Відмінності між версіями «Міжнародні стандарти поводження із засудженими»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
 
(Не показані 14 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Зміст ==


1. Нормативно-правова база<br />
== Нормативно-правова база ==
 
2. Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими<br />
 
3. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями <br />
 
4. Куди звернутись за захистом прав засуджених?<br />
 
== 1. Нормативно-правова база ==


- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими] (1957 р.) <br />
- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими] (1957 р.) <br />
- [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]


- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейські тюремні правила], оголошені рекомендацією № К (87) З Комітету міністрів Ради Європи від 12 лютого 1987 р.
- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейські тюремні правила], оголошені рекомендацією № К (87) З Комітету міністрів Ради Європи від 12 лютого 1987 р.


== 2. Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими ==
== Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими ==
 
<br />
Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Види міжнародних стандартів поводження із засудженими: <br />
Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Види міжнародних стандартів поводження із засудженими: <br />


а) стосуються правил поводження з особами, які позбавлені волі (Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, Європейські тюремні правила);
а) стосуються правил поводження з особами, які позбавлені волі (Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, Європейські тюремні правила);
б) правила застосування заходів, не пов'язаних із позбавлення волі.
б) правила застосування заходів, не пов'язаних із позбавлення волі.


== 3. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями ==  
== Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями ==  
'''Прийняті:''' у 1955 р. Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями.


Мінімальні стандартні правила поводження із в'язнями були прийняті Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями у 1955 р.
Відповідно до положень Мінімальних стандартних правил в'язні (засуджені) мають право:  
Цим міжнародно-правовим документом передбачені такі невіддільні від загальних прав людини основоположні принципи  поводження із засудженими, що ґрунтуються на необхідності забезпечення прав засуджених. Серед них можна виділити  право на: <br />


- життя та особисту недоторканність;<br />
- на окреме ліжко відповідно до національних чи місцевих норм, а також забезпечення окремими постільними речами (ч. 1 ст. 9);


- здоров’я;<br />
- на якісне триразове харчування їжею,  достатньо  калорійною  для підтримання його здоров'я і сил (ч. 1 ст. 20);


- працю та відпочинок;<br />
- на своєчасне надання медичної допомоги та у разі необхідності — забезпечення його належним лікуванням (ст. 22);


- незастосування до них тортур чи іншого нелюдського поводження, а також на повагу людської гідності;<br />
- на виплату компенсацій у зв'язку із каліцтвом, отриманим на виробництві, або професійного захворювання (ч. 2 ст. 74);


- належні правові процедури;<br />
- на нормований робочий день, відповідно до національного законодавства та забезпечення права на відпочинок (ст. 71-76);


- свободу від будь-якої форми дискримінації (за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігійних, політичних та інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, сімейного становища або соціального стану);<br />
- на пільги, які передбачені кримінально-виконавчим законодавством окремої держави (на умовно-дострокове звільнення, звільнення від покарання у зв'язку із хворобою тощо) (ст. 70);


- свободу від рабства;<br />
- на повагу до честі та гідності, не допускання застосування до них жорстких, нелюдських або принизливих видів покарання за дисциплінарні проступки (ст. 31-32);


- свободу совісті, думок та віросповідання;<br />
- на вільний доступ до інформації, яка стосується його прав та обов'язків, роз'яснення порядку подання скарг на дії (бездіяльність) працівників виправного закладу до вищестоящих органів (ч. 1 ст. 35);


- недоторканність сімейного життя;<br />
- на задоволення своїх релігійних потреб (ст. 42);


- самовдосконалювання.<br />
- на негайне  інформування членів своєї сім'ї про своє ув'язнення  або переведення  в  інший заклад (ст. 44).


Умови тримання осіб, засуджених до позбавлення волі, не повинні:<br />
Жіночі  установи повинні мати особливі приміщення для догляду за вагітними жінками і породіллями (ч. 1 ст. 23).


- додатково призводити до обмежень, зумовлених фактом ізоляції; <br />
''Умови тримання осіб,'' засуджених до позбавлення волі, не повинні:


- обмежувати права і свободи людини і громадянина.<br />
- додатково призводити до обмежень, зумовлених фактом ізоляції;


Режим позбавлення волі не повинен занадто обмежувати контакти засуджених із зовнішнім світом, тому міжнародні стандарти особливу увагу приділяють тим аспектам поводження з позбавленими волі, які спрямовані на підготовку цих осіб до повернення до життя у суспільстві.<br />
- обмежувати права і свободи людини і громадянина (ч. 1 ст. 60).


Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до  позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права.
Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до  позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права.


== 4. Європейські стандарти поводження із засудженими ==
== Куди звернутись за захистом прав засуджених? ==


На цей час Європейські пенітенціарні правила є єдиним у світі регіональним міжнародним нормативно-правовим документом, що включає значну кількість спеціальних норм про поводження із засудженими (ув’язненими). Дата прийняття - 12 лютого 1987 року.<br />
Державні та міжнародні органи, які виступають основною юридичною гарантією захисту прав і свобод засуджених в Україні:


Правила носять рекомендаційний характер, однак вони мають значний авторитет в структурах РЄ та можуть бути використані Європейським судом з прав людини або Комітетом з запобігання катуванням для аргументації своїх критичних зауважень до в’язничної влади. Таким чином, вони мають опосередковану обов’язковість.<br />
- Президент України (м. Київ, Україна);


Принципи поводження з ув’язненими (за Європейськими пенітенціарними  правилами):<br />
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники(м. Київ, обласні центри, Україна);


1) дотримання прав осіб, позбавлених волі;<br />
- суд (місцеві, апеляційні та вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України);


2) особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду;<br />
- прокуратура (Генеральна Прокуратура України, регіональні та місцеві прокуратури);


3) обмеження, накладені на осіб, позбавлених волі, повинні бути мінімально необхідними та відповідати тій обґрунтованій меті, з якої вони накладалися;<br />
- адвокатура;


4) утримання ув’язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів;<br />
- спостережні комісії та піклувальні ради;


5) життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо, наближене до позитивних аспектів життя у суспільстві;<br />
- Організація Об’єднаних Націй (м. Нью-Йорк, США);


6) тримання під вартою має здійснюватися таким чином, щоб сприяти поверненню до суспільства осіб, позбавлених волі;<br />
- Європейський суд з прав людини (м. Страсбург, Франція).


7) варто заохочувати співробітництво із зовнішніми соціальними службами;<br />
Отже, наша держава створила велику кількість різноманітних органів, які сприяють забезпеченню прав та законних інтересів її громадян, в тому числі і засуджених. Проте виникає також необхідність у налагодженні чіткої взаємодії між ними з метою здійснення ефективної та результативної правозабезпечувальної діяльності.<br>


8) всі пенітенціарні установи повинні регулярно інспектуватися державними органами та піддаватися незалежному моніторингу.<br />
[[Файл:Правовий-порадник-для-засуджених.pdf|міні]]


Таким чином, характерною рисою Європейських пенітенціарних (в’язничних) правил є їх безпосередньо «управлінська» спрямованість. Вони роблять акцент на відповідальності тюремної адміністрації, а не на безпосередній захист прав окремих ув’язнених. Разом з тим, підкреслюється той факт, що при досягненні ефективного тюремного управління захист прав і законних інтересів ув’язнених не повинен слабшати.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Поточна версія на 11:39, 22 березня 2021

Нормативно-правова база

- Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими (1957 р.)
- Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

- Європейські тюремні правила, оголошені рекомендацією № К (87) З Комітету міністрів Ради Європи від 12 лютого 1987 р.

Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими

Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Види міжнародних стандартів поводження із засудженими:

а) стосуються правил поводження з особами, які позбавлені волі (Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, Європейські тюремні правила);

б) правила застосування заходів, не пов'язаних із позбавлення волі.

Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями

Прийняті: у 1955 р. Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями.

Відповідно до положень Мінімальних стандартних правил в'язні (засуджені) мають право:

- на окреме ліжко відповідно до національних чи місцевих норм, а також забезпечення окремими постільними речами (ч. 1 ст. 9);

- на якісне триразове харчування їжею, достатньо калорійною для підтримання його здоров'я і сил (ч. 1 ст. 20);

- на своєчасне надання медичної допомоги та у разі необхідності — забезпечення його належним лікуванням (ст. 22);

- на виплату компенсацій у зв'язку із каліцтвом, отриманим на виробництві, або професійного захворювання (ч. 2 ст. 74);

- на нормований робочий день, відповідно до національного законодавства та забезпечення права на відпочинок (ст. 71-76);

- на пільги, які передбачені кримінально-виконавчим законодавством окремої держави (на умовно-дострокове звільнення, звільнення від покарання у зв'язку із хворобою тощо) (ст. 70);

- на повагу до честі та гідності, не допускання застосування до них жорстких, нелюдських або принизливих видів покарання за дисциплінарні проступки (ст. 31-32);

- на вільний доступ до інформації, яка стосується його прав та обов'язків, роз'яснення порядку подання скарг на дії (бездіяльність) працівників виправного закладу до вищестоящих органів (ч. 1 ст. 35);

- на задоволення своїх релігійних потреб (ст. 42);

- на негайне інформування членів своєї сім'ї про своє ув'язнення або переведення в інший заклад (ст. 44).

Жіночі установи повинні мати особливі приміщення для догляду за вагітними жінками і породіллями (ч. 1 ст. 23).

Умови тримання осіб, засуджених до позбавлення волі, не повинні:

- додатково призводити до обмежень, зумовлених фактом ізоляції;

- обмежувати права і свободи людини і громадянина (ч. 1 ст. 60).

Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права.

Куди звернутись за захистом прав засуджених?

Державні та міжнародні органи, які виступають основною юридичною гарантією захисту прав і свобод засуджених в Україні:

- Президент України (м. Київ, Україна);

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники(м. Київ, обласні центри, Україна);

- суд (місцеві, апеляційні та вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України);

- прокуратура (Генеральна Прокуратура України, регіональні та місцеві прокуратури);

- адвокатура;

- спостережні комісії та піклувальні ради;

- Організація Об’єднаних Націй (м. Нью-Йорк, США);

- Європейський суд з прав людини (м. Страсбург, Франція).

Отже, наша держава створила велику кількість різноманітних органів, які сприяють забезпеченню прав та законних інтересів її громадян, в тому числі і засуджених. Проте виникає також необхідність у налагодженні чіткої взаємодії між ними з метою здійснення ефективної та результативної правозабезпечувальної діяльності.

Файл:Правовий-порадник-для-засуджених.pdf