладається правочин:

  • документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ.
  • тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко.
  • дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження.
  • прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами - із зазначенням дати їх народження.
  • для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи.
  • мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом

  • договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання, спадковий договір) нерухомого майна (ст. 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 ЦК України);
  • іпотечні договори, договори про заставу засобів, космічних об'єктів (ст. 18 Закону України «Про іпотеку», ст. 13 Закону України «Про заставу», ст. 577 ЦК України);
  • договори про спільну часткову на земельну ділянку; купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) (ст. 88, 128, 132,142 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»);
  • договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна, відчуження приватизованого майна (ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»;
  • договори про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (ст. 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України);
  • договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше (стаття 793 ЦК України);
  • договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи,, договори позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа (ст. 799, 828 ЦК України);
  • договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами (ст. 153 ЦК України);
  • договори управління нерухомим майном (ст. 1031 ЦК України);
  • договори про зміну черговості одержання права на спадкування (ст. 1259 ЦК України); заповіти (ст.ст. 1247, 1249 ЦК України);
  • довіреності на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності; довіреність, що видається в порядку передоручення (ст. 245 ЦК України);
  • інші правочини, для яких чинним законодавством передбачена обов'язкова нотаріальна форма.

За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено (наприклад: договори позики, позички, договори про визначення часток або про зміну розміру часток, договір доручення тощо).

Куди звернутися

Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком випадків, передбачених ЗУ "Про нотаріат" та інших випадків, передбачених законодавством України.
Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину , нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори чи поза приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, в посвідчувальному написі і в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, в установі, організації та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.
У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують заповіти (крім секретних).

Вартість

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством ст. 19 Закону України «Про нотаріат».
Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження майна при його зміні або розірванні сторонам не повертається.
Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та фізичною або юридичною особою ст. 31 Закону України «Про нотаріат»

Строки розгляду питання

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. Водночас нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальну дію, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб також інші документи, які вбачаються необхідними для вчинення нотаріальної дії (відповідно до ст. 47 Закону України "Про нотаріат").

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про нотаріат" за умови здійснення оплати нотаріальної дії, сплати інших загальнообов'язкових платежів нотаріальна дія повинна бути вчинена в день подачі всіх документів. Отже, у випадку наявності всіх підстав вчинення нотаріальної дії нотаріус не має права відкладати чи зупинити її вчинення.

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від інших осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. 

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії. Саме цей критерій повинен бути основою вчинення будь-якої нотаріальної дії або здійснення відмови в її вчиненні.

Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.

Підстави для відмови

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

  1. вчинення такої дії суперечить законодавству України;
  2. не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
  3. дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
  4. є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
  5. з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
  6. правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
  7. особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
  8. особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;
  9. в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження.

Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Порядок оскарження

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

У статті 50 Закону України "Про нотаріат" йдеться про оскарження нотаріальної дії, відмови у вчиненні нотаріальної дії та нотаріального акта. Оскарження відбувається в порядку позовного провадження. У разі подання позову до приватного нотаріуса відповідачем буде сам приватний нотаріус. У випадку пред'явлення вимог до державного нотаріуса відповідачем буде відповідна державна нотаріальна контора. Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус - працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори.

Оскарження нотаріальної дії може мати місце у випадку, якщо особа вважає її вчинення неправомірним або таким, що не відбулося. У такому разі предметом спору буде правомірність вчинення нотаріальної дії, питання про визнання її недійсною або невчиненою. Слід зазначити, що правомірність вчинення нотаріальної дії існує доти, доки інше не доведено в судовому порядку.

Оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно (неправомірно) відмовив у вчиненні нотаріальної дії, порушивши тим самим покладений на нього обов'язок щодо вчинення нотаріальних дій. У такому разі оскаржується постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій повинні обов'язково обґрунтовуватися причини такої відмови (див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат").

Окремо слід звернути увагу на питання оскарження нотаріального акта. Поняття нотаріального акта є значно ширшим за поняття "нотаріальна дія" і являє собою будь-яку дію, що є складовою частиною нотаріальної діяльності, і вчиняється нотаріусом у межах виконання власних повноважень (див. коментар до ст. 34 Закону України "Про нотаріат"). Наприклад, до нотаріальних актів слід відносити надіслання запитів у рамках спадкової справи тощо. Таким чином, винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії також є нотаріальним актом. Поряд із цим винесення такої постанови не передбачено стосовно нотаріального акта. При цьому законом не забороняється оскарження будь-яких нотаріальних актів з метою заборони нотаріусу вчиняти певні процесуальні дії або навпаки - зобов'язання його до вчинення необхідних дій. З огляду на це виглядає необґрунтованою думка, що певні нотаріальні акти взагалі не оскаржуються, оскільки мають проміжний характер та безпосереднім чином не впливають на права та обов'язки учасників нотаріального процесу.

Положення закону про можливість оскарження нотаріального акта є важливим з точки зору захисту прав та інтересів особи, інтересів якої стосується вказаний акт. Зокрема, це надає право оскаржити не тільки нотаріальну дію або відмову в її вчиненні, але й окрему конкретну дію нотаріуса, яка не відповідає чинному законодавству. Наприклад, у разі заведення спадкової справи нотаріусом у порушення вимог щодо належного місця її заведення (див. коментар до ст. 67 до Закону України "Про нотаріат"), що само по собі не є вчиненням нотаріальної дії, заінтересований спадкоємець має право оскаржити цей нотаріальний акт у судовому порядку і визнати його недійсним як такий, що вчинено з порушеннями.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Тобто закон визначає досить широке коло осіб, які правомочні оскаржувати нотаріальні дії, відмови в їх вчиненні та нотаріальні акти. Так, якщо відмова у вчиненні нотаріальної дії можлива лише відносно особи, яка звернулася за її вчиненням (див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат"), то право на оскарження такої відмови має не тільки ця особа, але й інші, чиїх прав та інтересів стосується даний нотаріальний акт або нотаріальна дія (наприклад, спадкоємці померлого).

В юридичній літературі вказується на те, що предметом судової діяльності по даній категорії справ є перевірка законності та обґрунтованості дії нотаріальних органів, інших органів або посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії або які відмовили в їх вчиненні. При оскарженні в суд відмови у вчиненні нотаріальної дії предмет доведення повинен визначатися з урахуванням підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій, передбачених ст. 49 Закону України "Про нотаріат". Оскільки від встановлення або невстановлення перелічених обставин залежить висновок про законність та обґрунтованість відмови у вчиненні нотаріальної дії, факти, які підтверджують або спростовують їх наявність чи відсутність, увійдуть до предмета доведення по даній справі.

Важливо також зазначити, що оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе лише у разі винесення нотаріусом постанови про відмову в її вчиненні (див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат").